Справа № 11-638/2008 р. Головуючий у І інстанції Гнип О.І.
Категорія ст. 127 ч. 1 КК Доповідач Акуленко С.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2008 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого Акуленко С.О.,
суддів Григор'євої В.Ф., Козака В.І.
при секретарі Глюк Н.М.
з участю прокурора Шваб Л.В.
адвоката ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3, та старшого помічника прокурора Семенівського району на вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2008 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Іванівка Семенівського району Чернігівської області, житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта неповна середня, розлучений, не працюючий, раніше не судимий,
засуджений за ст. 127 ч. 1 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, за ст. 125 ч. 2 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі, за ст. 146 ч. 2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок злочинів - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 14 грн. 75 коп. на відшкодування майнової шкоди та 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Долю речових доказів вирішено у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.
Судом ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що перебуваючи у шлюбі з дружиною ОСОБА_2, маючи малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, протягом сімейного життя систематично знущався над останніми, караючи їх за незначні провини з метою виховання шляхом завдання фізичного болю, фізичних та моральних страждань внаслідок нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій.
Так, весною 2005 року, вдень, ОСОБА_3 з метою покарати свою дружину ОСОБА_2 шляхом позбавлення її волі за відсутність вдома, за місцем свого колишнього проживання в будинку, який розташований по АДРЕСА_2, з погрозами завдання тілесних ушкоджень примусив роздягнутися останню до нижньої білизни та залізти до погребної ями, яка розташована під підлогою в першій жилій кімнаті будинку. Коли ОСОБА_2 залізла до погребної ями, то ОСОБА_3 закрив яму дерев'яною кришкою, після чого поставив на кришку диван, унеможлививши тим самим ОСОБА_2 з власної волі вилізти з ями. У вказаній погребній ямі ОСОБА_3 протримав свою дружину ОСОБА_2 близько однієї години, після чого сам випустив її звідти. Сидячи в прохолодній та сирій погребній ямі, яка має земляну підлогу та цегляні стіни, ОСОБА_2 внаслідок жорстоких умов тримання була позбавлена їжі, води, світла та тепла, свободи пересування, чим зазнала страждань
В лютому 2008 року, вдень, ОСОБА_3 за місцем проживання по АДРЕСА_1, з метою покарання за виявлений в кімнаті пошкоджений вогнем палац та встановлення винної особи, наказав дружині ОСОБА_2 та доньці ОСОБА_5 лягти на диван та умисно завдав останнім шкіряним ременем декількох ударів по спині, після чого, переслідуючи вищевказану мету, опік запальничкою нижні частини долонею обох рук своєму сину ОСОБА_6 у результаті дії полум'я ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді після опікового рубця лівої кисті, який утворився внаслідок загоєння термічного опіку 3 ступеня, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
В кінці березня 2008 року, вдень, ОСОБА_3 за місцем проживання по АДРЕСА_1, з метою покарання за необережне пошкодження своєю дружиною ОСОБА_2 підошви одного з його чобіт, умисно завдав останній одного удару чоботом по голові, після чого наказав їй лягти на диван і завдав дружині 30 ударів шкіряним ременем по спині та ногам. У результаті даного побиття ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді забоїв м'яких тканин та крововиливів стегон, які могли утворитися від багаторазових ударів шкіряним ременем та відносяться до легких тілесних ушкоджень.
10 квітня 2008 року, біля 19 години 30 хв., ОСОБА_3 за місцем проживання по АДРЕСА_1, з метою покарання за пошкоджений, на його думку, цифровий фотоапарат, умисно завдав близько п'яти ударів руками в область голови та обличчя, а також близько п'яти ударів шкіряним ременем по спині своєму сину ОСОБА_6. У результаті даного побиття ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді множинних крововиливів, забоїв м'яких тканин обличчя, саден, крововиливів обличчя, волосистої частини голови, шиї, тулубу, забійних ран носу, внутрішньої поверхні лівої щоки та крововиливів у склеру обох очей. Тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_6 у вигляді забійних ран носу та внутрішньої поверхні лівої щоки відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, а інші тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_6 відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після цього, через 5 хвилин, ОСОБА_3 з метою покарання за виявлені сліди пальців рук на DVD-дисках, умисно завдав двох ударів рукою в область голови та тулубу дружині ОСОБА_2. У результаті даного побиття ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді множинних крововиливів, забоїв м'яких тканин обличчя, волосистої частини голови та тулубу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
23 березня 2008 року, близько 09 години 00 хвилин, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на подвір'ї господарства останньої, розташованого по АДРЕСА_1, на грунті раніше виниклих неприязних стосунків виникла сварка. У ході сварки ОСОБА_3 умисно завдав декілька ударів руками та ногами по тулубу та голові ОСОБА_4. У результаті побиття ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку та забою м'яких тканин попереку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
В апеляції адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 вказує, що вирок постановлений з порушенням норм кримінально-процесуального і матеріального права з наступних підстав. Зазначає, що дії ОСОБА_3, які кваліфіковані за ст. 146 КК України, не являються злочином, хоча формально і містять ознаки злочину, але через малозначність не становлять суспільної небезпеки і повинні кваліфікуватись за ч. 2 ст. 11 КК України. Також вважає, що дії ОСОБА_3 неправильно кваліфіковані за ст. 127 КК України, оскільки у нього не було умислу на катування його дружини і дітей, а його дії мали виховний характер по відношенню до останніх. Просить перекваліфікувати його дії зі ст. 127 ч. 1 КК України на ст. 126 ч. 1, 125 ч. 1, 125 ч. 2 КК України. За ст. 146 ч. 2 КК України ОСОБА_3 виправдати, а кримінальну справу за цієї статтею закрити.
В апеляції старший помічник прокурора Семенівського району просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання засудженому і постановити свій вирок. Вважає, що міра покарання засудженому ОСОБА_3 призначена занадто м'яка, не зважаючи на те, що при винесенні вироку судом була врахована така обтяжуюча покарання обставина справи, як вчинення ОСОБА_3 злочинів щодо неповнолітніх.
По справі було проведено судове слідство в ході якого встановлено наступне.
В засіданні апеляційного суду засуджений ОСОБА_3, як і в суді першої інстанції, свою вину визнав повністю і погодився з призначеною мірою покарання, просив вирок залишити без змін або пом'якшити призначене покарання, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Допитана потерпіла ОСОБА_2, показала, що перебувала у шлюбі з засудженим з 2001 року по 20.08.2008 року, від цього шлюбу має двох дітей доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. Протягом всього подружнього життя ОСОБА_3 систематично знущався над нею та дітьми, завдавав тілесних ушкоджень і моральних страждань. Весною 2005 року засуджений під погрозами нанесення побоїв, змусив її роздягнутися та закрив в погребній ямі, де вона перебувала біля години. Заяви на адресу суду, які є в матеріалах справи підписувала на вимогу матері засудженого.
Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_3, які просили задовольнити апеляцію, думку прокурора, який просив вирок суду скасувати за м'якістю призначеного покарання та постановити новий вирок, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.
В суді першої інстанції, неповнолітні діти ОСОБА_3, підтвердили факт знущань над ними та їх матір'ю з боку батька за будь-яку провину.
Крім показів самого засудженого та потерпілих, вина ОСОБА_3 підтверджується показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які в судовому засіданні показували, що засуджений агресивна та роздратована особа, яка била дітей та дружину за будь-яку провину.
Згідно протоколу огляду місця події (а.с. 80) у жилому будинку по АДРЕСА_2, був оглянутий льох, де на весні 2005 року засуджений утримував свою дружину.
Згідно висновку судово-медичної експертизи (а.с. 128-129) у потерпілої ОСОБА_2 малися тілесні ушкодження, множинні крововиливи, забої м'яких тканин обличчя, волосистої частини голови, які відносяться до категорії легких за ознакою тривалості розладу здоров'я - менш 6 діб.
Висновком судово-медичної експертизи (а.с. 133-134) підтверджений факт наявності у малолітнього потерпілого ОСОБА_6 множинних крововиливів, забоїв м'яких тканин обличчя, садна, крововиливи обличчя, волосистої частини голови, шиї, тулубу, забійні рани носу, внутрішньої поверхні лівої щоки, крововиливи у склеру обох очей, а також після опіковий рубець лівої кісті, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Давши оцінку зазначеним доказам, суд обґрунтовано визнав показання потерпілих та свідків достовірними, При цьому суд правильно зазначив, що доводи адвоката ОСОБА_1 про те, що в діях ОСОБА_3 відсутній такий склад злочину як катування, а злочин передбачений ст. 146 ч. 2 КК України є малозначним, не є переконливими, суперечать зібраним доказам і спростовуються даними висновків судово-медичних експертиз із яких убачається, що під час отримання вказаних тілесних ушкоджень усі постраждалі відчували біль при кожному ударі.
Твердження адвоката, наведене у апеляції, що потерпіла ОСОБА_2 перебувала у погребній ямі нетривалий час, а тому незаконне позбавлення волі можна визнати малозначним, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки дії засудженого за ст. 146 ч. 2 КК України кваліфіковані як незаконне позбавлення волі людини, що супроводжувалося заподіянням їй фізичних страждань, а не здійснене протягом тривалого часу.
Тому колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_3 за цією статтею кваліфіковані правильно.
Дії ОСОБА_3 за ст. 127 ч. 1 КК України також кваліфіковані правильно, як катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю і моральних страждань шляхом нанесення побоїв та насильницьких дій з метою покарати потерпілих за дії, у скоєні яких вони підозрюються. Підстав для перекваліфікації цих дій на ст. 125 КК України, колегія суддів не вбачає.
Висновок суду про винність у вчиненні ОСОБА_3 зазначеного у вироку злочину за ст. 125 ч. 2 КК Україні - заподіянні потерпілій ОСОБА_4 умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, яким дана належна юридична оцінка.
У відповідності з встановленими судом фактичними обставинами події злочину правильно застосований і матеріальний закон, що не оспорюється в апеляції.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання засудженому, суд у відповідності з вимогами ст. 65, 66 КК України призначив його враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винного, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, задовільно характеризується за місцем проживання, щиросердно покаялася у скоєному та стан його здоров'я. ОСОБА_3 згідно висновку судово - психіатричної експертизи, на період інкримінованих йому діянь та на даний час страждає на психічні пасивно-агресивні розлади особистості. Даних про те, що засуджений є суспільно небезпечною особою в матеріалах справи немає.
Тому колегія суддів вважає, що покарання, яке призначено засудженому відповідає характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого ним, даним, що характеризують її особу та всім обставинам справи і є справедливим та не знаходить підстав для призначення більш суворого покарання.
З огляду на викладене, судова колегія, приходить до висновку, що апеляції адвоката ОСОБА_1 та старшого помічника прокурора Семенівського району задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та апеляцію старшого помічника прокурора Семенівського району залишити без задоволення, а вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2008 року щодо ОСОБА_3 - без змін.
С у д д і :
В.І. Козак Акуленко С.О. В.Ф. Григор'єва