Справа № 1207/13558/12
Провадження № 22ц/782/2946/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Лісіциної А.І.
суддів: Галан Н.М., Назарової М.В.,
при секретарі Сидоровій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Глорія Джинс»
на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 07 травня 2013 року
та ухвалу Жовтневого районного суду м. Луганська від 05 червня 2013 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Глорія Джинс», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано ПАТ «Глорія Джинс» донарахувати та виплатити недоплачену заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи з 01.12.2006 року по 31.10.2012 року у сумі 546318 грн.
Стягнуто з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати станом на 31.03.2013 року у сумі 105467,33 грн.
Поновлено строк на звернення із вимогою про скасування наказів та поновлення на посаді.
Скасовано наказ відповідача №1832 від 06.11.2012 року, яким позивача було звільнено за п. 6 ст. 36 КЗпП та поновлено його на посаді заступника головного інженера з ОП та ТБ ПАТ «Глорія Джинс» з 06.11.2012 року.
Стягнуто з відповідача на користь позивача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу до 31.03.2013 року в розмірі 70088,95 грн. та моральну шкоду у сумі 5000 грн.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду 1-ї інстанції скасувати, як незаконне у зв'язку з невідповідністю його фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Також апелянт в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Жовневого районного суду м. Луганська від 05 червня 2013 року, якою відмовлено в ухваленні додаткового рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга на ухвалу суду задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах
доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу заробітна плата нараховувалася з порушенням вимог ст..15 Закону Україну « Про охорону праці» оскільки не була прирівняна до заробітної плати заступника Генерального директора з виробництва Голубовича, тому вона підлягає донарахуванню та виплаті з урахуванням компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за весь час а саме з 1 грудня 2006 року по 31 березня 2013 року, крім того звільнення позивача проведено під час знаходження його у відпустці, що забороняється КзпП України, тому поновив його на посаді та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. Але з таким висновком суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Питання законодавчого регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються Конституцією України, міжнародними правовими актами, Кодексом законів про працю України, нормативно-правовими актами, зокрема, Законом України «Про оплату праці», який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює питання праці працівників.
В обґрунтування вимоги щодо стягнення на його користь з відповідача недоплаченої заробітної плати за період роботи з 01.12.2006 року по 31.10.2012 року у сумі 546318 грн. ОСОБА_1 посилається на положення ч. 5 ст. 15 Закону України «Про охорону праці», відповідно до якої керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою та заробітною платою прирівнюються до керівників та спеціалістів основних виробничо-технічних служб.
З матеріалів справи вбачається, що основною діяльністю ПАТ «Глорія Джинс» є виготовлення одягу,а основними виробничо-технічними службами є служби, що приймають участь у виготовленні виробів, зокрема, до керівників основних виробничо-технічних служб відноситься керівник підготовчо-розкрійного виробництва, а також іншого виробництва, що приймає участь у виготовленні виробу.
Виходячи із положень Закону України «Про оплату праці» та Закону України «Про колективні договори та угоди» питання щодо встановлення мінімальних гарантій - прирівняння заробітної плати ОСОБА_1 до заробітної плати керівників основних виробничо-техничних служб входить в межі державного регулювання, а визначення конкретної виробничо-технічної служби, до керівника якої повинно відбутися прирівняння заробітної плати входить до виключної компетенції роботодавця під час договірного регулювання оплати праці.
Як вбачається з матеріалів справи оклад та заробітна плата позивача прирівнювалася до окладу та заробітної плати керівника основної виробничої одиниці відповідача-начальника
пошивного цеху, що вбачається з штатного розкладу ( а.с. 70,73,76,78,80,82,84,86,88,90,92,94,97,99,101 т.1).
Про відсутність порушень Закону України « Про оплату праці» в частині визначення заробітної плати позивача зазначається і в Акті перевірки Державної інспекції України з питань праці ( а.с. 103-133 т.1) і в Припису № 12-01-156/0063-0050 від 28 вересня 2012 року ( а.с. 134-136 т.1)
Тому порівняння заробітної плати ОСОБА_1, як керівника служби охорони праці саме із заробітною платою заступника Генерального директора з виробництва, який відповідає за роботу не лише пошивного цеху, а і ПДО, технічного відділу, лабораторії, експериментального участку та ін. як вбачається зі схеми структури управління ПАТ «Глорія Джинс» ( а.с. 16,17,27,29,30 т.2) є безпідставним, виходячи із критеріїв, встановлених ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці», а саме: відповідальність посади, кількість підлеглих, результативність робіт.
Статтею 97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри
надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних
виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними угодами)
За таких обставин судова колегія вважає, що ОСОБА_1 вірно був встановлений посадовий оклад за посадою заступника генерального директора з охорони праці з урахуванням вимог Закону України « Про охорону праці», вимог Галузевої угоди між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, асоціацією «Укрлегпром» та Центральним комітетом Профспілки працівників текстильної та легкої промисловості України на 2005-2006 роки із встановленням коефіцієнту за посадою, яка керує службою охорони праці, начальника відділу охорони праці у розмірі 2,0 % до мінімального окладу техніка.
Враховуючи недоведеність позивачем вимог про донарахування заробітної плати, вимога щодо стягнення з відповідача компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати станом на березень 2013 року є безпідставною.
Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування наказу ПАТ «Глорія Джинс» №1832 від 06.11.2012 року, яким позивача було звільнено за п. 6 ст. 36 КЗпП України, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 був звільнений у період знаходження його у відпустці, що не допускається відповідно до вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України.
Але такий висновок є помилковим, оскільки правило про недопустимість звільнення працівника, зокрема у період перебування у відпустці, яке встановлено ч. 3 ст. 40 КЗпП України, стосується лише випадків, коли розірвання трудового договору проводиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, яке визначено законодавцем у п.4 ст.36 КЗпП України, тобто з підстав визначених ст..ст. 40,41 КЗпП України.
Це зазначається і в правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2012 року по справі №6-156цс12, яка відповідно до ст.. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування.
В даному випадку спір із приводу припинення трудового договору з позивачем виник з підстав, передбачених п. 6 ст. 36 КЗпП України, тому звільнення його в останній день відпустки не є порушенням закону.
Наведене свідчить про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі та відповідно і стягненні з відповідача на користь позивача середньомісячної заробітної плати за весь час вимушеного прогулу до 31.03.2013 року в розмірі 70088,95 грн.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково поновив позивачу строк звернення до суду з заявою про скасування наказу про його звільнення і поновлення на роботі, оскільки наказ видано 6 листопада 2012 року , а до суду позивач звернувся 16 листопада 2012 року, тобто строк звернення , передбачений ст..233 КЗпП України не сплинув, тому в цій частині рішення суду також підлягає скасуванню.
За таких обставин, враховуючи те, що суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини та неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову .
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги на ухвалу Жовтневого районного суду , якою відмовлено відповідачу у постановленні додаткового рішення не заслуговують на увагу, оскільки рішенням суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про донарахування та виплату лікарняних та відпускних було відмовлено, про що зазначено у резолютивній частині рішення. Відповідно до ст.. 220 ч.1 п.1 ЦПК України, додаткове рішення ухвалюється у разі, якщо стосовно якої-небудь вимоги, з приводу якою сторони давали пояснення і подавали докази, не ухвалено рішення. Тому підстав для скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 209, 303,304, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309, 316 ЦПК України судова колегія,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Глорія Джинс» на ухвалу Жовтневого районного суду м. Луганська від 05 червня 2013 року відхилити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Луганська від 05 червня 2013 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 07 травня 2013 року задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 07 травня 2013 року змінити, в частині:
зобов'язання ПАТ «Глорія Джинс» донарахувати та виплатити недоплачену заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2006 року по 31 жовтня 2012 року у сумі 546318 грн.;
стягнення з ПАТ «Глорія Джинс» на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати станом на 31 березня 2013 року у сумі 105467 грн. 33 коп.;
поновлення строку на звернення з вимогою про скасування наказів та поновлення на посаді;
скасування наказу ПАТ «Глорія Джинс» № 1832 від 06 листопада 2012 року про звільнення ОСОБА_1;
поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника головного інженера з ОП та ТБ ПАТ «Глорія Джинс» з 06 листопада 2012 року;
стягнення з ПАТ «Глорія Джинс» на користь ОСОБА_1 середньомісячної плати за час вимушеного прогулу до 31 березня 2013 року у розмірі 70088 грн. 95 коп
стягнення з ПАТ «Глорія Джинс» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 5000 грн.
рішення суду скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду в частині стягнення з ПАТ «Глорія Джинс» на користь держави судових витрат у сумі 3441 грн. скасувати.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: