ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 липня 2013 року Справа № 15/80

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Заріцької А.О.,

суддів:Козир Т.П.,

Кота О.В.,

Малетича М.М.,

Панової І.Ю.

розглянувши заявуПриватного підприємства "Лівобережна юридична група"

про перегляд Верховним Судом України

постанови у справі за заявою до про Вищого господарського суду України від 30.01.2013 №15/80 Закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Лівобережного відділення міста Києва Відкритого акціонерного товариства "Завод "Квант" визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

При новому розгляді справи ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2011 відмовлено Закритому акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Лівобережного відділення філії у задоволенні заяви про збільшення кредиторських вимог, ухвалено замінити кредитора у справі - Дочірнє підприємство "Київтрансгаз АТ "Укргазпром" на його правонаступника - Дочірню компанію "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 ухвалу господарського суду міста Києва від 03.11.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2013 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 та ухвалу господарського суду міста Києва від 03.11.2011залишено без змін.

Приватне підприємство "Лівобережна юридична група" звернулось до Вищого господарського суду України з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30.01.2013 у справі №15/80, у якій заявник просить скасувати дану постанову та рішення судів попередніх інстанцій.

Крім того, до заяви додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для її подання, яке колегія суддів вважає за можливе задовольнити.

Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 24.01.2007 у справі №Б-31/28-06, на постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.10.2004, від 17.01.2006 у справі №11/690 та від 17.01.2006 у справі №9/207 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме, положення статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові Вищого господарського суду України від 30.01.2013 у справі №15/80, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для визнання заявлених до збільшення кредиторських вимог банку інфляційних нарахувань та включення цих вимог до реєстру вимог кредиторів боржника, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що сума основної заборгованості боржника перед кредитором була погашена, а тому відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій та інших нарахувань, які і склали суму збільшених кредиторських вимог.

Водночас у постанові Вищого господарського суду України від 24.01.2007 у справі №Б-31/28-06, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, погодився з висновками судів попередніх інстанції щодо часткового визнання грошових вимог скаржника про стягнення річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань по цивільно-правовому договору на супроводження господарського спору з огляду на наявність належних доказів заборгованості за даним договром.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків та застосував відповідні норми матеріального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що до судових рішень, на які в заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах, оскільки згідно з пунктом 1 рішення Конституційного суду України від 11.03.2010 року №8-рп/2010 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів "найвищий судовий орган", "вищий судовий орган", "касаційне оскарження", які містяться у статтях 125, 129 Конституції України, визначення у частині другій статті 125 Конституції України Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції". Тому не можуть братися до уваги посилання заявника на постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.10.2004, від 17.01.2006 у справі №11/690 та від 17.01.2006 у справі №9/207.

Відтак, відсутні умови, визначені статтею 11116 ГПК України, для допуску до провадження даної справи.

Керуючись статями 86, 11114, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Приватному підприємству "Лівобережна юридична група" у допуску справи №15/80 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА. Заріцька

СуддіТ. Козир

О.Кот

М. Малетич

І. Панова