2-805/2008р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

«11» листопада 2008 року  Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Панасюка О.С.

з участю секретаря Отрошко Н.М.,

представника позивача ОСОБА_1.,

представника відповідача ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайсині справу за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на майно, -

встановив:

27.06.2008р. до суду подано цей позов.

В судовому засіданні представник позивача вимагав визнати дійсним договір купівлі-продажу, за яким 19.07.2006р. ОСОБА_5. продав, а ОСОБА_4. купив автомобіль «Рено Кенго» (“Renault Kangoo”), 2000 року випуску, кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований Гайсинським МРЕВ 15.07.2006р., та визнати за ОСОБА_4. право власності на цей автомобіль, пояснивши, що відповідно до рішення господарського суду Вінницької області від 24.03.2008р. на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3. з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4. стягнуто 120327 грн. 5к. В ході виконавчого провадження за цим рішенням було встановлено, що в користуванні у відповідача перебуває автомобіль «Рено Кенго», зареєстрований за ОСОБА_5., яким ОСОБА_4. користується на підставі довіреності від 19.07.2006р. Проте, на звернення державного виконавця ОСОБА_5. дав письмове пояснення про те, що автомобіль ОСОБА_4. продав. Необхідність визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання за ОСОБА_4. права власності на цей автомобіль мотивував відсутністю достатнього майна і коштів для виконання рішення господарського суду.

Відповідач та його представник позову не визнавали, пояснюючи, що цей автомобіль у ОСОБА_5. ОСОБА_4. не купував, при цьому ОСОБА_2 . - представник ОСОБА_4. і його мати розповіла, що автомобіль вона фактично отримали на умовах оренди для здійснення підприємницької діяльності (вона зареєстрована як фізична особа - підприємець), але оскільки її чоловік хворіє, то довіреність на автомобіль була виписана саме на сина ОСОБА_4.; вона особисто внесла власні кошти в якості оплати за оренду автомобіля, але не ОСОБА_5., а іншій особі, яка організувала його придбання за кордоном та митне оформлення.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5. у вирішенні спору поклався на судове рішення, пояснивши, що дійсно в 2006 році домовився з жінкою, яка в теперішній час померла, про придбання за кордоном автомобіля, але коли він був доставлений в Україну, відмовився його купувати, тому що не мав достатньо грошей; особи, які здійснили ввезення автомобіля знайшли іншого покупця, але оскільки документи на придбання транспортного засобу за кордоном були оформлені на нього, він підписав довіреність на право користування, володіння і розпорядження автомобілем на ім`я ОСОБА_4.; ОСОБА_5. не претендує на цей автомобіль, але особисто ніяких грошей за нього не отримував, тому що сам його фактично не купував.

З урахуванням позицій учасників розгляду справи та її матеріалів, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.

В судовому засіданні беззаперечно доведено, що рішенням господарського суду Вінницької області від 24.03.2008р. на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3. з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4. стягнуто 120327 грн. 5к. (а.с.4,5). В ході виконавчого провадження за цим рішенням було встановлено, що в користуванні у відповідача перебуває автомобіль «Рено Кенго» (“Renault Kangoo”), 2000 року випуску, кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований Гайсинським МРЕВ 15.07.2006р. (а.с.10), яким він користується на підставі довіреності ОСОБА_5. на право керування і розпорядження зазначеним автомобілем (а.с.9). Зареєстрований власником цього автомобіля  ОСОБА_5. своїх прав на нього не заявляє, тому що фактично його не купував і не набував права на нього в інший законний спосіб; відповідної грошової суми за цей автомобіль він від ОСОБА_4. не отримував.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.208 ЦК України, в письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма; п.8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 7.09.1998р. № 1388, встановлено, що реєстрація транспортних засобів здійснюється лише на підставі письмових документів, які підтверджують правомірність придбання таких засобів; такими документами можуть бути: довідка рахунок, договори, в тому числі угоди укладені на товарних біржах, та інші посвідчені у встановленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортний засіб; а за змістом ч.4 ст.203 ЦК України, необхідною умовою для чинності правочину є додержання встановленої законом для даного виду правочинів форми його вчинення.

Системний аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що договір купівлі-продажу автомобіля має вчинятись у письмовій формі, додержання якої є необхідною умовою для визнання такого правочину дійсним.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки між ОСОБА_4. та ОСОБА_5. не було укладеного письмового договору купівлі-продажу автомобіля, ОСОБА_5. не отримував грошей за цей автомобіль, то вимоги позивача про визнання дійсним договору купівлі-продажу, за яким 19.07.2006р. ОСОБА_5. продав, а ОСОБА_4. купив автомобіль «Рено Кенго» (“Renault Kangoo”), 2000 року випуску, кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований Гайсинським МРЕВ 15.07.2006р., є безпідставними.

Суд не бере до уваги копію заяви ОСОБА_5. від 3.06.2008р. про продаж автомобіля «Рено Кенго» ОСОБА_4., тому що у цій заяві не зазначено ціну договору, а сам ОСОБА_5. в судовому засіданні визнав, що грошей за автомобіль він не отримував, оскільки це майно йому фактично не належало.

Також, згідно з ч.1 ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності, яке не визнається або оспорюється іншою особою, або в разі втрати документа, який засвідчує право власності, має право пред'явити лише власник майна.

Таким чином ОСОБА_3 ., як такий, що не є власником автомобіля, не вправі вимагати визнання судом права власності на це майно за ОСОБА_4., який до того ж сам про таке право не заявляв.

Керуючись ст.ст. 10,11,213,214,215 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_3до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, про визнання дійсним договору купівлі-продажу, за яким 19.07.2006р. ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_4 купив автомобіль «Рено Кенго» (“Renault Kangoo”), 2000 року випуску, кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований Гайсинським МРЕВ 15.07.2006р., та визнання за ОСОБА_4 права приватної власності на автомобіль  «Рено Кенго» (“Renault Kangoo”), 2000 року випуску, кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований Гайсинським МРЕВ 15.07.2006р., відмовити повністю через безпідставність позовних вимог.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з часу оголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження; апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Вінницької області через Гайсинський районний суд.

Суддя