СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
04 грудня 2006 року | Справа № 20-9/170-5/267 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Щепанської О.А.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: Злобіна А. А., довіреність № 7149/0/2-06 від 11.08.06;
відповідача: Брагіна Є. А. - директор; Морозової С. П., довіреність б/н від 01.11.06;
третьої особи: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "СЕБР" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 06.11.2006 у справі №20-9/170-5/267
за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, м.Севастополь, 99040)
до приватного підприємства "СЕБР" (вул. Вакуленчука, 9, м.Севастополь, 99053)
третя особа:
Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (вул. Леніна, 48, м.Севастополь, 99011)
про стягнення 21651,76 грн.;
за зустрічним позовом про визнання незаконним нарахувань за рахунками, виставленими приватному підприємству "Себр";
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 06.11.2006 у справі № 20-9/170-5/267 задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до приватного підприємства "СЕБР" про стягнення 21561,76 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. З приватного підприємства "СЕБР" на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" стягнуто 21561,76 грн. заборгованості та судові витрати.
Не погодившись з постановленим судовим актом, приватне підприємство "СЕБР" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення.
Позивач, заперечуючи проти апеляційної скарги, вважає її безпідставною.
У судове засідання 04.12.2006 третя особа не з’явилась, надіслала клопотання про відкладення слухання справи у зв’язку з находженням представника у відрядженні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У серпні 2006 року відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулось до господарського суду з позовом до приватного підприємства "СЕБР", просило стягнути 19774,65 грн. боргу за активне споживання електроенергії та вартість різниці фактично спожитої та договірної електроенергії в сумі 1787,11 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору на поставку електричної енергії від 28.12.2004.
Відповідач звернувся з зустрічною позовною заявою, в якій просив зобов’язати відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" відізвати рахунки, надані для оплати, посилаючись на Рішення Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 27/02-5 від 21.11.2005 і на те, що нарахування по рахункам та їх виставлення здійснювались у порушення договору від 28.12.2004.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 28.08.2006 залучено до участі у справі у якості третьої особи Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України.
Відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго", заперечуючи проти зустрічного позову, вважає його безпідставним.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні принципи виконання зобов’язань та спеціальне законодавство, яким Закон України „Про електроенергетику” і Правила користування електричною енергією, затверджені Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення з наступних підстав.
У відповідності зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі 22.12.2004 було укладено договір на постачання електричної енергії, відповідно до якого Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику вартість електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Відповідно до пункту 11.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяги електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.
На підставі даних розрахункових приладів обліку, що надаються щомісячно відповідачем, позивач провів нарахування за спожиту електричну енергію за період з 10.01.2005 по 11.07.2006 та виставив відповідні рахунки.
Заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію склала 19774,65 грн.
Згідно з пунктом 8.4 договору відповідач повинен здійснювати остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію 15 числа календарного місяця.
Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією встановлено, що договір на поставку електроенергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за врегульованими тарифами та споживачем, та встановлює зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, відповідно до пункту 5 статті 26 Закону України „Про електроенергетику” споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Пунктом 6.16 Правил користування електричною енергією передбачено, що обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.
Відповідно до пункту 2.2.2 договору відповідач зобов’язався дотримуватись режиму споживання електричної енергії відповідно до розділу 5 договору, згідно з яким корегування граничної величини споживання може здійснюватися як зі збільшенням, так із зменшенням, у тому числі до нульового рівня, у залежності від рівня здійснення оплати за розрахунковий період.
Згідно з додатками 1 до договору на 2005-2006 роки сторони узгодили договірні величини споживання електричної енергії в обсязі споживання щомісячно 12900 кВт/г та 16700 кВт/г відповідно.
Оскільки відповідачем перевищено об’єм споживання електроенергії у листопаді –лютому 2006 року, позивачем виставлені рахунки № 50461 від 25.11.2005 на суму 777,92 грн., № 55301 від 26.12.2005 на суму 480,48 грн., № 4704 від 25.01.2006 на суму 137,93 грн., № 9928 від 27.02.2006 на суму 390,78 грн. Всього на суму 1787,11 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача про неправомірне застосування позивачем пункту 7.15 Правил користування електричною енергією судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки, як було зазначено вище, відносини сторін врегульовані договором, пунктом 7.4 якого передбачено, що у разі зменшення у розрахунковому періоді середнього завантаження вимірювальних трансформаторів току в порівнянні з передбаченими вимогами пункту 1.5.17 Правил Устрою електроустановок, Споживач розраховується за обсяг електричної енергії, виходячи з навантаження електроустановок Споживача в окремій точці розрахункового обліку на рівні 5% завантаження трансформаторів току та часу роботи токоприйомників.
Пунктом 7.5 договору встановлено, що у разі встановлення розрахункових приладів обліку не на межі балансової належності електромереж Постачальника і Споживача обсяг спожитої електричної енергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначеної відповідно до свідчень розрахункових приладів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електричної енергії на ділянці електромережі від межі балансової належності до місця установки розрахункових приладів обліку. Розрахунки втрат здійснюються на підставі нормативно-технічних документів і оформляються Додатком №4.
Крім того, вищенаведені норми законодавства про електроенергетику не дають підстав для звільнення приватного підприємства "СЕБР" від відповідальності за перевищення договірної величини споживання електричної елергії.
Наявність постанови Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі № 27/07-03 від 25.09.2003, якою визнано, що відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" вчинило порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем, на думку колегії, також не може свідчити на користь правової позиції відповідача, оскільки, як було зазначено вище, господарюючі суб'єкти у встановленому порядку не внесли змін до діючого договору на постачання електроенергії.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 21561,76 грн.
Також правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки спосіб захисту права, яке приватне підприємство "СЕБР" вважає порушеним, є невідповідним статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.
Отже, висновок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу приватного підприємства "СЕБР" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 06.11.2006 у справі № 20-9/170-5/267 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді О.А. Щепанська
В.І. Гонтар