Справа № 2-197/11

№2-431/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2013 року Обухівський районний суд Київської області в складі

головуючого судді: Мостового Р.П.,

при секретарі: Василенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок залиття квартири,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на недоведеність позивачем суми шкоди.

Вислухавши сторони та їх представників, свідків, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

03 жовтня 2010 року з вини відповідача було затоплено квартиру позивача.

Після затоплення, яке сталося 03.10.2010року,відповідач неодноразово звертався до Позивача за місцем проживання та по телефону, з метою проведення експертної оцінки нанесеної шкоди та встановлення точної причини затоплення, оскільки в його квартирі ознак витікання води на зовні не було. При цьому під час огляду квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2 03.10.2010 року відповідач, позивач та свідок ОСОБА_3 бачили, що затоплення відбувалося по венталяційному каналу санвузлів зазначених квартир, що робить можливим затоплення з будь-якого приміщення сполученого з зазначеним вентканалом.

Також посилання Позивача на те, що відповідачем здійснено чисельні перепланування квартири №121 без належних на це дозволів та погоджень проектної документації є неправдивим, що підтверджується у матеріалах відповідними технічними документами та відповідями Позивачу №7/10-1798 від 21.08.2010 року та №78 від 11.08.2010 року та актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 26.12.2005року.

Стаття 1192 ЦК України способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого.

1. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Стаття встановлює два основні способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого:

а) відшкодування шкоди в натурі (передача речі такого ж роду і такої ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Даний спосіб може бути застосований, якщо відшкодування шкоди в натурі взагалі є можливим.

б) відшкодування завданих збитків в повному обсязі. Визначення збитків надається статтею 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, обчислюється виходячи із реальної вартості втраченого майна або вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, на момент розгляду справи. Така вартість може бути визначена експертним шляхом.

Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").

В порушення вимог зазначеного законодавства Позивачем умисно не проводилась експертна оцінка реально нанесеної шкоди. Натомість Позивач, розраховуючи на легковажність Відповідача, за власні кошти проводить необгрунтовано дорогий ремонт у квартирі та ще й частково у тих приміщеннях, яким шкода Відповідачем взагалі не заподіювалась, мова йде про балкон та дитячу кімнату, зазначене підтверджується інформацією вказаною в актах сторін від 25.08.2008 року та 03.10.2010 року про затоплення та актом виконаних робіт ТОВ „Алірі" від 25.11.2010року.

ТОВ „Алірі" на підставі договору складено Локальний кошторис №2-1-1 від 28.10.2010року. Зазначений кошторис складено у порушення чинного законодавства. А так, на підставі Акту про затоплення складається дефектний акт за формою, встановленою додатком до спільного листа Держбуду та Держжитлокомунгоспу від 24.02.2005 № 7/8-134 та № 4/3-260 (додаток 3). Дефектний акт є основою для складання відповідних кошторисних розрахунків вартості виконання робіт. Вартісні показники у кошторисних розрахунках визначаються відповідно до Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000). Невід'ємною частиною Локального кошторису є підсумкова відомість ресурсів, яка у матеріалах справи відсутня.

Тобто матеріальна шкода, яку вказує Позивач Відповідачу, у сумі 31 379,57 є вартістю повного ремонту приміщень, а не реальна вартість втраченого майна або вартість виконання робіт, необхідних для відновлення пошкоджених приміщень.

У матеріалах міститься акт № 840 від 22.10.2010року який складено посадовими особами, повноваження яких не підтверджено та даний акт складено у порушення Правил утримання жилих будинків і придомових територій, затверджених наказом Держкомітету України з питань ЖКГ від 17.05.2005 року № 76, відповідно до яких акт про затоплення квартири комісія має складати в присутності обох зацікавлених сторін, про причину відсутності робиться відповідний запис. Як вбачається із вищевказаного акту при його складанні Відповідач був відсутній та про його відсутність нічого в акті не зазначено та про проведення огляду квартири Позивача, Відповідача не повідомили умисно. Пошкодження зафіксовані в зазначеному акті зовсім не співпадають з пошкодженнями зафіксованими 03.03.2010 року Позивачем, Відповідачем та свідком ОСОБА_3, а саме пошкоджень санвузла взагалі не має, але не зрозумілим чином з'явилися пошкодження в дитячій кімнаті, що не затоплювалась та технічно не могла бути затоплена з вентканалу санвузла, це свідчить про завідомо неправдиве внесення данних до акту членами комісії, або умисне нанесення додаткової шкоди майну самим Позивачем. До того ж членами комісії вчинено висновок: ремонт квартири НОМЕР_1 виконати за рахунок квартири НОМЕР_3, хоча при цьому повноваження осіб вчиняти такі висновки не зазначено та мають характер сумнівних. Також, будинок по АДРЕСА_1 знаходиться на балансі ЖБК „Монтажник-2", тому підприємство по обслуговуванню житла працівники, якого склали вказаний акт, ніякого відношення до вказаного будинку не мають, тобто вказаний акт складено з перевищенням службових повноважень і є незаконним.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, то вони також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Будь-яких доказів, що саме з вини Відповідача Позивачу завдана моральна шкода суду не надано та сума в розмірі 16 000 грн. є надуманою позивачем та необгрунтованою.

За клопотанням представника позивача було проведено судово-будівельну експертизу висновком якої вказано, що визначити розмір нанесених матеріальних збитків, в тому числі і обсяги, після залиття приміщень не вдається можливим.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд вважає, що наявними у матеріалах справи доказами не доведені вимоги позивача.

Вивчивши і проаналізувавши всі матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11,15,59,60,88,213-215,292,294 ЦПК України, ст. ст. 22,23,1166,1167 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок залиття квартири, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання копії цього рішення.

СуддяМостовий Р. П.