ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

 У Х В А Л А

Іменем України  

05.12.2006 року                                                Справа № 2/444ад

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:

     головуючого судді                    Бородіної Л.І.

     суддів                                     Журавльової Л.І.

                                                  Перлова Д.Ю.

          

          Склад судової колегії призначений розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 06.11.2006.

    При секретарі

    судового засідання                             Мартинцевій Н.М.

    та за участю представників сторін:

    від позивача                                       не прибув

    від відповідача                       Будянський О.Ю., за дов. від 05.05.2006 № 14-251д

    Розглянувши

    апеляційну скаргу                           Державного підприємства „Свердловантрацит”

                                                  в особі ВП Центральної збагачувальної фабрики

                                                    „Свердловська”, м.Свердловськ Луганської області

    на постанову

    господарського суду              Луганської області

    від                                            10.10.2006

    у справі                                   № 2/444ад (суддя Седляр О.О.)

   за позовом                               Луганського обласного відділення Фонду

                                                  соціального захисту інвалідів, м.Луганськ

   до відповідача                            Державного підприємства „Свердловантрацит”

                                                  в особі ВП Центральної збагачувальної фабрики

                                                    „Свердловська”, м.Свердловськ Луганської області

   про                                           стягнення 201846 грн. 96 коп.  

          

Постановою господарського суду Луганської області від 10.10.2006 у справі               № 2/444ад (суддя Седляр О.О.) задоволений позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (відділення Фонду) до Державного               підприємства (ДП) „Свердловантрацит” в особі ВП Центральної збагачувальної фабрики (ЦЗФ) „Свердловська”,  м.Свердловськ Луганської області: стягнуто з відповідача на користь позивача штрафні санкції у 201846 грн. 96 коп.

Суддя-доповідач Бородіна Л.І.

Постанова суду з посиланням на статті 18, 19, 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі –Закон № 875), пункти 5, 10-14 „Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі  – Положення  №  314),   пункти  2,  4, 11 Порядку сплати підприємствами (об”єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767 (далі –Порядок № 1767),  пункт 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 № 171 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823 (далі –Інструкція), мотивована доведеністю виникнення зобов”язання відповідача по сплаті заявлених у позові штрафних санкцій у сумі 201846 грн. 96 коп. за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році. Відповідачем не вжиті передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів у 2005 році, а саме: не розроблялись заходи по створенню робочих місць для інвалідів, підприємство не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

          ДП „Свердловантрацит” в особі ВП ЦЗФ „Свердловська” (відповідач у справі) не погодилося з прийнятою постановою і подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

          В обґрунтування апеляційної скарги заявник вказує на те, що відповідач щомісячно на протязі 2005 року повідомляв міський центр зайнятості про зайняті робочі місця, на яких використовується праця інвалідів, а також про кількість інвалідів за планом, що було вказано у звітах форми № 3-ПН, копії яких додавалися до Господарського суду Луганської області.

          Посилаючись на пункти 10-12 Положення № 314, відповідач зазначає, що на його думку, у підприємства виникає обов”язок працевлаштувати інваліда при наявності відповідної пропозиції державної служби зайнятості, органів мінсоцзахисту, місцевих Рад народних депутатів, громадських організацій інвалідів.

          Відповідач вважає, що підприємство не має можливості створити спеціалізовані робочі місця для інвалідів, оскільки заздалегідь не може бути відомо як повинно бути обладнане робоче місце спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда, у зв”язку з чим, на думку відповідача, провести атестацію робочого місця без інваліда неможливо.

          Крім того, відповідач звертає увагу на те, що переважна кількість робочих місць на підприємстві пов”язана з важкими та шкідливими умовами праці, де використання праці інваліда неможливе.

          Відділення Фонду соціального захисту інвалідів (позивач у справі) заперечень на апеляційну скаргу не надало, клопотанням від 25.11.2006 № 03-01/6161 просить розглянути справу без участі представника у зв”язку з його находженням у відпустці та неможливістю забезпечити участь в судовому засіданні.

Дане клопотання задовольняється судовою колегією апеляційної інстанції.

Заслухавши доводи і пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з’ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до статті 19 Закону № 875 (в редакції станом на момент виникнення спірних взаємовідносин) для підприємств (об”єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

          

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік форми                 № 10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві у 2005 році складала 578 осіб, чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу згідно статті 19 Закону № 875, складає 23 особи, фактично на підприємстві працювало 2 інваліда (а.с.10, 11-12).

          Як свідчать звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках форми № 3-ПН за 2005 ДП „Свердловантрацит” в особі ВП ЦЗФ „Свердловська” надавало інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), в тому числі із групою 2 категорії громадян відповідно до квоти, а також пенсіонери, учні, студенти, інваліди у кількості від 3-х до 5-ти осіб (а.с.29-40).

Згідно довідок позивача від 28.08.2006 №№ 03-01/3810, 03-01/3811                            ДП „Свердловантрацит” в особі ВП ЦЗФ „Свердловська” в 2005 році не проінформувало Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, атестація робочих місць для працевлаштування інвалідів за участю працівників МСЕК відповідно до Положення № 314 не проводилась (а.с.6, 9).

Листом від 30.08.2006 № 2394 Свердловський міськрайцентр зайнятості повідомив, що протягом 2005 року від ДП „Свердловантрацит” в особі ВП ЦЗФ „Свердловська” інформація про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, не надходила (а.с.7-8).

Позивач вважає, що відповідач в порушення приписів Закону № 875 не працевлаштував необхідну кількість інвалідів (21) і тому повинен нести  відповідальність згідно чинного законодавства у вигляді штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році у сумі                   201846 грн. 96 коп., виходячи із розрахунку: 21 (особа) х 9611 грн. 76 коп. (середня річна заробітна плата) = 201846 грн. 96 коп. штрафних санкцій (а.с.11-12).

          

ДП „Свердловантрацит” в особі ВП ЦЗФ „Свердловська” у строк, встановлений пунктом 4 Порядок № 1767, тобто до 15.04.2006 вказані штрафні санкції не сплатило, що стало підставою звернення 31.08.2006 позивача до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача 201846 грн. 96 коп. штрафних санкцій за 21 робоче місце, не зайняте інвалідами.

          Постановою господарського суду Луганської області від 10.10.2006 позов задоволений з підстав, викладених вище (а.с.70-71).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанова господарського суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Закону № 875 для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб,  які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової   чисельності штатних працівників  облікового  складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для  інвалідів,  включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості,  місцеві органи соціального захисту населення та  відділення  Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування)  робочих  місць  для  працевлаштування інвалідів (пункт 5 Положення № 314).

Пунктом 14 Положення № 314 передбачено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду  соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві,  середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості  та  місцеві   органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з   урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; розробляють і затверджують інструкцію  про  робоче місце інваліда.

Пунктом 3 Положення № 314 встановлено, що робоче місце інваліда  вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця  для  інвалідів відповідної  нозології,  атестоване спеціальною комісією підприємства  за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських   організацій  інвалідів,  і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві,  організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для  працевлаштування  інваліда  і  не зайняте інвалідом.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1767 суми штрафних санкцій перераховуються  підприємствами в дохід державного бюджету. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року,  що настає за звітним.

У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку № 1767).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції відповідачем не вжиті передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів у 2005 році, а саме: не розроблялись заходи по створенню робочих місць для інвалідів, підприємство належним чином не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, атестація робочих місць для працевлаштування інвалідів  за участю працівників МСЕК відповідно до Положення № 314 не проводилась.

Отже, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про доведеність позивачем виникнення зобов”язання відповідача по сплаті штрафних санкцій у сумі  201846 грн. 96 коп.

          Доводи апеляційної скарги щодо інформування  міського центру зайнятості про зайняті робочі місця, на яких використовується праця інвалідів, а також про кількість інвалідів за нормативом вважаються судовою колегією апеляційної інстанції необгрунтованими, оскільки така інформація (дописана наприкінці звіту) не відповідає встановленій формі та не може бути прийнята центром зайнятості населення до уваги у зв”язку з відсутністю атестації вакантних робочих місць для інвалідів.

          Відомості щодо наявності вільних робочих місць, зазначені у колонці 4 звітів, правомірно не прийняті місцевим господарським судом до уваги, оскільки відповідачем не конкретизовано для якої саме категорії громадян (відповідно до квоти, або пенсіонери, учні, студенти, інваліди) є вільні робочі місця, не визначена група інвалідності, якщо це робоче місце створено для інваліда, до того ж визначена у цій колонці кількість (від 3 до 5 осіб) не відповідає встановленому  4% нормативу.

          Посилання заявника скарги на велику кількість робочих місць на підприємстві з важкими та шкідливими умовами праці вважаються апеляційною інстанцією безпідставними, оскільки особливості господарської діяльності підприємства та відповідні умови праці лише обмежують коло робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів, але не можуть бути підставою для зменшення встановленого статтею 19 Закону № 875 нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

На підставі викладеного апеляційна скарга Державного підприємства „Свердловантрацит” в особі ВП Центральної збагачувальної фабрики „Свердловська”,  м.Свердловськ Луганської області не підлягає до задоволення, постанова господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254, п.6 р.УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний  господарський суд

У Х В А Л И В :

         

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Свердловантрацит” в особі ВП Центральної збагачувальної фабрики „Свердловська”, м.Свердловськ Луганської області на постанову господарського суду Луганської області від 10.10.2006 у справі  № 2/444ад залишити без задоволення.

2. Постанову  господарського суду Луганської області від 10.10.2006 у справі                № 2/444ад залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку у місячний строк до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено 11.12.2006.

         Головуючий суддя                                                       Л.І.Бородіна

        Суддя                                                                              Л.І.Журавльова

        Суддя                                                                              Д.Ю.Перлов

Надруковано 5 примірників:

1-          до справи

2-          позивачу

3-          відповідачу

4-          ГСЛО

5-          до наряду ЛАГС

Внесено