Справа № 1817/4037/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про направлення справи на додаткове розслідування

07 серпня 2013 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Клочко Б.М. при секретарях Скрипка-Соіна О.О. та Рудавіна Є.В., з участю прокурорів Мостового М.В. та Петренка М.В., адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, представника потерпілих - адвоката ОСОБА_12, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Суми, українця, гр. України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області, спеціальне звання - майор міліції, мешканця АДРЕСА_1, не судимого,

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с.Боромля Тростянецького району Сумської області, українця, гр. України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області, спеціальне звання - старший лейтенант міліції, мешканця АДРЕСА_2, не судимого,

ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Білопілля Сумської області, українця, гр. України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області, спеціальне звання - старший лейтенант міліції, мешканця АДРЕСА_3

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 365 ч.3 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Зазначеним вище підсудним органом досудового слідства було пред*явлено обвинувачення у тому, що вони, являючись службовими особами - працівниками правоохоронного органу, вчинили умисний тяжкий злочин, що спричинило тяжкі наслідки, за наступних обставин.

ОСОБА_13 24.06.2000 закінчив Військовий інститут артилерії ім. Б.Хмельницького при Сумському державному університеті за спеціальністю «Інженерна механіка», в органах внутрішніх справ з 11.09.2006, на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області з 30.10.2009, наказом начальника ГУМВС України в Сумській області від 09.03.2010 № 30 о/с присвоєно спеціальне звання - майор міліції;

ОСОБА_14, 30.06.2008 закінчив Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Фізична культура», в органах внутрішніх справ з 19.09.2008, на посаді оперуповноваженого СКР Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області з 01.08.2009, наказом начальника ГУМВС України в Сумській області від 08.04.2010 № 56 о/с йому присвоєно спеціальне звання старший лейтенант міліції;

ОСОБА_15 30.06.2008 закінчив Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти, Фізична культура», в органах внутрішніх справ з 30.04.2009, на посаді старшого оперуповноваженого СКР Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області з 11.01.2012, наказом начальника УМВС України в Сумській області від 30.10.2010 №249 о/с присвоєно спеціальне звання старший лейтенант міліції.

Відповідно до вимог Закону України «Про міліцію» та ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 є співробітниками правоохоронного органу та мають спеціальне звання старший лейтенант міліції, майор міліції та старший лейтенант міліції відповідно. Також відповідно до ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» вони наділені спеціальними повноваженнями по виконанню завдань оперативно-розшукової діяльності, а тому є особами, що здійснюють функції представників влади, і згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовими особами.

Відповідно до функціональних обов'язків оперуповноваженого сектору карного розшуку Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_14 та старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_13 вони здійснювали розшук осіб, які переховуються від слідства та суду, встановлення місцезнаходження безвісти зниклих осіб та встановлення осіб невпізнаних трупів.

Маючи достатній досвід роботи в органах внутрішніх справ, ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 добре обізнані із діючим законодавством, основними принципами діяльності працівників міліції, умовами і межами застосування заходів фізичного впливу та спеціальних засобів, необхідності дотримання прав, свобод та інтересів громадян.

06.02.2011 до чергової частини Ковпаківського РВ УМВС України в Сумській області надійшла заява від ОСОБА_16 про безвісне зникнення її сина ОСОБА_17

За результатами перевірки оперуповноваженим сектору карного розшуку Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_14 11.02.2011 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п. 1 ст. 6 КПК України за відсутності події злочину, оскільки у ході перевірки не встановлено, що відносно ОСОБА_17 скоєно злочин.

Цього ж дня ОСОБА_14 на підставі ст.ст. 6, 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» заведено оперативно-розшукову справу категорії «Розшук» за фактом безвісного зникнення ОСОБА_17 по якій спільні оперативно-розшукові заходи він проводив разом зі старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку ОСОБА_13

Прокуратурою м. Суми 13.04.2011 постанова ОСОБА_14 про відмову в порушенні кримінальної справи скасована, а матеріали направлені для проведення додаткової перевірки до Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області. За результатами додаткової перевірки ОСОБА_14 29.04.2011 повторно відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі п.1 ст. 6 КПК України за відсутності даних щодо скоєння злочину стосовно ОСОБА_17

У ході проведення оперативно-розшукових заходів 17.01.2012 оперуповноваженому сектору карного розшуку Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_14 та старшому оперуповноваженому цього ж сектору ОСОБА_13 від ОСОБА_18 й ОСОБА_19 надійшла інформація про скоєння злочину стосовно ОСОБА_17 та можливу причетність до вказаного злочину ОСОБА_20

ОСОБА_14 та ОСОБА_13 після отримання усного повідомлення про злочин відповідно до ст. 97 КПК України «Обов'язковість прийняття заяв і повідомлень про злочини і порядок їх розгляду», ст. 10 Закону України «Про міліцію», згідно з якою міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення, пунктів 1.1 - 1.2, 3.3 - 3.4, 3.7, 4 загальних положень Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчиненні або готуються, затвердженої наказом МВС України №400, пункту 2 додатку 1 до п.1.3. Інструкції «Примірні правила приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчиненні або готуються», повинні були скласти протокол прийняття заяви про вчинення злочину або відібрати письмові заяви від ОСОБА_18 й ОСОБА_19 з підписами заявників та посадової особи, що прийняла заяви, з попередженням заявників про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин, скласти рапорт про отримання такого повідомлення про злочин та наявні матеріали надати до чергової частини Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області для реєстрації даної інформації про вчинення злочину у Журналі реєстрації заяв та повідомлень про злочини для подальшої доповіді про злочин (вчинений на території обслуговування Зарічного РВ СМУ) начальнику Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області або особі, яка його заміщає.

ОСОБА_14 та ОСОБА_13, будучи службовими особами й працівниками правоохоронного органу, перевищуючи владу та службові повноваження, діючи умисно в особистих інтересах з метою покращення своїх показників розкриття злочинів, у порушення вимог вищевказаних законів та нормативно-правових актів не поставили до відома керівництво Ковпаківського райвідділу міліції про виявлення ними злочину, не ініціювали перед прокурором району питання про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.04.2011, чим позбавили можливості правоохоронні органи проводити дослідчу перевірку, а в подальшому й розслідування умисного вбивства ОСОБА_17 у порядку, передбаченому Законом, а також порушили процедуру збирання доказів й права громадян відповідно до Конституції України та Законів України.

Таким чином, ОСОБА_14 та ОСОБА_13, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, почали проводити дослідчу перевірку за фактом вбивства ОСОБА_17 шляхом опитування ОСОБА_18 й ОСОБА_19

17.01.2012 оперуповноважений СКР Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_14 за погодженням із ОСОБА_13 з метою перевірки причетності до вбивства ОСОБА_17 ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_11, прибув за місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_4.

Перебуваючи за вищевказаною адресою, ОСОБА_14, перевищуючи свої службові повноваження в частині порядку виклику особи для надання пояснень, обманним шляхом під приводом проведення перевірки за фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди (не повідомляючи про дійсну причину його виклику) запросив ОСОБА_20 до Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області. Останній заперечив свою причетність до скоєння правопорушення, але погодився прибути до райвідділу міліції.

В подальшому, ОСОБА_20, вважаючи, що його викликають для опитування щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, на власному автомобілі НОМЕР_1 разом з ОСОБА_14 близько 13-ї години приїхали до Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 21.

Перед приміщенням чергової частини за вказівкою ОСОБА_14 постовий міліціонер о 13-й годині 10 хвилин зареєстрував у журналі обліку доставлених та відвідувачів Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області дані про ОСОБА_20 як відвідувача без зазначення мети відвідування.

ОСОБА_14 провів ОСОБА_20 до службового кабінету №465, розташованого на 4 поверсі, де на той час перебували начальник СКР Ковпаківського РВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_21, його заступник ОСОБА_22 та старший оперуповноважений цього сектору ОСОБА_13

ОСОБА_22 та ОСОБА_21 через кілька хвилин залишили приміщення, а в кабінеті залишились ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_20

Перебуваючи у вказаному місці, ОСОБА_14 та ОСОБА_13, перевищуючи свої владні та службові повноваження, будучи представниками влади та службовими особами правоохоронного органу, діючи умисно, в особистих інтересах з метою покращення своїх показників розкриття злочинів, зневажаючи права, свободи і законні інтереси ОСОБА_20, не повідомили ОСОБА_20 про дійсну причину його запрошення до райвідділу, не роз'яснили йому конституційні права, передбачені ст.ст. 57, 63 Конституції України, відповідно до яких кожному гарантується право знати свої права і обов'язки та те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї або близьких родичів, у порушення вимог ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» щодо опитування осіб за їх згодою, використовуючи їх добровільну допомогу, та у порушення вищевказаних вимог діючих законів й нормативно-правових актів щодо проведення дослідчих перевірок, здійснюючи психологічний тиск стали вимагати від ОСОБА_20 зізнання у причетності до скоєння вбивства ОСОБА_17

ОСОБА_20, розуміючи, що його запросили до райвідділу обманним шляхом та його конституційні права порушені, відмовився будь-що розповідати, виявив бажання покинути приміщення райвідділу і почав виходити із кабінету.

Коли ОСОБА_20 намагався вийти з кабінету, ОСОБА_14 й ОСОБА_13 розуміли, що законні підстави опитувати його та тримати у приміщенні райвідділу міліції відсутні. У цей час у них виник умисел на отримання від ОСОБА_20 у будь-який спосіб, у тому числі із застосуванням фізичного насильства та порушенням конституційних прав, інформації про скоєння вбивства ОСОБА_17

ОСОБА_14, реалізуючи спільний з ОСОБА_13 умисел, діючи узгоджено у порушення вимог Конституції України: ст. 3 відповідно до якої «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю», ст. 19 «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством», ст. 63 «Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом», Закону України «Про міліцію»: ст. 3 «Основними завданнями міліції є забезпечення особистої свободи громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів» ст. 5 «Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності», ст. 12 «Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку передбачених цим Законом. Застосування сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосуватись, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції. У разі неможливості уникнути застосування сили, вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян», ст. 13 «Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, які здійснюються із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»: ст. 4 «Оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах законності, дотримання прав і свобод людини», ст. 8 «Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 вказаного закону підстав надається право опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу», перевищуючи владу та службові повноваження, будучи представниками влади та службовими особами правоохоронного органу із застосуванням фізичного насильства, грубо порушуючи права, свободи та інтереси ОСОБА_20, стали утримувати його за руки, не даючи можливості вийти із кабінету, тобто незаконно позбавляли його волі.

ОСОБА_20 розуміючи, що працівники міліції діють протизаконно та перевищують свої службові повноваження, будучи емоційно збудженим від заподіяного йому болю, почав кричати. У цей час до кабінету №465 на крик ОСОБА_20 зайшов старший оперуповноважений сектору карного розшуку Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_15, який, розуміючи протиправний характер дій ОСОБА_13 й ОСОБА_14, діючи спільно і узгоджено з ними, у порушення вищевикладених Законів та діючих нормативно-правових актів, із застосуванням фізичного насильства та у порушення ст. 14 Закону України «Про міліцію», відповідно до якої працівники міліції мають право застосовувати наручники для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу життю або здоров'ю, примусово, із застосуванням до нього фізичної сили, одягли ОСОБА_20 на руки спеціальний засіб - наручники в положенні за спиною.

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на одержання від ОСОБА_20 інформації шляхом застосування до нього насильства, заподіяння тілесних ушкоджень та фізичного болю, ОСОБА_14, діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_13 й ОСОБА_15, явно виходячи за межі наданих йому законом прав і повноважень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_20, та бажаючи їх настання, тобто, діючи з прямим умислом, у приміщенні кабінету №465 Ковпаківського РВ СМУ УМВС України в Сумській області заподіяли ОСОБА_20 численні удари руками та ногами по голові, тулубу, верхніх та нижніх кінцівках. Під час заподіяння ударів ОСОБА_14 разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_15 перекривали дихальні шляхи ОСОБА_20

При цьому, завдаючи численних ударів ОСОБА_20, ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 не передбачали можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень або смерті ОСОБА_20, хоча повинні були і могли їх передбачити, тобто, діяли з прямим умислом щодо спричинення ОСОБА_20 тілесних ушкоджень, та з злочинною недбалістю щодо заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та смерті.

У результаті спільно нанесених ударів ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 потерпілий ОСОБА_20 отримав тілесні ушкодження голови: два синці на шкірі чола зліва, два садна в ділянці чола справа, садно на шкірі перенісся з переходом на спинку носа, садно на шкірі крила носа справа, синець на шкірі підборіддя справа і зліва з осадненням, синець на шкірі правої та лівої завушної ділянки з осадненням, крововилив верхньої губи, поверхнева рана правого кута ротового отвору, крововиливи в проекції надбрівної дуги справа, три крововиливи в лівій тіменно-скроневій ділянці, в товщу правого скроневого м'язу, які виникли внаслідок не менш ніж від 16-ти травматичних дій; тулуба: садно передньо-верхньої поверхні правого плечового суглобу, крапко подібні підшкірні крововиливи у вигляді відбитку малюнка трикотажної тканини в по лівій бічній поверхні грудної клітки, на шкірі здухвинної ділянки зліва, в м'які тканини задньо-бічної поверхні шиї зліва, в ділянці акроміального кінця лівої ключиці, два крововиливи в м'які тканини правої лопатки, в м'язи лівої лопатки, в м'які тканини поперекового відділу хребта в проекції остистих відростків, які виникли внаслідок не менш ніж від 10-ти травматичних дій; верхніх кінцівок: по передньо-зовнішній поверхні верхньої третини правого плеча, на нижній третині правого плеча з переходом на внутрішню поверхню правого ліктьового суглобу, по передній та внутрішній поверхні верхньої та середньої третини лівого плеча, садно на шкірі задньо-внутрішньої поверхні нижньої третини лівого передпліччя від якого відходять два синці, на шкірі нижньої третини лівого передпліччя та в проекції променево-запясткового суглобу З садна, два синці на шкірі тильної поверхні правої кисті між п'ястно-фаланговими суглобами 3-4 та 4-5 пальців, синець на шкірі тильної поверхні лівої кисті в проекції п'ястно-фалангового суглобу 5-го пальця, садно на шкірі тильної поверхні лівої кисті в проекції п'ястно-фалангового суглобу 2-го пальця; 2 крововиливи в м'які тканини нижньої третини лівого передпліччя та в проекції променево-зап'ясткового суглобу, в м'язи правого плеча, які виникли внаслідок не менш ніж від 16-ти травматичних дій; нижніх кінцівок: синець в проекції лівого колінного суглобу, 4 синці в проекції правого колінного суглобу, у м'язи лівого стегна, які виникли внаслідок не менш ніж від 6-ти травматичних дій.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_20 у приміщенні Ковпаківського РВ УМВС України втратив свідомість, та о 14-й годині 40 хвилин лікарем швидкої медичної допомоги констатована біологічна смерть потерпілого.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №50/12 від 13.04.2012, проведеної комісією ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», всі ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_20, розглядаються в комплексі, так як вони призвели до розвитку загрозливого для організму стану (травматичний шок) та смерті, і у відповідності до «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України 17.01.1995 № 6, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Ці дії підсудних органом досудового слідства кваліфіковано за ст. 365 ч.3 КК України, як перевищення влади та службових повноважень, що супроводжувалося насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, застосуванням спеціальних засобів - наручників, що спричинили тяжкі наслідки - смерть ОСОБА_20

Таким чином, обвинувачення підсудних ґрунтується на висновку № 50\12 ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи» МОЗ України від 13.04.2012., хоча під час досудового слідства було призначено і проведено загалом 4 судово-медичних експертизи з метою встановлення причини смерті ОСОБА_20

Так, відповідно до висновку експерта Сумського обласного бюро СМЕ ОСОБА_23 № 56 смерть ОСОБА_20 наступила внаслідок гострого геморагічного панкреатиту, що призвів до гострої серцево-судинної недостатності.

Цей висновок про причину смерті абсолютно справедливо викликав у рідних померлого сумнів і підозру у його фальшуванні на користь працівників міліції , оскільки, ОСОБА_20 ніколи не страждав ні на яку хворобу, а тому за їхнім наполяганням за вказівкою Генеральної прокуратури України була проведена комісійна судово-медична експертиза, провадження якої було доручено експертам «Головного управління судово-медичної експертизи» МОЗ України, під час якої на тілі померлого ОСОБА_20 були додатково виявлені численні тілесні ушкодження, пошкодження внутрішніх органів, в тому числі і підшлункової залози. А тому, за висновком даної експертизи № 50\12, всі тілесні ушкодження необхідно розглядати у комплексі, які призвели до загрозливого для організму стану, а саме до травматичного шоку та смерті, а тому по ступеню тяжкості відносяться до категорії тяжких. Причиною смерті ОСОБА_20 названо - «травматичний шок», на відміну від попереднього діагнозу - «гострий геморагічний панкреатит».

Оскільки малося два різних висновки щодо причини смерті ОСОБА_20 то слідчим прокуратури цілком правомірно була призначена третя судово-медична експертиза, комісійна, яка була доручена експертам Сумського обласного бюро СМЕ із залученням спеціалістів-медиків різного профілю. За висновком цієї комісійної експертизи № 66 смерть ОСОБА_20 настала внаслідок гострої серцево-судинної та легеневої недостатності, які виникли внаслідок комплексу надмірного психофізичного навантаження, у тому числі гострої реакції на стрес та механічної травми. Наявність гострого панкреатиту, як причини смерті ОСОБА_20, дана комісійна експертиза не підтвердила. Зазначено також, що травма підшлункової залози не змогла призвести до смерті в такий короткий час. Об*єктивних даних для встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень даної травми у комісії немає, так, як відсутній її клінічний перебіг. Відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених 17.01.1995. наказом МОЗ України №6 пункт л) до небезпечних для життя тілесних ушкоджень відносяться «закриті ушкодження органів грудної, черевної порожнини, органів зачеревного простору, порожнини тазу - все за наявності загрозливих для життя явищ». На думку комісії, значний крововилив в підшлункову залозу може розцінюватися, як тяжкі тілесні ушкодження, у випадку, коли згодом в клінічному перебігу (впродовж однієї доби і більше) призводять до кровотечі, а в більш пізньому - до геморагічного панкреатиту, панкреонекрозу, перитоніту, сепсису, з розвитком загрозливого для життя стану. Однак, на момент настання смерті ОСОБА_20, на думку комісії, морфологічні ознаки залози не дають можливості визначити можливий прогноз клінічного перебігу даної травми. Решта тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_20, як кожне окремо, так і всі разом, не могли призвести до настання смерті, вони носять характер легких тілесних ушкоджень. В цілому за висновком даної комісійної експертизи смерть ОСОБА_20 наступила внаслідок комплексу патологічних змін, які розвинулися як поєднання стресової ситуації (гостра реакція на стрес), тілесних ушкоджень (механічні травми) та фізичне навантаження. ( т.5 а.с. 208-276 ). Таким чином, ця комісійна експертиза не погодилася з попереднім висновком про причину смерті -«травматичний шок», виключила, як причину смерті, «гострий геморагічний панкреатит» і назвала свою причину смерті ОСОБА_20.

Таким чином, мався уже третій висновок про причину смерті ОСОБА_20, який відрізнявся від двох попередніх, а тому за ініціативою слідчого була призначена четверта судово-медична експертиза, яка була доручена комунальному закладу «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» з постановкою все тих же питань і основне з яких, яка причина смерті ОСОБА_20 ( т.6 а.с. 59-105 )

До складу комісії також були залучені фахівці в галузі судової медицини та інших медичних спеціальностей. Комісії були надані матеріали кримінальної справи, скельця та вологий архів ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» відібраний 26.01.2012. при повторному розтині трупу ОСОБА_20.

За висновком даної експертизи № 399-КЕ2012 ( т.6 а.с.115-174 ) якихось переконливих і достовірних судово-медичних даних про наявність морфологічних ознак шокової реакції у внутрішніх органах трупа не було встановлено, тобто, цим висновком також заперечується причина смерті - «травматичний шок», яка була встановлена ГУ СМЕ МОЗ України. Також дана експертиза виключила як причину смерті «гострий геморагічний панкреатит». Причиною смерті ОСОБА_20, виходячи із наявних судово-медичних даних, названо -«гострий розлад кровообігу», однак, однозначно встановити, чим він був викликаний, комісії не надалось можливим. Будь-яке із тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_20, або ж всі ушкодження в комплексі, виходячи із їх характеру, об*єму і тяжкості, не могло (не могли) являтися небезпечними для життя у момент їх спричинення, або у своєму протіканні викликати розвиток небезпечного для життя стану. На думку комісії, виявлені тілесні ушкодження могли утворитися як незадовго до смерті, так і в агональному періоді або в короткий проміжок часу після настання смерті, крім перелому ребер, які утворилися посмертно при непрямому масажі серця. Висновки даної експертизи, як було встановлено, виявилися неповними, оскільки, вивчався лише гістологічний архів, відібраний від трупа ОСОБА_20 під час повторного судово-медичного дослідження 26.01.2012, який на той час уже зазнав гнилостних змін, а гістологічний архів, відібраний при первинному дослідженні трупа 18.01.2012., який є найбільш інформативним для встановлення причини розвитку гострого розладу кровообігу, експертами не досліджувався, оскільки, цей архів слідчим не був наданий для дослідження невідомо з яких причин, хоча він був у наявності.

Таким чином, всі чотири висновки проведених судово-медичних експертиз про причину смерті ОСОБА_20 різні і заперечують одна одну, а обвинувачення базується на одній із таких експертиз, яка заперечена двома наступними.

У зв*язку з такою ситуацією суд вважає за необхідне зазначити наступне. В даній справі мова йде про дуже серйозний злочин, за який передбачена і дуже серйозна міра покарання, а тому при прийнятті рішення по ній ні в якому разі не можна керуватися емоціями, рішення повинно ґрунтуватися виключно на безспірних, не викликаючих ніяких сумнівів доказах, при цьому рішення не може будуватися на припущеннях. При розгляді справи суд повинен створити такі умови об*єктивності і неупередженості, щоб прийняте судом рішення по справі було зрозумілим для кожної із сторін.

Така вимога міститься у ст.ст. 22 та 323 КПК України, зокрема, про те, що вирок повинен бути законним і обґрунтованим, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах які були розглянуті в судовому засіданні, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об*єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На переконання суду, на даний час у справі немає чіткої і не викликаючої ніяких сумнівів відповіді спеціалістів-медиків на одне з головних питань, якщо не головне, - яка причина смерті ОСОБА_20 ? Поки що можна ствердно сказати лише одне - що це не «гострий геморагічний панкреатит», як сказала першою судовомедичний експерт ОСОБА_23 Тоді ж що потягло смерть ОСОБА_20? На жаль єдиної відповіді спеціалістів-медиків на це запитання на даний час немає, а суд не має права перебирати на себе цю невластиву для себе функцію і самому визначати причину смерті. Проігнорувати це і прийняти рішення без визначення спеціалістами-медиками причини смерті ОСОБА_20 на свій розсуд, означає свідомо йти на порушення закону, допустити неповноту судового слідства, що тягне за собою безумовне скасування вироку.

Крім того, в ході розгляду справи виявилася і інша неповнота досудового слідства і серйозні порушення прав обвинувачених, передбачених КПК, в ході слідства, що також може серйозно вплинути на законність вироку.

Втім, за таких обставин суд вважає, що на даний час ще не всі можливості усунення неповноти слідства вичерпані.

Усунути неповноту можливо шляхом вчинення наступних слідчих дій.

Оскільки висновок судово-медичної експертизи № 399-КЕ2012, проведеної експертами Харківського обласного бюро СМЕ, є неповним, то відповідно до ч.5 ст. 75 КПК України необхідно призначити додаткову комісійну судово-медичну експертизу з наданням експертам усього без виключення гістологічного матеріалу, відібраного при розтині трупу ОСОБА_20 як 18.01.2012., так і 26.01.2012., що може дати відповідь на запитання про причину його смерті. При цьому така експертиза може бути доручена як тим самим експертам так і іншим експертам, як цієї так і іншої експертної установи, на розсуд слідчого.

Крім того, з метою забезпечення дотримання прав підсудних, передбачених ст. 197 КПК України, які на думку суду, були порушені шляхом безпідставної відмови у задоволенні їх клопотань, заради об*єктивності слідства, спростування чи підтвердження їх показів щодо механізму отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_20, провести з ними відтворення обстановки і обставин події з участю судово-медичних експертів після чого шляхом призначення експертизи поставити перед цими ж, а не іншими експертами, запитання щодо відповідності, чи невідповідності показів підсудних і можливості чи неможливості отримання потерпілим тілесних ушкоджень за обставин, які продемонструють підсудні.

На необхідність вчинення таких слідчих дій в даний час вказує і те, що і сам слідчий прокуратури Лук*яненко Ю.В., який на завершальній стадії займався розслідуванням даної кримінальної справи, розуміючи неповноту слідства, мав намір вчинити саме такі дії, про що свідчить його подання до апеляційного суду Сумської області від 08 жовтня 2012 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ( т. 8 а.с. 6-68, 138-144, 219-225 ) до 9 місяців, тобто, до 23 січня 2013 року. Зокрема, він у поданні зазначав, що йому необхідно «ознайомити обвинувачених, які утримуються в СІЗО, та їх захисників з висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_20 (Харківської), провести відтворення обстановки і обставин події з обвинуваченими ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, за результатами яких призначити та провести додаткові судово-медичні експертизи щодо відповідності механізму утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_20, показанням обвинувачених». На жаль, всім цим задумам слідчого не судилося здійснитися, оскільки, апеляційний суд продовжив строк тримання під вартою всім трьом підсудним лише до шести місяців двадцяти семи днів, тобто, до 19 листопада 2012 року, а тому він із зазначеного переліку виконав лише ознайомлення обвинувачених з матеріалами комісійної судово-медичної експертизи, решта ж запланованого залишилося невиконаним і справа була направлена до суду з такими недоліками.

Про намір здійснення саме цих слідчих дій під час досудового слідства підтвердили прокурор м. Суми Мірошниченко С.В. у своєму листі від 25.06.2012. та заступник прокурора Сумської області Муха О.М. від 31.08.2012. (т.7 а.с. 103, 105) у відповідь на звернення захисників обвинувачених з даного приводу. Зокрема, заступник прокурора області Муха О.М. зазначив наступне: «Питання, які поставлені у Вашому зверненні і стосуються механізму утворення виявлених тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_20, будуть досліджуватися після отримання висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи Харківського обласного бюро СМЕ».

З метою недопущення неповноти судового слідства, з метою дослідження обставин, з*ясування яких має істотне значення для правильного вирішення даної справи, суд вважає, що в даному випадку повинно бути допрацьовано те чого не встигло зробити досудове слідство по причині того, що воно попало в цейтнот із-за обмеження Генеральною прокуратурою України термінів досудового слідства до 19 листопада 2012 року. Оскільки допущену неповноту і неправильність досудового слідства не можна усунути в ході судового слідства кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 281 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_13., ОСОБА_14, ОСОБА_15 за ст. 365 ч.3 КК України направити прокурору м. Суми для організації додаткового розслідування.

В ході додаткового розслідування даної кримінальної справи виконати слідчі дії, зазначені в описовій частині даної постанови, а при необхідності здійснити і інші слідчі дії, з метою усунення неповноти та неправильності досудового слідства та встановлення об*єктивної істини по справі.

Міру запобіжного заходу підсудним ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 залишити ту ж - тримання під вартою.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд на протязі семи діб з дня її проголошення, а для підсудних ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в той же строк з дня вручення копії постанови.

Суддя Б.М.Клочко.