УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/904/13Головуючий суду першої інстанції:Собєщанська Н.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.

"05" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіРедько Г.В.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Романової Л.В.

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 30 травня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року ТОВ «Кримтеплопостачання» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.

Вимоги мотивовані тим, що відповідачі є споживачами теплової енергії, яку постачає позивач. Послуги позивачем надавались, однак відповідачі оплату за послуги з теплопостачання здійснюють не в повному обсязі, у результаті чого за період з серпня 2009 року по липень 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 4132,13 грн. З наведених підстав позивач просить солідарно стягнути з відповідачів суму заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання в розмірі 4132,13 грн., а також інфляційні витрати в розмірі 389, 48 грн. та 3% річних у розмірі 142,78 грн., а всього 4664,39 грн.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 30 травня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Кримтеплопостачання» про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ТОВ «Кримтеплопостачання» заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання у розмірі 4 132грн.13 коп., інфляційні витрати у розмірі 389,48 грн., 3 % річних у розмірі 142,78 грн., а всього 4 664 грн. 39 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

На вказане рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Керченського міського суду АР Крим від 30 травня 2013 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апелянт посилається, що відповідачі відмовилися від послуг, які надає позивач, в установленому законом порядку.

Апелянт вважає, що позивач при обрахунку оплати за нібито-то надані послуги теплопостачання, перевищив розмір нарахування, оскільки взяв за основу невірну площу квартири, яка отоплюється.

Апелянт також вважає, що він повністю розрахувався по оплаті за період з 2009-2010 роки.

Апелянт посилається на ненадання позивачем послуг по причині відсутності у його квартирі теплових радіаторів.

Апелянт вважає, що дійсним поставщиком теплової енергії є КП «Аршинцево», а договір про перехід вказаного права між КП «Аршинцево» та ТОВ «Кримтеплопостачання» суду надано не було. Тому відсутні підстави оплати послуг саме ТОВ «Кримтеплопостачання», оскільки він договір з позивачем не укладав.

Апелянт також вважає посилання суду суперечними, оскільки, суд послався на закони, які суперечать закону України « Про захист прав споживачів».

Апелянт вважає, що відмова суду у допиті свідка вплинула на об'єктивність та законність рішення.

Крім того, апелянт вважає безпідставно стягнуто з нього інфляційні витрати та 3 % річних, оскільки він як пенсіонер звільнений від таких санкцій.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Кримтеплопостачання», суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків у відповідачів виникла заборгованість у розмірі 4132,13 грн., яка підлягає стягненню із врахуванням інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 4664,39 грн.

З таким висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, централізоване опалення - це послуга, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Як вбачається зі статті 24 вищевказаного закону, своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є обов'язком споживача. Стаття 25 Закону України «Про теплопостачання» встановлює, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі згідно довідки КП «Аршинцево» проживають в АДРЕСА_1, та є споживачами теплової енергії. (а.с.3).

У відповідачів за період з 01.08.2009 року по 01.07.2012 року виникла заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 4132,13 грн.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 3 ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до частини 1 ст. 623 цього Кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Судом першої інстанції з урахуванням приписів законодавства, зокрема, статей 67, 68 Житлового кодексу України, Закону України « Про теплопостачання» , Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінетом міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, зроблено правильний висновок про те, що між сторонами існували і існують правовідносини по наданню послуг з теплопостачання і користування такими послугами.

Сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.

А відтак, посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції факту відсутності між сторонами договірних відносин щодо послуг з теплопостачання, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Крім того, посилання апелянта на відсутність заборгованості не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачами зобов'язань за спірний період по оплаті за послуги з теплопостачання чи погашення існуючої заборгованості.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим від 31.03.2009 року за № 354 та договору № 2\009 про надання послуг по постачанню теплової енергії , укладеним між ТО «Кримтеплопостачання» та КП «Аршинцево», убачається, що саме позивач наділений правом на стягнення оплати за спожиті послуги з теплопостачання ( а.с.56,65-67).

Отже, посилання апелянта на відсутність права у позивача отримувати оплату за послуги з теплопостачання , колегія суддів вважає безпідставними.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_6 від 20.07.2010 року, він повідомив позивача про відмову від його послуг без наведення причин відмови. (а.с.32).

Відповідно до актів про огляд теплопостачання споживача від 28.09.2006 року, 16.08.2007 року, 20.08.2008 року, 06.08.2009 року у квартирі відповідачів відсутні прибори опалювання у кімнаті площею 14,1 кв.м. (а.с.61,29-31).

Листом від 19.05.2010 року відповідачів було повідомлено про необхідність поновлення теплових приборів.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року), які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Згідно п.п. 24, 25 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до п. 26 цих Правил відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 зі змінами, внесеними 6 листопада 2007 року №169 встановлено, що відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку не можливо і дозволено таке відключення лише будинку в цілому.

У даному спорі об'єктом відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води є не весь багатоквартирний будинок, а лише квартира в ньому в якій проживає апелянт. Разом з тим, відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води можливе лише в тому разі, коли таке рішення підтримують усі власники квартир житлового будинку, а технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування схемою теплопостачання, тоді як схема теплопостачання відповідачем не розроблена, і даних, що відповідачі дотрималися порядку відключення матеріали справи не містять.

Згідно статті 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Таким чином, колегія суддів, не погоджується з посиланнями апелянта, що відповідачі відмовилися від послуг, які надає позивач, в установленому законом порядку, оскільки матеріали справи не містять доказів зазначеного.

У зв'язку з наведеним, усі дії позивача щодо відключення його квартири від централізованої системи опалення, які зафіксовано в матеріалах справи є самовільними і посилання на відсутність у квартирі відповідачів теплових радіаторів неспроможними, оскільки відповідачі, як власники квартири, зобов'язані утримувати теплові радіатори у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт.

Відповідно до ч. ч. 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Колегія суддів, в розумінні зазначених норм закону, вважає безпідставними посилання апелянта на перевищення тарифів по оплаті за теплову енергію по причині збільшення площі на яку нараховується послуга, оскільки матеріали справи не містять невірного нарахування та збільшення площі на яку нараховується послуга.(а.с.68-73).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Отже, надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Проаналізувавши зазначені норми та норми ст. ст. 524, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Крім того, ст. 625 ЦК України розміщена в розділі I книги пятої ЦК України «Загальні положення про зобов'язання», а відтак поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Таким чином, правовідносини, які склалися між сторонами про надання послуг, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обовязків сторін, право виконавця (кредитора) ТОВ «Кримтеплопостачання» вимагати від замовника (боржника) відповідачів сплати грошей за надані виконавцем послуги на його користь відповідає кореспондуючий обов'язок замовника сплатити ці гроші.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, посилання апелянта про необґрунтованість стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язання та суми інфляційного збільшення, є безпідставними, оскільки суперечать вимогам статті 625 Цивільного кодексу України.

Вказана правова позиція також підтверджена постановою Верховного суду України від 20 червня 2012 року, яка постановлена по заяві комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про перегляд Верховним Судом України рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2011 року у справі за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до ОСОБА 7 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги.

Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції з'ясував обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову позивача.

А відтак, посилання апелянта на суперечність суду у посиланні на норми закону є безпідставними.

Крім того, доводи апеляційної скарги, мотивовані також іншими підставами, викладеними в апеляційній скарзі, які не мають суттєвого значення для розгляду справи і не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції допустив порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 30 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді:

Г.В. Редько Т.І. Моісеєнко Л.В.Романова