Головуючий суддя у 1-й інстанції: Висоцька Г.В.
Ухвала
Іменем України
30 липня 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді: Огурецького В.П.
суддів: Гаврилової М.В.,Смірнової В.В.,
при секретарі: Янчику Є.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщені апеляційного суду Донецької області кримінальне провадження, зареєстроване 20.12.2012 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12012050870000232 за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вирок Петровського районного суду м. Донецька від 01 березня 2013 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, непрацюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, звільненого умовно - достроково 27.09.2012р. на не відбутий термін 5 міс. 12 днів,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначене покарання у виді 4 (чотирьох) років 9 (дев'яти) місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 місяців 12 днів, призначеного вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 01.10.2010 р., остаточно призначене покарання у вигляді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця 12 днів позбавлення волі.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Донецька, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимого, звільненого умовно-достроково,2012р. на не відбутий термін 1 рік 27 днів,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначене покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі строком 1 рік 27 днів, призначеного вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 01.10.2010 р., остаточно призначене покарання у вигляді 5 (п'яти) років 4 (чотирьох) місяців 27 днів позбавлення волі.
Згідно вироку, 19 грудня 2012 року, приблизно о 19 год. 00 хв., ОСОБА_2 та ОСОБА_1, знаходячись біля будинку № 39 по вул. Ревякіна в Петровському районі м. Донецька, діючи повторно, навмисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з метою відкритого викрадення чужого майна наздогнали гр. ОСОБА_3 Наздогнавши, ОСОБА_2 наніс потерпілій ОСОБА_3 один удар правою ногою по голені її ніг, від чого остання впала на землю, після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заволоділи майном потерпілої, яке складалося із сумки, вартістю 170 грн., гаманця, який не становить матеріальної цінності для потерпілої, із грошовими коштами в ньому в розмірі 50 грн., трьома пляшками пива, трьома пачками сигарет, провідниковою гарнітурою фірма «Нокія» до мобільного телефону, які не становлять для потерпілої матеріальної цінності, мобільним телефоном «Нокія Х2-00», вартістю 774,04 грн., із сім - картою, на рахунку якої знаходилося 3 грн., а всього майном на загальну суму 997 грн. 04 Пограбованим майном обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розпорядилися за своїм розсудом.
Не погодившись з вироком суду обвинуваченим ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він не оспорюючи фактичних обставин справи, визнає свою провину повністю. Вважає, що суд не прийняв до уваги той факт, що він хворіє тяжкою формою туберкульозу, повністю визнав свою провину, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, та сприяв розкриттю злочину. Тому просить вирок суду скасувати та пом'якшити призначене покарання.
Обвинувачений ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати, з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, посилаючись на той факт, що потерпіла його оговорила, показавши на них як на осіб, що скоїли злочин під тиском працівників міліції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних скарг та обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та вироку, висновки суду першої інстанції о винуватості ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені доками, які містяться у справи та були досліджені в судовому засіданні.
Правильно проаналізував зібрані по справі докази та в їх сукупності та дав їм належну оцінку у вироку, суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та його дії кваліфікував правильно, що не оскаржується в апеляції обвинуваченим ОСОБА_1.
Висновку суду о винуватості ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, при вказаних у вироку обставинах, за яке він засуджений відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються доказами, які містяться у справі, які були усестороннє та повно досліджені та правильно оцінені в суді першої інстанції.
Зокрема, із аналізу показань потерпілої вбачається, що механізм скоєння злочину, який виявився у злагоджених діях обвинувачених при нападі на потерпілу ОСОБА_3 (незначна відстань обвинувачених один від одного при вказаних подіях, розмова, що сталася між ними за декілька секунд до нападу, розподілення між собою пограбленого майна) свідчить про наявність між обвинуваченими попередньої змови на скоєння злочину.
В тому числі, цей висновок підтверджується протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками від 05.01.2013р., відповідно до якого свідок ОСОБА_5 вказала на ОСОБА_1, як на особу, яка 19.12.2012р. продала їй мобільний телефон «Нокія Х200», залишивши розписку із даними свого паспорту.
Крім того, протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками від 09.01.2013р. відповідно до якого ОСОБА_2 вказав на ОСОБА_1, як на особу, що був його співучасником при скоєнні злочину 19.12.2012р. при пограбуванні громадянки ОСОБА_3.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 09.01.2013р. за участю підозрюваного ОСОБА_2, він вказав місце та спосіб скоєння злочину.
З протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 09.01.2013р., вбачається, що потерпіла ОСОБА_3 вказала на ОСОБА_2, як на особу, яка 19.12.2012р. відносно неї вчинив грабіж в Петровському районі м. Донецька по вул. Ревякіна.
Відповідно до протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 11.01.2013р., потерпіла ОСОБА_3 вказала на ОСОБА_1, як на особу, яка 19.12.2012р. відносно неї вчинив грабіж в Петровському районі м. Донецька по вул. Ревякіна.
Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 11.01.2013р. за участю підозрюваного ОСОБА_1, відповідно до якого він вказав місце та спосіб скоєння злочину.
Тому, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 зазначені в апеляційній скарзі про те, що потерпіла його оговорила, показавши на них як на осіб, що скоїли злочин під тиском працівників міліції спростовуються матеріалами справи та добутими по кримінальному провадженні доказами.
Висновки суду першої інстанції не містять протиріч. По встановленим судом фактичним обставинам кримінального провадження, виходячи з сукупності вказаних та інших досліджених в судовому засіданні доказах, які отримали відповідну правову оцінку у вироку, колегія судів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано та правильно кваліфікував дії обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України.
Призначаючи покарання, обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 65-67 КК України та належним чином врахував ступень скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься відповідно до класифікації злочинів, до категорії тяжких злочинів, особі обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 які раніше судимі, мають непогашену та не зняту в законному порядку судимість, та скоїли кримінальне правопорушення в період умовно - дострокового звільнення, особу обвинуваченого ОСОБА_1. який на обліку у лікарня нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується з задовільної сторони, страждає на відкриту форму туберкульозу, особу обвинуваченого ОСОБА_2, який у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується з задовільної сторони,має мати, яка є інвалідом 2-ої групи за онкологічним захворюванням, що в сукупності послужило підставою до прийнятті обґрунтованого рішення суду про призначення обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавленням волі, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та попередження нових кримінальних правопорушень.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, відповідно до положень ст. 412 КПК України, судом першої інстанції допущено не було.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404-405, 407, 418, 419 КПК України, -
У Х В А Л И ЛА:
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Петровського районного суду м. Донецька від 01 березня 2013 року у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду Донецької області може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: