УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1014/13Головуючий суду першої інстанції:Казацький В.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.

"31" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіКустової І.В.,

СуддівПритуленко О.В., Ломанової Л.О.,

При секретаріМартиненко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 17 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, мотивуючи позовні вимоги тим, що 30 червня 2006 року відповідачем відповідно до кредитного договору № DNH4KP37150076 отримано у позивача кредит в сумі 19782,09 грн. зі сплатою 2,09 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 30 грудня 2009 року.

В порушення умов договору та норм цивільного законодавства України відповідач не виконує належним чином зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 21 лютого 2013 року виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 74 544,64 грн., яка складається з: 9744,29 грн. - заборгованості за кредитом; 28737,62 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 32036,79 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитом та 500 грн. штрафу (фіксована частина), 3525,94 грн. штрафу (процентна складова) відповідно до пункту 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам та Правил надання банківських послуг.

В добровільному порядку заборгованість не погашена, тому позивач просить стягнути вищезазначену суму з відповідача в судовому порядку.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 17 червня 2013 року позов задоволений: стягнуто з відповідача на користь Банка заборгованість за кредитним договором у розмірі 74 544,64 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом всіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

На думку апелянта, Банком порушений порядок укладення кредитного договору, оскільки кредитний договір позичальником не укладався, ним лише було підписано заяву про отримання кредиту, а не кредитно-заставний договір; він не підписував Умови надання споживчого кредиту.

Апелянт вказує, що за його розрахунком 06 жовтня 2008 року позичальник погасив остаточну суму кредиту та повністю розрахувався з Банком; він не згоден з розрахунком суми заборгованості та наполягає на неврахуванні судом строку давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору № DNH4KP37150076 від 30 червня 2006 року, відповідач отримав кредит в сумі 19782,10 грн. зі сплатою 2,09 % у місяць за користування кредитом на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення до 17 лютого 2012 року. Пунктами 5.1 та 5.3 кредитного договору передбачено стягнення пені, нарахованої за порушення строків повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, 0,1 % від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості. При цьому, відповідно до пункт 5.5 договору термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (а.с. 8).

З розрахунку Банку вбачається, що сума простроченої заборгованості за кредитом станом на 21 лютого 2013 року складає 74 544,64 грн., яка складається з: 9744,29 грн. - заборгованості за кредитом; 28737,62 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 32036,79 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитом та 500 грн. штрафу (фіксована частина), 3525,94 грн. штрафу (процентна складова) Останній внесок у погашення суми кредиту позивачем зроблено 06 жовтня 2008 року (а.с. 4).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Обов'язок виконувати зобов'язання належним чином та заборона односторонньої відмови від зобов'язання передбачені статями 525, 526 ЦК України.

Згідно з вимогами частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з порушення відповідачем умов кредитного договору та дійшов висновку про необхідність задоволення вимог, які заявлені позивачем з урахуванням домовленості сторін про збільшення позовної давності. Суд не знайшов підстав для застосування положень частини 3 статті 551 ЦК України, оскільки заяву про зменшення розміру неустойки, незважаючи на наявність у нього правової допомоги з боку фахівця в галузі права, відповідач не подав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, які зроблено з урахуванням обставин справи та вищеназваних норм закону.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують.

Твердження апелянта про недоведеність укладення між сторонами кредитно-заставного договору не відповідає обставинам справи, оскільки позивальник не заперечує подання ним заяви № DNH4KP37150076 від 30 червня 2006 року, з змісту якої вбачається, що ним отримано кредит у сумі 19 782, 10 грн. на споживчі цілі; позивальником підтверджено, що ним отримано оригінал кредитного договору; він виразив згоду про те, що ця Заява разом з запропонованим Приватбанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між ним та Банком кредитно-заставний договір; підтвердив, що вся надана інформації є достовірною. Будь-яких доказів, які спростовують викладені споживачем обставини, або відомості щодо визнання недійсною цієї угоди матеріали справи не містять.

Крім того, апелянт не заперечує, що за допомогою грошових коштів, отриманих саме за цим кредитним договором, їм було придбано декілька найменувань побутової техніки (а.с.62 зворот).

Довід апеляційної скарги про неврахування судом повного розрахунку відповідача за кредитними зобов'язаннями, який, на його думку, було зроблено 06 жовтня 2008 року, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки позичальником не враховано порядок направлення коштів для погашання заборгованості, визначений у пункті 4.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (а.с.7 зворот).

Також неможливо погодитися з апелянтом в частині твердження про неврахування судом першої інстанції строку давності.

Відповідно до пункту 5.5 Умов про надання споживчого кредиту фізичним особам позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, пені, штрафу встановлено тривалістю 5 років, що відповідає частині 1 статті 259 ЦК України.

Згідно частини 1 статі 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 1 статті 264 цього Кодексу передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу іншого обов'язку. Оскільки відповідач періодично проводив оплату заборгованості (остання 06 жовтня 2008 року), суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що діями відповідача перервано перебіг позовної давності, а отже на час пред'явлення позову встановлений договором 5 строк позовної давності позивачем не пропущений.

Відповідно до положень частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 17 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

І.В. Кустова Л.О. Ломанова О.В. Притуленко