ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
04.12.2006 року Справа № 2/422ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Якушенко Р.Є.
суддів Бородіної Л.І.
Лазненко Л.Л.
Судова колегія призначена розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 09.11.06.
при секретарі
судового засідання Мартинцевій Н.М.
та за участю
за участю представників сторін
від позивача не прибув
від відповідача не прибув
Розглянувши
апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м. Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 27.10.06
у справі № 2/422ад (суддя –Седляр О.О.)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м. Луганськ
до відповідача Кіровського міського комунального підприємства
„Міське управління теплового господарства”,
м. Кіровськ Луганської області
про стягнення 10304 грн. 25 коп.
Постановою господарського суду Луганської області від 27.10.06 у справі №2/422ад (суддя Седляр О.О.) відмовлено у задоволенні позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ до Кіровського міського комунального підприємства „Міське управління теплового господарства”, м. Кіровськ про стягнення несплачених штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2004 рік в сумі 10304 грн. 25 коп.
Постанова суду з посиланням на статті 17, 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 № 875-ХІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), положення „Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції обліку та використання цих коштів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767 (далі Порядок), п.14 „Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (далі „Положення”), мотивована доведеністю факту не виконання відповідачем обов’язку передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості місць на працевлаштування інвалідів.
Постановляючи рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2004 рік з огляду на приписи статті 250 Господарського кодексу України.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, позивач у справі, не погодилось з прийнятою місцевим господарським судом постановою та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову, як таку, що не відповідає нормам матеріального права та прийняти нову постанову про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказав, що застосування судом строків визначених у статті 250 Господарського кодексу України є неправомірним, оскільки він не є учасником відносин у сфері господарювання.
На думку позивача працевлаштування інвалідів відповідно до чинного законодавства не є діяльністю у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Для врегулювання правових відносин щодо сплати штрафних санкцій за невиконання 4% нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не може бути застосовано норми Господарського кодексу України.
З 01.01.06 набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” від 06.10.05 №2960, яким були внесені зміни до ст. 19, 20 закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 №875-ХІІ, якими штрафні санкції хоча офіційно на законодавчому рівні і визначені як адміністративно-господарські санкції але строки, визначені в Господарському кодексі України, все одно до них не застосовуються.
Позивач вважає, що Кіровське міське комунальне підприємство „Міське управління теплового господарства”, м. Кіровськ не виконало норми Закону України „Про основи соціального захисту інвалідів в Україні” від 21.03.1991, а саме ст. 19, 20 і тому повинно нести відповідальність згідно чинного законодавства.
Кіровське міське комунальне підприємство „Міське управління теплового господарства”, відповідач у справі, відзив на апеляційну скаргу не надав, правом участі у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення, про що свідчить поштове повідомлення про вручення кореспонденції.
До початку судового засідання позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог на 3434 грн. 75 коп., у зв”язку з помилкою допущеною в розрахунку суми штрафних санкцій, позовні вимоги складають 6869 грн. 50 коп.
Представник позивача, заявника апеляційної скарги, у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення.
Відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України вправа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи судова колегія Луганського апеляційного господарського суду
ВСТАНОВИЛА:
Згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-П1 (поштова-річна), затвердженою наказом Держкомстату України від 10.01.02 № 49, за 2004 рік (а.с. 10) вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу –118 осіб, фонд оплати праці штатних працівників –405,3 тис. грн., фактично на підприємстві відповідача у 2004 році працювало 4 інваліда (а.с. 9), кількість інвалідів, які повинні працювати складає 5 осіб. Сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів нарахована відповідачем за звітом складає 343 грн. За розрахунком позивача (а.с. 6-7) відповідач не працевлаштував у 2004 році 3 інвалідів, а тому підприємство відповідача мало перерахувати штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2004 рік у сумі 10304 грн. 25 коп.
Пункт 4 Порядку сплати підприємствами ( об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767 (далі - Порядок), передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).
28.08.06 Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду з позовом до Кіровського міського комунального підприємства „Міське управління теплового господарства” про стягнення штрафних санкцій в сумі 10304 грн. 25 коп.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом, відповідач відзив на позовну заяву не надав, участі у судових засіданнях не приймав. Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами.
Постановою господарського суду Луганської області від 27.10.06 у справі №2/422ад у задоволені позову відмовлено.
Під час розгляду апеляційної скарги судовою колегією розглянуто клопотання позивача про зменшення позовних вимог.
Заявляючи зазначене клопотання позивач не послався на норму Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі якої можливе зменшення позовних вимог на стадії апеляційного провадження.
Враховуючи те, що норми Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають можливості зменшення позовних вимог на стадії апеляційного оскарження судового рішення, судовою колегією клопотання позивача про зменшення позовних вимог залишається без задоволення.
Проте, судовою колегією досліджені подані позивачем до клопотання докази, а саме список працюючих на підприємстві у 2004 році інвалідів. Судовою колегією встановлено, що у 2004 році на підприємстві відповідача відпрацювало 12 місяців 3 інваліди (Бибченко Е.М., Гнидченко Н.П,, Слепич В.В.), інвалід 2-ї групи Кучерук В.В. відпрацював 5 місяців. Середньооблікова чисельність працюючих інвалідів обчислюється за правилами п.3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за № 287/823 (далі - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.
Таким чином на підприємстві відповідача фактично працевлаштовано 3 інваліда.
За нестворені робочі місця для працевлаштування двох інвалідів відповідач повинен сплатити штраф в сумі 6869 грн. 50 коп., а не 10304 грн. 25 коп., як заявлено позивачем.
Перевіривши матеріали справи, правильність юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Частиною 2 статті 19 цього Закону також встановлено, що відповідальність за незабезпечення нормативів несуть керівники підприємств.
Згідно зі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції після 05.07.01) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навиків та знань, а також рекомендацій медико - санітарної експертизи. Підприємства (об’єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Матеріали справи свідчать, що чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2004 році складала 118 осіб, норматив для працевлаштування інвалідів визначений у кількості 5 осіб. Фактично підприємство не забезпечило працевлаштування необхідної кількості інвалідів відповідно до встановленого нормативу. Згідно поданих суду матеріалів, відповідачем працевлаштовано у 2004 році 3 інваліда. В матеріалах справи відсутні докази, що відповідачем розроблялися заходи, щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у визначеній кількості, відсутні відомості повідомлення відповідачем передбачених законом органів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості передбаченій законом. За 2 робочих місця незайнятих інвалідами відповідач повинен сплатити штраф у сумі 6869 грн. 50 коп.
Здійснивши системний аналіз норм Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 № 875-ХІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ст. 12 Закону України „Про охорону праці”, положення „Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції обліку та використання цих коштів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767 (далі Порядок). „Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (далі „Положення”), Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 № 171 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823, Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, місцевий господарський суд дійшов у цій справі правомірного висновку про обґрунтованість заявленого позову.
Разом з тим, статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 2 Інформаційного листа ВГСУ від 25.11.2005 № 01-8/2229 „Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І-му півріччі 2005 року” у вирішенні питання про правову природу штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875, слід виходити з того, що вони є видом адміністративно-господарських санкцій, правовий режим яких визначено у статтях 238-250 Господарського кодексу України.
Матеріали справи свідчать, що позивачем подано позов без дотримання вимог ст. 250 Господарського кодексу України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір, обґрунтовано застосував приписи ст. 250 Господарського кодексу України та дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого Адміністративного Суду України від 02.11.06 у справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ „Агрофірма „Горняк” про стягнення 4884 грн. 89 коп. штрафних санкцій за 2004 рік.
Обгруновуючи доводи апеляційної скарги, скаржник посилається на зміни внесені до ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 №875-ХІ, якими штрафні санкції визначені як адміністративно-господарські, але строки встановлені в господарському кодексі України до них не застосовуються.
Судова колегія не погоджується із зазначеними доводами скаржника, оскільки зміни внесені Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” від 06.10.05 №2960 з 01.01.06, а штрафні санкції за даним позовом нараховані за 2004 рік.
Отже, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови господарського суду Луганської області від 27.10.06 у справі №2/422ад.
Результати апеляційного провадження оголошені у судовому засіданні.
Питання про судовий збір за апеляційною скаргою не вирішується, оскільки скаржник звільнений від його оплати.
Керуючись статтями 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206 та розділом VII „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 27.10.06 у справі №2/422ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 27.10.06 у справі №2/422ад залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Судді Л.І. Бородіна
Л.Л. Лазненко