ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 р. Справа № 804/7672/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участю:

представника позивача Чеславської Н.Г.,

представника відповідача Самсоненка Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного виробничо-комерційного підприємства «АгроМаш» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство «АгроМаш» (далі - ПВКП «АгроМаш», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Бабушкінському районі, відповідач), в якому просить визнати недійсними повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі № 0000402204 від 22.05.2013 року щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 465 115,00 грн., повідомлення-рішення № 0000392204 від 22.05.2013 року щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 442 967,50 грн., та скасувати їх як незаконні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ПВКП «АгроМаш» відповідачем було складено акт перевірки № 1456/224/30718140 від 30.04.2013 року, згідно висновку якого були встановлено, що контрагенти позивача ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс» та ТОВ «Ферріт-Д» в 2011-2012 роках не могли здійснювати реалізацію товару, робіт, послуг, операції з поставки по ланцюгу ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс» та ТОВ «Ферріт-Д» - ПВКП «АгроМаш» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів, та не спричиняють реального настання правових наслідків. 22.05.2013 року ДПІ у Бабушкінському районі були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000402204 та № 0000392204, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 465 115,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 442 967,50 грн. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення безпідставними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступне. Відповідно до норм ПК України податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання угод нереальними, як це визначено в акті перевірки, оскільки правочини є нікчемними лише якщо їх недійсність встановлена законом або оспорюваний правочин визнаний судом недійсним. Позивач також вважає, що акт перевірки ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс» від 21.12.2012 року, на який посилається відповідач при перевірці, не може бути доказом порушення податкового законодавства позивачем, оскільки податковий орган перевіряв ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс» і ТОВ «Ферріт-Д» за різні періоди 2011 року, господарські операцій між ПВКП «АгроМаш» і цими підприємствами здійснювались у березні-серпні 2012 року, та липні 2012 року; крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 року у справі № 804/6144/13-а визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі щодо проведення перевірки ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс», за результатами якої був складений акт від 21.12.2012 року. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, надав суду письмові заперечення на позов, зазначаючи, що перевірка ПВКП «АгроМаш» була проведена з урахуванням матеріалів перевірки ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс» за період березень-серпень 2012 року та ТОВ «Ферріт-Д» за період липень 2012 року. Перевіркою було встановлено відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ПВКП «АгроМаш» операцій по ланцюгу з постачальниками: ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс» за період березень-серпень 2012 року та ТОВ «Ферріт-Д» за липень 2012 року. Відповідачем також зазначено, що на підставі норм ЦК України у разі, якщо недійсність правочину встановлена законом, визнання його недійсним судом не вимагається.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ПВКП «АгроМаш» зареєстровано 06.03.2000 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на обліку платників податків у ДПІ у Бабушкінському районі, зареєстровано платником ПДВ.

ДПІ у Бабушкінському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПВКП «АгроМаш» під час здійснення взаємовідносин з ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс» за період березень-серпень 2012 року та ТОВ «Ферріт-Д» за липень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку. За наслідком перевірки відповідачем 30.04.2013 року складено акт № 1456/224/30718140, в якому встановлені наступні порушення:

- не реальність здійснення господарських відносин з ПВКП «АгроМаш», а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ПВКП «АгроМаш» операцій по ланцюгу з постачальниками ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс» за період березень-серпень 2012 року та ТОВ «Ферріт-Д» за липень 2012 року;

- порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 354 374 грн., в тому числі по періодам: у березні 2012 року на суму 26 968 грн., у квітні 2012 року на суму 17 618 грн., у травні 2012 року на суму 103 615 грн., у червні 2012 року на суму 78 954 грн., у липні 2012 року на суму 22 779 грн., у серпні 2012 року на суму 104 440 грн.;

- в порушення п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України встановлено заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 372 092 грн., в тому числі по періодам: за І квартал 2012 року на суму 28 316 грн., за ІІ квартал 2012 на суму 210 196 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 133 580 грн.

22.05.2013 року ДПІ у Бабушкінському районі на підставі акту №1456/224/30718140 від 30.04.2013 року винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000392204, яким згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та абз. 2 п. 120.1 ст. 120, абз.1, абз.2 п. 123.1 ст. 123, п. 7 підр. 10 р. ХХ ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість: за основним платежем в сумі 354 374,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 88 593,50 грн.;

- № 0000402204, яким згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та абз. 2 п. 120.1 ст. 120, абз.1, абз.2 п. 123.1 ст. 123, п. 7 підр. 10 р. ХХ ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток: за основним платежем в сумі 372 092,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 93 023,00 грн.

Судом встановлено, що 19.03.2012 року між ПВКП «АгроМаш» (покупець) та ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс» (постачальник) було укладено договір поставки № 1214, згідно якого покупець купує, а постачальник поставляє збірні металоконструкції, вузли та метало елементи, виготовлені по ескізам, кресленням та заявці покупця. Підтвердженням факту виконання договору поставки товару у березні-серпні 2012 року свідчать досліджені в судовому засіданні копії видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, виписок з рахунків у банках та копій платіжних доручень.

05.07.2012 року між ПВКП «АгроМаш» (покупець) та ТОВ «Ферріт-Д» (постачальник) було укладено договір постачання № 050712, згідно якого постачальник поставляє, а покупець приймає товар, в асортименті та кількості, зазначених у рахунках-фактурах. Ціна товару визначається у рахунках-фактурах. Підтвердженням факту виконання договору поставки товару у липні 2012 року свідчать досліджені в судовому засіданні копії накладної, рахунку, податкової накладної та виписки з банку про оплату товару.

З установчих документів позивача вбачається, що ПВКП «АгроМаш» здійснює діяльність з виробництва машин і устаткування для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну, виробництва інших машин і устаткування спеціалізованого призначення, неспеціалізованої оптової торгівлі, установлення та монтажу машин і устаткування.

ПВКП «АгроМаш» має виробничі потужності (приміщення, обладнання для здійснення господарської діяльності) та трудові ресурси, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні копіями кадрових відомостей та розрахунками амортизаційних відрахувань.

З досліджених в судовому засіданні первинних документів випливає, що отриманий від ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс» і ТОВ «Ферріт-Д» товар був використаний у господарській діяльності позивача для виробництва машин і устаткування для виготовлення харчових продуктів та спеціалізованого призначення, зокрема агрегатів макаронних вакуумних, з автоматичним дозуванням муки та води моделей АМВ-100, АМВ-200, АМВ-250, АМВ-300, АМВ-600 в комплекті з сушильними камерами, автоматів фасувально-пакувальні моделі АФУ-200. В судовому засіданні досліджені паспорти на зазначене устаткування з відповідними кресленнями і інструкціями та сертифікати відповідності.

Про реальність діяльності позивача з виготовлення машин і устаткування, в яких використовувались металоконструкції, вузли та деталі, отримані від ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс» і ТОВ «Ферріт-Д», свідчать також долучені до матеріалів справи та досліджені в судовому засіданні копії договорів та зовнішньоекономічних контрактів ПВКП «АгроМаш» з подальшими покупцями: ТОВ „Вія" м. Запоріжжя; ПП „Xonqa billur salt" Республіка Узбекистан; RAWASI AL-KHALEEJ LLS Лівія; ТОВ „Искадо Плюс" Росія; „Ризов Ад" Болгарія"; AMANDAVA ENTERPRISES LIMITED Британські Віргінські острови; ТОВ „Торговий дом „Кредо-Бриг" м. Мелітополь; EGYPTIAN COMPANY Єгипет; видаткових накладних, рахунків, довіреностей на отримання ТМЦ, вантажних митних декларацій.

Висновок про нікчемність укладених позивачем угод з ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс» і ТОВ «Ферріт-Д» зроблено відповідачем на підставі актів № 7204/224/32694389 від 21.12.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс»…» та № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ферріт-Д»…»

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та ст. 16 ПК України.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угоди, яка укладені між ПВКП «АгроМаш» та ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс» і ТОВ «Ферріт-Д» оформлені належним чином; спірні правочини не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочини з поставки позивачу товару виконані сторонами в повному обсязі; ПВКП «АгроМаш» використано поставлений товар у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не доведено безтоварність операції з поставки ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс» і ТОВ «Ферріт-Д» до ПВКП «АгроМаш» товарно-матеріальних цінностей, не доведено, що вчинені правочини є нікчемними, порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акти № 7204/224/32694389 від 21.12.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс»…» та № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ферріт-Д»…», оскільки вони стосуються інших періодів діяльності зазначених конрагентів та не спростовують дійсність укладених між ПВКП «АгроМаш» та ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс» і ТОВ «Ферріт-Д» правочинів щодо поставки товарів.

Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон № 168) (до 01.01.2011 р.) та ПК України (з 01.01.2011 р.) виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011 р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі „БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Статтею 1 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 134.4 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п. 135.1, 135.2 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В судовому засіданні представником відповідача не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати по операціям з ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс» і ТОВ «Ферріт-Д»: на час виписки податкових накладних ПП «Транс-Атлантіка-Сервіс» і ТОВ «Ферріт-Д» були зареєстровані платниками ПДВ і виписані податкові накладні мають всі необхідні реквізити, інші досліджені первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення податкового кредиту ПВКП «АгроМаш» по операціям з придбання товару від ПВКП «АгроМаш» та заниження витрат, що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 22.05.2013 року № 0000392204 та № 0000402204 грошових зобов'язань та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення № 577 від 31.05.2013 року в сумі 2294,00 грн., підлягає стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 22.05.2013 року № 0000392204 та № 0000402204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства «АгроМаш» судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) гривні 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 15 липня 2013 року.

Суддя М.В. Бондар