№ справи:123/1628/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Діденко Д.О.
№ провадження:22-ц/190/4654/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Харченко І.О.
суддів:Любобратцевої Н.І. Філатової Є.В.
при секретарі:Востріковій К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до Приватного підприємства «Авторитет-М», третя особа - ОСОБА_7, про визнання незаконним наказу, про зміну формулювання звільнення, стягнення суми, відшкодування шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04 червня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
11 лютого 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до Приватного підприємства «Авторитет-М», третя особа - ОСОБА_7, про визнання незаконним наказу, про зміну формулювання звільнення, стягнення суми, відшкодування шкоди. Вимоги мотивовані тим, що наказом № 13 від 03.08.2009 року вона була прийнята на посаду головного бухгалтера ПП «Авторитет-М». У період роботи ніяких нарікань зі сторони керівництва вона не мала. 15.11.2012 року за наполяганням керівництва та засновника, у присутності співробітників підприємства, вона на ім'я директора написала заяву з проханням надати чергову відпустку з 15.11.2012 року по 28.11.2012 року з подальшим звільненням за власним бажанням з 29.11.2012 року. 15 листопада 2012 року за вимогою засновника вона передала мастичну печатку, штамп, ключі від сейфу та інші документи, після чого їй заборонили знаходитись у кабінеті. У зв'язку з тим, що стан її здоров'я погіршився, вона поїхала до дому та попередила керівництво, що якщо їй не стане краще, то вона звернеться до лікарні. 15 листопада 2012 року вона поїхала до дому, а 16 листопада 2012 року вона звернулась до медичного закладу та цього ж дня поштою направила до підприємства заяву, в якій повідомила, що знаходиться на лікарняному, яке можливо триватиме біля 10 днів. Також у своїй заяві вона вказала, що звернулась із заявою про звільнення, але забула написати щодо компенсації за невикористану відпустку та надання їй трудової книжки. 24 листопада 2012 року на її адресу надійшов лист, з якого дізналася, що 16 листопада 2012 року була створена ревізійна комісія для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Авторітет-М» в ракурсі виконання нею посадових обов'язків як головним бухгалтером. 03 грудня 2012 року позивачка повторно звернулась із заявою на ім'я керівництва, в якій вказала, що вислала лист непрацездатності, про проходження лікування та обстеження. У зв'язку з тим, що їй не були надані документи, вона знову звернулась до відповідача з проханням провести розрахунок та видати трудову книжку. 10 січня 2013 року позивачці була надана копія наказу № 23 від 10.12.2012 року про припинення трудового договору, а також трудова книжка. З наказу № 23 слідує, що підставою для звільнення за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України стала її відсутність на робочому місці 15, 26, 27 листопада, 3-7 грудня 2012 року включно без поважних причин. Підставою звільнення за пунктом 1 статті 41 Кодексу законів про працю України стало грубе порушення позивачкою її трудових обов'язків. Вважає такі підстави звільнення незаконними та надуманими. Просила визнати незаконним та скасувати наказ ПП «Авторитет-М» про припинення трудового договору з нею від 10.12.2012 року № 23, відповідно до якого її звільнили з займаної посади з 14.11.2012 року за прогул без поважних причин та грубе порушення трудових обов'язків. Зобов'язати відповідача внести зміни в її трудову книжку, формулюючи причину звільнення як звільнення за власним бажанням в порядку статті 38 Кодексу законів про працю України. Стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.12.2012 року по 10.01.2013 року суму в розмірі 1368 грн. 00 коп., моральну шкоду в сумі 5000 грн. 00 коп. та судові витрати.
Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04 червня 2013 року позов ОСОБА_6 до Приватного підприємства «Авторитет-М», третя особа - ОСОБА_7, про визнання незаконним наказу, про зміну формулювання звільнення, стягнення суми, відшкодування шкоди задоволено частково.
Визнаний незаконним та скасований наказ Приватного підприємства «Авторитет-М» № 23 від 10.12.2012 року про припинення трудового договору з головним бухгалтером ОСОБА_6 у частині зазначення підстави звільнення - пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, тобто за грубе порушення трудових обов'язків.
Визнане формулювання звільнення ОСОБА_6 неправильним та змінене формулювання: вважати ОСОБА_6 звільненою з посади головного бухгалтера Приватного підприємства «Авторитет-М» з 14.11.2012 року у зв'язку з прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з Приватного підприємства «Авторитет-М» на користь держави судовий збір у сумі 114 грн. 70 коп.
Не погодившись із таким рішенням суду, позивачка ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її позову про визнання незаконним та скасування наказу № 23 від 10.12.2012 року в частині звільнення у зв'язку з прогулом без поважних причин на підставі частини 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, відмови у стягненні з відповідача середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки з 10.12.2012 року по 10.01.2013 року суму в розмірі 1368 грн. 00 коп. й моральної шкоди та ухвалити нове, яким визнати незаконним та скасувати у повному обсязі наказ ПП «Авторітет-М» про припинення трудового договору з головним бухгалтером ОСОБА_6 від 10.12.2012 року № 23, відповідно до якого її звільнили з займаної посади з 14.11.2012 року за прогул без поважних причин та грубе порушення трудових обов'язків; зобов'язати відповідача внести зміни в її трудову книжку, формулюючи причину звільнення як звільнення за власним бажанням в порядку статті 38 Кодексу законів про працю України; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки з 10.12.2012 року по 10.01.2013 року суму в розмірі 1368 грн. 00 коп. та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 5000 грн. 00 коп. Зокрема, апелянт зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції при розгляді справи були встановлені не всі обставини, маючі суттєве значення по справі, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим рішення суду є незаконним та необґрунтованим.
Відповідно до положень частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України і зважаючи на роз'яснення, викладені в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Тому, оскільки позивачкою ОСОБА_6 та іншими учасниками процесу в частині задоволення її позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржено, законність і обґрунтованість рішення перевірялися апеляційним судом лише у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ПП «Авторитет-М» про визнання незаконним наказу про звільнення її з посади головного бухгалтера 13 листопада 2013 року у зв'язку з прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, стягнення суми, про зміну формулювання звільнення, відшкодування шкоди.
Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності апелянтки, її представника та третьої особи, оскільки про місце та час слухання справи третя особа ОСОБА_8 та представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9, повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи. Особисто ОСОБА_6 повідомлялася за місцем її реєстрації, проте кореспонденція повернулася «за закінченням терміну зберігання». З урахуванням належного повідомлення про місце та час слухання представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9, вважається належно повідомленою й апелянтка.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно і законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 10, частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка 15.11.2012 року була відсутня на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, що є підставою для застосування пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України. Також відсутні підстави для стягнення на її користь стягнення середнього заробітку у зв'язку із вимушеним прогулом та моральної шкоди. Разом з тим, суд першої інстанції не знайшов правових підстав для звільнення позивачки з посади головного бухгалтера ПП «Авторитет-М» на підставі пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і визнає їх обґрунтованими та законними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та відповідають нормам матеріального та процесуального права.
При розгляді справи судом першої цейтанції встановлено, що 03.08.2009 року ОСОБА_6 була прийнята на посаду головного бухгалтера ПП "Авторитет-М" (аркуш справи 92). Наказом ПП "Авторитет-М" № 23 від 10 грудня 2012 року її було звільнено із займаної посади 14 листопада 2012 року за здійснення прогулу без поважних причин (пункт 4 статті 40 Кодексу законів про працю України) і грубе порушення трудових обов'язків (пункт 1 статті 41 Кодексу законів про працю України) (аркуші справи 30-32).
Пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Правилами внутрішнього трудового розпорядку ПП "Авторитет-М" для працівників підприємства з п'ятиденним робочим тижнем встановлено початок роботи - 9.00, перерва - 13.00-14.00, закінчення роботи - 18.00 (аркуші справи 100-106).
При розгляді справи встановлено, 15.11.2012 року позивачка ОСОБА_6 була відсутня на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, про що свідчить відповідний акт (аркуш справи 55). Доводи ОСОБА_6 стосовно того, що 15.11.2012 року вона нібито знаходилась в хворобливому стані, що й вимусило її покинути робоче місто, належними та допустимими доказами не підтверджено та не доведено ані в суді першої інстанції, не надано таких доказів й апеляційній інстанції.
Доводи позивачки ОСОБА_6 про відсутність прогулу 15.11.2013 року з посиланням на подання нею заяви про відпустку, яке зареєстровано в журналі вхідної кореспонденції підприємства саме 15.11.2013 року, є неспроможними та такими, що суперечать фактичним обставинам та матеріалам справи. Так, в матеріалах справи дійсно міститься ксерокопія заяви ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_7 від 15.11.2012 року. Зазначена заява була подана позивачкою разом з позовом. На заяві вказано «вх. № 388 від 15.11.2012 року» (аркуш справи 14). Позивачка наполягає, що цей запис свідчить про реєстрацію її заяви у вхідному журналі підприємства. Проте, з наданої представником відповідача ксерокопії журналу вхідної кореспонденції ПП «Авторитет-М» вбачається, що 15.11.2012 року за вх. № 388 отримано листа від Сімферопольського відділення фонду соціального страхування в АР Крим (аркуші справи 84-90). Також колегія суддів вважає правильним критичне ставлення суду першої інстанції до пояснень свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, оскільки їх пояснення не співносяться з іншими матеріалами справи.
Судом першої інстанції також обґрунтовано відмовлено в задоволені позовних вимог щодо виплати позивачці середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, оскільки винних дій підприємства з матеріалів справи не вбачається, а тому відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_6 в цій частині.
Щодо позовних вимог ОСОБА_6 щодо стягнення на її користь моральної шкоди відповідно до приписів статті 237-1 Кодексу законів про працю України, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності та необґрунтованості таких вимог.
Проаналізувавши вищенаведене, діюче законодавство та роз'яснення щодо його застосування, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, об'єктивно та всебічно, з дотриманням вимог процесуального права, дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказів, згідно статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, та дійшов обґрунтованого висновку відсутності підстав для скасування наказу підприємства про звільнення позивачки у зв'язку зі здійснення нею прогулу без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Додаткових доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом суду апеляційної інстанції також не надано.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Відповідно до статті 307 частини 1 пункту 1, статті 308 Цивільного процесуального кодексу України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процессуального права.
Оскільки в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 судове рішення сторонами не оскаржене, воно залишається без змін.
Керуючись статтями 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04 червня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
І.О.Харченко Н.І. Любобратцева Є.В.Філатова