№ справа:0124/6261/2012Головуючий суду першої інстанції:Леонов Андрій Анатолійович

№ провадження:11/190/360/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Кунцов В. О.

_________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Капустіної Л.П.,

Суддів -Кунцова В.О., Єлгазіної Л.П.,

при секретарі -

за участю прокурора - Аблякімової З.В.,

захисника - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями: засудженої ОСОБА_7 та захисників - адвокатів ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на вирок Ялтинського міського суду АРК від 02 жовтня 2012 року, яким:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Ленінськ Кзил-Ординської області Казахстан, громадянка України, не заміжня, з вищою освітою, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судима

визнана винною та засуджена за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі.

Питання про речові докази вирішене в порядку ст. 81 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_7 визнана винною та засуджена за спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_12 за наступних обставин.

З вересня 2011р. ОСОБА_7, проживаючи разом з ОСОБА_11, за адресою: АДРЕСА_1, узнала, що він підтримує близькі стосунки і з ОСОБА_12, уз в'язку з чим через ревнощі між ОСОБА_7 та її співмешканцем виникали сварки, ініціатором яких була засуджена, яка вимагала, щоб він одружився з нею, проте останній відмовлявся, у чому була винна, на думку ОСОБА_7, ОСОБА_12

17.05.2012р. в денний час ОСОБА_7, перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1, через ревнощі вирішила висловити ОСОБА_12 вимогу про припинення її спільного спілкування з ОСОБА_11, приблизно о 19.10год. приїхала в АДРЕСА_2, піднялась на 7 поверх, де на загальному балконі будинку, на якій є вільний вхід стала чекати ОСОБА_12, яка, як було відомо ОСОБА_7 закінчує працювати о 19год. та приблизно в цей час приїжджає додому. Коли ОСОБА_12 підійшла до дверей своєї квартири НОМЕР_1, відчинила замок та стала заходити до квартири, ОСОБА_7 підбігла до неї, штовхнула вхідні двері та ввійшла до квартири, де між ними відбулася бійка, в ході якої у ОСОБА_7 виник умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_12, на виконання якого ОСОБА_7 ножем, який вона принесла з собою, нанесла 2 удари ОСОБА_12, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітини, ускладнене лівостороннім пневмотораксом, непроникаюче колото-різане поранення грудей, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечне для життя у момент спричинення.

В апеляції засуджена ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати, постановити своє рішення, яким призначити більш м'яке покарання шляхом застосування ст.. 69 КК України, мотивуючи тим, що судом не враховані причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, поверхнево досліджені обставини, які впливають на ступень та характер відповідальності, не враховані дані про її особу, яка раніше не судима, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також наявність пом'якшуючих.

У додатку до апеляції засуджена просить скасувати вирок, перекваліфікувати її дії з ч. 1 ст. 121 КК України на ст.. 128 КК України, пом'якшити призначене покарання шляхом застосування положень ст.. 75 КК України, мотивуючи тим, що показання експерта ОСОБА_14, який проводив експертизу ОСОБА_12 по встановленню ступеню тяжкості спричинених їй тілесних ушкоджень є суперечливими, лікар ОСОБА_12 не був допитаний, умислу на спричинення тяжкого тілесного ушкодження в неї не було, її дії носили захисний характер. Вказує, що покарання є надмірно суворим, не враховано її щире каяття у вчиненому, повністю визнала свою вину, відшкодувала спричинену потерпілій шкоду у повному обсязі, претензії з боку потерпілої відсутні, яка просила також не призначати надмірно суворе покарання, сприяла розкриттю злочину.

Захисник засудженої - адвокат ОСОБА_9 в апеляції просить змінити вирок в частині призначеного їй покарання, мотивуючи тим, що покарання призначене їй є надмірно суворим та призначено воно без врахування тяжкості вчиненого злочину та даних про її особу.

У додатку до своєї апеляції захисник ОСОБА_9 просить змінити вирок в частині покарання, звільнити засуджену від його відбуття з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки, мотивуючи тим, що засуджена визнала свою вину, сприяла розкриттю злочину, відшкодувала потерпілій на стадії досудового слідства матеріальну шкоду, що в силу ст.. 66 КК України слід визнати пом'якшуючими покарання обставинами. Також слід врахувати, що ОСОБА_7 скоїла даний злочин на грунті відчуття ревнощів, оскільки її співмешканець ОСОБА_11, проживаючи з нею, в той же час підтримував інтимні стосунки з потерпілою ОСОБА_12. Таким чином, суд не врахував при визначенні виду та розміру покарання, що потерпіла сама спровокувала засуджену на вчинення злочину щодо неї. Крім того, суд не взяв до уваги і дані про особу ОСОБА_15, яку її родина охарактеризувала виключно з позитивного боку, що підтверджено також відповідями на адвокатські запити, згідно яких ОСОБА_15 позитивно характеризується за місцем навчання як у школі, так і у вузі, а також за місцем роботи.

Захисник засудженої - адвокат ОСОБА_8 у своїй апеляції просить змінити вирок суду, призначити більш м'яке покарання шляхом застосування ст.. 75 КК України, мотивуючи тим, що засуджена щиро розкаялась у скоєному, добровільно відшкодувала спричинену шкоду потерпілій на досудовому слідстві, повністю визнала свою вину, сприяла розкриттю злочину, з боку своєї родини характеризується виключно з позитивної сторони, злочин вчинила під впливом сукупності тяжких сімейних обставин, на грунті відчуття ревнощів до потерпілої, раніше не судима.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_6, який підтримав апеляції засудженої ОСОБА_7 та захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в її інтересах, думку прокурора, який заперечував проти задоволення поданих апеляцій, обговоривши їх доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню в частині призначеного покарання, а апеляції захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підлягають повному задоволенню.

Доводи засудженої ОСОБА_7 в апеляції та доповненні до неї про перекваліфікацію її дій з ч. 1 ст. 121 на ст.. 128 КК України, оскільки умислу на спричинення тяжкого тілесного ушкодження потерпілій у неї не було, її дії носили захисний характер, злочин вчинила під впливом глибокого психічного впливу, який виник на грунті відчуття ревнощів, викликаних близькими стосунками між її співмешканцем ОСОБА_11 та потерпілою ОСОБА_12 - безпідставні та спростовуються матеріалами справи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, засуджена ОСОБА_7 як на досудовому слідстві так і в суді повністю визнала свою вину у вчиненому та показала, що 17.05.2012р. близько 19год. вона приїхала до будинку, де проживала ОСОБА_12, їй відомо, що остання постійно приходить з роботи додому в цей час. ОСОБА_7 піднялась на балкон поверху, де знаходилась квартира потерпілої та почала її чекати. Через 10 хвилин ОСОБА_12 прийшла додому. Коли потерпіла вийшла з ліфту вона підійшла до неї, розмова між ними перейшла в бійку. В ОСОБА_7 у сумочці знаходився ніж, в ході бійки вона витягла його з сумки та двічі вдарила ним ОСОБА_12 в груди. Побачивши, кров, злякалась, в цей момент ОСОБА_12 вирвала з її рук ніж та втекла.

ЇЇ показання узгоджуються з показаннями потерпілої у судовому засіданні, згідно яких, ОСОБА_12 знайома з ОСОБА_7 з листопада 2011р., познайомив їх ОСОБА_11, з яким потерпіла проживала у незареєстрованому шлюбі біля трьох років. Вона при зустрічі з засудженою бачила, що остання відчуває до неї ревнощі. 17.05.2012р. повернулась додому з роботи за адресою: АДРЕСА_2, ліфтом піднялась на свій поверх, підійшла до квартири, відкрила двері, зайшла у неї, при закритті дверей, почула швидкі кроки в коридорі з боку балкона, що розташований на її поверсі. Це підбігла ОСОБА_7, відштовхнула двері та мовчки відразу ж нанесла їй два удари ножем в груди. Бійка виникла після того, як ОСОБА_7 вдарила її ножем, оскільки після цього потерпіла почала захищатися та намагалася вирватись та вибігти з квартири. В ході бійки, ОСОБА_12 змогла відібрати ніж у засудженої, при чому потерпіла вирвала зі своєї грудної клітини ніж, який застряг та вибігла на вулицю, де їй стало погано, а сторонні люди викликали їй швидку медичну допомогу, яка доставила її у лікарню.

Допитаний на досудовому слідстві свідок ОСОБА_11 показав, що дійсно три роки тому познайомився з ОСОБА_12, з якою підтримував близькі стосунки. 19.07.2011р. познайомився з ОСОБА_7, з якою почав спільно проживати з осені цього року. Інколи ОСОБА_7 проявляла відчуття ревнощів до ОСОБА_12, оскільки він не хотів одружуватись з засудженою, у чому остання вважала винною потерпілу. Інколи він з ОСОБА_7 разом ходили у гості до ОСОБА_12. 17.05.2012р. о 17.45год. йому подзвонила ОСОБА_7 та повідомила про свій намір прогулятися по набережній. В той же день біля 21год. йому зателефонувала ОСОБА_12 та повідомила, що коли вона повернулась з роботи додому на неї вчинила напад дівчина в бейсболці, опущеній на обличчя та двічі вдарила ножем у груди. Запідозривши, що напад скоїла ОСОБА_7, він зателефонував останній, яка не відразу відповіла, повідомила, що їде до матері. Повернувшись додому, побачив, що речей ОСОБА_7 не має, оглянувши свої речі, побачив, що пропала його бейсболка. Тоді він знову подзвонив ОСОБА_7 та повідомив, що у ОСОБА_12 незначне поранення і щоб вона поверталась додому. Пізніше йому стало відомо, що вона затримана співробітниками міліції.

Таким чином, аналізуючи викладені показання, можна зробити висновок про те, що у засудженої був умисел на вчинення тяжкого тілесного ушкодження потерпілій, про що свідчить поведінка ОСОБА_7, яка попередньо з'ясувавши у свого співмешканця ОСОБА_11, коли той повернеться додому, вділа його кепку таким чином, щоб її неможливо було упізнати, яку взяла в його речах, а також прихопивши з собою ніж, попрямувала на зустріч до ОСОБА_12, достовірно знаючи адресу її проживання, з метою з'ясувати стосунки та вмовити останню припинити спілкування з ОСОБА_11. З'явившись по місцю проживання потерпілої, дочекавшись повернення останньої з роботи, час якого їй також достовірно був відомий, вона вступила у бійку з ОСОБА_12, спричинивши останній тяжке тілесне ушкодження грудної клітини ножем, який вона завчасно взяла з собою з дому. Той факт, що між ними відбулася бійка підтверджено і висновком експерта № 428 від 15.06.2012р., згідно якого у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на правому та лівому плечах, на лівому стегні, де пігментовані ділянки шкіри на першому та третьому пальцях правої кисті, які виникли внаслідок загоєння саден. Всі вказані ушкодження виникли в результаті дії тупого предмета (предметів), давність їх утворення складає близько 2 тижнів до моменту огляду, за яким вона звернулась 20.05.2012р. Давність утворення буро-жовтого синця лівого плеча складає 5-7 діб до моменту огляду. За ступенем тяжкості зазначені ушкодження не спричинили короткочасного розладу здоров'я та відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 120-121).

Крім того, відповідно до висновку експерту № 445 від 06.07.2012р. у ОСОБА_12 виявлені ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітини, ускладнене лівостороннім пневмотораксом (підтверджене рентгенологічним дослідженням), непроникаюче колото-різане поранення грудей, яке вимагало вшивання. Давність виникнення ушкоджень ймовірно 17.05.2012р., про що свідчить час звернення за медичною допомогою, за наявності зазначених ушкоджень, які є колото-різаними, що підтверджується розміром та формою поранень, а також наявністю ранових каналів та виникли в результаті дії плаского колюче-ріжучого предмету. За ступенем тяжкості проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва, ускладнене пневмотораксом відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя. Непроникаюче колото-різане поранення грудей, яке вимагало вшивання, відноситься до легких ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я. Згідно даних наданої медичної картки стаціонарного хворого на ім'я ОСОБА_12: рановий канал від поранення на лівій половині грудної клітини має напрям спереду назад, декілька справа наліво та проникає у плевральну порожнину, напрям ранового каналу від поранення в області грудини не описаний (а.с. 125-127). Таким чином, доводи засудженої в апеляції про те, що суд необґрунтовано не допитав лікаря ОСОБА_12 не приймаються до уваги, оскільки вся необхідна інформація щодо стану здоров'я потерпілої містилась у її медичній картці, яка була також предметом дослідження судово-медичного експерту, на підставі якої було зроблено висновок про наявність та ступень тяжкості спричинених потерпілій тілесних ушкоджень. Отримані тілесні ушкодження, їх локалізація та механізм утворення відповідають описаному механізму в показаннях як засудженої на досудовому слідстві і в судовому засіданні так і в показаннях потерпілої.

Таким чином, поведінка засудженої безпосередньо і після вчинення злочину, яка виразилась у тому, що ОСОБА_7 спричинивши ножем удари, покинула місце злочину, з якого втекла, не надавши потерпілій медичної допомоги, та по приходу додому зібрала свої речі та виїхала потягом в іншу область, однозначно свідчить про наявність у неї умислу на спричинення саме тяжкого тілесного ушкодження.

Доводи засудженої про те, що висновок експерта не може бути офіційним доказом, безпідставні, оскільки не оскаржувався нею або її захисниками. Крім того, на дослідження експерту надавалась історія хвороби потерпілої, на підставі якої зроблено висновок експерта ОСОБА_14, який має значення офіційного документу та достовірного доказу по справі, оскільки останній повідомлений про кримінальну відповідальність за ст.. ст.. 384, 385 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку, складений фахівцем вищої кваліфікаційної категорії, 4 класу судового експерту, зі стажем експертної роботи 12 років. Підстав сумніватися у достовірності та правильності висновку експерта або в його компетенції, у судової колегії не має.

Той факт, що потерпілій ОСОБА_12 нанесено удар ножем саме ОСОБА_7 підтверджений висновком експерта № 240 від 18.06.2012р., згідно якого предмет, вилучений 17.05.2012р. в ході огляду місця події по АДРЕСА_2 (тобто за місцем проживання потерпілої), не є холодною зброєю. Даний предмет є мисливським ножем спеціального призначення - господарсько-побутового призначення, виготовлений заводським способом (а.с. 151-153). Крім того, у відповідності з висновком експерта № 238 від 19.06.2012р., один слід папілярного візерунку пальця руки, відкопійований на відрізок плівки № 1, вилучений 17.05.2012р. при огляді місця події по факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 в кв. НОМЕР_1 АДРЕСА_2 (за місцем проживання потерпілої), придатний для ідентифікації по ньому особи, яка його залишила. Чотири сліди папілярних візерунків пальців рук, відкопійованих на відрізки плівки № 2-5, для ідентифікації по ним особи, не придатні. Один слід папілярного візерунку пальця руки розміром 13х27 мм, виявлений на правій стіні біля входу, відкопійований на відрізок плівки № 1, залишений підмізинним пальцем лівої руки ОСОБА_7 (а.с. 169-175).

Медичною карткою стаціонарного хворого № 2764 підтверджено, що ОСОБА_12 з 17.05.2012р. по 25.05.2012р. перебувала у стаціонарі 1-го хірургічного відділення Ялтинської міської лікарні з діагнозом: колото-різані поранення грудної клітини (а.с. 135-139). Карткою виклику виклику швидкої медичної допомоги № 1469 від 17.05.2012р. підтверджений факт її виклику ОСОБА_12 з метою надання медичної допомоги саме в день нападу на неї засудженою.

Доводи засудженої в апеляції про те, що вона в момент вчинення злочину перебувала у збудженому емоційному стані, що також є, на її думку підставою для перекваліфікації її дій на спричинення необережного тяжкого тілесного ушкодження спростовуються висновком амбулаторної судово-психіатрічної експертизи № 760 від 18.06.2012р., згідно якого ОСОБА_7 будь-якими психічними захворюваннями (важкими психічними розладами) не страждає як в теперішній час, так і не страждала на момент інкримінованого їй діяння. Могла та може усвідомлювати свої дії та керувати ними як на момент інкримінованого їй діяння, так і на теперішній час. В стані тимчасового розладу психічної діяльності на момент інкримінованого їй діяння не перебувала та могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 не потребує. ОСОБА_7 в момент інкримінованого їй діяння в стані фізіологічного афекту не перебувала. Також вона в досліджуваній ситуації в іншому емоційному стані, який міг би суттєво вплинути на її свідомість та діяльність, не перебувала (а.с. 202-204).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з правильністю кваліфікації дій ОСОБА_7 саме за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Що стосується призначеного покарання, то, на думку судової колегії, воно підлягає пом'якшенню шляхом застосування положень ст.. 75 КК України з наступних підстав.

Як вбачається з вироку, суд вказав, що врахував дані про особу ОСОБА_7, а саме: повне визнання вини, позитивну характеристику, раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, щиро розкаялась у вчиненому злочині, добровільно відшкодувала потерпілій спричинену шкоду на стадії досудового слідства, думку потерпілої, яка просила не призначати надмірно суворе покарання засудженій та відсутність претензій з її боку до засудженої (а.с. 401-оборот, протокол судового засідання), однак фактично цього не врахував.

Крім того, захисником ОСОБА_9 на підтвердження позитивної характеристики засудженої представлені відповідні характеристики, які підтверджують це: за місцем навчання у школі та вузі, за місцем роботи, за місцем проживання та за місцем тримання під вартою у слідчому ізоляторі м. Сімферополя.

Викладене, на думку судової колегії, дає підстави застосувати до призначеного судом покарання ОСОБА_7 положень ст. ст.75, 76 КК України, без його відбуття в місцях позбавлення волі, у зв'язку з чим вирок суду підлягає зміні, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які б тягли за собою безумовне скасування вироку, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 362, 365-366 КПК України (в редакції 1961р.), п. 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції 13.04.2012р.), колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженої ОСОБА_7 задовольнити частково.

Апеляції захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах засудженої ОСОБА_7

задовольнити повністю.

Вирок Ялтинського міського суду АРК від 02 жовтня 2012 року в частині призначеного покарання ОСОБА_7 змінити.

На підставі ст.. 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк 2 роки.

Згідно ст.. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, а також повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 скасувати, звільнити її з-під варти зі слідчого ізолятора м. Сімферополя після отримання копії даної ухвали негайно.

В решті вирок залишити без зміни.

Судді

Кунцов В.О. Капустіна Л.П. Л.П.Єлгазіна