№ справи:2/115/606/2013 Головуючий суду першої інстанції:Власенко А.П.

№ провадження:22-ц/190/3688/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Павловської І.Г.,

суддів:Онищенко Т.С., Шестакової Н.В.,

при секретарі:Востріковій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного підприємства «Маріамполь», за участю третьої особи - Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 11 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

01.03.13 ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства «Маріамполь», за участю третьої особи - Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим та просив визнати право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. «А», площею 15,4кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та звільнити його з-під арешту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.02.13 державним виконавцем був складений акт опису та арешту Літньої бази відпочинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, разом з належним позивачу нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, що є підставою для визнання права власності та зняття з нього арешту.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 11 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції були порушенні норми процесуального права. Зазначає, що через свою необізнаність не зазначив належним відповідачем стягувача по виконавчому провадженню - Сакську районну державну адміністрацію, що в свою чергу не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів і вважає, що суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, наданим сторонами, кожному окремо та в їх сукупності, правильно встановив спірні правовідносини та закон, який їх регулює, і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

При апеляційному перегляді встановлено, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим перебуває виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду АР Крим від 01.06.11 у справі за заявою Сакської районної державної адміністрації АР Крим до ПП «Маріамполь» про стягнення на користь державного бюджету Сакського району АР Крим заборгованості в сумі 447 261 грн.

19.02.13 на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим від 10.01.13 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження був складений акт опису та арешту нерухомого майна - Літньої бази відпочинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, до якого увійшло і нерухоме майно позивача, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно частині 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.03 №14 судам роз'яснено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Аналогічні положення закону містяться в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.76 №6 ( з наступними змінами і доповненнями) .

З огляду на наведене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо суб'єктного складу сторін в зазначеній категорії справ: позивач - особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові; відповідач - боржник та особи, в інтересах яких накладено арешт.

За змістом статті 33 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин; належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права, відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.

Згідно положень частини 1 статті 33 ЦПК України, в редакції чинній на час вирішення даного спору, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто, ініціатива щодо заміни неналежного відповідача має виходити від позивача.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем заявлялись клопотання про заміну неналежного відповідача на належного.

У відповідності до принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, як це було раніше передбачено у другому реченні частини 1 статті 33 ЦПК України. Якщо суд вважає, що відповідач визначений неправильно, суд може інформувати позивача про можливість заміни, але якщо позивач відповідного клопотання не подає, суд повинен розглядати справу далі і відмовляти у позові.

Таким чином, оскільки позивачем не було заявлене клопотання про притягнення до справи належного співвідповідача - Сакської районної державної адміністрації АР Крим, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим і таким, що ухвалене на підставі правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 308, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 11 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Онищенко Т.С. Павловська І.Г. Шестакова Н.В.