Апеляційний суд Рівненської області

___________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Суддів - Збитковської Т.І, Шпинти М.Д, Іващука В.Я.

За участю прокурора - Ткачук О.В.

Засудженого - ОСОБА_3

Захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Потерпілого - ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_11 та їх захисників - адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на вирок Здолбунівського районного суду від 29 листопада 2012 року.

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, не судимий, -

засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна. За ч. 2 ст. 121 КК України - на дев"ять років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання призначено - дев"ять років позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Здолбунів Рівненської області, мешканець АДРЕСА_2, громадянин України, раніше не судимий, -

засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна. За ч. 1 ст. 304 КК України - на три роки позбавлення волі. За ч. 2 ст. 121 КК України - на дев"ять років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання призначено - дев"ять років позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.

Питання щодо речових доказів постановлено вирішити в порядку ст. ст. 81, 330 КПК України ( 1960р).

Постановлено стягнути з засуджених в солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_10 4700 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20000

____________________________________________________________________________________

+Справа № 11/787/296/2013 Головуючий у 1 інстанції - Мичка І.М.

Категорія: ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 187, Доповідач - Збитковська Т.І.

ст. 304 КК України

грн. - в рахунок морального відшкодування; на користь Рівненської центральної міської лікарні

2507 грн. та на користь Здолбунівської центральної районної лікарні 366,18 грн. - витрат за лікування потерпілого ОСОБА_12

Згідно вироку суду, неповнолітній ОСОБА_3 і ОСОБА_11, який втягнув неповнолітнього у злочинну діяльність, за попередньою змовою між собою 21 травня 2011 року близько 3 год. ночі, знаходячись в садку, розташованому на вул. Глинській в с. Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області, маючи умисел на заволодіння чужим майном, здійснили напад на ОСОБА_10, і застосувавши до нього насильство, небезпечне для життя і здоров"я, заволоділи його грішми в сумі 50 грн.

Цієї ж ночі на узбіччі автодороги Городище - Рівне - Старокостянтинів, що неподалік вул. Щосова в с. Здовбиця, повторно напали на ОСОБА_10 та заволоділи його майном, загальною вартістю 4170 грн, заподіявши при цьому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров"я.

12 червня 2011 року в нічний час ОСОБА_3 та ОСОБА_11, перебуваючи біля кафе " Сім-Сім", що на вул. Фабричній в м. Здолбунів Рівненської області, під час суперечки, що виникла на грунті особистих неприязних відносин, ударами рук та ніг умисно заподіяли гр. ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, від яких настала смерть потерпілого.

В поданих на вирок апеляціях засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_11 покликаються на неповноту і однобічність досудового і судового слідства у з"ясуванні фактичних обставин справи та доводять, що обвинувачення за ч. 2 ст. 187 КК України відносно тяжкості отриманих потерпілим ушкоджень ґрунтується на суперечливих даних, не усунутих при судовому розгляді, що має значення для правильності кваліфікації дій; обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України ґрунтується на доказах, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а їхні явки з повинною написані під фізичним і психологічним тиском працівників Здолбунівського РВ УМУВС України в Рівненській області, куди вони силоміць були доставлені.

Просять скасувати вирок, як незаконний, з направленням справи на додаткове розслідування.

Засуджений ОСОБА_11 клопоче також і про зміну йому запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд у зв"язку з погіршенням стану здоров"я.

Захисники засуджених - адвокати ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у своїх апеляціях доводять, що судове слідство у даній справі проведено неповно і не об"єктивно, без належного з"ясування всіх доказів, що мають значення для її правильного вирішення, в тому числі і доказів, що стосуються вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_10, а висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи та грунтуються на доказах, отриманих з порушенням норм кримінально процесуального закону.

Просять вирок щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_11 в частині їх засудження за ч. 2 ст. 121 КК України, а щодо ОСОБА_11 і в частині засудження за ч. 1 ст. 304 КК України скасувати із закриттям справи провадженням за відсутністю в діях складу злочину, та перекваліфікувати дії обох засуджених з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України з призначенням покарання, не пов"язаного з позбавленням волі - застосуванням положень ст. 75 КК України.

Захисник ОСОБА_5, крім зазначеного, просить відмовити потерпілому ОСОБА_10 в задоволенні заявленого цивільного позову за безпідставністю позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи засудженого ОСОБА_3 та захисників - ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на підтримання поданих апеляцій, потерпілого ОСОБА_10, який вважає вирок в частині засудження ОСОБА_3 і ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 187 КК України законним і обґрунтованим, думку прокурора щодо скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд за істотного порушення судом права на захист ОСОБА_11, останнє слова засудженого ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи й обговоривши викладене в апеляціях, колегія суддів вважає, що подані апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок - скасуванню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України ( 1960р) вирок суду має бути законним і обгрунтованим. Суд обгрунтовує вирок лише доказами, які були розглянуті в судовому засіданні, зазначивши, чому приймає одні докази та відкидає інші, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному, всебічному й об"єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом.

За роз"ясненнями, що містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року ( з послідуючими змінами) „ Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку", судам слід мати на увазі, що згідно з ст. 334 КПК України (1960р) мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов"язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів, у якій потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочину, а після цього - докази, покладені судом в обґрунтування своїх висновків.

Зазначених вимог закону суд першої інстанції в повній мірі не дотримав.

Зміст оскаржуваного вироку, фактично, є відображенням обвинувального висновку в даній справі, з посиланнями, як і в обвинувальному висновку, на аркуші справи без вказівки, якому ж з трьох томів даної справи вони відповідають.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд, без доказів, покладених в обґрунтування своїх висновків, відразу покликався на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_11 скоєно злочини, передбачені, як ч. 2 ст. 187, так ч. 2 ст. 121 КК України, а ОСОБА_11 - і злочин, передбачений ч. 1 ст. 304 КК України, що є неприпустимим.

Згідно ст. 257 КПК України при розгляді справи суд першої інстанції повинен безпосередньо дослідити у ній всі докази, і лише після їх безпосереднього дослідження може послатися на них у вироку на обгрунтування своїх висновків.

З протоколу судового засідання, який, відповідно до ст. 87 КПК України( 1960р), є основним засобом фіксації перебігу судового розгляду справи, всі докази у справі суд не дослідив, хоча поклав їх в основу обвинувального вироку, і залишив поза увагою допит ряду свідків, зазначених в апеляціях, зокрема, свідків ОСОБА_13, який вказаний слідчим в списку осіб, що підлягають обов"язковому виклику в судове засідання, понятих ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_1, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, порушивши засади безпосередності дослідження доказів та позбавивши підсудних можливості скористатися своїм правом на захист, яке, відповідно до практики Європейського суду, не може бути порушено, про що правомірно йдеться у поданих апеляціях.

Поклавши в основу вироку пояснення неповнолітнього ОСОБА_3 та ОСОБА_11 і їх явки з повинною щодо вчинення ними злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, не перевірив з достатньою повнотою твердження підсудних, в яких вони заперечують свою причетність до даного злочину та вказують про застосування до них недозволених методів слідства, без складання протоколу про затримання.

Не усунуто судом за клопотанням захисту і суперечності в первинному та повторному висновках експертів щодо отримання потерпілим ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, виходячи з наявності у висновках даних, які не виключають отримання потерпілим ушкоджень при самопадінні і категорично їх виключають, як не вмотивовано у вироку на порушення вимог закону та роз"яснень Постанов Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року та № 4 від 31.03. 1995 року ( з послідуючими змінами) „ Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди" та „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" підстав стягнення на користь ОСОБА_10 4700 грн. матеріальної та 20000 грн. - моральної шкоди.

Крім того, визнавши у даній справі захисником інтересів підсудного ОСОБА_11 його батька - ОСОБА_9, суд істотно порушив вимоги кримінально - процесуального закону, позбавивши вказаного захисника, присутнього в судовому засіданні, про що ствердили учасники апеляційного розгляду, слова для виступу в судових дебатах на захист свого сина.

Допущені порушення закону - неповноту і однобічність судового слідства та права на захист ОСОБА_11 колегія суддів вважає істотними порушеннями, за яких вирок, відповідно до положень ст. 367 КПК України (1960р), підлягає скасуванню, з поверненням справи, згідно вимог ч. 2 ст. 374 цього Кодексу, на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді суду першої інстанції слід врахувати наведене, дослідити належним чином всі докази по справі й доводи апелянтів, викладені в поданих апеляціях, та прийняти відповідне процесуальне рішення, належним чином його вмотивувавши.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_11 та їх захисників - ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Здолбунівського районного суду від 29 листопада 2012 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_11 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд під головуванням іншого судді.

Запобіжний захід ОСОБА_3 і ОСОБА_11 залишити попередній - тримання під вартою.

С У Д Д І :

Т.І. Збитковська М.Д. Шпинта В.Я. Іващук