СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
01 грудня 2006 року | Справа № 2-31/9295-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Фенько Т.П.,
Голика В.С.,
секретар судового засідання Льговська Ю.М.
за участю представників сторін:
позивача: Манько Віталій Вікторович, довіреність №347/01 від 05.09.05;
Целіщева Галина Олексіївна, довіреність №197/01 від 20.07.06;
відповідача: Османов Ескандер Рустемович, довіреність №1044/9/10 від 21.07.06;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 03.08.2006 року у справі № 2-31/9295-2006А
за позовом Бахчисарайського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (вул. Гагаріна, 6,Бахчисарай,98404)
до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в АвтономнійРеспубліці Крим (вул. Сімферопольська, 3,Бахчисарай,98403)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Бахчисарайське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 18.01.2006 року про визначення податкового зобов’язання –штрафних санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання №0001731530/3 в сумі 133346,19 грн. з податку на додану вартість, №0001531530/3 в сумі 3435,76 грн. з податку на прибуток, №0001721530/3 в сумі 4571,61 грн. з податку на додану вартість, №0001741530/3 в сумі 161623,94 грн. з податку на додану вартість.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 03.08.2006 року у справі № 2-31/9295-2006А позов задоволено. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що податкова інспекція не мала повноважень самостійно без узгодження з позивачем або за рішенням суду визначати призначення платежів та перераховувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Слухання справи, призначене на 14.11.2006 року, було відкладено за клопотанням представника податкової інспекції.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 28.11.2006 року у зв’язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Черткову І.В. на суддю Голика В.С.
У судовому засіданні 28.11.2006 року представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували та просили залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Після оголошеної перерви 01.12.2006 року представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Судова колегія вважає можливим закінчити розгляд спору за відсутністю представників сторін.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі на підставі актів про несвоєчасність сплати сум узгодженого податкового зобов’язання №142/15-01 від 30.06.2005 року та №133/15-02 від 07.07.2005 року стосовно Бахчисарайського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.07.2005 року №0001531530/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 3555,01 грн. за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток та від 05.07.2005 року №0001721530/0, №0001731530/0, №0001741530/0 про застосування штрафних санкцій на загальну суму 314990,63 грн. за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість.
Позивачем зазначені повідомлення рішення оскаржувались у порядку, передбаченому статтею 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у результаті чого суми штрафних санкцій було зменшено по податку на прибуток в сумі 119,25 грн., по податку на додану вартість –15448,84 грн.
По результатах оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 18.01.2006 року №0001531530/3 про застосування штрафу в розмірі 50% у сумі 3435,76 грн. за затримку на 466 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 7110,02 грн.;
- від 18.01.2006 року №0001731530/3 про застосування штрафу в розмірі 50% у сумі 133346,19 грн. за затримку на 273 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 297589,72 грн.;
- від 18.01.2006 року №0001741530/3 про застосування штрафу у розмірі 20 % у сумі 161623,94 грн. за затримку на 85 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 806119,70 грн.;
- від 18.01.2006 року №0001721530/3 про застосування штрафу у розмірі 10% у сумі 4571,61 грн. за затримку на 28 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45716,10 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення оспорювались позивачем у судовому порядку.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Підпунктом 17.17 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказував на неправомірність застосування податковою інспекцією штрафних санкцій за несвоєчасну сплату сум узгоджених податкових зобов’язань та мотивував свої висновки тим, що відповідач перераховував суми коштів, які були сплачені позивачем за поточними податковими зобов’язаннями, на погашення податкового боргу що виник раніше.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач своєчасно перераховував суми коштів у рахунок погашення поточних податкових зобов’язань. Це підтверджується витягом з особового рахунку Бахчисарайського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. У зв’язку з зазначеним податкова інспекція вважає правомірним зарахування коштів, сплачених за поточними податковими зобов’язаннями, на погашення податкового боргу, що виник раніше.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 13 Закону України „Про державну податкову службу України” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
З аналізу норм Закону України „Про державну податкову службу в Україні” вбачається, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків або відповідного рішення суду визначати призначення платежу.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації №37 від 12.05.1994 року, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи.
Пунктом 5.3 зазначеної Інструкції встановлено, що при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідачем безпідставно не враховувалось призначення платежів, визначене позивачем у платіжних документах, та неправомірно перераховувались кошті, сплачені позивачем, на погашення податкової заборгованості, яка виникла раніше. Більш того нормами Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачені повноваження органів державної податкової служби щодо застосування засобів примусового погашення податкового боргу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, судова колегія вважає недоведеним факт несвоєчасності сплати позивачем сум узгодженого податкового зобов’язання, тому безпідставним є застосування до Бахчисарайського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Враховуючи викладене, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі, та вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.08.2006 року у справі № 2-31/9295-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Т.П. Фенько
В.С. Голик