У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2008 року серпня „19” дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Безверхого О.М.,
суддів - Лантушенка Ю.Ф., Олійника В.Б.,
з участю прокурора - Кононової Л.Ф.,
потерпілої - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 червня 2008 року, яким:
ОСОБА_2ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, мешканець мАДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, -
засуджений за ч.1 ст. 164 КК України до 1 року обмеження волі.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 був засуджений за злочинні діяння, вчинені при таких обставинах.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 жовтня 2006 року ОСОБА_2. було зобов'язано до сплати аліментів на утримання дочкиОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Будучи обізнаним про наявність такого рішення суду, ОСОБА_2, починаючи з жовтня 2006 року, аліменти на дитину не сплачував, постійного місця роботи не мав, на облік в центрі зайнятості не став. Отримуючи випадкові доходи, державному виконавцю про них не повідомляв, аліменти з цих доходів не сплачував, станом на 21.11.2007 року ОСОБА_2 допустив заборгованість по виплаті аліментів в сумі 2955 грн. 40 коп., чим вчинив злісне ухилення від сплати аліментів.
У поданій апеляції засуджений ОСОБА_2 вважає, що постановлений щодо нього вирок є незаконним і необґрунтованим. Зазначив, що суд не врахував належним чином те, що він щиро розкаявся у скоєному, помилково визнав, що він характеризується негативно, не прийнявши до уваги представлені ним позитивні характеристики за місце проживанням і попереднім місцем стажування. Стверджуючи про однобічність та неповноту судового розгляду, послався на те, що суд не дослідив матеріалів справи про невизнання ним свого батьківства. Поставив під сумнів об'єктивність провадження у справі в тому, що справа розслідувалась слідчим Зарічного райвідділу внутрішніх справ, а була направлена для розгляду до Ковпаківського райсуду м. Суми. також послався на неврахування судом того, що він після розлучення залишив усе спільно нажите майно колишній дружині, а сам має хронічне захворювання шлунку. Відповідно до цього попрохав змінити вирок, обравши йому більш м'яке покарання, ніж обмеження волі.
Вислухавши доповідь судді, пояснення потерпілої ОСОБА_1 на підтримку правильності вироку, міркування прокурора Кононової Л.Ф. про наявність підстав для залишення вироку без зміни, а апеляції - без задоволення, а також перевіривши матеріали справи відповідно до доводів вказаної апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у скоєнні злочинних діянь, зазначених у вироку, є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються перевіреними в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами.
Незважаючи на те, що підсудний ОСОБА_2 не визнав себе винним з поясненнями, що він не бажав сплачувати аліменти, бо не вважав себе батьком дитини, суд дійшов переконання, що факт злісного ухилення ним від сплати аліментів на утримання дитини повністю підтвердився, поклавшись при цьому на показання потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., матеріали виконавчого провадження, розрахунок заборгованості по несплаті аліментів, довідку центру зайнятості про неперебування винного на обліку як безробітного та інші досліджені докази.
Суд у вироку спростував твердження ОСОБА_2 про те, що він не є батьком дитини, вказавши, що у свідоцтві про народження дитини він зареєстрований як батько, про це був обізнаний, своє батьківство в установленому порядку не оспорював.
За встановлених обставин справи суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_2 за ст. 164 ч.1 КК України, а при вирішенні питання про призначення покарання врахував усі вимоги ст. 65 КК України, зокрема взяв до уваги ступінь тяжкості скоєного діяння та його тривалість, дані про особу винного та обставини, що пом'якшували покарання. При цьому суд умотивував і те, чому саме він визнав за необхідне призначити покарання у виді обмеження волі, визнавши, що призначення ОСОБА_2. менш суворого виду покарання буде недостатнім для його виправлення.
Інші доводи апеляції засудженого на вирок суду теж є безгрунтовними.
Зі змісту характеристик у справі за останній час він дійсно характеризується здебільшого негативно, а додана ним до апеляції характеристика з приватного підприємства, де він проходив стажування в період з травня по червень 2005 року, тобто за дуже короткий час в минулому, не могла його об'єктивно характеризувати на час скоєння злочину та розгляду справи.
Достовірних даних про наявність у ОСОБА_2 захворювань у справі немає, як і даних про залишення ним спільно нажитого майна, що до того ж не мало значення для вирішення питання про визнання вини та про призначення покарання.
Принцип територіальної підсудності розгляду справи було додержано. Дійсно справа розслідувалась слідчим Зарічного райвідділу внутрішніх справ, якого для цього було відряджено для надання практичної допомоги згідно відповідного наказу УМВС України в Сумській області (а.с.5). Після закінчення досудового слідства обвинувальний висновок було затверджено прокурором Ковпаківського району м. Суми і справу направлено для розгляду до Ковпаківського райсуду м. Суми.
Отже, вирок суду є законним і обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 362, 366, 377 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА :
Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 червня 2008 року відносно засудженого ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.
Головуючий :
Судді: