ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
20.11.06 Справа № 4/644-12/105
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Бобеляк О.М.
Дубник О.П.
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
«Аверс», с.Воля-Бартатівська Городоцького р-ну від 18.07.2006 р. вих. № 15
на рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2006 р.
у справі № 4/644-12/105
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шюрінг Україна», м.Київ
до відповідача ТзОВ «Аверс», с.Воля-Бартатівська Городоцького р-ну
про визнання недійсною угоди № 1 від 01.04.2005 р. про внесення змін і доповнень
до договору № 2/03-05 від 01.03.2005 р. та стягнення 25667,94 грн.
представники сторін не з»явились
Апеляційна скарга розглядається без участі представників сторін, які були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.93,94), однак не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні. Згідно заяви від 15.11.2006 р. за вих. № 1115/1 позивач повідомив суд про те, що в зв”язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника, він просить справу розглядати без його участі (а.с.95).
Рішенням господарського суду Львівської області від 06.06.2006 р. у справі
№ 4/644-12/105 (суддя Запотічняк О.Д.) задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Шюрінг Україна», м.Київ (далі –ТзОВ), визнано недійсною угоду № 1 від 01.04.2005 р. про внесення змін і доповнень до договору
№ 2/03-05 від 01.03.2005 р. та стягнено з ТзОВ «Аверс»на користь ТзОВ «Шюрінг Україна»24641,76 грн. основного боргу,1026,18 грн. пені, 256,68 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Дане рішення оскаржується відповідачем у справі –ТзОВ «Аверс», оскільки, на його думку, судом порушено норми матеріального права. Зокрема, зазначає скаржник, встановлення пунктом 2.3 Угоди ціни договору у гривнях, а також зазначення її еквіваленту у євро, не порушує ч.2 ст.189 Господарського кодексу України та відповідає ч.2 ст. 524 Цивільного кодексу України. На думку скражника, ні під час укладення угоди, ні під час розрахунків з позивачем по договору, не було порушено ст. 198 Господарського кодексу України та ст.99 Конституції України (як стверджує позивач), а тому, немає підстав для визнання недійсною угоди №1 від 01.04.2005 р. про внесення змін і доповнень до договору № 2/03-05 від 01.03.2005 р., і т.і.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
При розгляді матеріалів справи та апеляційної скарги судовою колегією
встановлено наступне:
01.03.2005 року між ТзОВ «Шюрінг Україна» (продавець) та ТзОВ Аверс»(покупець) був укладений договір № 2/03-05 (а.с.9-11), відповідно до умов якого, продавець зобов»язався продати та доставити у м.Львів, а покупець купити обладнання для виробництва вікон і дверей із ПВХ на умовах DDP м.Львів.
01.04.2005 року сторони уклали угоду № 1 про внесення змін та доповнень до договору № 2/03-05 від 01.03.2003 р. (а.с. 12), якою, зокрема, п.2.3 договору викладено в іншій редакції, згідно якої встановлено загальну вартість договору 25524,93 євро, що згідно курсу НБУ, станом на 01.03.2005р., становить 183406,82 грн. Зазначеною угодою договір № 2/03-05 доповнено пунктом 4.2 наступного змісту: “при остаточному розрахунку здійснюється перерахунок вартості обладнання з врахуванням валютного еквіваленту згідно курсу НБУ станом на день розрахунку".
На виконання умов п. 4.1 договору від 01.03.05 р. на рахунок ТзОВ "Шюрінг Україна" була проведена попередня оплата у сумі 53000,00 грн. (платіжне доручення №1 від 02.03.2005 р.) та в сумі 43200,00 грн. (платіжне доручення №1 від 06.04.2005 р.), що підтверджується випискою банківської установи (а.с. 15, 17).
Відповідно до п.3.1 договору позивач передав відповідачу обладнання для виробництва вікон і дверей із ПВХ, на підставі довіреності серії ЯКГ № 233812 від 15.04.2005 року та видаткової накладної № 3-00003071 від 15.04.2005 р. на загальну суму 183406 грн. (а.с. 13,14).
За умовами п.4.1 договору, відповідач зобов'язувався здійснити повний розрахунок за отримане обладнання до 10.12.2005 року. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в період з 17.06.2005 року до 15.09.2005 року здійснив оплату за отримане обладнання в загальній сумі 158765,06 грн., (підтверджується випискою банківської установи,а.с.15-28), що у відношенні до курсу євро, склало 25524,93 євро.
Оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія зазначає наступне:
Згідно ст.ст.526,530 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно пункту 2.3 договору загальна вартість договору встановлена у еквіваленті до курсу євро, яка станом на день підписання договору становила 25524,93 євро.
Також, сторони в угоді додали новий пункт 4.2, згідно якого при остаточному розрахунку проводиться перерахунок вартості обладнання з врахуванням валютного еквіваленту згідно курсу НБУ станом на день остаточного розрахунку.
У п.2.3. угоди зазначена ціна договору у гривнях, а також вказаний її еквівалент у євро, що не порушує ч.2 статті 189 Господарського Кодексу, як стверджує позивач, та абсолютно відповідає ч.2 ст. 524 Цивільного Кодексу України, якою встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов”язання в іноземній валюті.
Платежі здійснювались відповідачем у відповідності із встановленим договором графіком, остаточний платіж було здійснено 15.09.2005 р. платіжним дорученням № 5 від 15.09.2005 р. у розмірі 2565,06 грн., про що відповідач повідомив позивача листом №10 від 15.09.2005 р. Усі проплати, які проводилися відповідачем за договором та угодою, були здійснені згідно з вищезазначеною правовою нормою в національній валюті.
Таким чином, судова колегія погоджується із скаржником, що відповідач виконав усі свої зобов»язання по оплаті обладнання і відсутні правові підстави для визнання недійсною угоди №1 про внесення змін та доповнень до договору №2/03-05 від 1 березня 2003 р., укладеної 01 квітня 2005 р., а, отже, і для стягнення заявленої суми.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду слід скасувати, в позові - відмовити.
Отже, керуючись ст. ст. 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ТзОВ «Аверс»задоволити.
Рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2006 р. у справі
№ 4/644-12/105 скасувати. В задоволенні позову ТзОВ «Шюрінг Україна»відмовити.
Дана постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
головуючий суддя Г.В. Орищин
судді О.М. Бобеляк
О.П. Дубник