Головуючий у 1-ій інстанції Лях М.Ю.
Доповідач Соломаха Л.І.
Категорія 30
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.
при секретарі Козаку І.С.
за участю:
позивача ОСОБА_2
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
представника відповідача ОСОБА_6
представника третьої особи Рибалко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (третя особа - Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, -
В С Т А Н О В И В:
20 лютого 2013 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.
Зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_3 проживає поверхом вище.
За період з 2007 року відповідач через неправильну експлуатацію водопроводу та каналізаційної системи чотири рази заливав її квартиру, що підтверджується актами ПП «Ладис» від 15 листопада 2007 року та від 26 серпня 2008 року, актами ЖЕД № 5 від 03 червня 2010 року, від 05 жовтня 2012 року.
Посилаючись на те, що
- внаслідок чотирьох залиттів її квартири з вини відповідача вона була змушена провести в квартирі ремонтні роботи, вартість яких складає 3 385,78 грн., придбати будівельні матеріали на суму 3 893,89 грн. та кухонні меблі вартістю 7 830 грн., всього нею витрачено 15 109,67 грн.;
- внаслідок пошкодження квартири їй завдана і моральна шкода, яка полягає в тому, що вона нервує, перебуває у стані стресу, вимушена нести матеріальні витрати на ремонт квартири
просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 15 109,67 грн., на відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн. (а.с. 3-4).
Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2013 року до участі у справі як співвідповідачів залучено ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с. 71).
08 травня 2013 року позивач ОСОБА_2 позовні вимоги уточнила.
Посилалась на те, що предметом її позову є залиття квартири 03 червня 2010 року та 05 жовтня 2012 року. Кошторис на ремонтні роботи на суму 3 385,78 грн. складено за наслідками залиття, яке сталося 05 жовтня 2012 року. Для складання кошторису за наслідками залиття 03 червня 2010 року вона не зверталася, оскільки ремонтні роботи у 2010 році не здійснювалися. Інші акти фактично є доказами того, що залиття її квартири здійснювалося систематично (а.с. 91).
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 10 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 6 249,55 грн., на відшкодування моральної шкоди - 1 000 грн., на відшкодування понесених судових витрат - 344,12 грн. (а.с. 129-133).
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.
Зазначає, що суд безпідставно зменшив розмір завданої їй матеріальної шкоди на суму податку на додану вартість.
Суд необґрунтовано відмовив їй у відшкодуванні шкоди, завданої внаслідок пошкодження кухонних меблів в 2010 році. Факт пошкодження меблів хоча і не зазначений в акті від 03 червня 2010 року, але підтверджений поясненнями свідків - майстра ЖЕД.
Вважає, що суд неправильно оцінив її моральні страждання, які їй були завдані внаслідок систематичного залиття квартири (а.с.136-140).
Відповідач ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
Зазначав, що на його думку позивачем не надано суду доказів щодо вини відповідачів у залитті квартири.
Копії актів, наданих позивачем, не є належними доказами вини відповідачів, оскільки складені без додержання вимог законодавства, а саме, в них відсутні його підпис та підпис його батьків або відомості щодо їх відмови підписати вказані акти, чітко не визначені причини залиття та відсутні відомості про пошкодження майна позивача.
Позивачем не надано доказів, що вказані у наданих нею товарних чеках будівельні матеріали, використані саме для ремонту її квартири, що була дійсна необхідність придбання цих будівельних матеріалів. В наданих кошторисах відсутні дати їх складання та докази відповідності цих кошторисів складеним актам від 03 червня 2010 року та від 05 жовтня 2012 року.
Вважає, що позивачем не надано доказів заподіяння їй моральної шкоди (а.с. 152-154).
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 доводи своєї апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечувала.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 03 квітня 2013 року (а.с. 54-55), відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 підтримали, просили її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги позивача заперечували.
Представник третьої особи - КП «СЄЗ Київського району м. Донецька» Рибалко С.О., яка діє на підставі довіреності цієї юридичної особи від 28 травня 2012 року № 01/4-942 (а.с. 44), проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечувала, апеляційну скаргу позивача просила розглянути на розсуд суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_6, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника третьої особи - КП «СЄЗ Київського району м. Донецька» Рибалко С.О., дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги позивача і відповідача підлягають задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав:
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 60,2 кв.м., в тому числі житловою - 37 кв.м. 2/3 частки квартири їй належать на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 23 лютого 2011 року (а.с. 9), 1/3 частка - на підставі договору дарування від 16 березня 2011 року (а.с. 177-178).
Власниками квартири АДРЕСА_2, яка розташована поверхом вище над квартирою позивача, є відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, кожному з них належить по 1/3 частки квартири, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок) № 7374 від 10 грудня 2003 року (а.с. 61).
Згідно акту, складеному комісією за участю працівників ЖЕД № 5 КП «СЄЗ Київського району м. Донецька» 03 червня 2010 року, при обстеженні квартири АДРЕСА_1 встановлено її залиття з вище розташованої квартири НОМЕР_5; в кухні через залиття сталося замикання софітів, на стелі та стінах сирість (пластик на стелі і стінах знятий), залита кухонна мебля (набухла від води) (а.с. 14).
Згідно акту, складеному комісією за участю працівників ЖЕД № 5 КП «СЄЗ Київського району м. Донецька» 05 жовтня 2012 року, при обстеженні квартири АДРЕСА_1 встановлено її залиття з вище розташованої квартири НОМЕР_5; залиття сталося з халатності мешканців квартири НОМЕР_5. В кухні залиті стеля 2,75х3,0м (пластик, вбачаються сліди підтікання), стіна 3,5х2,5м (пластик, вбачаються сліди залиття, містами здуття), на підлозі лінолеум мокрий зі зворотнього боку (пішов хвилями), електропроводка у кухні залита водою. Мешканці квартири НОМЕР_5 з приводу ремонту сантехприладів в ЖЕД № 5 не звертались (а.с. 15).
Згідно кошторису, складеному КП «СЕЗ Київського району м. Донецька», вартість ремонтних робіт після залиття квартири АДРЕСА_1 складає 3 385,78 грн., в тому числі ПДВ - 564,29 грн. (а.с. 18).
Згідно наданих позивачем видаткової накладної № 1300 від 04 грудня 2012 року та товарних чеків за період з 04 грудня 2012 року по 27 грудня 2012 року на придбання будівельних матеріалів витрачено 2 995,99 грн. (а.с. 19-25).
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що залиття квартири позивача сталося з вини відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які як власники квартири зобов'язані слідкувати за технічним станом обладнання своєї квартири. Визначаючи розмір завданої позивачу матеріальної шкоди, суд виключив з вартості ремонтних робіт та будівельних матеріалів суму податку на додану вартість 564,29 грн. та 465,83 грн., оскільки суду не надано письмових доказів на підтвердження статусу платника податку на додану вартість у продавця будівельних матеріалів та виконавця ремонтних робіт в квартирі позивача. Суд виходив з того, що позивачем не доведено пошкодження меблів у зв'язку із залиттям квартири. Суд дійшов висновку, що внаслідок пошкодження майна позивача їй були завдані моральні страждання, які суд оцінив у 1 000 грн.
Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 1166, ст. 1167 ЦК України.
Відповідно до частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Сторони не оскаржують той факт, що 03 червня 2010 року та 05 жовтня 2012 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1.
Згідно наданих позивачем актів, які складені комісією за участю працівників ЖЕД № 5 КП «СЄЗ Київського району м. Донецька» 03 червня 2010 року та 05 жовтня 2012 року, залиття квартири НОМЕР_6 сталося з вище розташованої квартири НОМЕР_5, обидві рази була залита кухня. Як зазначено в актах, залиття сталося через халатність мешканців квартири НОМЕР_5, які не стежать за станом сантехприладів в їх квартирі (а.с. 14-15).
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Відповідно до частини 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Відповідно до п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006р. № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний: дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; проводити за власні кошти ремонт квартири (наймач (орендар) - згідно з договором найму (оренди); забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.
Тобто відповідальність за належний стан санітарно-технічного обладнання в квартирі відповідачів несуть її співвласники ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Відповідачі, як співвласники квартири, зобов'язані були контролювати стан санітарно-технічного обладнання в квартирі, в якій вони мешкають, та докладати зусиль для того, щоб не порушити права інших осіб, не завдати їм шкоди, що витікає з вимог ст. 13 ЦК України.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що залиття квартири ОСОБА_2 сталося саме з вини відповідачів, яка полягала в неналежному утриманні ними квартири, в непроведенні ними своєчасно профілактичного огляду санітарно-технічного обладнання в квартирі, а в разі необхідності - і його ремонту, своєчасної заміни санітарно-технічного обладнання.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 про недоведеність вини відповідачів у залитті квартири позивача, є необґрунтованими. Посилаючись на те, що залиття квартири позивача сталося через те, що 05 жовтня 2012 року його квартиру заливало з вище розташованих поверхів, що залиття сталося через неналежний стан каналізаційної системи будинку, є недоведеними. Відповідачі визнають, що аварійну службу вони в цей день не викликали і будь-які ремонтні роботи аварійна служба в цей день в їх квартирі щодо каналізаційної системи не здійснювала. Проте, як пояснює позивач, після того, як вона повідомила відповідача ОСОБА_3 про залиття її квартири через деякий незначний час таке припинилося.
Будь-яких доказів щодо неналежного виконання третьою особою - КП «СЄЗ Київського району м. Донецька» послуг з утримання будинку, несвоєчасного виконання або невиконання заявок відповідачів щодо каналізаційної системи останні суду не надали.
Та обставина, що відповідачі в січні 2012 року викликали аварійну службу для прочистки каналізації, не свідчить про несправність будинкової каналізації 05 жовтня 2012 року та відсутність їх вини в залитті квартири 05 жовтня 2012 року.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (із змінами і доповненнями) при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Відповідально до частин 3, 4 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди позивачем надано:
- кошторис на ремонтні роботи на суму 3 385,78 грн. (а.с. 18) та товарні чеки на придбання будівельних матеріалів на суму 3 889,79 грн., а саме;
- накладну № 1300 від 04 грудня 2012 року про придбання 2 вимикачів вартістю 14 грн. та 18 грн., 3 розеток на суму 45 грн. та 3 розеток на суму 54 грн., 8 коробок для бетону на суму 12,80 грн., краски водоемульсійної на суму 33 грн., емалі акрилової для радіаторів вартістю 56 грн., шпаклівки на суму 18 грн., всього на загальну суму 251,30 грн. (а.с. 19);
- товарний чек від 04 грудня 2012 року на придбання антисептика по бетону, шпаклівки, алебастру, клею СМ-11 на загальну суму 100 грн., з яких вартість клею СМ-11 26 грн. (а.с. 20);
- товарний чек від 06 грудня 2012 року на придбання цементу на суму 12 грн. (а.с. 20);
- товарний чек від грудня 2012 року на придбання антисептика на суму 50 грн. та СТ-17 (грунтовка) на суму 63 грн., всього на суму 113 грн. (а.с. 20);
- товарний чек від 07 грудня 2012 року на придбання шпаклівки Кнауф на суму 110 грн. (а.с. 20);
- товарний чек від 05 грудня на придбання алебастру на суму 36 грн. (а.с. 20);
- товарний чек від 12 грудня 2012 року на придбання затирки за № 142 та № 100 (для керамічної плитки) на суму 195 грн. (а.с. 21);
- товарний чек від 11 грудня 2012 року на придбання клею СМ-11 на суму 156 грн. (а.с. 21);
- товарний чек від 07 грудня 2012 року на придбання клею на суму 200 грн. (а.с. 21);
- товарний чек від 07 грудня 2012 року на придбання керамограниту на суму 1519,90 грн. (а.с. 21);
- товарний чек від 12 грудня 2012 року на придбання клею для шпалер на суму 20,55 грн. (а.с. 22);
- товарний чек від 12 грудня 2012 року на придбання шпалер на суму 304, 64 грн. (а.с. 22);
- товарний чек від 14 грудня 2012 року на придбання клею СМ-11 на суму 52 грн., АВС (шпаклівка) - на суму 66 грн., всього на суму 118 грн. (а.с. 23);
- товарний чек від 15 грудня 2012 року на придбання рідких цвяхів на суму 25 грн., клею СМ-11 на суму 57 грн., цементу на суму 15 грн., шпаклівки на суму 26 грн., всього на суму 123,00 грн. (а.с. 23);
- товарний чек від 13 грудня 2012 року на придбання цементу на суму 63 грн. та СТ-17 на суму 35 грн., всього на суму 98 грн. (а.с. 23);
- товарний чек від 13 грудня 2012 року на придбання плінтусів на суму 27 грн. (а.с. 23);
- товарний чек від 16 грудня 2012 року на придбання шпаклівки Кнауф на суму 55 грн. (а.с. 24);
- товарний чек від 15 грудня 2012 року на придбання краски водоемульсійної на суму 35 грн., рідких цвяхів на суму 9 грн., хрестиків на суму 8 грн., всього на суму 52 грн. (а.с. 24);
- товарний чек від 05 грудня 2012 року на придбання АППВ (провід алюмінієвий) на суму 27,60 грн. (а.с. 24);
- товарний чек від 17 грудня 2012 року на придбання шпаклівки АВС на суму 24 грн. та ґрунтовки на суму 12 грн., всього на суму 36 грн. (а.с. 24);
- касовий чек від 14 грудня 2012 року на придбання плінтусів та кріплень для них на загальну суму 242,80 грн. (а.с. 25);
- товарний чек від 27 грудня 2012 року на придбання плінтусів на суму 92 грн. (а.с. 25).
На виконання вимог частини 4 ст. 10 ЦПК України судом першої інстанції сторонам було роз'яснено їх право заявити клопотання про призначення по справі будівельно-технічної експертизи з метою з'ясування вартості ремонтних робіт, що потрібні в квартирі позивача внаслідок її залиття з вище розташованої квартири. Проте ні позивач, ні відповідачі таке клопотання не заявили та заперечували проти призначення експертизи, про що подали відповідні письмові заяви (.с. 125-126), а тому, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що в кошторисі на ремонтні роботи, який складений ЖЕД № 5 КП «СЄЗ Київського району м. Донецька», вартість ремонтних робіт 3 385,78 грн. зазначена з урахуванням податку на додану вартість, який складає 564,29 грн. (а.с. 18), доказів того, що такий податок позивач сплатила, вона не надала, згідно пояснень позивача ремонт в квартирі виконували члени її сім'ї, договір з суб'єктами підприємницької діяльності на виконання ремонтних робіт не укладався, суд першої інстанції обгрунтовано зменшив зазначену в кошторисі вартість ремонтних робіт на суму податку на додану вартість.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що вона не зобов'язана надавати суду докази про наявність статусу платника податку на додану вартість у третіх осіб, не спростовує висновків суду, оскільки відповідно до ст. 1192 ЦК України позивач зобов'язана довести, що такі витрати вона фактично понесла. Доказів того, що позивачем за виконання ремонтних робіт іншим особам, що здійснювали ремонт в її квартирі, сплачено податок на додану вартість в розмірі 564,29 грн., позивачем суду не надано.
Проте обґрунтованими є доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд безпідставно зменшив на суму податку на додану вартість її витрати на придбання будівельних матеріалів для ремонту квартири.
По-перше, наданими позивачем товарними та касовими чеками, накладними доведено, що на придбання будівельних матеріалів нею витрачені саме суми зазначені в чеках та накладних. По-друге, в цих чеках та накладних сума податку на додану вартість не зазначена, а тому у суду першої інстанції не було підстав для його самостійного обчислення. Більш того, в деяких товарних чеках та накладних прямо зазначено, що вартість матеріалів не включає податок на додану вартість (а.с. 22).
Обґрунтованими є також доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 про те, що судом невірно визначено розмір завданої позивачу матеріальної шкоди, що позивачем не доведено, що всі придбані нею матеріали були використані на ремонт квартири та саме через винні дії відповідачів, що існувала дійсна необхідність в придбанні цих будівельних матеріалів.
Згідно акту, складеному комісією за участю працівників ЖЕД № 5 КП «СЄЗ Київського району м. Донецька» 05 жовтня 2012 року, при обстеженні квартири АДРЕСА_1 встановлено її залиття в кухні, а саме. залиті стеля 2,75х3,0м (пластик, вбачаються сліди підтікання), стіна 3,5х2,5м (пластик, вбачаються сліди залиття, містами здуття), на підлозі лінолеум мокрий із зворотного боку (пішов хвилями), електропроводка у кухні залита водою (а.с. 15).
Проте, як вбачається з кошторису на ремонті роботи на суму 3 385,78 грн., без урахування податку на додану вартість - 2 821,49 грн., до цієї суми включена і вартість робот з улаштування покриттів керамічною плиткою, на що витрачено 19,42 нормо/часів, вартість 1 нормо/часу складає 37,65 грн. і відповідно вартість робіт з улаштування покриттів керамічною плиткою складає 731,16 грн.
Наданими позивачем актами не доведено, що в квартирі під час залиття була пошкоджена керамічна плитка, а тому вартість ремонтних робіт в квартирі слід зменшити на вартість улаштування покриттів з керамічної плитки, тобто такою, що підлягає відшкодуванню позивачу, вартість ремонтних робіт складає - 2 090,33 грн. (2 821,49 - 731,16).
Відповідно не підлягає відшкодуванню позивачу і вартість придбаних нею клею для керамічної плитки СМ-11 на суму 26 грн. за товарним чеком від 04 грудня 2012 року (а.с. 20), затірки для керамічної плитки на суму 195 грн. за товарним чеком від 12 грудня 2012 року (а.с. 21), клею для керамічної плитки на суму 200 грн. за товарним чеком від 07 грудня 2012 року (а.с. 21), клею для керамічної плитки СМ-11 на суму 156 грн. за товарним чеком від 11 грудня 2012 року (а.с. 21), керамограніту на суму 1 519,90 грн. за товарним чеком від 07 грудня 2012 року (а.с. 21), клею для керамічної плитки СМ-11 на суму 52 грн. за товарним чеком від 14 грудня 2012 року (а.с. 23), клею для керамічної плитки СМ-11 на суму 57 грн. за товарним чеком від 15 грудня 2012 року (а.с. 23), хрестиків для улаштування покриттів з керамічної плитки на суму 8 грн. за товарним чеком від 15 грудня 2012 року (а.с. 24), всього на суму 2 213,00 грн.
Посилання позивача на те, що на кухні був пошкоджений пластик та ліноліум, які є більш коштовними, ніж керамічна плитка та керамограніт, а тому замість пластика вона поклеїла шпалери та містами улаштувала керамічну плитку, замість ліноліума поклала на підлогу керамограніт, що також є меншими витратами, є недоведеними. Відповідно до ст. 1192 ЦК України позивач має право на відшкодування реальної вартості втраченого майна, тобто відшкодування вартості ремонтних робіт з матеріалів, аналогічних тим, що пошкоджені. Пластик та керамічна плитка, лінолеум та керамограніт не є аналогічними матеріалами. Від проведення судової будівельно-технічної експертизи позивач відмовилася.
Не є витратами, пов'язаними з залиттям квартири, і витрати позивача на придбання фарби для радіаторів на суму 56,00 грн. за видатковою накладною № 1300 від 04 грудня 2012 року (а.с. 19), оскільки пошкодження покриття радіаторів позивачем не доведено. Як пояснила позивач, фарби для радіаторів вона придбала, щоб під час ремонту освіжити радіатори.
Не є витратами, пов'язаними з залиттям квартири, і витрати позивача на придбання плінтусів на суму 27,00 грн. за товарним чеком від 13 грудня 2012 року (а.с. 23), плінтусів та кріплень для них за касовим чеком від 14 грудня 2012 року на суму 242,80 грн. та за чеком від 27 грудня 2012 року на суму 92 грн. (а.с. 25), всього на суму 361,80 грн. Пошкодження плінтусів під час залиття квартири позивачем не доведено. Як пояснила позивач, плінтуси на час залиття квартири були пластмасові, вони пошкоджені під час залиття квартири не були, вона просто вирішила їх замінити.
Враховуючи, що позивачем надано чеків на придбання будівельних матеріалів на загальну суму 3 889,79 грн., з яких придбання будівельних матеріалів на суму 2 631,00 грн. (2 213,00 грн. для улаштування покриттів з керамічної плитки, 56,00 грн. на придбання фарби для радіаторів, 361,80 грн. на придбання плінтусів), не пов'язано з винними діями відповідачів, відшкодуванню позивачу підлягає вартість будівельних матеріалів в сумі 1 311,79 грн. (3 889,79-2 631,00).
Що стосується калькуляції на виконання робіт з ремонту квартири на суму 4 285,08 грн., яка складена інженером КП «СЄЗ Київського району м. Донецька» ОСОБА_9 (а.с. 123-124), апеляційний суд вважає, що вона не може бути належним доказом вартості використаних позивачем для ремонту будівельних матеріалів, оскільки, як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_9, яка була допитана апеляційним судом в якості фахівця, вона оглядала квартиру вже після ремонту, що було пошкодження під час залиття квартири їй не відомо, калькуляцію на будівельні матеріали вона склала згідно з їх фактичними витратами відповідно до наданих позивачем чеків та з урахуванням всіх ремонтних робіт, які фактично були виконані на кухні.
Враховуючи вищезазначене, доведена матеріальна шкода, яка заподіяна позивачу внаслідок залиття її квартири 05 жовтня 2012 року з вини відповідачів, складає 3 402,12 грн., з яких вартість ремонтних робіт - 2 090,33 грн., вартість використаних будівельних матеріалів - 1 311,79 грн.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що пошкодження кухонних меблів, позивачем не доведено.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що такий висновок не відповідає обставинам справи, є необґрунтованими.
В акті залиття квартири від 05 жовтня 2012 року про залиття меблів нічого не зазначено (а.с. 15).
В акті залиття квартири від 03 червня 2010 року зазначено про те, що залиті кухонні меблі (набухла від води) (а.с. 14). Проте які саме меблі залиті в акті не зазначено, оцінка цих меблів позивачем не здійснена, а надане нею замовлення від 20 листопада 2012 року на виготовлення нових меблів на суму 7 830 грн. не є реальними збитками,завданими внаслідок залиття меблів, які за поясненнями позивача були придбані ще в 1994 році.
Крім того, слід зазначити, що станом на 03 червня 2010 року, коли були залиті меблі, позивач не була власником квартири НОМЕР_6 та в ній не мешкала. Власниками квартири станом на 03 червня 2010 року були її батьки ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, та мати ОСОБА_11, яка свою частку квартири подарувала позивачу лише 16 березня 2011 року.
Відповідно до ст. 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.
Пошкодження меблів внаслідок залиття квартири є збитками, які заподіяні в недоговірних зобов'язаннях, а тому позивач, як спадкоємець ОСОБА_10, не має права на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до частини 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Враховуючи ці вимоги закону та доведеність факту пошкодження внаслідок її залиття 05 жовтня 2012 року квартири, що належить позивачу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок залиття квартири позивача їй завдана моральна шкода, оскільки було пошкоджено належне позивачу майно, що потребувало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а саме, ремонту квартири, звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер винних дій відповідачів, характер та обсяг душевних страждань позивача, та оцінив моральні страждання позивача в 1 000 грн.
Апеляційний суд вважає, що визначений судом першої інстанції розмір грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди, є розумним, виваженим та справедливим.
Посилання позивача на систематичні залиття квартири, починаючи з 2007 року, врахувати не можна, оскільки позивач успадкувала 2/3 частки квартири з ІНФОРМАЦІЯ_6, а ще 1/3 частку квартири набула 16 березня 2011 року, за час її права власності залиття квартири сталося лише один раз - 05 жовтня 2012 року.
Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Враховуючи, що відповідачам спірна квартира належить на праві спільної часткової власності, частка кожного з них складає 1/3, з кожного з відповідачів підлягає стягненню 1/3 частка визначеної судом доведеної шкоди, що судом першої інстанції також не враховано.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме, відшкодуванню позивачу підлягає матеріальна шкода в розмірі 3 402,12 грн. та моральна шкода в розмірі 1 000 грн., тобто з урахуванням часток кожного з відповідачів в спільній частковій власності на відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, з кожного з відповідачів підлягає стягненню по 1 134,04 грн. з кожного (3 402,12 : 3), на відшкодування моральної шкоди - по 333,33 грн. з кожного (1 000 : 3).
Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 344,12 грн. (а.с. 1), що відповідає встановленому ст. 4, ст. 6 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, понесені нею судові витрати в розмірі 344,12 грн. підлягають відшкодуванню відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України за рахунок відповідачів в рівних частках - по 114,70 грн. з кожного.
Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 червня 2013 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Донецька, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Донецька, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка м. Донецька, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка м. Макіївка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, - по 1 134 (одна тисяча сто тридцять чотири) гривні 04 коп. з кожного, на відшкодування моральної шкоди, завданої залиттям квартири, - по 333 (триста тридцять три) гривні 33 коп. з кожного, на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору по 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 коп. з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Т.І. Биліна