У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 рокум. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Парінова І.К., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 03 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет позову - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про поділ спільно нажитого майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет позову - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про припинення права на частку у спільному майні, поділ майна,

в с т а н о в и в:

У березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати за ним право власності на 33,5% частин квартири № 2 з господарськими спорудами по АДРЕСА_1, вартістю 31 448,00 грн, визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки біля будинку та стягнути з відповідачки 27 525,00 грн вартості будівельних матеріалів, використаних для будівництва магазину «Водограй», 29 514,00 грн, одержаних відповідачкою доходів від підприємницької діяльності за 2009 - 2010 роки. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що будинок був придбаний сторонами за спільні кошти, в ньому було проведено добудови, земельна ділянка біля будинку була приватизована. Магазин «Водограй» ними також було побудовано за спільні кошти, а отже він має право на половину витрачених коштів та половину доходів від підприємницької діяльності.

ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом. Посилаючись на те, що частка ОСОБА_2 в спірній квартирі є незначною та не може бути виділена в натурі, просила припинити його право власності на квартиру № 2 з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на домоволодіння в цілому. Також просила стягнути з відповідача половину їх спільних зобов'язань перед третіми особами, а саме 163 780 грн 15 коп. кредиту отриманого нею на потреби сім'ї та 2 326,00 грн заборгованості за електроенергію.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 лютого 2013 року, позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 33,5% квартири № 2 з господарськими спорудами по АДРЕСА_1, вартістю 31 448,00 грн. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 66,5% квартири № 2 з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 вартістю 62 426,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 29 514,00 грн одержаних доходів від підприємницької діяльності за 2009-2010 роки, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 частину суми погашеного кредиту за період квітень-грудень 2011 року - 667,19 доларів США за кредитним договором від 27 липня 2007 року, укладеним між ОСОБА_3 та ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк». В задоволенні решти позовних вимог позивачів відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 03 липня 2013 року рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 лютого 2013 року скасовано в частині стягнення на користь ОСОБА_2 частини доходів ОСОБА_3 від підприємницької діяльності. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові. В частині відмови в позові ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором скасовано та в цій частині позовні вимоги задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 зобов'язальною особою перед ПАТ КБ «Приватбанк» зі сплати залишку кредиту за кредитним договором ZRSWGA00000179 від 27 липня 2007 року, з врахуванням сплаченої суми боргу за кредитом. Визнано ОСОБА_2 зобов'язальною особою перед ПАТ КБ «Приватбанк» зі сплати залишку кредиту за кредитним договором ZRSWGA00000179 від 27 липня 2007 року з врахуванням сплаченої суми боргу за кредит. В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, та просить прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вимог.

Згідно статті 335 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази та правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин.

Із матеріалів касаційної скарги й оскаржуваного судового рішення вбачається, що воно відповідає вимогам матеріального й процесуального права, а викладені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет позову - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про поділ спільно нажитого майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет позову - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про припинення права на частку у спільному майні, поділ майна, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 03 липня 2013 року.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ І.К. Парінова