Справа № 415/347/13-к
Провадження № 11кп/782/739/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого Кравченко Т.Д.
суддів: Ігнатова Р.М., Сахарілєнко О.Г.
секретаря Ескендерової О.В.
учасників судового провадження: прокурора Тимошевської Л.В., представника цивільного позивача ОСОБА_1, ахисника ОСОБА_2, обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у судовому засіданні у м.Луганську кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 29.03.2013 року,-
в с т а н о в и л а:
Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 29.03.2013 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м.Лисичанська, громадянина України, не судимого згідно ст.89 КК України, місце реєстрації: АДРЕСА_1
засуджено за ст.15ч.3-185 ч.2 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ст.194-1 ч.2 КК України на підставі ст.69 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 остаточно визначено покарання 2 роки позбавлення волі.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уроженця м.Лисичанська, громадянина України, не судимого, місце реєстрації: АДРЕСА_2
засуджено за ст.15ч.3-185 ч.2 КК України на 1 рік 3 місяці позбавлення волі, за ст.194-1 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 остаточно визначено покарання 3 роки позбавлення волі.
Відносно ОСОБА_4 вирок не оскаржений.
Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.100 КПК України: 2 гайкових ключа, 2 газових балона зі шлангами, редуктором та горілкою, автомобіль НОМЕР_1, 2 автомобільні причепи конфіскувати в дохід держави, мобільний телефон повернути ОСОБА_4, металеві кути 39 штук залишити у ТОВ „ЛЕО" в рахунок відшкодування цивільного позову за вартістю лому металу.
З ОСОБА_3, ОСОБА_4 стягнуто солідарно на користь ТОВ „Луганське енергетичне об,еднання" майнову шкоду 34.492грн. 01коп.
Строк покарання обчислювати з 19 листопада 2012 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Запобіжний захід-тримання під вартою.
За вироком суду 18 листопада 2012 року в перід часу з 17.30 до 20.00 ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись біля водоймища „Шкляр" м.Лисичанська з метою викрадення чужого майна, за допомогою газового обладнання, відрізали 39 металевих кутів, які слугували поперечинами в металевій конструкції з анкерних опор № 14, 17 на ВЛ-110 кВ Ювілейна-Зоря і ВЛ-110 кВ Ювілейна-СД ТЕЦ 2 ввід № 1,2 загальною довжиною 148,4 м, вагою 2240 кг вартістю 24539грн., які належали ТОВ „Луганське енергетичне об,єднання виробнича служба високовольтних мереж Лисичанського регіону, однак не змогли довести злочин до кінця з причин, що не залежали від іх волі, оскільки були затримані.
Крім того, в той же час, маючи умисел на пошкодження об,єктів електроенергетики, за допомогою газового обладнання з вказаних опор електропередач відрізали 39 металевих кутів, які слугували поперечинами в металевій конструкції, тим самим пошкодили об,єкти електроенергетики, що могло призвести до порушення нормальної роботи цих об,єктів, та завлади ТОВ „Луганське енергетичне об,єднання виробнича служба високовольтних мереж Лисичанського регіону майнову шкоду на 36.492,01грн.
Прокурор в порядку ст.403 КПК України апеляційну скаргу відкликав.
Обвинувачений ОСОБА_3 вважає, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості злочинів і просить застосувати до нього ст.75 КК України. Навів такі доводи: не судимий, частково відшкодував збитки, з,явився із зізнанням, щиро кається, активно сприяв розкриттю злочинів. Також вказав, що суд не з,ясував розмір матеріальної шкоди.
Захисник ОСОБА_2 просить вирок відносно ОСОБА_3 змінити і призначити покарання з застосуванням ст.75 КК України, враховуючи наступне: він вважається не судимим, повністю визнав вину, щиро кається, частково відшкодував майнову шкоду, добровільно з,явився із зізнанням в міліцію, сприяв у розкритті злочину. Обтяжуючих покарання обставин немає.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення апеляційних скарг без задоволення, а судове рішення без змін, пояснення представника цивільного позивача про прийняття законного рішення, захисника ОСОБА_2, обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підтримку апеляційних скарг, виступи в дебатах і останнє слово обвинувачених, перевіривши матеріали справи, а також дослідивши додаткові докази в частині цивільного позову, обговоривши доводи апеляційних скарг, коллегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які його засуджено і кваліфікація дій за ст.15ч.3-185 ч.2, ст.194-1 ч.2 КК України грунтуються на сукупності зібраних у кримінальному провадженні доказах, в апеляційній скарзі не оспорюються, і колегією суддів під сумнів не ставляться. Має місце реальна сукупність кримінальних правопорушень, так як таємне викрадення чужого майна супроводжувалось пошкодженням об,єктів електроенергетики, що могло призвести до порушення їх нормальної роботи.
Що стосується стверджень ОСОБА_3 про те, що судом не перевірено цивільний позов і не встановлено розмір матеріальної шкоди, то додатковою перевіркою при апеляційному розгляді справи, вони підтвердження не знайшли. Представник цивільного позивача надав суду першої інстанції документи на підтвердження заявлених вимог. Сума матеріальних збитків складає 36.492,01грн., в тому числі 24539грн.-вартість викрадених кутів, 11953,01грн-затрати на іх поновлення. В зв,язку з чим, вироком суду не прийняті до уваги раніше додані розрахунки, згідно яких матеріальні збитки складали 40.754грн, які приведені і в обвинувальному акті. З обвинувачених стягнуто солідарно на користь підприємства 34.492грн., з урахуванням часткового погашення матеріальних збитків у розмірі 2.000грн. Таким чином, судом це питання з,ясовано, цивільний позов розв,язано з дотриманням закону і сумнівів у коллегії суддів не викликає.
Крім того, ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у скоєнні злочинів визнав повністю, вказані обставини не оспорював, в тому числі при дослідженні матеріалів кримінального провадження на підтвердження матеріальних збитків і цивільного позову, не ставив питання перед судом про проведення товарознавчої експертизи, на що посилається в апеляції.
Доводи захисника ОСОБА_2 і обвинуваченого ОСОБА_3 щодо необгрунтованості вироку в частині призначення міри покарання є неправильними.
Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочини, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для ії виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші особливості справи.
На підставі ч.1 ст.69 КК України, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м,якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом,якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Як видно із вироку, суд з урахуванням цих норм закону призначив ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.69 КК України, пославшись на пом,якшуючи обставини покарання: за відсутності обтяжуючих. Не врахованих обставин, як вказується в апеляціях, які б дали підстави для застосування ст.75 КК України, не має.
Коллегія суддів вважає, що, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, всіх обставин справи, даних, які характеризують обвинуваченого, настання наслідків у вигляді матеріальних збитків, які в більшій частині не відшкодовані, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі, яке буде справедливим і достатнім для його виправлення та запобігання новим злочинам, тому підстав для застосування ст.75 КК України, на що вказується в апеляційних скаргах, не вбачається.
В зв,язку з наведеним апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.404, 405, 419 КПК України, коллегія суддів,-
у х в а л и л а:
Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 29.03.2013р. щодо ОСОБА_3 залишити без змін, а його апеляційну скаргу і захисника ОСОБА_2 без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою-в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення до вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: