ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
04.12.06 Справа № 8/155-2207(5/107-1624)
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого –судді - О.Л. Мирутенко
суддів - Г.М. Гнатюк
- Г.Т. Кордюк
Розглянувши апеляційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
на рішення господарського суду Тернопільської області від 30.08.2006р.
в справі № 8/155-2207 (5/107-1624)
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м.Київ
до відповідача: ВАТ по газопостачанню та газифікації “Тернопільгаз”, м.Тернопіль
про стягнення 11405344,16грн.
З участю представників :
від позивача – Працьовитий Ю.В. – представник (довіреність №233/102 від 04.09.2006р.)
від відповідача –Ловчук М.В. –представник (довіреність №01/05 від 03.01.2005р.)
ВСТАНОВИВ :
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.08.2006р., суддя Жук Г.А., в позові ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” було відмовлено.
З даним рішенням не погодився позивач - ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом було неповністю з’ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.08.2006р. у справі №8/155-2207 (5/107-1624) - без змін, враховуючи наступне.
Як встановлено судом, у 1999р. ВАТ «Тернопільгаз»згідно договору на транспортування, укладеного з ДК «Торговий дім «Газ України», здійснювало виключно транспортування природного газу для потреб населення, бюджетних організацій та установ, підприємств комунальної теплоенергетики і котелень промислових підприємств.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №1978 від 15.12.1998р. «Про порядок забезпечення природним газом народного господарства і населення у 1999р»постачальником і власником газу у 1999р. являвся ДК «Торговий дім «Газ України»НАК «Нафтогаз України», який укладав прямі договори на постачання природного газу із усіма категоріями споживачів Тернопільської області, згідно виданої ліцензії НКРЕ.
Правовою підставою виникнення правовідносин в частині поставки природного газу є укладення договору. Як вбачається з матеріалів справи, договір з ВАТ «Тернопільгаз»на постачання спірного газу не укладався і позивачем не доведено факт передачі даної кількості газу підприємству відповідача у 1999р.
ВАТ "Тернопільгаз" набув права на постачання природного газу і укладення договорів із споживачами тільки у квітні 2000 року, згідно виданої НКРЕ ліцензії серія ПГ № 405 від 26 квітня 2000 року.
Як на підставу виникнення зобов’язань між сторонами апелянт-позивач посилається на акт прийому-передачі відтоків(притоків) природного газу від 16 жовтня 2000 року.
В апеляційній скарзі, з посиланням на ст. 165 ЦК УРСР, ч.2ч.5 ст.261 та ч.2 530 ЦК України, апелянт зазначає, що відповідачем зобов'язання не виконано, борг за спожитий природний газ не погашено. Однак, таке твердження спростовується матеріалами справи, зокрема доказами, що на той час ВАТ "Тернопільгаз" не був споживачем природного газу і газ підприємству не поставлявся, не оформлялись щомісячні акти прийому-передачі газу, а тому і обов'язок його оплати у підприємства відсутній. Зазначені обставини підтверджуються реєстрами реалізації газу, інформацією про забезпечення природним газом населення Тернопільською філією ДК "ТД" Газ України" та іншими документами, що додані до матеріалів справи.
В рішенні суду першої інстанції зазначено, що у 1999 році відтоки-притоки природного газу регулювалися "Тимчасовим положенням про облік відтоків та притоків природного газу", затвердженого Наказом НАК "Нафтогаз України" від 09.08.1999 року за №209, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.09.1999 року за №617/3910 згідно якого під відтоками природного газу розуміється перевитрачання газу, яке виникає внаслідок перевищення фактично спожитих населенням обсягів газу в осінньо-зимовий період порівняно з діючими середньомісячними нормами споживання газу, тобто є втратами газу. Притоки газу, Тимчасовим положенням визначається, як недобір газу, який може виникати внаслідок того, що в весняно-літній період фактично спожиті населенням обсяги газу менші за діючі середньорічні норми споживання газу.
Дане Положення передбачає, що для обліку взаємовідносин між підприємствами, що транспортують та постачають природний газ складаються таки акти як: Акт поставки газу - акт приймання - передавання природного газу, який підписується щомісячно між ВАТ з газопостачання та філією ДК "Укртрансгаз" при передаванні обсягів газу на ГРС; Акт реалізації газу - акт приймання-передавання природного газу, який підписується щомісячно між ВАТ з газопостачання та філією ДК "Торговий дім "Газ України" на підставі реєстрів реалізації природного газу за всіма категоріями споживачів. Реєстр складається в порядку й за формою, що затверджені наказом НАК "Нафтогаз України" від 24.05.99 N 127; та Акт обліку відтоків (притоків) - акт, про розмір відтоку або притоку природного газу, який щомісячно складається ВАТ з газопостачання на підставі актів поставки і актів реалізації природного газу.
Як слідує з матеріалів справи, відтоки, які виникли внаслідок перевищення фактично спожитих населенням обсягів газу, оформлялись щомісячними актами обліку відтоків (притоків) природного газу. На виконання вказівок касаційної інстанції, місцевим господарським судом акти обліку відтоків (притоків) природного газу за 1999 рік долучено до матеріалів справи - том III справи. Дослідивши вказані акти суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що Акт від 16.10.2000року є ніщо інше, як підсумковий облік відтоків-притоків природного газу у 1999 році, а не актом-прийому-передачі газу.
У пункті 2.9. "Тимчасовим положенням про облік відтоків та притоків природного газу" зазначено, що вартість підсумкових втрат природного газу ВАТ з газопостачання за вирахуванням вартості робіт з транспортування цих втрат, яка перевищує рівень граничних втрат, компенсується власнику газу за рахунок прибутку цих ВАТ не пізніше 31-го березня року, наступного за звітним. Як вбачається з балансу підприємства, що додано до матеріалів справи, у 1999році ВАТ "Тернопільгаз" спрацювало збитково, прибутки відсутні, а тому відсутнє джерело їх відшкодування.
Посилання апелянта на те, що Акт прийому-передачі природного газу від 16.10.2000 року за своєю правовою природою є договором на постачання природного газу, оскільки в ньому визначено всі основні умови характерні для договору поставки, а саме об'єм природного газу, вартість вказаного об'єму, період протягом якого були отримані вказані об'єми, не відповідає як діючому на момент його складення так і нині чинному цивільному законодавству, а тому відхиляється апеляційним судом.
Згідно з ст. 245 ЦК УРСР за договором поставки організація - поставщик зобов'язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами.
Однак, передача газу споживачам, як значиться в Тимчасовому положенні, оформляється іншими актами (актами поставки, актами реалізації), тому оформлення Акту обліку відтоків (притоків) природного газу за 1999 рік (Акт від 16.10.2000 року) не може ототожнюватись з поставкою газу.
26 квітня 2000 року НКРЕ видано Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" ліцензію серії ПГ № 405 на право здійснення підприємницької діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, терміном на 10 років. До отримання даної ліцензії ВАТ "Тернопільгаз" не міг бути ні покупцем, ні замовником, в розумінні ст.245 ЦК УРСР. Природний газ підприємству не міг поставлятися і не передаватися у власність ВАТ "Тернопільгаз", оскільки це б суперечило засадам ліцензійної діяльності.
Відповідно до вимог нормативних актів постачання природного газу у 1999 році здійснювалося виключно на підставі укладених з споживачами прямих договорів (копії договорів представлено в матеріалах справи).
У відповідності до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1998 року №1978 „Про порядок забезпечення природним газом народного господарства і населення у 1999 році" природний газ, отриманий як плата за транзит російського газу через територію України, а також природний газ власного видобутку постачається підприємствами НАК "Нафтогаз України" для потреб населення, бюджетних установ та організацій, підприємств комунальної теплоенергетики та котелень промислових підприємств, які відпускають теплову енергію зазначеним споживачам".
Згідно положень Постанови КМУ від 24.07.1998 року за №1173 "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації газу" було визначено, що при розмежуванні функцій НАК "Нафтогаз України" з реалізації природного газу, створюється Дочірня Компанія ДК "Торговий дім "Газ України", яка виконувала функції постачальника природного газу безпосередньо до споживачів на підставі укладених договорів.
Як зазначається у п.9 Постанови КМУ від 15.12.1998 року за №1978, акти прийому -передачі газу складаються газотранспортною організацією разом із споживачами та постачальниками про обсяги використаного газу за місяць, які є підставою обліку для остаточних розрахунків споживачів за використаний газ і надані послуги з транспортування.
Позивачем-апелянтом не доведено відповідно до вимог ст.. 33 ГПК України, тобто не підтверджено документально підстави як позовних вимог так і факт поставки ВАТ "Тернопільгаз" природного газу в обсязі 115168,109 тис.куб.м. у 1999 році. В ході розгляду справи судам обох інстанцій не представлено акти прийому - передачі газу та договір на постачання газу, що є обов'язковою умовою поставки газу у 1999 році, у відповідності до Постановою КМУ за №1978 від 15.12.1998 року.
За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт прийому-передачі газу від 16.10.2000 року, на який посилається позивач-апелянт, за своєю правовою природою є актом обліку відтоків (притоків) газу, який свідчить про обсяги втрат газу при постачанні для потреб населення та його вартість, а не підтвердженням фактичної поставки газу і не тягне зобов'язання відповідача оплатити втрати газу самостійно.
Що ж стосується посилання апелянта на те, що відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 6242814,31 грн. по спірному акту від 16.10.2000 року, то воно апелянтом не доведено відповідно до вимог ст..ст.33-34 ГПК України, а тому також відхиляється апеляційним судом. Дану оплату заперечив представник відповідача в судовому засіданні та ствердив, що такої оплати ним не проводилось, а суму коштів, яку визначив позивач як оплату було передано ним передаточним актом ВАТ „Тернопільміськгаз" 29 травня 2002 року, яка увійшла в суму 6911969,84 грн., про що вказано в акті звіряння розрахунків(комерційні втрати 2000 р.),(додаток 1 до Договору № 03/02-755 від 29.05.2002 року , том І , арк.. 194-197).
Отже, акт прийому-передачі газу від 16 жовтня 2000 року не має юридичної сили договору, оскільки жодним нормативним документом не передбачено оформлення договору актом прийому- передачі відтоків природного газу і даний Акт не може породжувати зобов'язань для відповідача по їх оплаті і не може бути підставою виникнення заборгованості за поставлений природний газ. Крім того, в самому акті зазначено, що ВАТ „Тернопільгаз" прийняв природний газ у вказаних об’ємах в оплату за транзит. Представник апелянта в судовому засіданні не зміг пояснити значення даного словосполучення, яке може тлумачитись на користь відповідача.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Тернопільської області від 30.08.2006р., яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає матеріальному та процесуальному закону, через що відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.08.2006 року у справі №8/155-2207 (5/107-1624) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в господарський суд Тернопільської області.
Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко
Судді: Г.М. Гнатюк
Г.Т. Кордюк