АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11-кп/774/123/13 Головуючий у 1 інстанції Івченко Т.П.
Категорія ч. 2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України Доповідач Крот С.І.
УХВАЛА
Іменем України
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Крот С.І.,
суддів Косенка Л.М., Ферафонтова В.Ю.,
при секретарі Галюлько Т.О.,
за участю прокурора Харів Н.А.,
захисника ОСОБА_1,
обвинуваченого ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську 01 серпня 2013 року кримінальне провадження № 12012040160000007 за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь в розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 березня 2013 року.
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця м. Дніпродзержинська
Дніпропетровської області,
в силу ст. 89 КК України не судимого,-
засуджено:
- за ч. 2 ст. 307 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією 1/2 частини всього майна, що є його власністю;
- за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією 1/2 частини всього майна, що є його власністю.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений за злочини, пов'язані із незаконним обігом наркотичних засобів, які він вчинив за таких обставин.
З метою незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних речовин у невстановлений досудовим слідством час він, знаходячись за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1, в приміщенні кухні, умисно, з метою подальшого незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних речовин, незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс» марихуана масою 6, 039 грама, який став незаконно зберігати, з метою подальшого його незаконного збуту, за вищевказаною адресою.
17 вересня 2012 року, в період часу з 15 годин 10 хвилин до 16 годин 10 хвилин, ОСОБА_2, згідно до ранньої домовленості з ОСОБА_3 про незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, за місцем свого проживання незаконно, за 60 гривень збув ОСОБА_3 вищевказаний особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс «марихуана» масою 6,039 грам.
20 жовтня 2012 року біля 9 години ОСОБА_2, знаходячись на балконі домоволодіння по АДРЕСА_1, зірвав листя зі зростаючого куща конопель, які з метою незаконного виготовлення переніс в приміщення кухні, де з частини листя незаконно виготовив наркотичний засіб «марихуана», другу частину став незаконно зберігати без мети збуту. Тим самим ОСОБА_2 незаконно виготовив, зберігав наркотичний засіб канабіс «марихуана» без мети збуту, масою в перерахунку на суху речовину 28,0 грама.
Повторно, 21 жовтня 2012 року біля 9 години ОСОБА_2, знаходячись за місцем свого проживання, з метою подальшого незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних речовин, незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс» марихуана масою 6, 66 грама, який незаконно, з метою подальшого незаконного збуту став незаконно зберігати за вищевказаною адресою.
22 жовтня 2012 року біля 14 години ОСОБА_2, здійснюючи свій злочинний намір, спрямований на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, згідно ранньої домовленості з ОСОБА_3, за 60 гривень незаконно збув ОСОБА_3 вищевказаний особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс «марихуана» масою 6,66 грама.
В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь в розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, вказує на те, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить вирок скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання: за ч. 2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити та призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі, оскільки суд не врахував всі пом'якшуючи обставини по справі та призначив йому надмірно суворе покарання. При цьому вказує, що судом не взято до уваги ті обставини, що він не судимий, щиросердно розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, а також влаштувався на роботу та проходить курс лікування від наркоманії.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді провадження у суді першої інстанції, та заперечував проти апеляції обвинуваченого, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 на підтримку його апеляційної скарги та заперечення проти задоволення апеляції прокурора, думку захисника ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 в скоєнні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, суд обґрунтував зібраними у справі доказами, які досліджені в судовому засіданні та яким суд дав належну оцінку, і є правильним.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України в апеляціях не оспорюється.
Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого на те, що при проведенні оперативних закупівель він був спровокований на скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, є необґрунтованими.
Вивченням матеріалів кримінального провадження не виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання і закріплення доказів у кримінальному провадженні, які б викликали сумніви в їх достовірності. Наявні у кримінальному провадженні докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності доказів.
Таким чином, на підставі оцінки й аналізу наведених у вироку доказів, які повно і всебічно перевірялися в судовому засіданні, суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є безумовними підставами для скасування судового рішення, по кримінальному провадженню не встановлено.
Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Що ж стосується тверджень прокурора про м'якість призначеного обвинуваченому покарання у зв'язку зі застосуванням ст. 69 КК, вони є непереконливими.
Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з приписів ст. 69 КК підставами призначення більш м'якого покарання є дві групи чинників, які характеризують як вчинений злочин, так і особу винного, а саме: а) наявність деяких обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд з достатньою повнотою врахував усі обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого та обставини, що впливають на покарання.
Суд першої інстанції встановив, що обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину в інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях, кваліфікованих за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, в зв'язку з чим, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого за інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями, на яких ні сторона обвинувачення, ні обвинувачений ОСОБА_2 не наполягали.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не встановив.
До обставин, що пом'якшують покарання, суд правильно відніс визнання обвинуваченим своєї вини у повному обсязі, його щире каяття у вчиненому, незадовільний стан здоров'я, що він є учасником програми замісної підтримуючої терапії (а.с.131 т. 1).
Ці обставини суд обґрунтовано визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених правопорушень, та враховуючи позитивні дані про особу обвинуваченого (а саме: раніше не судимий, характеризуючи дані, його відношення до скоєного, що у скоєному він розкаявся, визнав свою провину, незадовільний стан його здоров'я), відповідно до вимог ст. 69 КК правильно врахував і поклав в основу рішення про призначення обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, встановленою санкцією ч. 2 ст. 307 КК. Тому доводи апеляційної скарги про неправильне застосування ст. 69 КК колегія суддів визнає безпідставними.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_2 в апеляції на те, що він щиро розкаявся, раніше не судимий, позитивно характеризується, проходить курс лікування від наркоманії, мають місце, але при цьому вони були враховані судом першої інстанції при постановленні вироку.
Посилання ОСОБА_2 в апеляції на те, що він працевлаштувався, є необґрунтованими та суперечать матеріалам кримінального провадження, яке не містить офіційних відомостей про працевлаштування ОСОБА_2, не є достатньою підставою для пом'якшення призначеного ОСОБА_2 покарання.
З огляду на це наведені в апеляційних скаргах прокурора та обвинуваченого ОСОБА_2 доводи про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого і за своїм видом є явно несправедливим, не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних про призначення покарання без застосування ст. 69 КК, на що вказував в своїй апеляції прокурор, чи більш м'якого покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, про що наполягав в своїй апеляції обвинувачений.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що не має підстав вважати призначене обвинуваченому покарання несправедливим.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги прокурора, який брав участь в розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, та обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 березня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: