ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

28.10.08

Справа №2а-3136/08/5

 

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі суддіСидоренко Д.В. , при секретарі Дадінській В.В. розглянувши за участю

позивача Столярова П.В.,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу         

за позовом   Прокурора Красногвардійського району АР Крим   в інтересах особи   ОСОБА_1, Красногвардійський район, АДРЕСА_1    

до   Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації, Красногвардійський район, АДРЕСА_1              

 про стягнення недоотриманої щорічної разової матеріальної допомоги за 2006-2008 роки у сумі 5390грн.,

 

ВСТАНОВИВ:

 

Прокурор Красногвардійського району АР Кримв інтересах ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої разової допомоги за 2006-2008р. у сумі 5390,00грн.   

Позовні вимоги ґрунтуються на ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідно до якого учасникам бойових дій має щорічно до 5 травня виплачуватись разова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, але відповідач виплатив позивачу разову допомогу у розмірах, передбачених Законами України «Про державний бюджет на 2006 рік», «Про Державний бюджет на 2007 рік», "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а саме, 250грн., 280грн. та 310грн. відповідно. Таким чином, різниця між фактично виплаченою відповідачем сумою разової допомоги та сумою, передбаченою Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» складає 5390грн.   

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, зазначив, що згідно до ст.95 Конституції України виключно Законом України про Держаний бюджет визначаються видатки держави на соціальні потреби. Окрім того, відповідач є розпорядником бюджетних коштів 3-го рівня, а фінансування цих видатків здійснюється згідно бюджетного розпису, якій затверджується на відповідний рік. У 2006-2008роках не передбачені кошти на виплату щорічної разової соціальної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірах, передбачених ЗУ  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».   

Також, відповідач зазначив, що згідно зі ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду з позовними вимогами за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється строк в один рік, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів, тобто позивачем цей строк пропущений.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив суд позов задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві.    

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією, подав клопотання про  розгляд справи за відсутності його представника. 

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав. 

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх  соціального захисту» від 25.12.1998 р. № 376-ХІV статтю 12 доповнено частиною 4 згідно якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Частиною 3 ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх  соціального захисту» встановлено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.            

Пунктом 18 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006рік» статті 12,13,14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зупинені в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій, а ст.30 цього Закону розмір допомоги встановлено у розмірі 250грн.

Пунктом 13 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V  стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зупинена в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій, а ст.29 вищезазначеного Закону встановлений інший розмір такої виплати, а саме, у розмірі 280 грн.

Крім цього, Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст частини 5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"  був викладений в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».  

Вказані зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Таким чином, ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"  діє у редакції, згідно з якою учасникам бойових дій має щорічно до 5 травня виплачуватись разова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Вирішуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Законів України Про Державний бюджет України на відповідний рік, суд виходить з наступного.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Окрім того, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 визнано неконституційними положення пункту 13 ст.71  Закону України від 19.12.2006 р. № 489 «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію п.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.  

Окрім того, встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

За змістом положень частин 2 і 3 статті 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Отже, встановлення Законами України «Про Державний бюджет на 2006р.», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» обмежило обсяг прав даної категорії громадян. Залишивши незмінним зміст права на отримання щорічної разової грошової допомоги, Закони України про Державний бюджет України на відповідний рік звузили обсяг цього права, встановивши інший (менший) розмір такої виплати, і водночас фактично скасували конституційну гарантію забезпечення належних умов існування учасників бойових дій.

Відповідно до частини 1 ст.17-1 щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

З огляду на вищевикладене, позивач у справі обґрунтовано дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не положень Законів України «Про Державний бюджет на 2006р.», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». 

Статтею 99 КАС України  встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у  статті 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У запереченнях на адміністративний позов відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду.

Позивач не просив суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.   

Позивач звернувся до суду 01.09.08р., тобто з пропущенням річного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів з вимог про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2006,2007 рік. За таких обставин у цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.  

Відповідно до частини 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  від 09.07.2003 р. № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно частини 1 статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 квітня встановлено у розмірі 481грн.

Таким чином, розмір щорічної допомоги учасникам бойових дій до 5 травня за 2008р. відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» складає 481 х 5 = 2405,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується позивачем за 2008рік ним  отримана щорічна державна соціальна допомога в розмірі 310грн. Таким чином, різниця між отриманим позивачем розміром допомоги та розміром, що передбачений ч.5 ст.12 Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» складає 2405-310 = 2095грн. 

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні           28 жовтня  2008 року.

У повному обсязі постанову складено 03 листопада 2008 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.159 -163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд    

     

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково. 

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської  районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 як учаснику бойових дій різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2008р., виходячи з п'яти мінімальних пенсій за віком у сумі 2095грн.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

 

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний  суд  через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. 

     

 

 

Суддя  Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим                                          Сидоренко Д.В.