№ справи:109/892/2013-ц Головуючий суду першої інстанції:Проскурня С.М.

№ провадження:22-ц/190/3207/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берзіньш В. С.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Берзіньш В.С

суддів:Кірюхіної М.А. Руснак А.П.

при секретарі: Рижих М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права. Вказує, що позивачка звернулась до суду саме як фізична особа - громадянка, а не як підприємець та роботодавець відповідачки. Підставою для звернення ОСОБА_6 до суду була не нестача товарно-матеріальних цінностей в магазині, а розписка на 120 000 грн., що складена відповідачкою власноруч, у зв'язку з визнанням привласнення собі особистого майна позивачки. Отже, судом помилково застосовані норми Кодексу законів про працю до договірних відносин, що виникають і регулюються цивільним законодавством.

В засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_7 та її представник проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на їх необгрунтованість.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на них, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтями 10,11,60 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст.625,1046,1047,1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми.

2

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини, які випливають із трудової діяльності; відповідачка ОСОБА_7 не отримувала від позивачки грошові кошти як позику; правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивачки грошових коштів відповідно до розписки від 23.10.2012р. відсутні.

Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та не суперечать положенням законодавства.

Так, із матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості в розмірі 120 000,00 грн., інфляційних витрат в розмірі 240,00 грн., а також трьох процентів річних від простроченої суми, що становить 562,19 грн., усього на суму 120 802, 19 грн. Свої вимоги мотивувала тим, що відповідачка ОСОБА_7 не виконала взяті на себе боргові зобов'язання на підставі розписки від 23 жовтня 2012 року та вказана в позові сума підлягає стягненню на підставі ст.ст.526,530,536,625 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги також зводяться до того, що шкода позивачці спричинена не нестачею товарно-матеріальних цінностей в магазині, а привласненням відповідачкою особистого майна позивачки та стягнення з неї суми позову на підставі цивільного законодавства.

Між тим, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є приватним підприємцем та їй належить магазин в с. Ленінське Красногвардійського району.

В суді першої інстанції ОСОБА_6 та її представник пояснили, що ОСОБА_7 на протязі півтора року без укладення трудового договору працювала продавцем в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованому в АДРЕСА_1, який належить позивачці. Виконуючи обов'язки продавця, відповідачкою разом з іншими працівниками, з якими трудові відносини належним чином також оформлені не були, ОСОБА_6 завдано матеріальну шкоду нестачею товару на суму близько 125 000,00 грн. ОСОБА_7 визнала розмір заподіяної шкоди в розмірі 120 000,00 грн., та обіцяла виплатити вказану суму, про що власноруч 23 жовтня 2012 року написала розписку.

ОСОБА_6 в апеляційній скарзі (а.с.54) не заперечує висновки суду про те, що зазначена в розписці сума пов'язана із нестачею товару за період роботи відповідача продавцем в належному позивачці магазині. Ці обставини визнає і відповідачка.

В засіданні апеляційного суду представники апелянта ОСОБА_6 також пояснили, що розписка від 23 жовтня 2012 року написана ОСОБА_7, яка працювала продавцем в магазині, належному позивачці, у зв'язку із нестачею товарно-матеріальних цінностей, яка була виявлена при проведенні перевірки (обліку).

Із розписки від 23.10.2012р., якою обґрунтовано позовні вимоги (а.с.3), слідує, що ОСОБА_7 винна гроші в магазин ОСОБА_6, а не особисто ОСОБА_6

Тобто, ця розписка може тлумачитись як визнання нестачі товару, а не як боргова розписка по договору займу між фізичними особами.

Згідно з частинами 3 і 4 ст.24 КЗпП України України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу; трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Підстави і умови матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, регулюються главою IX Кодексу законів про працю України та норми ЦК України, в тому числі і ст.1053 ЦК України щодо новації боргу у позикове зобов'язання, ці правовідносини не регулюють.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної інстанції та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

3

Спір судом розглянуто в межах заявлених вимог і на підставах наданих особами, які беруть участь у справі, доказів. Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді: Берзіньш В.С. Кірюхіна М.А. Руснак А.П

Судді: