ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.10.08 Справа № 18/86/08
Носівець В.В.
за позовом: приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до відповідача: Державного проектного інституту «Запоріжцивільпроект»(69095, м. Запоріжжя, вул. Пушкіна, 4)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: виконавчий комітет Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. І Бердянської ради,2)
про узгодження межі земельної ділянки та виконання зобов'язань за договором земельного сервітуту.
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2. на підставі довіреності бланк №741629 від 15.07.2008 р.
від відповідача: Бірковський Д.Б. на підставі довіреності б/н від 04.08.2008 р.
від третьої особи: не з'явився
СУТНІСТЬ СПОРУ:
10.06.2008 р. в господарський суд Запорізької області звернувся приватний підприємець ОСОБА_1 з позовом до Державного проектного інституту «Запоріжцивільпроект»про зобов'язання відповідача здійснити погодження межі земельної ділянки по вул. Макарова, 27 (на території бази відпочинку “Фрегат”) площею 0,0072 га для обслуговування кіоску з літнім торговельним майданчиком згідно Акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі ділянки від 28.03.2007 р. Крім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача належним чином виконувати умови договору про установлення права обмеженого користування земельною ділянкою (сервітут) від 13.07.2004 р. та не чинити перешкод в користуванні згідно з договором пішохідних і автомобільних доріг та об'єктами інженерної інфраструктури по вулиці Макарова на території бази відпочинку “Фрегат” згідно узгодженого ситуаційного плану та плану земельної ділянки по встановленню сервітуту, на підставі статей 98, 102 Земельного кодексу України.
Позивач мотивує свої вимоги наступним, а саме: вказує, що на земельній ділянці площею 0,0072 га на території бази відпочинку «Фрегат», по вулиці Макарова, 27 у місті Бердянськ їй на праві власності належить торгівельний кіоск, який вона купила у громадянина ОСОБА_3. на підставі договору купівлі-продажу торговельного кіоску від 01.03.2004 року. 27.07.2004 р. приватний підприємець ОСОБА_1 уклала договір з Бердянською міською радою про оренду землі, за умовами якого прийняла в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для обслуговування кіоску з літнім торговельним майданчиком, яка знаходиться в м. Бердянську, Запорізької області, по вулиці Макарова (на території б/в «Фрегат»), площею 0,0072 га. Даний договір містив в собі всі істотні умови і відповідав вимогам чинного законодавства України, був погоджений із суміжним землекористувачем (ДПІ «Запоріжцивільпроект», який на той час не заперечував проти погодження меж спірної земельної ділянки) та зареєстрований в Запорізькій філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», який був укладений строком до 01.04.2007 року. Позивач, маючи переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, зібрала необхідну документацію для продовження дії договору оренди землі і звернулася із відповідною заявою до Бердянського міського голови 14.11.2006 р. Рішенням Бердянської міської ради № 22 від 28.02.2007 р. договір оренди землі був поновлений строком до 01.02.2008 року. 13.09.2007 р. позивачка знову звернулася із відповідною заявою до Бердянського міського голови з проханням внести зміни до п. 1.1. Рішення Бердянської міської ради № 22 від 28.02.2007 р. в частині строку поновлення договору оренди земельної ділянки. Рішенням Бердянської міської ради № 13 від 29.09.2007 р., на підставі заяви позивачки від 13.09.2007 р., були внесені зміни до пункту 1.1. Рішення Бердянської міської ради № 22 від 28.02.2007 р. у частині поновлення договору оренди земельної ділянки ПП ОСОБА_1 по вул. Макарова (на території б/в «Фрегат»), для обслуговування кіоску з літнім торговельним майданчиком, а саме: замість слів: «строком до 01.02.2008 р.»читати: «строком до 01.02.2012 р.». Позивачка почала розробляти документацію із землеустрою і з цією метою 03.04.2007 р. направила відповідачеві акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 28.03.2007 р., який на час звернення із позовом до суду не підписаний з боку відповідача, що на думку позивача є незаконним, і що змусило її звернутися до суду з відповідними вимогами. Позивачка також зазначає, що до моменту поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідач не заперечував проти цього, що підтверджують листи від 15.04.2001 р., 18.03.2004 р. та узгоджений з ним Акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 24.03.2004 р. Будь-яких змін в розташуванні земельної ділянки чи умов роботи торгового кіоску за цей період зі сторони позивача проведено не було. Таким чином, не маючи об'єктивних причин для відмови в узгодженні розташування земельної ділянки, відповідач своїми діями перешкоджає позивачу в оформленні поновлення договору оренди земельної ділянки та заняттям підприємницькою діяльністю. Стосовно другої позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача належним чином виконувати умови договору сервітуту і не чинити перешкод позивачеві в користуванні об'єктами, відповідно до умов договору сервітуту, то позивачка мотивує її наступним чином: по-перше, хоча договір про установлення права обмеженого користування земельною ділянкою (сервітуту) від 13.07.2004 р. був укладений між ОСОБА_1і відповідачем, позивач вважає що її вимоги підлягають розгляду за правилами ГПК України, оскільки цей договір був укладений для здійснення нею підприємницької діяльності як землекористувача спірної земельної ділянки, наданої для здійснення підприємницької діяльності; по-друге, позивач зазначає, що відповідач забороняє їй, згідно умов договору сервітуту, користуватися пішохідними і автомобільними дорогами і об'єктами інженерної інфраструктури, що грубо порушує умови укладеного між ними договору сервітуту і її права. Ці факти позивачка підтверджує зверненнями, за фактом порушення її прав, до Бердянської міжрайонної прокуратури і Бердянського міського голови, згідно з відповідями яких, їй запропоновано звернуся за вирішенням подібних (земельних) спорів до суду.
17.06.2008 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 16.07.2008 р. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - виконавчий комітет Бердянської міської ради. У судовому засіданні 16.07.2008 р. була оголошена перерва до 06.08.2008 р. Ухвалою суду від 06.08.2008 р. за клопотанням сторін строк вирішення спору продовжений на три місяці -до 10.12.2008 р. та розгляд справи відкладений до 29.09.2008 р. Ухвалою суду від 11.08.2008 р. повернуто зустрічну позовну заяву відповідачу за первісним позовом, з підстав викладених в ухвалі.
В судовому засіданні 29.09.2008 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд зобов'язати відповідача здійснити погодження межі земельної ділянки по вул. Макарова, 27 (на території бази відпочинку “Фрегат”) площею 0,0072 га для обслуговування кіоску з літнім торговельним майданчиком згідно Акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 28.03.2007 р. шляхом підписання даного акту. Іншу вимогу позивач залишив без змін.
Заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, не суперечить чинному законодавству України, приймається судом до розгляду та задовольняється.
Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.
В судовому засіданні 29.09.2008 р. оголошено перерву до 27.10.2008 р. для підготовки повного тексту рішення у справі. 27.10.2008 р. закінчений розгляд справи, прийнято рішення, яке оголошено у судовому засіданні в повному обсязі. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Позивач підтримав уточнені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, посилаючись на ст.ст. 98, 102, 106, 158 Земельного кодексу України.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Представник відповідача надав суду письмовий відзив, згідно якого пояснив суду, що ДПІ «Запоріжцивільпроект»не надавав згоди на припинення права користування земельною ділянкою, відведеною йому раніше "для розміщення та обслуговування пляжу", а листом № 211 від 18.03.2004 року не заперечував проти передачі в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 72м2 (0,0072 га), «"із складу території бази відпочинку «Фрегат»", для здійснення роздрібної торгівлі у кіоску. Відповідач звернув увагу суду на наступні факти: по-перше, згідно із Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою № 002991 від 25.08.1999 р. відповідачу була виділена на праві постійного користування земельна ділянка площею 0,5434 га для розміщення та обслуговування бази відпочинку «Фрегат»по вул. Макарова, 27; по-друге, згідно із договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 10.09.1999 року відповідач прийняв у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,1986 га строком на десять років для розміщення та обслуговування пляжу по вул. Макарова, 27. Відповідно до Рішення Бердянської міської ради № 10 від 29.04.2004 р. було припинено право користування ДПІ «Запоріжцивільпроект»частиною земельної ділянки, площею 0,0072 га, розташованої по вул. Макарова, 27, наданої для розміщення та обслуговування бази відпочинку «Фрегат», підставою чого був лист від 18.03.2004 р. № 211. Фактично позивачу передано та він займає земельну ділянку, розташовану на території пляжу, а не бази відпочинку «Фрегат». Таким чином відповідач вважає, що позивач та третя особа не додержувались норм земельного кодексу - частина 2 статті 149 Земельного Кодексу України, згідно якої - «Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів...». Крім того, відповідач зазначив у відзиві, що Бердянська міська рада так і не внесла зміни до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою № 002991 від 25.08.1999 р.; що акту приймання-передачі земельної ділянки, площею 0,0072 га, між міською радою і відповідачем взагалі не існує; що жодні зміни в договір оренди від 10.09.1999 року, укладений між міською радою і відповідачем, не вносилися. Посилання позивача в позовній заяві на Договір «Про встановлення права обмеженого користування земельною ділянкою (сервітуту)»від 13.07.2004 р. відповідач вважає неправомірним, оскільки зазначений Договір ніколи між позивачем та відповідачем не укладався. Договір, на який фактично посилається позивач підписаний неповноважним на те заступником директора Шатило О.В., засвідчений штампом б/в «Фрегат»та громадянкою ОСОБА_1., а не приватним підприємцем Дворниковою. Більш того, на підставі п. 3.3. цього договору, де зазначено, що підставами припинення земельного сервітуту є не використання його протягом трьох років. Громадянка ОСОБА_1 ніколи не користувалася цим земельним сервітутом, ним фактично користувалася ПП ОСОБА_1 Таким чином, відповідач вважає, що договір земельного сервітуту припинив свою дію ще 13.07.2007 р.
Представник третьої особи був присутнім в судовому засіданні 16.07.2008 р., усно підтримав позовні вимоги і вважає їх обґрунтованими на інші судові засідання представник третьої особи на виклик суду не з'являвся, витребуваних судом документів не надавав, про причини неявки суд не повідомляв.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд встановив:
01.03.2004 року позивач за договором купівлі-продажу придбала у ОСОБА_3. торговий кіоск для здійснення роздрібної торгівлі, який знаходиться на території бази відпочинку “Фрегат” по вул. Макарова, 27 у м. Бердянськ (т. 1 ар.с. 63). У ОСОБА_3. був укладений 06.10.2001 р. договір оренди земельної ділянки з Бердянською міською радою, відповідно до умов якого він прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,0072 га, розташовану в місті Бердянську по вул. Макарова, 27 (на території б/в «Фрегат») строком до 01.09.2004 р. з земель міської ради.
База відпочинку «Фрегат»є державною власністю, що підтверджено «Свідоцтвом про право власності»від 11.05.1999 р. реєстровий № 371 та знаходиться на балансі Державного проектного інституту «Запоріжцивільпроект», уповноваженим органом управління майном є Міністерство регіонального розвитку та будівництва України. Балансоутримувачем бази відпочинку “Фрегат”, на території якої розташований торговий кіоск позивача, є відповідач -Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект».
Рішенням виконкому Бердянської міської ради народних депутатів від 05.08.1999 р. № 459 п. 2.1. Державному проектному інституту «Запоріжцивільпроект»була надана на праві постійного користування земельна ділянка площею 0,5434 га, для розміщення та обслуговування бази відпочинку «Фрегат»по вулиці Макарова, 27 і видано Державний Акт на право постійного користування цією земельною ділянкою І-ЗП № 002991 від 25.08.1999 року, про що в книзі записів державних актів на право постійного користування землею був здійснений запис № 804. (т.1 ар.с. 134-136). На підставі рішень виконкому Бердянської міської ради № 459 від 05.08.1999 р. (пункт 4) та № 512 від 02.09.1999 р. (пункт 4.5.) між Державним проектним інститутом «Запоріжцивільпроект»та Бердянською міською радою 10.09.1999 р. був укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), зареєстрований в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 06.02.2001 р. за № 43, згідно умов якого відповідач отримав у тимчасове користування земельну ділянку площею 0,1986 га строком на десять років для розміщення та обслуговування пляжу по вул. Макарова, 27 (т. 1 ар.с. 137-138).
Отже, в користуванні відповідача є дві земельних ділянки, перша -площею 0,5434 га, яка надана в постійне користування "для розміщення та обслуговування бази відпочинку «Фрегат»по вулиці Макарова, 27", та друга, надана в оренду -площею 0,1986 га "для розміщення та обслуговування пляжу по вулиці Макарова, 27".
02.03.2004 р. ПП ОСОБА_1 звернулася до Бердянського міського голови із заявою про дозвіл на переоформлення договору оренди земельної ділянки площею 0,0072 га, в зв'язку із купівлею на ній торговельного кіоску, який знаходиться на пляжній території бази відпочинку «Фрегат»по вул. Макарова, 27, що належить відповідачу, який не заперечує проти цього (т. 1 ар. с. 62).
Згідно листа № 211 від 18.03.2004 року, ДПІ «Запоріжцивільпроект»дійсно не заперечував проти передачі в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 72 м2 (0,0072 га), для здійснення роздрібної торгівлі у кіоску, який розташований на території бази відпочинку «Фрегат»по вулиці Макарова, 27 (т. 1 ар.с. 60).
В 2004 році позивачем було узгоджено розміщення та обслуговування кіоску з літнім майданчиком на території бази відпочинку «Фрегат»як з представником ДП«Бердянськземресурс»так і з відповідачем. Для цього був складений Акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 24.03.2004 р., яким проведено встановлення на місцевості та погодження межі земельної ділянки по вул. Макарова (на т-рії б/в Фрегат) в тому числі з представником суміжного землекористувача - б/в «Фрегат»який пред'явив свої повноваження. (т. 1 ар.с. 59).
Рішенням Бердянської міської ради Запорізької області № 10 від 29.04.2004 року (т. 1 ар. с. 84) припинено право користування відповідача частиною земельної ділянки, площею 0,0072 га, розташованої по вул. Макарова, 27, наданої "для розміщення та обслуговування бази відпочинку "Фрегат" і вирішено внести зміни до Державного акта на право постійного користування землею, реєстраційний № 804, а рішенням Бердянської міської ради Запорізької області № 11 від 29.04.2004 року (т. 1 ар.с. 57) передано в короткострокову оренду позивачу земельну ділянку площею 0,0072 га "розташовану по вул. Макарова (на території бази відпочинку "Фрегат") для обслуговування кіоску з літнім торговельним майданчиком, строком до 01.04.2007 р."
27.07.2004 року позивачка уклала із Бердянською міською радою договір оренди земельної ділянки, згідно п.п. 1.1., 2.1. якого орендодавець (Бердянська міська рада) надає, а орендар (ПП ОСОБА_1) приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для обслуговування кіоску з літнім торговельним майданчиком, яка знаходиться в м. Бердянську, Запорізької області, по вул. Макарова (на території б/в “Фрегат”) площею 0,0072 га. Строк дії договору, відповідно до п. 3.1 встановлено до 01.04.2007 року. Договір оренди землі зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.02.2005 р. за № 040526500078 (т. 1 ар.с. 52-55).
Також судом з'ясовано, що позивачу, на підставі рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 22 від 28.02.2007 р., було поновлено договір оренди земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, передавши в короткострокову оренду ПП ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0072 га, розташовану по вул. Макарова (на території б/в “Фрегат”) для обслуговування кіоску з літнім торговельним майданчиком строком до 01.02.2008 р. (т. 1 ар. с. 77).
13.09.2007 р. позивачка звернулася із заявою до Бердянського міського голови з проханням внести зміни до п. 1.1. Рішення Бердянської міської ради № 22 від 28.02.2007 р. в частині строку поновлення договору оренди земельної ділянки. Рішенням Бердянської міської ради № 13 від 29.09.2007 р., на підставі заяви позивачки від 13.09.2007 р., були внесені зміни до пункту 1.1. Рішення Бердянської міської ради № 22 від 28.02.2007 р. у частині поновлення договору оренди земельної ділянки ПП ОСОБА_1 по вулиці Макарова (на території б/в «Фрегат»), для обслуговування кіоску з літнім торговельним майданчиком, а саме: замість слів: «строком до 01.02.2008 р.»читати: «строком до 01.02.2012 р.»(т. 1 ар. с. 96). Позивачка почала розробляти документацію із землеустрою для переукладення договору оренди земельної ділянки та реєстрації його в ДП «Центр ДЗК про Держкомземі України»і з цією метою 03.04.2007 р. (т. 1 ар. с. 94) направила відповідачеві акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 28.03.2007 р., який на час звернення із позовом до суду не підписаний з боку відповідача (т. 1 ар. с. 93).
Також суд вважає за необхідне зазначити, що земельна ділянка, на якій первісно був розташований торговий кіоск (ще ОСОБА_3.), на той час (2001 рік) не вилучалася взагалі із користування відповідача, ані з земель, що знаходяться в постійному користування, ані з земель, що знаходяться в оренді, хоча ці обидві земельні ділянки були передані відповідачу в користування ще в 1999 році; рішенням виконкому Бердянської міської ради № 494 від 16.08.2001 р.(т. 1 ар. с. 38), на підставі якого пізніше Іванов О.Д. уклав з Бердянською міською радою договір оренди земельної ділянки, п. 3 було вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки та надати її у тимчасове користування на умовах оренди за рахунок земель міської ради: ПП ОСОБА_3. земельну ділянку, площею 0,0072 га, розташовану по вул. Макарова (на території б/в «Фрегат»), для розміщення та обслуговування кіоску з літнім торговельним майданчиком; і тільки в 2004 р. частина земельної ділянки була вилучена із постійного користування відповідача на території бази відпочинку «Фрегат»і передана позивачу для розміщення і обслуговування кіоску з літнім торговельним майданчиком.
Позивач і відповідач підтвердили в судовому засіданні факт того, що зовнішні межі земельної ділянки, площею 0,0072 га в місті Бердянськ по вулиці Макарова, 27, яка була надана в оренду позивачу, визначені актом про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 24.03.2004 року і більше ніколи не змінювалася; кіоск дійсно розташований на території пляжу, а не на території бази відпочинку «Фрегат»(т. 1 ар.с. 59). Як вбачається з зазначеного акту, землекористувачі встановили та погодили на місцевості межі земельної ділянки саме на території бази відпочинку “Фрегат”, яка була вилучена із постійного користування відповідача, тоді як фактично позивачу передано та він займає земельну ділянку, якою користується відповідач на умовах оренди і яка розташована на території пляжу бази відпочинку «Фрегат», про що свідчать ситуаційна схема, додана до експлікації земельних угідь (доречі виконана на замовлення ПП ОСОБА_1) (т. 2 ар.с. 38-39), а також ситуаційний план (т. 1. ар. с. 48), зроблений ще під час укладення договору оренди земельної ділянки з ПП ОСОБА_3.
Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, власник земельної ділянки -Бердянська міська рада, не приймала рішення щодо передачі позивачу в оренду земельної ділянки, розташованої на території пляжу, а лише на території бази відпочинку «Фрегат», частина якої була вилучена у відповідача із постійного користування, в передбаченому законом порядку, і вирішено внести зміни до Державного акту на право постійного користування землею. Площа земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні у відповідача на умовах оренди (пляж), згідно договору оренди від 10.09.1999 р., не змінювалася, не вилучалася із користування відповідача, а тому саме він має право нею користуватися, як землекористувач, що набув це право на підставі договору на строк в ньому вказаний, а не позивач.
Отже, відмова відповідача в погодженні позивачу меж земельної ділянки в місті Бердянськ по вул. Макарова, 27 (на території бази відпочинку “Фрегат”) площею 0,0072 га для обслуговування кіоску з літнім торговельним майданчиком, згідно Акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 28.03.2007 р. є правомірною, оскільки кіоск з літнім торговельним майданчиком фактично знаходиться на земельній ділянці, що розташована на орендованій відповідачем території (території пляжу), що відповідає ситуаційній схемі і ситуаційному плану.
Стаття 93 Земельного кодексу України передбачає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст.ст 30, 33 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
Пунктом 1 ст. 126 Земельного кодексу України вказано, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Як встановлено судом, позивачу поновлено договір оренди земельної ділянки до 01.02.2012 р. межі якої визначені на місцевості, тобто, по вул. Макарова, 27 (на території бази відпочинку “Фрегат”) площею 0,0072 га, але фактично на місцевості торговельний кіоск позивача знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0072 га, яка є територією пляжу і яка ніколи не вилучалася із користування (оренди) відповідача і не передавалася в оренду позивачу. Згідно матеріалів справи, відповідні зміни до договору оренди земельної ділянки (як відповідача так і позивача) та акту погодження меж земельної ділянки внесено не було, хоча відповідач ще 18.08.2004 року звертався до начальника управління земельних ресурсів м. Бердянська з заявою (вих. № 212) про внесення змін в земельно-кадастрову документацію щодо оренди землі інституту «Запоріжцивільпроект», так як ПП ОСОБА_1 відведена оренда пляжної території б/в «Фрегат» 0,0072 га під торговельний кіоск (т. 2 ар. с. 35).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач не надав доказів, які б підтвердили викладені в позовній заяві обставини, обґрунтовували правові підстави зобов'язання відповідача здійснити погодження межі земельної ділянки по вул. Макарова, 27 (на території б/в «Фрегат») площею 0,0072 га для обслуговування кіоску з літнім майданчиком, шляхом підписання Акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 28.03.2007 р. Таким чином, суд вважає позовні вимоги, в цій частині, необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши вимогу позивача про зобов'язання відповідача належним чином виконувати умови договору про установлення права обмеженого користування земельною ділянкою (сервітут) від 13.07.2004 р. та не чинити перешкод в користуванні згідно з договором пішохідних і автомобільних доріг та об'єктами інженерної інфраструктури по вулиці Макарова на території бази відпочинку “Фрегат” згідно узгодженого ситуаційного плату та плану земельної ділянки по встановленню сервітуту, на підставі статей 98, 102 Земельного кодексу України, суд встановив,
13.07.2004 року був укладений договір про установлення права обмеженого користування земельною ділянкою (сервітуту), що знаходиться за адресою вул. Макарова, 27 (т-рія б/в «Фрегат») між ОСОБА_1і ДПІ «Запоріжцивільпроект» предметом якого є: надання праводавачем (відповідачем) правоволодільцю (позивачу) права обмеженого користування належною відповідачу земельною ділянкою, площею 0,0312 га, призначеною для проїзду-проходу до земельної ділянки, розміщеної за адресою вулиця Макарова, 27; право обмеженого користування включає в себе: безкоштовне і безперешкодне використання об'єктів загального користування (пішохідні і автомобільні дороги, об'єкти інженерної інфраструктури), які розміщені на час передачі земельної ділянки у власність.
Позицію позивача щодо розгляду її другої вимоги за правилами ГПК України, суд знаходить обґрунтованою, оскільки цей договір був укладений для здійснення нею підприємницької діяльності як землекористувача спірної земельної ділянки, наданої для здійснення нею підприємницької діяльності. Твердження відповідача, що Договір «Про встановлення права обмеженого користування земельною ділянкою (сервітуту)»від 13.07.2004 р. є неправомірним, оскільки зазначений Договір ніколи між позивачем та відповідачем не укладався, не мають під собою ґрунтовних підстав. Позиція відповідача, щодо того, що договір, на який фактично посилається позивач підписаний неповноважним на те заступником директора Шатило О.В., засвідчений штампом б/в «Фрегат»та громадянкою ОСОБА_1., а не приватним підприємцем Дворниковою є помилковою. Ппосилання відповідача на той факт, що заступник директора інституту по господарським питанням не мав права підписувати подібні документи (згідно із посадовою інструкцією) суд, з огляду на положення статті 241 ЦК України, вважає безпідставним оскільки, цей документ не був скасований директором інституту, або оскаржений в судовому порядку і визнаний недійсним чи таким, що не відповідає чинному законодавству, з огляду на його підписання неповноважною особою або особою, що перевищила свої повноваження. Таким чином і твердження відповідача, що громадянка ОСОБА_1 ніколи не користувалася земельним сервітутом (тому що ним користувалася фактично ПП ОСОБА_1), і що договір земельного сервітуту припинив свою дію ще 13.07.2007 р. також не знаходять свого підтвердження, оскільки цей договір укладався саме для того, щоб позивач мала можливість проходу-проїзду і користування об'єктами інженерної інфраструктури для здійснення підприємницької діяльності, що вона фактично і робила.
Право земельного сервітуту -це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (ст.. 98 ЗК України). Статтею 100 ЗК України передбачено, що власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки… Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.
Згідно з п. 2.1. Договору про встановлення права обмеженого користування земельною ділянкою (сервітуту) від 13.07.2004 р. даний договір має юридичну силу на термін дії правоустановчого документу і вступає в силу з часу його реєстрації.
Виходячи з приписів чинного законодавства і умов договору, у позивача на час розгляду справи в суді, не зареєстроване право на земельну ділянку, а отже і відсутнє право на земельний сервітут, згідно з умовами Договору про встановлення права обмеженого користування земельною ділянкою (сервітуту) від 13.07.2004 р.
Суд вважає, що вказана вимога є безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги позивача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя В.В. Носівець
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Рішення прийнято 27.10.2008 року.