ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року Справа № 01/5026/1357/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЗаріцької А.О.,

суддівКоваленка В.М., Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

на постанову та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року господарського суду Черкаської області від 26 березня 2013 року

у справі господарського суду№ 01/5026/1357/2012 Черкаської області

за заявою докомпанії "Муано Трейдінг Лімітед" товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго"

про розпорядник майна визнання банкрутом Левченко В.М.,

за участю представників:

ПАТ "ОТП Банк" Кузьменко Я.Л.,

ТОВ "Концерн Нафтаенерго" Ткаченко Г.В., Коханія О.В.,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2012 року за заявою компанії "Муано Трейдінг Лімітед" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Концерн Нафтаенерго" в порядку ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 березня 2013 року (суддя: Чевгуз О.В.) визнано кредиторські вимоги до ТОВ "Концерн Нафтаенерго", зокрема, вимоги компанії "Муано Трейдінг Лімітед" в розмірі 393 829, 04 грн.; ТОВ "Український промисловий банк" в розмірі 6 127 894, 42 грн.; ПАТ "Дельта Банк" в розмірі 11 026 218,75 грн.

Вимоги ТОВ "Український промисловий банк" на суму 5 880 350, 86 грн. та ПАТ "Дельта Банк" на суму 11 026 218,75 грн. внесено окремо до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають задоволенню у першу чергу.

Вимоги компанії "Муано Трейдінг Лімітед" на суму 5 365 грн., ТОВ "Український промисловий банк" на суму 1 073 грн. віднесено до першої черги.

Вимоги компанії "Муано Трейдінг Лімітед" на суму 388 464, 04 грн. віднесено до четвертої черги.

Вимоги ТОВ "Український промисловий банк" на суму 246 470, 56 грн. окремо внесено до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу.

У визнанні кредиторських вимог ПАТ "ОТП Банк" на суму 15 709 936, 59 грн. та ПАТ "Дельта Банк" на суму 23 094 544, 29 грн. відмовлено.

Зобов'язано кредиторів та розпорядника майна боржника провести засідання зборів кредиторів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року (колегія суддів: Сотніков С.В. - головуючий, Доманська М.Л., Шипко В.В.) ухвалу господарського суду Черкаської області від 26 березня 2013 року, в частині визнання кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" в розмірі 11 026 218,75 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів як вимог, що повністю забезпечені заставою, відмови у визнанні кредиторських вимог ПАТ "ОТП Банк" в розмірі 15 709 936, 59 грн., відмови ПАТ "Дельта Банк" в розмірі 23 094 544, 29 грн. залишено без змін

ПАТ "ОТП Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 26 березня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року, в частині не включення банку до реєстру вимог кредиторів. Прийняти нове рішення, яким включити вимоги ПАТ "ОТП Банк" до боржника у розмірі 15 709 936, 59 грн. до реєстру вимог кредиторів відповідної черги.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 15 Закону, ч.1 ст. 553, ч. 1 ст. 554, ч. 2 ст. 556, ст.ст. 520, 629 ЦК України, ст.ст. 43, 82, 105 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ "ОТП Банк" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 14 Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Частиною 2 ст. 15 Закону визначено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

З матеріалів справи вбачається, що оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Концерн Нафтаенерго" опубліковане в газеті "Голос України" № 198 (5448) від 20 жовтня 2012 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після публікації вказаного оголошення у встановлений ст. 14 Закону строк, 19 листопада 2012 року ПАТ "ОТП Банк" звернулося з грошовими вимогами до боржника в розмірі 15 709 936, 59 грн. і просило про визнання його вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів боржника.

Обґрунтовуючи свої вимоги до боржника в розмірі 15 709 936, 59 грн., Заявник, послався на договір про надання банківських послуг № CR 11-015/28-2 від 11 квітня 2011 року, укладений між ним та боржником. На виконання умов вказаного договору ПАТ "ОТП Банк" надало боржнику банківську послугу - банківський кредит на підставі заявок боржника зі строком повернення до 30 квітня 2013 року.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником умов договору про надання банківських послуг ПАТ "ОТП Банк" звернулося до нього з вимогою про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредитних коштів, яка боржником отримана 12 червня 2012 року.

Крім того, судами встановлено, що 7 березня 2012 року між ПАТ "ОТП Банк" (кредитор), громадянином ОСОБА_10 (поручитель) та ТОВ "Концерн Нафтаенерго" (боржник) укладено договір поруки № SR 11-027/28-2/1, за умовами якого поручитель зобов'язувався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за вказаним вище кредитним договором, та прийняти на себе права і обов'язки боржника в повному обсязі за умовами визначеними в договорі.

Заперечуючи проти вимог ПАТ "ОТП Банк" ТОВ "Концерн Нафтаенерго" послалося на договір поруки від 7 березня 2012 року, за яким за повне та своєчасне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком поручився ОСОБА_10 22 червня 2012 року ОСОБА_10 підписав повідомлення про порушення зобов'язань боржником і взяв на себе обов'язок виконати кредитні зобов'язання ТОВ "Концерн Нафтаенерго" перед ПАТ "ОТП Банк".

Відмовляючи ПАТ "ОТП Банк" у визнанні кредиторських вимог та включені їх до реєстру вимог кредиторів боржника суд першої інстанції виходив з цих же обставин і послався на те, що з 22 червня 2012 року поручитель ОСОБА_10 взяв на себе зобов'язання ТОВ "Концерн Нафтаенерго" перед ПАТ "ОТП Банк" за кредитним договором № CR 11-015/28-2 від 11 квітня 2011року, тому з 22 че"Концерн Нафтаенерго" рвня 2012 року ПАТ "ОТП Банк" втратило право вимоги до ТОВ "Концерн Нафтаенерго" за вказаним кредитним договором.

При цьому місцевий господарський суд в ухвалі вказав, що наведені вище умови передбачені п.п. 1.1, 3.6., 3.7 договору поруки № SR 11-027/28-2/1 від 7 березня 2012 року.

Суд апеляційної інстанції з висновками місцевого господарського суду погодився, послався на ст. 520 Цивільного кодексу України про заміну боржника у зобов'язанні і в оскаржуваній постанові зазначив, що фактично відбулося переведення боргу. При цьому, згодою кредитора на переведення боргу суд апеляційної інстанції вважає направлення ПАТ "ОТП Банк" 22 червня 2012 року поручителю повідомлення про порушення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України з висновками судів попередніх інстанцій погодитися не може, оскільки вони суперечливі, не ґрунтуються на матеріалах справи і вимогах законодавства.

Стаття 520 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), передбачає заміну боржника у зобов'язанні - боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтями 513, 521 ЦК України передбачено що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Разом з тим, боржник і суди попередніх інстанцій, аналізуючи обставини за яких виникли спірні правовідносини та обґрунтовуючи висновки про втрату ПАТ "ОТП Банк" права вимоги до боржника, посилалися на договір поруки № SR 11-027/28-2/1 від 7 березня 2012 року.

Порука є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтями 513, 520, 521 ЦК України визначено порядок заміни боржника у зобов'язанні та форму правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні.

За наведених обставин суди попередніх інстанцій мали належно перевірити доводи сторін, дати належну правову оцінку спірним правовідносинам і встановити підстави виникнення зобов'язання у поручителя ОСОБА_10 та його обсяг.

Судове рішення визнається законним і обґрунтованим лише у разі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Належно не обґрунтоване судове рішення, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню.

Частиною. 1 ст. 11110 ГПК України визначено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

В межах повноважень, визначених ст. 1119 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. До суду апеляційної інстанції справа направляється на новий розгляд, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. (ч. 3 ст. 1119 ГПК України)

Враховуючи викладені вище обставини щодо прийняття судами попередніх інстанцій судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає необхідним постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року скасувати повністю, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 26 березня 2013 року скасувати в частині невизнання та не включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог ПАТ "ОТП Банк", і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для належного виконання вимог закону та прийняття, у відповідній частині, законного і обґрунтовано рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року та ухвалу господарського суду Черкаської області від 26 березня 2013 року у справі № 01/5026/1357/2012, в частині невизнання та не включення до реєстру вимог кредиторів боржника грошових вимог ПАТ "ОТП Банк", скасувати.

Справу в означеній частині передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Головуючий А. Заріцька

Судді В. Коваленко

В. Поліщук