ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"07" грудня 2006 р.

Справа № 31/292-06-8454А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді :   Жукової А. М.

суддів :                            Величко Т.А.

                                      Бойко Л.І.

при секретарі :  Храмшиній І.Г.         

за участю представників сторін:                    

від позивача –Молокова С.А.

від відповідача –Бєлін М.С.

від прокуратури –не з'явився

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на постанову господарського суду Одеської області  

від  16.10.2006р.

про справі: №31/292-06-8454 А

за позовом : Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до :  Приватного підприємства „ Б.М.А” м. Одеса

про стягнення 12 046,36 грн.

встановив:

  Постановою господарського суду Одеської області від 16.10.2006 року, (суддя Лєсогоров В.М.) у позові відмовлено з підстав  виконання відповідачем обов'язків, покладених на нього чинним законодавством.

  Одеське обласне відділення ФСЗІ не погодившись із цією постановою, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, позов задоволити, обґрунтовуючи свої доводи положеннями ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, „Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, „Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” та зазначило, що на підприємства, установи організації, покладено відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій у разі, коли кількість працюючих інвалідів не відповідає 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємство не створивши 1 робочого місця для працевлаштування інваліда зобов'язано сплатити штраф у розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника.

  Відповідач, заперечуючи доводи апеляційної скарги, просить залишити постанову місцевого суду без змін.

  Прокурор не скористався своїм правом на участь у судовому процесі.

  Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи колегією суддів встановлено таке.

  Згідно звіту  №10-ПІ  за 2005 рік наданого Приватним підприємством „ Б.М.А” м. Одеса по коду рядка 0.1 відображено середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу у кількості 25 осіб. Відповідно до ст.19 ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  для підприємств незалежно від форми власності і господарювання  де працює від 8 до 25 осіб норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 1 робоче місце.    Пунктом 4 „Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” підприємство самостійно зобов’язане сплатити суму штрафних санкцій у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, до 15 квітня року, що настає за звітним. У зв'язку з несплатою коштів, позивачем на суму недоїмки нараховано пеню та заявлено позов про стягнення 12046,36 грн. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на вимоги ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”.

   Місцевий суд відмовляючи у позові вмотивував постанову матеріалами справи, нормами матеріального права та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

   Судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

  Відповідно до п.3-5 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” - робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства мають вживати заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для інвалідів та вакантні посади на яких може використовуватися праця інвалідів.

  Як вбачається із матеріалів справи, підприємство у 2005 році працевлаштувало 1 інваліда.

   Із системного аналізу ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не вбачається тривалість часу, протягом якого інвалід у звітному році має відпрацювати на створеному підприємством робочому місці. Відповідальність підприємства настає лише у разі нестворення нормативу робочих місць для працевлаштування інваліда.

  З огляду на викладене, постанова місцевого суду відповідає обставинам, матеріалам справи, нормам матеріального права.

                     Керуючись ст. ст.160, 198,200,205,206,212,254 КАСУ, суд

                                                            ухвалив:

            Постанову господарського суду Одеської області від 16.10.2006р.

            у  справі №31/292-06-8454 А – залишити без змін, а апеляційну скаргу

            –  без задоволення.

            Ухвала апеляційної інстанції набирає законної  сили   з   моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному  порядку в місячний термін до Вищого  адміністративного суду  України.

Головуючий суддя                                                                А.М. Жукова

    Суддя                                                                                            Т.А. Величко

   

     Суддя                                                                                          Л.І. Бойко