Справа № 115/3701/13-ц

Провадження № 2/115/1453/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

"25" липня 2013 р. м. Саки

Сакський міськрайсуд АР Крим у складі: головуючого судді Ісламгулової ОВ, при секретарі Дмитрашина Є.Ю,

розглянувши у м. Саки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Саки «Чисте місто» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди.

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Саки «Чисте місто» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Позов мотивує тим, що з 03 травня 2012 року знаходилася у трудових відношеннях з відповідачем, працювала у посаді двірника. З 10 червня 2013 року звільнилася з роботи на підставі ст. 38 КЗпП, за власним бажанням, отримала трудову книжку. До цього часу відповідач не сплатив заробітну плату за травень та червень 2013 року, тому просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 3400,83 грн., середній заробіток за затримку розрахунку у сумі 1298,18 грн., моральну шкоду у сумі 1298,18 грн. . та витрати на правову допомогу у сумі 200 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Відповідач позов визнав частково, вказавши, що не заперечує проти виплати заробітної плати та витрат на оплату правової допомоги, однак вважає, що заробітна плата не була виплачена позивачці своєчасно, оскільки рахунку товариства були арештовані державними виконавцями, тобто за відсутності коштів.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлене, що ОСОБА_1 знаходилася з ТОВ «Чисте місто» у трудових відношеннях, працювала на посаді двірника з 01 грудня 2012 року. 10 червня 2013 року на підставі наказу № 52-ок, ОСОБА_1 була звільнені з посади на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відповідач повністю з позивачем не розрахувався, за травень та червень заробітну плату не сплатив. На звернення позивача про сплату грошей, відповідач не реагує.

Згідно до ст.115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Оскільки в судовому засіданні встановлене, що вказана вимога закону відповідачем не виконується, заробітна плата своєчасно не сплачувалася, сума заробітної плати належить примусовому стягненню.

Також відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України, яка передбачає, що при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Вказана норма закону є імперативною, у день звільнення працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки. Вказані вимоги закону відповідачем виконані не були. Письмово позивач про суму розрахунку не повідомлений, розрахунок не проведений.

Порушення вимог ст.116 КЗОТ України тягне за собою відповідальність передбачену ст.117 КЗОТ України, а саме: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Спір про суму розрахунку виник за відсутності виконання відповідачем умов ст.116 КЗОТ України про повідомлення працівника про суму розрахунку, у судовому засіданні.

Згідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.60 ЦПК.

Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних підстав, які перешкоджали власникові належне виконати свої обов'язки перед працівником, а власник проявляв належну дбайливість щодо цього. Таких доказів суду не надано. Тому середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні підлягає стягненню за весь час затримки. Додані до справи супроводжуючі листи державного виконавця, про арешт рахунка боржника не доводять, що це стало перешкодою для сплати заробітної плати, оскільки ніяк не свідчать про тяжких фінансових стан товариства та не є об'єктивними обставинами.

Оскільки відповідач не оспорював у судовому засіданні розрахунки позивача, суд вважає суму позову обгрунтованою.

Згідно до вимог ст.237-1 КЗОТ України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Мотивуючи спричинення моральної шкоди в наслідок не виплати заробітної плати, позивачка вказувала, що вона втратила нормальні життєві зв'язки та порушення її прав вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Однак, в судовому засіданні не довела, що має на увазі вказуючи на втрату життєвих зв'язків, які вимагають додаткових зусиль для організації її життя, тобто позивачка не довела наявність факту спричинення моральної шкоди, не було визначене, з яких саме міркувань виходить позивачка, визначаючи розмір моральної шкоди, чому саме ця сума є відповідним відшкодуванням, тому суд вважає, що спричинення моральної шкоди позивачка у судовому засіданні не довела.

В підтвердження понесених витрат на правову допомогу, відповідач надав копію квитанції на суму 200 грн. Компенсація оплати за правову допомогу відбувається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Оскільки правова допомога у судовому засіданні не надавалася, відповідно до ст.84 ЦПК України вказані витрати позивача стягуванню не підлягають.

На підставі викладеного, ст.ст.115,116,117,237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.215,218 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Саки «Чисте місто» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Саки «Чисте місто» на користь ОСОБА_1 не виплачену своєчасно заробітну плату за травень та червень 2013 року у сумі 3400,83 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 1298,18 грн., а всього стягнути 4699,01 грн. (Чотири тисячі шістсот дев'яносто дев'ять грн. 01 коп.).

В решті позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Саки «Чисте місто» на користь місцевого бюджету судовий збір у сумі 229,40 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Сакський міськрайсуд АР Крим протягом 10 днів з часу оголошення рішення суду, а у частці стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Головуючий