УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2008 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Безверхого О.М.,
суддів - Олійника В.Б., Лантушенка Ю.Ф.,
з участю прокурора - Друченко Т.В.,
засудженого - ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Тростянецького районного суду Сумської області, від 17 червня 2008 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженка та мешканка м. АДРЕСА_1, в порядку ст. 89 КК України не судима,
засуджена: за ст. 366 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 1 рік;
за ст. 191 ч. 3 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 2 ріки.
На підставі ст. 70 КК України, ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльності на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2. звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням на протязі 1 року іспитового строку.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_2. покладено обов'язки: повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи; періодично з'являтися в органи кримінально - виконавчої системи для реєстрації,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженець та мешканець м. АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ст. 191 ч. 3 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік без позбавлення права обіймати посади та займатися певною діяльністю.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням на протязі 1 року іспитового строку.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язки: повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи; періодично з'являтися в органи кримінально - виконавчої системи для реєстрації.
За вироком суду ОСОБА_2. та ОСОБА_1 засуджені за вчинення наступного.
ОСОБА_2., будучи приватним підприємцем, маючи на меті отримання її сином ОСОБА_1. кредиту у Сумському обласному комунальному підприємстві „Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості” кредиту в сумі 10 000 грн. для придбання будинку по програмі „Власний дім”, вчинила службове підроблення, внісши до офіційного документу завідомо неправдиві відомості.
ОСОБА_2., як приватний підприємець, склала довідку про те, що ОСОБА_1 працює у належному їй приватному підприємстві на посаді тракториста і за період з липня 2004 року по червень 2005 року йому було нараховано заробітну плату в сумі 5750 грн., а ним було отримано 5017 грн., хоча ОСОБА_1 у трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_2. не знаходився, а займався власною підприємницькою діяльністю.
Також ОСОБА_2., як приватний підприємець, 29 березня 2006 року звернулась до Тростянецького відділення № 3237 ВАТ „Державний ощадний банк України” з метою отримання кредиту в сумі 5000 грн., при цьому разом з іншими документами надала довідку про отримання ОСОБА_1., який виступав поручителем по договору кредиту, як працівником приватного підприємця ОСОБА_2., заробітної плати з вересня по листопад 2005 року та з грудня 2005 року по лютий 2006 року. в сумі 4095 грн., хоча ОСОБА_1 фактично було виплачено заробітну плату в сумі 2441,82 грн.
Також, 10 січня 2005 року між ОСОБА_2. та Тростянецьким районним центром зайнятості був укладений договір № 6 / 05, щодо надання дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, згідно якого ОСОБА_2., як роботодавець, створює додаткові робочі місця та працевлаштовує на них безробітних за направленням служби зайнятості, а центр зайнятості в свою чергу зобов'язується кожного місяця на протязі року перераховувати приватному підприємцю ОСОБА_2. фактичні затрати по виплаті заробітної плати прийнятих на роботу, за вказаних умов, працівників.
ОСОБА_2., в підтвердження факту працевлаштування безробітних ОСОБА_3. та ОСОБА_4, які фактично не були працевлаштовані у приватного підприємця ОСОБА_2. та не отримували в неї заробітну плату, зробила записи в трудових книжках ОСОБА_3. та ОСОБА_4 про прийняття їх на роботу та уклала з ними трудові договори. А для підтвердження фактів виплати заробітної плати ОСОБА_3. та ОСОБА_4, ОСОБА_2. щомісяця з січня 2005 року по січень 2006 року надавала до Тростянецького районного центру зайнятості довідки про виплату вказаним працівникам заробітну плату, у зв'язку з чим за вказаний період отримала кошти у вигляді дотації, в сумі 14789,11 грн.
Також ОСОБА_2. 29 грудня 2004 року склала заяву на ім'я директора Тростянецького районного центру зайнятості щодо надання згоди на працевлаштування безробітних при умові надання дотацій на створення додаткових робочих місць в кількості 4 підсобних робітників, яку підписав ОСОБА_1, як приватний підприємець і, відніс до Тростянецького районного центру зайнятості.
ОСОБА_1 склав угоди про працевлаштування ОСОБА_5 та ОСОБА_6., хоча вони фактично не були працевлаштовані в приватного підприємця ОСОБА_1 і не отримували у нього заробітну плату, та подав їх до Тростянецького районного центру зайнятості, а також вніс записи в їх трудові книжки про працевлаштування.
Для підтвердження факту виплати заробітної плати ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_2. за змовою з ОСОБА_1., щомісячно протягом січня 2005 року по січень 2006 року надавала до Тростянецького районного центру зайнятості довідки про виплату вказаним працівникам заробітну плату, у зв'язку з чим отримала від останнього грошові кошти за вказаний період у вигляді дотації в сумі 14736,26 грн.
Всього таким чином ОСОБА_2. привласнила коштів, що належать Тростянецькому районному центру зайнятості, в сумі 29525,37 грн.
На вирок суду надійшла апеляція від прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції. в якій ставиться питання про скасування вироку та повернення справи на новий судовий розгляд з мотивів невідповідності призначеного ОСОБА_2. та ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчинених ними злочинів та їх особам, внаслідок його м'якості.
На вирок суду також надійшла апеляція від засудженого ОСОБА_1 в якій ставиться питання про скасування вироку відносно нього та закриття провадження по справі.
ОСОБА_1 мотивує свої вимоги тим, що суд допустив неповноту та однобічність судового слідства та допустив порушення кримінально - процесуального закону при дослідженні доказів по справі, що призвело до незаконного його засудження.
До початку апеляційного розгляду справи від прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, надійшли зміни до його апеляції в яких він ставить питання про виключення з вироку, відносно ОСОБА_1, вказівку суду про кваліфікацію його дій за ст. 191 ч. 3 КК України за кваліфікуючою ознакою повторність, залишивши в іншій частині вирок суду без зміни.
Заслухавши доповідь судді, щодо суті вироку та поданих апеляцій, думку прокурора про підтримку зміненої апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, пояснення засудженого ОСОБА_1 про підтримку своєї апеляції, дослідивши матеріали справи. колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, підлягає до задоволення, а апеляція засудженого ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Колегія суддів вважає, що суд, піддавши аналізу зібрані по справі докази, обґрунтовано дійшов до висновку про винність ОСОБА_1 в вчиненому і вірно кваліфікував його дії за ст. 191 ч. 3 КК України.
ОСОБА_1 в ході судового розгляду справи не заперечував обставин укладення ним, як приватним підприємцем, угоди з Тростянецьким районним центром зайнятості населення про працевлаштування ним в його підприємницької діяльності працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_6. за направленням Тростянецького районного центру зайнятості населення. При цьому ОСОБА_5. за укладеною угодою зобов'язувався виплачувати найманим працівникам щомісячну заробітну плату, а центр зайнятості населення зобов'язувався здійснювати дотаційні виплати приватному підприємцю ОСОБА_1
В ході судового розгляду справи ОСОБА_1 не заперечував того, що фактичною організацією укладання угоди займалася його мати ОСОБА_2., за його дорученням, яка фактично і отримала дотаційні кошти на загальну суму 14736,26 грн.
Із повідомлення Тростянецького центру зайнятості населення ( а. с. 185, Т.1 ) судом було встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1 отримав дотаційні виплати за працевлаштування, з 1 січня 2005 року по 1 березня 2006 року, ОСОБА_5 в сумі 7866,44 грн., ОСОБА_6. в сумі 6869,82 грн.
Колегія суддів вважає, що суд на законних підставах прийняв до уваги пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6., які вони давали в ході досудового слідства по справі ( а. с. 271 - 272; 273 - 274, Т. 1 ), оскільки дані пояснення вони давали добровільно без будь якого примусу та впливу і, не прийняв до уваги пояснення свідка ОСОБА_5 в ході судового розгляду справи і письмові пояснення свідка ОСОБА_6. ( а. с. 146, Т. 4 ), розцінюючи змінені докази, як такі, що сприяють підсудним в здійсненні заходів по уникненню від відповідальності за вчинене.
В ході досудового слідства по справі свідки ОСОБА_5. та ОСОБА_6 вказували, що вони періодично надавали допомогу ОСОБА_1 в здійсненні його господарської діяльності, як підприємця. За таку допомогу ОСОБА_1 також надавав їм допомогу по веденню ними господарських робіт. Свідки вказували, що вони не знали про їх працевлаштування у ОСОБА_1 і не отримували від нього заробітну плату, відповідно вони не знали, що ОСОБА_1 отримує від Тростянецького центру зайнятості населення дотаційні виплати за їх працевлаштування.
В послідуючому свідок ОСОБА_5. свої пояснення змінив, вказуючи, що він працював у приватного підприємця ОСОБА_1, отримував від нього заробітну плату, яку зразу ж віддавав йому, як оплату, за отримані послуги в ведені підсобного господарства.
Аналогічні обставини вказав свідок ОСОБА_6 і в своїх письмових поясненнях які засвідчив нотаріально.
Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано не прийняв до уваги змінені пояснення свідків. врахувавши, що ОСОБА_5. є батьком підсудного ОСОБА_1, а ОСОБА_6 є членом сім'ї ОСОБА_5, у зв'язку з чим вони зацікавлені в забезпеченні захисту ОСОБА_1 від пред'явленого йому обвинувачення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд, піддавши аналізу вказані докази, обґрунтовано дійшов до висновку про винність ОСОБА_1 в вчиненому.
За цих же обставин колегія суддів не може погодитись з мотивами апеляції ОСОБА_1. що суд необґрунтовано не прийняв до уваги пояснення вказаних свідків, згідно яких його вина в вчиненому не знаходить свого підтвердження.
Колегія суддів не може погодитись і з мотивами апеляції засудженого ОСОБА_1, що суд допустив порушення вимог кримінально - процесуального закону, оскільки поклав в основу вироку пояснення свідка ОСОБА_6., безпосередньо не допитавши його в ході судового слідства.
Так, з матеріалів справи вбачається, що суд вживав встановлених законом заходів для виклику вказаного свідка до суду та його допиту, але судом було встановлено, що на час розгляду справи свідок ОСОБА_6 був відсутній за місцем свого проживання у зв'язку з виїздом в іншу місцевість для працевлаштування.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд на законних підставах, керуючись вимогами ст. 306 ч. 1 КПК України, оголосив пояснення свідка ОСОБА_6. дані ним в ході досудового слідства та, піддавши їх оцінці разом з іншими дослідженими доказами, поклав в основу вироку.
Таким чином, колегія суддів, не встановивши підстав для задоволення апеляційних вимог засудженого ОСОБА_1, враховуючи, що вирок суду відносно нього є обґрунтованим та належним чином мотивованим, щодо встановлення його вини в вчиненому і, у зв'язку з цим не знаходить підстав для його скасування.
Не вбачає підстав колегія суддів і для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_1 в частині рішення суду про стягнення з нього та ОСОБА_2. в солідарному порядку матеріальної шкоди в сумі 14736,26 грн.
Так, в ході судового розгляду справи судом було встановлено вину ОСОБА_2. та ОСОБА_1 в заподіянні ними матеріальних збитків, шляхом вчинення ними привласнення 14736,26 грн. грошових коштів, що належать Тростянецькому районному центру зайнятості населення.
За таких обставин суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2. та ОСОБА_1 вказаної суми в солідарному порядку, на підставі ст. ст. 1166; 1190 ЦК України.
В той же час колегія суддів вважає, що суд допустився помилки при кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 191 ч. 3 КК України, кваліфікуючи його дії за ознакою повторність, оскільки, як встановлено колегією суддів, ні в ході досудового слідства, ні в ході судового слідства не було здобуто доказів про те, що ОСОБА_1 повторно вчинив привласнення чужого майна, яке знаходилось в його віданні, або має судимість за вчинення будь якого розкрадання чужого майна.
За таких обставин колегія суддів вважає необхідним виключити з вироку суду вказівку про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за кваліфікуючою ознакою повторність, змінивши при цьому вирок, оскільки судом невірно було застосовано кримінальний закон в цій частині.
Керуючись ст. ст. 365;366;367; 377 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, - задовольнити.
Вирок Тростянецького районного суду Сумської області, від 17 червня 2008 року, відносно ОСОБА_2,ОСОБА_1, - змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку суду про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ст. 191 ч. 3 КК України за кваліфікуючою ознакою повторність вчинення злочину.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 без задоволення.
Головуючий О.М. Безверхий
Судді В.Б. Олійник
Ю.Ф. Лантушенко.