Головуючий у 1 інстанції Гладка І.А.
Доповідач Соломаха Л.І.
Категорія 27
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.
при секретарі Козаку І.С.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Сєдих Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Торг - Інвест - Строй» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії з апеляційною скаргою відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Торг - Інвест - Строй» на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 13 травня 2013 року, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 13 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано бездіяльність керівника ТОВ «Торг - Інвест - Строй», що виразилося в залишенні без розгляду заяви ОСОБА_1 від 26 грудня 2012 року, протиправною.
Зобов'язано керівника ТОВ «Торг - Інвест - Строй» розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 26 грудня 2012 року, прийняти рішення за заявою та надати відповідь про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 26 грудня 2012 року.
Зобов'язано керівника ТОВ «Торг - Інвест - Строй», як нового кредитора за договором про відступлення права вимоги від 10 листопада 2011 року, виконати умови п. 2.3 кредитного договору № МР010/15 від 12 березня 2010 року та надати ОСОБА_1 реквізити рахунку ТОВ «Торг - Інвест - Строй» для зарахування коштів, які спрямовані на погашення заборгованості за кредитним договором № МР010/15 від 12 березня 2010 року (а.с. 105-109).
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 117-122).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - ТОВ «Торг - Інвест - Строй» Сєдих Н.О., яка діє на підставі довіреності цієї юридичної особи від 20 травня 2013 року (а.с. 142), доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 22 березня 2013 року (а.с. 33), проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - ТОВ «Торг - Інвест - Строй» Сєдих Н.О., позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав:
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 12 березня 2010 року між акціонерним банком «Український Бізнес Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № МР010/15, згідно якого Банк зобов'язався надати Позичальнику ОСОБА_1 у тимчасове користування довгостроковий кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, а Позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісії Банка та проценти за користування кредитом. Згідно п. 1.2 договору сума кредиту складає 1 500 000,00 грн. Кредит надається на строк з 12 березня 2010 року по 12 березня 2015 року (п. 1.3) з метою реконструкції будівлі (п. 1.4). Процентна ставка за користування кредитом складає 28% річних (п. 1.5). Перший транш надається в сумі 500 000 грн. (п. 2.2).
Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 кредитного договору банк зобов'язаний відкрити Позичальнику ссудний рахунок НОМЕР_1 для видачі кредитних коштів та рахунок НОМЕР_2 в АБ «УкрБізнесБанк» для зарахування коштів, направлених на погашення заборгованості за цим Договором (сума кредиту, нарахованих процентів, сума комісій, штрафів) (а.с. 4-5).
До зазначеного кредитного договору вносилися зміни, про що були укладені додаткові угоди:
№ 1 від 22 квітня 2010 року щодо встановлення нового Графіка погашення заборгованості без зміни остаточної дати повернення кредиту та суми кредиту (а.с. 52-54);
№ 2 від 25 травня 2010 року, якою сторони обумовили видачу другого траншу кредиту в розмірі 500 000 грн. та відповідно змінили Графік погашення заборгованості за кредитним договором без зміни остаточної дати повернення кредиту (а.с. 55-57);
№ 3 від 18 червня 2010 року, якою сторони обумовили видачу третього траншу кредиту в розмірі 500 000 грн. та відповідно змінили Графік погашення заборгованості за кредитним договором без зміни остаточної дати повернення кредиту (а.с. 58-60);
№ 4 від 09 серпня 2010 року, якою сторони збільшили суму кредиту до 3 200 000,00 грн., обумовили видачу четвертого траншу кредиту в розмірі 100 000 грн. та відповідно змінили Графік погашення заборгованості за кредитним договором без зміни остаточної дати повернення кредиту (а.с. 61-63);
№ 5 від 25 серпня 2010 року, якою сторони обумовили видачу п'ятого траншу кредиту в розмірі 800 000 грн. та відповідно змінили Графік погашення заборгованості за кредитним договором без зміни остаточної дати повернення кредиту (а.с. 64-66);
№ 6 від 24 вересня 2010 року, якою сторони обумовили видачу шостого траншу кредиту в розмірі 800 000 грн. та відповідно змінили Графік погашення заборгованості за кредитним договором без зміни остаточної дати повернення кредиту (а.с. 67-69);
№ 7 від 20 вересня 2011 року, якою кредитний договір був доповнений пунктом 8.17, згідно якого Позичальник надає Банку свою згоду на зміну кредитора за цим договором (а.с. 70).
В забезпечення виконання Позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № МР010/15 від 12 березня 2010 року між АБ «УкрБізнесанк» та ОСОБА_1 12 березня 2010 року був укладений договір іпотеки, згідно якого Іпотекодавець ОСОБА_1 передала Іпотекодержателю (Банку) в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме, будівлю торгівельного центру, загальною площею 3 440,40кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 73-80).
10 листопада 2011 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ТОВ «Торг - Інвест - Строй» був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно якого Первісний кредитор (ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК») передає, а Новий кредитор (ТОВ «Торг - Інвест - Строй») набуває всі права вимоги та інші права, що належать Первісному кредитору в момент укладення цього Договору або можуть виникнути в майбутньому на підставі кредитного договору № МР010/15 від 12 березня 2010 року з урахуванням всіх змін та доповнень до нього (далі - основний договір), укладеного між Первісним кредитором та ОСОБА_1
Згідно п. 1.2 цього Договору Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором, в тому числі сплати заборгованості у розмірі: суми строкової заборгованості за кредитом 2 463 870,18 грн., суми простроченої заборгованості за кредитом - 642 290,97 грн., суми строкової заборгованості по процентам за користування кредитом - 607 843,55 грн., суми строкової комісії - 7 110,00 грн., суми прострочених комісій - 28 440,00грн., всього сума боргу за основним договором станом на 10 листопада 2011 року складає 3 772 583,72 грн.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що у зв'язку із відступленням права вимоги за Основним договором Новому кредитору передається право на отримання задоволення своїх вимог до Боржника, в тому числі і за рахунок предмета забезпечення. До Нового кредитора на підставі ст. 24 Закону України «Про іпотеку» переходять права, які забезпечують зобов'язання Боржника за Основним договором, про що одночасно, укладаються окремий правочин про відступлення прав за іпотечним договором, укладеним між Первісним кредитором та Новим кредитором (а.с. 6-7).
Рішенням господарського суду Донецької області від 29 грудня 2011 року у справі № 39/24пн за позовом ТОВ «Торг - Інвест - Строй» до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ПАТ «Український Бізнес Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1.), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07 лютого 2012 року, за ТОВ «Торг - Інвест - Строй» визнано право власності на будівлю торгівельного центру, загальною площею 3 440,40 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-22). Згідно рішення господарського суду Донецької області від 29 грудня 2011 року за ТОВ «Торг - Інвест - Строй» визнано право власності на будівлю торгівельного центру в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки від 12 березня 2010 року, укладеним між АТ «УКРБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_1, договором про відступлення права вимоги від 10 листопада 2011 року та договором про відступлення прав за договором іпотеки від 10 листопада 2011 року. Рішенням встановлено, що згідно звітів про оцінку ринкової вартості нерухомого майна, наданих суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3., ринкова вартість будівлі торгівельного центру складає 3 262 537,00 грн. (а.с. 12-22).
26 грудня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою, в якій посилаючись на те, що за договором про відступлення права вимоги від 10 листопада 2011 року до нього перейшло право вимагати від Боржника, тобто від неї, належного виконання всіх зобов'язань за кредитним договором № МР010/15 від 12 березня 2010 року, з метою виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, просила надати їй реквізити рахунку відповідача для зарахування коштів на погашення заборгованості за кредитним договором № МР010/15 від 12 березня 2010 року (а.с. 8).
Зазначена заява ОСОБА_1 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (форма № 119) отримана відповідачем 21 січня 2013 року (а.с. 9).
До теперішнього часу відповідь на заяву позивачем не отримана.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що отримавши 21 січня 2013 року заяву ОСОБА_1, відповідач в порушення вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» відповідь на звернення позивача не надав.
Зазначений висновок суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.
Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин Закон України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян».
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 15 Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
З матеріалів справи встановлено, що отримавши 21 січня 2013 року заяву ОСОБА_1 від 26 грудня 2012 року, відповідач в передбачені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» строки, а саме, не пізніше 21 лютого 2013 року, заяву не розглянув і відповідно до ст. 15 цього Закону до теперішнього часу не повідомив ОСОБА_1 про наслідки розгляду її заяви, чим порушив право позивача на звернення щодо реалізації своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в іншій спосіб - на свій вибір.
Відповідно до ст. 5, ст. 11 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (із відповідними змінами і доповненнями) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Виходячи з вимог Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про звернення громадян», вимоги позивача щодо надання їй інформації, яка пов'язана з виконанням її обов'язків за кредитним договором від 12 березня 2010 року, права вимоги за яким відступлені відповідачу, є законними, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання бездіяльності відповідача, який до теперішнього часу не розглянув заяву ОСОБА_1 від 26 грудня 2012 року, такою, що не відповідає закону, та обґрунтовано зобов'язав відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 по суті та за наслідками її розгляду надати відповідь. Суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав відповідача надати ОСОБА_1 реквізити рахунку відповідача для зарахування коштів, які спрямовані на погашення заборгованості за кредитним договором № МР010/15 від 12 березня 2010 року.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що правовідносини, які виникли між сторонами, є цивільно-правовими, випливають з кредитного договору, договору про відступлення права вимоги, а тому підлягають врегулюванню зазначеними договорами та приписами ЦК України, що Закон України «Про звернення громадян» на них не розповсюджується, є необґрунтованими.
Відповідно до преамбули Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Згідно ст. 12 зазначеного Закону дія цього Закону не поширюється лише на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не передбачений законом, також є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Родове поняття «визнання права», як спосіб захисту цивільних прав, охоплює собою такі видові поняття, як визнання (наявність) права, визнання факту існування правовідносин між сторонами, визнання зобов'язання невиконаним, визнання обов'язку (обов'язків) іншої особи. Такі формулювання способів захисту права є лише конкретизацією такого способу захисту цивільного права як його визнання.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд саме визнав обов'язок відповідача відповідно до Закону України «Про звернення громадян» розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 грудня 2012 року та надати відповідь про результати розгляду заяви, надати відповідну інформацію, яку відповідач зобов'язаний надати позивачу, виходячи з умов п. 2.3 кредитного договору та п. 1.1. договору про відступлення права вимоги.
Посилаючись на те, що зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором припинені відповідно до частини 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними, відповідач офіційно Боржника, тобто позивача ОСОБА_1 про припинення її зобов'язань не повідомив.
Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, згідно договору про відступлення права вимоги від 10 листопада 2011 року, укладеного між ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» та ТОВ «Торг - Інвест - Строй», Новий кредитор, яким є відповідач, одержує право вимагати від Боржника ОСОБА_1 сплати заборгованості в загальному розмірі 3 772 583,72 грн. Згідно рішення господарського суду Донецької області від 29 грудня 2011 року ринкова вартість предмета іпотеки, на який визнано право власності за відповідачем, складала 3 262 537,00 грн., тобто була меншою, ніж зазначена сума заборгованості в договорі про відступлення права вимоги, що викликає обґрунтовані побоювання позивача щодо її прострочення, необхідності подальшого виконання нею зобов'язань за кредитним договором, але відповідач від будь-якого спілкування з нею уникає.
Доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, статей 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст. 598, ст. 599 ЦК України, є необгрунтованими, оскільки предметом позову по цій справі є не звернення стягнення на предмет іпотеки, не заборгованість за кредитним договором, а порушення права позивача на звернення щодо реалізації своїх прав і законних інтересів.
Слід зазначити, що припинення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором не позбавляє відповідача обов'язку розглянути її заяву у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» та надати їй обґрунтовану відповідь.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Торг -Інвест - Строй» відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 13 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Т.І. Биліна