№ справи:121/163/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Цалко А.А.

№ провадження:22-ц/190/4608/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Харченко І.О.

суддів:Любобратцевої Н.І. Філатової Є.В.

при секретарі:Востріковій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до Лівадійської селищної ради, виконавчого комітету Лівадійської селищної ради про скасування рішення та стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 січня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

04 січня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Лівадійської селищної ради, виконавчого комітету Лівадійської селищної ради про скасування рішення та стягнення моральної шкоди. Просив скасувати рішення сесії Лівадійської селищної ради від 29.04.2011 року № 36 «Про виконання рішення судів щодо розгляду заяви ОСОБА_6 про надання земельної ділянки під будівництво та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд» як неправомірне. Солідарно стягнути з Лівадійської селищної ради та виконкому Лівадійської селищної ради на його користь, у зв'язку з тривалим невиконанням рішень та ухвал суду, моральну шкоду в розмірі 39 888 грн. 00 коп.

Ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 січня 2013 року у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Лівадійської селищної ради, виконавчого комітету Лівадійської селищної ради про скасування рішення та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_6, в якій просить ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 січня 2013 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема, апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності сторін та/або їх представників, оскільки про місце та час слухання справи вони повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

На підставі статті 13 Цивільного кодексу України особа здійснює цивільні права у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відмовляючи у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача стосуються визнання рішення неправомірним та його скасування у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а відтак, подана заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства. Позивачеві роз'яснено його право на звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з положеннями статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Як слідує з роз'яснень, викладених у пункті 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», «земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 Цивільного кодексу України, статті 2, 5 Земельного кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, статтею 152 Земельного кодексу України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 Земельного кодексу України та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 Земельного кодексу України), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 Земельного кодексу України)".

З тексту позовної заяви ОСОБА_6 вбачається, що він просив скасувати рішення сесії Лівадійської селищної ради від 29.04.2011 року № 36, яким йому наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою відводу земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального жилого будинку, господарський будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, з земель Лівадійської селищної ради (аркуші справи 2-9, 19).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач правильно реалізував своє право на судовий захист шляхом звернення до суду саме з цивільним позовом, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зазначений позов не відноситься до цивільної юрисдикції, так як має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Положеннями пункту 4 частини 1 статті 311 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Приймаючи до уваги вищенаведене судова колегія дійшла висновку, що ухвала Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 січня 2013 року постановлена всупереч норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з передачею питання про прийняття позовної заяви на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 311, 314-315, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 січня 2013 року скасувати та передати питання щодо прийняття позовної заяви на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

І.О.Харченко Н.І.Любобратцева Є.В.Філатова