|
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
|
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
|
"28" жовтня 2008 р. |
Справа № 20-15-21/214-07-7116 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Кубік О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 28 жовтня 2008 року:
від позивача за первісним позовом : Ткаченко М.М.
від відповідача за первісним позовом: Кулик О.О.
від третьої особи відповідача за первісним позовом: Кисельов В.П.
від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Приватного підприємства “Континент”: Тельпіс Ф.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Континент”
на рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2008 року
по справі № 20-15-21/214-07-7116
за позовом: Приватного підприємства “Бахус -Т”
до відповідача: Міністерства економіки Придністровської Молдавської Республіки
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне підприємство “Рибницький будівельний трест”
про визнання договору дійсним та визнання права власності
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Приватного підприємства “Континент”
до відповідачів: Міністерства економіки Придністровської Молдавської Республіки
Міністерства промисловості Придністровської Молдавської Республіки
Ліквідаційної комісії державного підприємства “Рибницький будівельний трест”
Приватного підприємства “Бахус-Т”
про визнання дійсним договору купівлі-продажу б/н від 08.06.2005 р., визнання права власності на майно та визнання недійсним протоколу № 15 від 24.07.2007 р.
та за зустрічним позовом: Міністерства економіки Придністровської Молдавської Республіки
до відповідача: Приватного підприємства “Континент”
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство промисловості Придністровської Молдавської Республіки
Ліквідаційна комісія державного підприємства “Рибницький будівельний трест”
про визнання договору купівлі-продажу недійсним
Склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2008 року № 140.
Встановив:
У вересні 2007 року Приватне підприємство “Бахус-Т” звернулось з позовом до Міністерства економіки Придністровської Молдавської Республіки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство “Рибницький будівельний трест” про визнання дійсним договору купівлі-продажу № 7 від 24.07.2007 року, укладеного між Міністерством економіки ПМР та ПП “Бахус-Т”, та визнання за ПП “Бахус-Т” права власності на базу відпочинку “Волна”, розташовану за адресою: Одеська область Татарбунарський район с. Лиман, що складається з приміщень та споруд, передбачених технічним паспортом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2007 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Приватне підприємство “Континент” та прийнято до спільного провадження зі справою самостійні позовні вимоги ПП “Континент” до Міністерства економіки ПМР, Міністерства промисловості ПМР, Ліквідаційної комісії державного підприємства “Рибницький будівельний трест”, Приватного підприємства “Бахус-Т” про визнання дійсним договору купівлі- продажу б/н від 08.06.2005 року, укладеного між ДП “Рибницький будівельний трест” та Приватним підприємством “Континент”;визнання права власності на базу відпочинку “Волна”, яка розташована у с. Лиман Татарбунарського району Одеської області; визнання недійсним протоколу № 15 від 24.07.2007 року засідання Комісії по оцінці і приватизації майна державної власності, облікованого на балансі ДП “Рибницький будівельний трест” та розташованого за межами ПМР.
Заявою від 15.08.2008 року ПП “Континент” уточнило позовні вимоги та додатково просило визнати недійсним договір купівлі-продажу № 7 від 24.07.2007 року бази відпочинку “Волна”, яка розташована у с. Лиман Татарбунарського району Одеської області, укладений між Міністерством економіки ПМР та Приватним підприємством “Бахус-Т”.
11.07.2008 року Міністерство економіки ПМР звернулось із зустрічним позовом до Приватного підприємства “Континент”, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство промисловості ПМР, Ліквідаційна комісія ДП “Рибницький будівельний трест”, в якому просило суд визнати недійсним договір купівлі-продажу б/н від 08.06.2005 року, укладений між Ліквідаційною комісією ДП “Рибницький будівельний трест” та Приватним підприємством “Континент”.
Ухвалою господарського суду від 14.07.2008 року зустрічний позов Міністерства економіки ПМР до ПП “Континент” прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 20-12-21/214-07-7116.
Заявою від 30.07.2008 року Міністерство економіки ПМР уточнило позовні вимоги та просило суд визнати недійсним договір купівлі-продажу б/н від 08.06.2005 року, укладений між Ліквідаційною комісією ДП “Рибницький будівельний трест” та Приватним підприємством “Континент”, виселивши його з бази відпочинку “Волна”, що розташована в с. Лиман Татарбунарського району Одеської області.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.08.2008 року по справі № 20-15-21/214-07-7116 (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволенні первісного позову ПП “Бахус-Т” відмовлено. Позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору -ПП “Континент” задоволено частково: визнано недійсним договір купівлі-продажу № 7 від 24.07.2007 року бази відпочинку “Волна”, укладений між Міністерством економіки ПМР та ПП “Бахус-Т”; провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним протоколу № 15 від 24.07.2007 року засідання Комісії по оцінці і приватизації майна державної власності, облікованого на балансі ДП “Рибницький будівельний трест” - припинено. В решті позовних вимог ПП “Континент” відмовлено. Зустрічний позов Міністерства економіки ПМР задоволено частково: визнано недійсним договір купівлі-продажу б/н від 08.06.2005 року, укладений між Ліквідаційною комісією ДП “Рибницький будівельний трест” та ПП “Континент”. В решті позову Міністерству економіки ПМР відмовлено.
Судове рішення мотивовано наступним: відповідно до положень Угоди між Урядом України на Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, підписаної 11.08.1994 року та ратифікованої Законом України від 12.07.2001 року № 2666-111, при розгляді справи застосовано законодавство України, яким врегульовані питання визнання угод дійсними та визнання права власності. Згідно з вимогами Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Судом зазначено, що доказів визнання та реєстрації у встановленому порядку права власності на спірний об'єкт нерухомості сторонами не надано, тоді як відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу майна належить виключно його власнику. З посиланням на ст. ст. 657, 220, 209, 203, 215 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що оспорювані договори купівлі-продажу бази відпочинку “Волна” від 08.06.05 р. б/н ті від 24.07.2007 року № 7 не відповідають вимогам чинного законодавства, тому ці договори є недійсними. А відтак, позовні вимоги ПП “Бахус-Т” та ПП “Континент” в частині визнання вказаних договорів дійсними та визнання права власності на базу відпочинку “Волна” задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги Міністерства економіки ПМР про виселення ПП “Континент” з бази відпочинку “Волна”, то суд, відмовляючи в цій частині вимог вказав, що заявлений віндикаційний позов задоволенню не підлягає в зв'язку з недоведеністю Міністерством економіки ПМР свого права власності на базу відпочинку “Волна”.
Припиняючи провадження в частині вимог ПП “Континент” про визнання недійсним протоколу № 15 від 24.07.2007 року Комісії по оцінці та приватизації майна державної власності, суд послався на п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України та вказав, що в цій частині спір непідвідомчий господарському суду України.
Не погодившись з рішенням суду, ПП “Континент” звернулось з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення від 18.08.2008 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПП “Континент” та припинення провадження за вимогою про визнання недійсним протоколу № 15 від 24.07.2007 року Комісії по оцінці та приватизації майна державної власності є незаконним та необґрунтованим, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Серед доводів, за якими скаржник не погоджується з рішенням суду, вказуються наступні: - висновок суду про неможливість продажу майна до набуття права власності на нього суперечить частині 1 статті 656 Цивільного кодексу України; - судом неправильно встановлено момент набуття майном статусу нерухомого майна, який набувається не з моменту його вводу в експлуатацію, а з моменту його реєстрації в органах БТІ. Оскільки судом встановлено, що спірне майно не зареєстровано в БТІ, то воно є об'єктом незавершеного будівництва та не має статусу нерухомого майна; - договір купівлі-продажу б/н від 08.06.2005 року укладений від імені продавця головою Ліквідаційної комісії ДП “Рибницький будівельний трест”, який є уповноваженою особою на відчуження бази відпочинку “Волна” відповідно до постанови Уряду ПМР № 10 від 11.01.01 року, п. 2 наказу Міністерства промисловості ПМР № 548 від 02.06.05 року, протоколу проведення торгів закритого аукціону від 03.06.2005 року № 8, довіреності № 03-01/203 від 07.06.2005 року Міністерства промисловості ПМР; - договір купівлі-продажу бази відпочинку “Волна” від 24.07.2007 року № 7 є недійсним, оскільки продавцем спірного майна було Міністерство економіки ПМР, яке згідно законодавства ПМР та рішень судів ПМР не мало повноважень на відчуження спірного об'єкту; - рішення суду в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 08.06.2005 року суперечить висновку про те, що Міністерство економіки ПМР не має ніякого відношення до спірного майна, оскільки не є його власником; - висновок суду, що визнання недійсним протоколу № 15 від 24.07.2007 року Комісії по оцінці та приватизації майна державної власності не є спором, який підвідомчий господарському суду України відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, є помилковим, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України, ст. 185 Господарського кодексу України до договору купівлі-продажу на аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, колегія судів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що 08.06.2005 року між Ліквідаційною комісією ДП “Рибницький будівельний трест” (Продавець) та Приватним підприємством “Континент” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу майна, відповідно до якого Продавець передає, а Покупець покупає у власність та приймає на свій баланс майно ДП “Рибницький будівельний трест” - незавершену будівництвом базу відпочинку “Волна”, яка розташована в с. Лиман Татарбунарського району Одеської області, а також усі наявні у Продавця документи на вказану базу відпочинку.
Згідно з п. 2.1 договору Покупець сплачує вартість майна відповідно до протоколу аукціону № 8 в сумі 37130 умовних одиниць або 300 991 рубль ПМР (1 умовна одиниця - 1 долар США). Вартість майна визначена актом експертизи Торгово-промислової палати ПМР № 017038 від 17.01.2005 року, який є невід'ємною частиною договору (п.2.2 договору). Оплата здійснюється готівкою або в безготівковому порядку на протязі тридцяти днів з моменту передачі документів шляхом перерахування всієї вартості майна на розрахунковий рахунок Продавця.
Платіжним дорученням № 3 від 17.04.2007 року ПП “Континент” перерахувало на кореспондентський рахунок ліквідаційної комісії ДП “Рибницький будівельний трест” грошові кошти в сумі 310722, 41 руб. ПМР з вказівкою призначення платежу: сплата за незавершене будівництво бази відпочинку “Волна” згідно договору від 08.06.2005 року, за ПП “Континент”.
24.07.2007 року рішенням Комісії по оцінці та приватизації майна державної власності, облікованого на балансі ДП “Рибницький будівельний трест” та розташованого за межами ПМР (база відпочинку “Волна” Одеська область, Татарбунарський район, с. Лиман), яке оформлено протоколом № 15 засідання Комісії, переможцем аукціону з продажу майна державної власності визнано ПП “Бахус-Т”.
Згідно протоколу № 15 від 24.07.2007 року засідання Комісії ПП “Бахус-Т” було зобов'язано: підписати протокол; протягом десяти банківських днів після його затвердження укласти договір купівлі-продажу з організатором аукціону, а також протягом п'ятнадцяти днів зі дня укладення договору сплатити вартість майна, придбаного на аукціоні, з урахуванням внесеного задатку.
24.07.2007 року між Міністерством економіки ПМР (Продавець) та Приватним підприємством “Бахус-Т” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 7, відповідно до якого Продавець продав, а Покупець купив майно державної власності, що обліковане на балансі ДП “Рибницький будівельний трест”, розташоване за межами ПМР (база відпочинку “Волна”, Одеська область Татарбунарський район с. Лиман).
Згідно з п 2.1 договору, рішенням Комісії по оцінці та приватизації майна державної власності, що обліковується на балансі ДП “Рибницький будівельний трест”, вартість об'єкту складає 34100,00 доларів США. Вартість продавець сплачує з урахуванням задатку -974,00 доларів США на протязі п'ятнадцяти банківських днів з дня укладення договору (п. 2.2 договору).
Згідно частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
11.08.1994 року між Урядом України та Урядом Республіки Молдова підписано Угоду про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, яка ратифікована 12.07.2001 року Законом України № 2666-ІІІ.
Уряди - учасники цієї угоди, надалі пойменовані Сторонами, домовились, зокрема, про таке: кожна з Сторін визнає право власності іншої Сторони й громадян та юридичних осіб по відношенню до розташованих на її території підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філії, долі, паї, акції та інше майно), які на 1 грудня 1990 року перебували у віданні органів державного управління іншої Сторони, а також були власністю інших юридичних та фізичних осіб, за винятком об'єктів, що збудовані з метою ліквідації наслідків форс-мажорних обставин. Сторони взаємно визнають, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на їх території (або відповідні долі участі в цих об'єктах) - санаторії, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади, - будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів республіканського бюджету іншої Сторони, а також підприємств та організацій республіканського і колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї Сторони. Інші об'єкти соціальної сфери можуть бути предметом цієї Угоди по взаємній домовленості Сторін. Сторони вважають за доцільне надавати на своїй території земельні ділянки у користування, як для діючих, так і для тих, що створюються, об'єктів соціальної сфери іншої Сторони, її юридичним і фізичним особам. Надання земельних ділянок іншій Стороні, а також платня за їх використання здійснюються на загальних підставах, які визначаються законодавством Сторони місцезнаходження об'єкта.
Місцевий господарський суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документальні докази, дійшов обґрунтованого висновку, що база відпочинку “Волна”, яка розташована в с. Лиман Татарбунарського району Одеської області, є державним майном Республіки Молдова.
Відповідно до статті 5 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності кожна сторона має право продати, обміняти, передати у заставу, здати в оренду, передати безкоштовно або на договірних засадах свою власність іншій Стороні, її фізичним і юридичним особам. Реалізація положень цієї статті здійснюється органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном кожної з Сторін, відповідно до законодавства Сторони місцезнаходження об'єктів власності, якщо інше не передбачено додатковими угодами Сторін.
Законом України “Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності та Протоколу між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11 серпня 1994 року” виконання зазначених функцій покладено на Фонд державного майна України.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 року обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно; речові права на чуже нерухоме майно: право володіння; право користування (сервітут); право постійного користування земельною ділянкою; право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право користування нерухомим майном строком більш як один рік.
Частина 3 ст. 17 вказаного Закону встановлює, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації речових прав орган державної реєстрації прав згідно із порядком ведення Державного реєстру прав зобов'язаний надати до відома заявників.
Згідно зі статтею 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Стаття 658 Цивільного кодексу України встановлює, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Наявний в матеріалах справи лист від 05.12.2006 року № 27-1363 Департаменту міждержавних майнових відносин та спільних підприємств Фонду державного майна України свідчить, що в рамках Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова від 11.08.1994 року Державне підприємство “Рибницький будівельний трест” (м. Рибниця Республіка Молдова) надало Фонду державного майна України пакет документів для визнання права власності на базу відпочинку “Волна”. Станом на 05.12.06 року право власності на базу відпочинку “Волна” не визнано, надані молдавською стороною документи знаходяться на розгляді.
Згідно з довідкою ТОВ “Татарбунарське районне БТІ та РОН” від 26.06.2008 року № 164 відомості про реєстрацію права власності на базу відпочинку “Волна” в селі Лиман Татарбунарського району -відсутні.
Таким чином, висновок місцевого господарського суду щодо недоведення сторонами визнання та реєстрації у встановленому чинним законодавством України порядку права власності на спірний об'єкт на дату розгляду справи є таким, що відповідає обставинам справи і ґрунтується на нормах матеріального права.
Також, в матеріалах справи відсутні докази передачі фондом Державного майна України повноважень будь-якому іншому органу на розпорядження спірним державним майном.
Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Стаття 220 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно частини 3 ст. 209 Цивільного кодексу України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частина 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про невідповідність оспорюваних договорів купівлі-продажу від 08.06.2005 року б/н та від 24.07.2007 року № 7 вимогам ст. 658 Цивільного кодексу України та Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, що зумовлює визнання вказаних договорів купівлі-продажу недійсними.
Обґрунтованою є також і правова позиція місцевого господарського суду стосовно незастосування наслідків визнання правочинів недійсними з зазначенням права сторін звернутися в подальшому з відповідними позовами.
Слід визнати підставним висновок суду щодо відмови Міністерству економіки ПМР в задоволенні вимог про виселення ПП “Континент” з бази відпочинку “Волна”. Така позиція відповідає положенням ст. 387 Цивільного кодексу України, і суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на недоведеність Міністерством економіки ПМР свого права власності на спірний об'єкт.
Щодо висновку суду про припинення провадження у справі відповідно до п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині вимог ПП “Континент” про визнання недійсним протоколу № 15 від 24.07.2007 року Комісії по оцінці та приватизації майна державної власності, колегія судів зазначає, що виходячи зі змісту ст. 12 Господарського процесуального кодексу України місцевий господарський суд на законних підставах дійшов до висновку, що цей спір непідвідомчий господарському суду.
Посилання скаржника на частину 1 ст. 656 Цивільного кодексу України судова колегія вважає помилковим, оскільки вказана норма права регулює поняття предмету договору купівлі-продажу, а місцевим господарським судом досліджувалось право продажу товару (ст. 658 Цивільного кодексу України).
Твердження скаржника стосовно неправильного встановлення судом моменту набуття спірним майном статусу нерухомого майна не приймаються до уваги, оскільки такі доводи є наслідком довільного тлумачення висновків суду.
При цьому колегія суддів зазначає, що поняття нерухомого майна визначено статтею 181 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Доводи скаржника щодо наявності протиріччя у висновках суду відхиляються судовою колегією, оскільки встановлення судом недоведеності Міністерством економіки ПМР у встановленому законом порядку свого права власності на базу відпочинку “Волна” не позбавляє Міністерство економіки ПМР як уповноважений орган державної влади і управління, права на заявлення вимоги про визнання угоди недійсною.
Інші доводи скаржника спростовуються вищевикладеним і не потребують додаткового правового аналізу судової колегії.
Враховуючи вищенаведене, апеляційну скаргу ПП “Континент” слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2008 року - без змін як законне та обґрунтоване.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2008 року по справі № 20-15-21/214-07-7116 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства “Континент” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.Т. Лавренюк