ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року Справа № 5/116

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Хандуріна М.І.,

суддів:Білашкап О.В., Короткевича О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-американське підприємство "Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія "Берег-Фудс"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 04.04.2013

у справі господарського суду№ 5/116 Закарпатської області

за заявоюАмериканської компанії "Хелтекс Контінентал Інк"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-американське підприємство "Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія "Берег-Фудс"

про визнання банкрутом,

розпорядник майнаарбітражний керуючий Дідич М.А.,

за участю представників сторін:

ПАТ "ВТБ Банк" - Проценко О.М. (дов. від 08.01.2013), Перцова О.І. (дов. від 20.05.2013), Нищій Б.О. (дов. від 25.10.2012),

встановив:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 05.02.2013 (суддя Карпинець В.І.) заяву ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Закарпатська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" про визнання кредиторських вимог у сумі 21 508 949, 63 грн., у частині визнання грошових вимог у сумі 112 181, 25 євро (еквівалент 1 229 854, 71 грн.) заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та у сумі 63 125 євро (еквівалент 692 045, 94 грн.) 30% річних, відповідно до умов Договору відновлювальної відкличної кредитної лінії № 021 KL від 21.08.2007р.; у сумі 202240,65 євро (еквівалент 2 217 185, 28 грн.) заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та у сумі 127 769, 03 євро (еквівалент 1 400 745, 16 грн.) 30% річних, відповідно до умов Кредитного договору № 020 SK від 21.08.2007р.; у сумі 18 444, 10 євро (еквівалент 202 204, 59 грн.) заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та у сумі 20 336, 97 євро (еквівалент 222 956, 32 грн.) 30% річних, відповідно до умов Договору невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 022 KL від 04.09.2007р., задоволено частково. Визнано Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі відділення "Закарпатська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" конкурсним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько - американське підприємство "Сільськогосподарська виробничо - переробна компанія "Берег-Фудс" з вимогами у сумі 4 790 489,23 грн., що підлягають задоволенню у четвертій черзі. В іншій частині заявлених кредиторських вимог у розмірі 30% річних, відмовити.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 (колегія суддів у складі: Мирутенко О.Л. - головуючий, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) ухвалу господарського суду Закарпатської області від 05.02.2013 скасовано в частині відмови ПАТ "ВТБ Банк" в задоволенні кредиторських вимог у розмірі 30% річних. Постановлено нове рішення в цій частині: "Заяву ПАТ "ВТБ Банк" про визнання кредиторських вимог задовольнити частково. Визнати ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Закарпатська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" конкурсним кредитором ТОВ "Спільне українсько - американське підприємство "Сільськогосподарська виробничо - переробна компанія "Берег-Фудс" з вимогами у сумі 5964992 грн., що підлягають задоволенню у розмірі 1495411 грн. - в першій черзі кредиторських вимог та в розмірі 4 469581 грн. у четвертій черзі". В іншій частині ухвалу господарського суду Закарпатської області від 05.02.2013 року у справі №5/116 залишено без змін.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Спільне українсько-американське підприємство "Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія "Берег-Фудс" просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 скасувати повністю і залишити в силі ухвалу господарського суду Закарпатської області від 05.02.2013. В обґрунтування посилається на порушення вимог як процесуального, так матеріального права, невідповідність вимогам ГПК України щодо її повноти та обґрунтованості, винесення без достатніх підстав і повного і всебічного аналізу всіх фактичних обставин і доказів.

Переглянувши в касаційному порядку прийняті у справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Відповідно до п. 15 ст. 11 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань, мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Спільне українсько-американське підприємство "СГВПК "Берег-Фудс" порушено ухвалою господарського суду Закарпатської області від 01.11.2010.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство опубліковано в газеті "Голос України"№ 220 від 23.11.2010.

Після публікації оголошення, в межах строків, встановлених ст. 14 Закону, до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника звернулося ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Закарпатська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" з вимогами до ТОВ "Спільне українсько-американське підприємство "СГВПК "Берег-Фудс" на загальну суму 21 508 949, 63 грн. Листом № 05/1-16-1718/2011 від 16.02.2011р. заявник зменшив розмір кредиторських вимог до суми 21 205 039, 78 грн.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 18.02.2011р. ПАТ "ВТБ Банк" було визнано кредитором боржника з вимогами в сумі 361 грн. судових витрат у першій черзі, 16 364 979 грн. у першій черзі, 4 561 557,05 грн. у четвертій черзі та 278503,73 грн. штрафних санкцій у шостій черзі.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2011 дану ухвалу господарського суду було скасовано в частині визнання грошових вимог ПАТ "ВТБ Банк" до боржника в сумі 2838,5 євро, 5117,27 євро, 466,75 євро - 3% річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом було відмовлено. В частині визнання заборгованості за вказаними вище договорами відсотків та 30 % річних - скасовано і справу направлено на новий розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій при новому розгляді справи, кредитор свої кредиторські вимоги до боржника у вищезазначеній частині кредиторських вимог обґрунтовує тим, що у боржника існує перед ним заборгованість:

- у сумі 112 181, 25 євро (еквівалент 1 229 854, 71 грн.) по сплаті відсотків за користування кредитом, нарахованих по періоду з 01.04.2009р. по 29.10.2010р., відповідно до умов Договору відновлювальної відкличної кредитної лінії № 021 KL від 21.08.2007р., з урахуванням внесених змін до нього відповідно до Додаткової угоди №2 від 27.02.2009р., зокрема щодо встановлення плати за користування кредитом у розмірі 15,5 відсотків річних, зі строком користування кредитними коштами у загальній сумі 450 000 євро по 20.07.2010р.;

- у сумі 202 240,65 євро (еквівалент 2 217 185, 28 грн.) по сплаті відсотків за користування кредитом, нарахованих по періоду з 01.04.2009р. по 29.10.2010р., відповідно до умов Кредитного договору № 020 SK від 21.08.2007р., з урахуванням внесених змін до нього відповідно до Додаткової угоди №1 від 27.02.2009р., зокрема щодо встановлення плати за користування кредитом у розмірі 15,5 відсотків річних, зі строком користування кредитними коштами у загальній сумі 950 000 євро по 20.07.2010р.;

- у сумі 18 444, 10 євро (еквівалент 202 204, 59 грн.) по сплаті відсотків за користування кредитом, нарахованих по періоду з 01.04.2009р. по 29.10.2010р., відповідно до умов Договору невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 022 KL від 04.09.2007р., з урахуванням внесених змін до нього відповідно до Додаткової угоди №1 від 01.10.2008р., зокрема щодо встановлення плати за користування кредитом у розмірі 15,5 відсотків річних, зі строком користування кредитними коштами у загальній сумі 100 000 євро по 03.08. 2010р..

Крім того зазначає, що відповідно до умов п. 9.1 вищезазначених Договорів було нараховано 30 відсотків річних від прострочених сум неповернутих кредитних коштів за даними договорами та їхній розмір становить:

- у сумі 63 125 євро (еквівалент 692 045, 94 грн.) 30% річних, нарахованих по періоду з 01.03.2010р. по 29.10.2010р., відповідно до умов п. 9.1 Договору відновлювальної відкличної кредитної лінії № 021 KL від 21.08.2007р.;

- у сумі 127 769, 03 євро (еквівалент 1 400 745, 16 грн.) 30% річних, нарахованих по періоду з 05.01.2009р. по 29.10.2010р., відповідно до умов п. 9.1 Кредитного договору № 020 SK від 21.08.2007р.;

- у сумі 20 336, 97 євро (еквівалент 222 956, 32 грн.) 30% річних, нарахованих по періоду з 01.03.2010р. по 29.10.2010р., відповідно до умов п.9.1 Договору невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 022 KL від 04.09.2007р..

Як вбачається з вищезазначених Додаткових угод до вищезазначених Кредитних договорів, кінцевий строк повернення: загальної суми 450 000 євро кредитних коштів - 21.07.2010р. ( а. с. 65,Т.3); загальної суми 950 000 євро кредитних коштів - 21.07.2010р. та загальної суми 100 000 євро кредитних коштів - 03.08.2010р.

Так, місцевий господарський суд, відмовляючи в частині вищезазначених заявлених кредиторських вимог у розмірі 30% річних, виходив з того, що відсотки нараховуються за весь період користування кредитними коштами до повного їх повернення та за своєю правовою природою не є компенсацією (платою) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, а тому їх нарахування здійснюється до повного повернення отриманих кредитних коштів. А тому, з урахуванням вищезазначеного, дійшов висновку про те, що до періоду настання таких кредитних коштів заборгованістю, у даного кредитора було відсутнє право щодо нарахування 30% річних по періоду: з 01.03.2010р. по 20.07.2010р. по договору відновлювальної відкличної кредитної лінії №021 KL від 21.08.2007р., відповідно до розрахунку у сумі 25250 євро. (еквівалент 276818,38 грн.) (а.с.46, Т.3); з 04.04.2009р. по 20.07.2010р. по договору невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 022 KL від 04.09.2007р., відповідно до розрахунку у сумі 14281,68 євро. (еквівалент 156571,54 грн.) (а.с.52, Т.3) та з 05.01.2009р. по 03.08.2010р., по кредитному договору №020 SK від 21.08.2007р. відповідно до розрахунку у сумі 67600,64євро. (еквівалент 741 112, 85 грн.) (а.с.58, Т.3), а тому кредиторські вимоги визнав частково.

Переглядаючи справу в апеляційній інстанції в повному обсязі відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання кредиторські вимоги ПАТ "ВТБ Банк" у розмірі 5964992 грн., з віднесенням 1495411 грн. по сплаті відсотків за користування кредитом до першої черги, решту заборгованості у розмірі 4469581 грн. - по сплаті відсотків за користування кредитом та 30% річних за порушення грошового зобов'язання - до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, виходячи з вимог ст.ст. 14, 15 спеціального Закону, обов'язок надання правового аналізу поданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, а також обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства.

На підставі вимог ч.1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено факт надання банком позичальнику кредиту: у загальній сумі 450 000 євро, відповідно до умов Договору відновлювальної відкличної кредитної лінії №021 KL від 21.08.2007р.; у загальній сумі 950000 євро відповідно до умов кредитного договору №020 SK від 21.08.2007р. та у загальній сумі 100000 євро відповідно до умов договору невідновлювальної відкличної кредитної лінії №022 KL від 04.09.2007р., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до внесених змін до договору відновлювальної відкличної кредитної лінії №021 KL від 21.08.2007р. додатковою угодою №2 від 27.02.2009р., зокрема, передбачено встановлення плати за користування кредитом у розмірі 15,5% річних, зі строком користування кредитними коштами у загальній сумі 450000 євро по 20.07.2010р.

Відповідно до внесених змін до кредитного договору №020 SK від 21.08.2007р. додатковою угодою №1 від 01.10.2008р., зокрема передбачено встановлення плати за користування кредитом у розмірі 15,5 відсотків річних, зі строком користування кредитними коштами у загальній сумі 950 000 євро по 20.07.2010.

Відповідно до внесених змін до договору невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 022 KL від 04.09.2007р. додатковою угодою №1 від 01.10.2008р., зокрема, передбачено встановлення плати за користування кредитом у розмірі 15,5% річних, зі строком користування кредитними коштами у загальній сумі 100 000 євро по 03.08.2010р.

Нарахування відсотків за користування вищезазначеними кредитними коштами здійснюється за фактичне користування до повного повернення таких коштів (п. 7.3 вищезазначених договорів).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором, що передбачені ст. 1056-1 ЦК України, визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Тобто, ст. 625 ЦК України, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування грошовими коштами., який і було визначено сторонами у пункті 9.1 вищезазначених кредитних договорів, відповідно до якого у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник (боржник у даній справі) зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Судами як першої, так й апеляційної інстанцій встановлено, що наявність вищезазначених сум кредитних коштів, як заборгованості станом до порушення провадження у справі про банкрутство, підтверджується матеріалами справи, не заперечується керівником боржника та розпорядником майна. Так, прострочена заборгованість по: Кредитному договору № 020 SК від 21.08.2007 р. за період з 05.01.2009р. по 29.10.2010р. становить 811259,24 євро (8 893 919,42 грн.); прострочена заборгованість по кредитному договору № 021 KL від 21.08.2007 р. за період з 01.03.2010 р. по 29.10.2010р. становить 450000 євро (4 993 396,80 грн.); кредитному договору № 022 KL від 04.09.2007 р. за період з 04.04.2009р. по 29.10.2010р. становить 73 913,02 євро (810 316,13 грн.).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору №020 SК від 21.08.2007 р., п. 1.1 кредитного договору №021 KL від 21.08.2007 р., п. 1.1 кредитного договору №022 KL від 04.09.2007 р., повернення кредитних коштів мало здійснюватися ТОВ "СУАП "СВПК "Берег-Фудс" частинами в погоджені сторонами строки (графік), про вірно зазначив суд апеляційної інстанції.

А тому, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов укладених кредитних договорів суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірне нарахування 30% річних (як санкції за порушення строків повернення кредитних коштів з моменту першої несплати (неповернення) частини кредитних коштів у строки, встановлені кредитним договором), у сумі 2 315 747,42 грн. - 30% та включення їх як кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк" до реєстру вимог кредиторів боржника.

У відповідності до ст. 1117 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-американське підприємство "Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія "Берег-Фудс" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 у справі № 5/116 залишити без змін.

Головуючий Хандурін М.І.

Судді Білошкап О. В.

Короткевич О.Є.