УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/806/13Головуючий суду першої інстанції:ОСОБА_1

Доповідач суду апеляційної інстанції:ОСОБА_2

"24" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіКустової І.В.,

СуддівПритуленко О.В., Ломанової Л.О.,

При секретаріМартиненко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Судацької міської ради АР Крим, третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_7, про визнання права власності на жилий будинок та зобов'язання вчинити певні дії, за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_7 до ОСОБА_6, Судацької міської ради АР Крим про визнання дій незаконними, визнання права власності на жилий будинок та зобов'язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом Судацької міської ради АР Крим до ОСОБА_6, третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_7, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан шляхом знесення жилої будівлі, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7- ОСОБА_8 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 24 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до Судацької міської ради АР Крим із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що в період з 2008 року по 2010 рік на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0,006 га, розташованій у кварталі забудови «Долина Роз» по вул. Алуштинська у м. Судаку, яка належить територіальній громаді м. Судака, він самочинно побудував жилий будинок, який не може здати у експлуатацію та набути право власності на нього у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Просить визнати за ним право власності на жилий будинок, розташований в районі будинку АДРЕСА_1 привласнити йому номер та почтову адресу та зобов'язати Судацьку міську раду надати позивачу земельну ділянку прощею не менше 0,10 га під збудованим жилим будинком.

Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_7 звернулася з позовом до ОСОБА_6, Судацької міської ради АР Крим, у якому остаточно уточнив вимоги просила визнати незаконними дії Судацької міської ради в частині вирішення питання про виділення земельної ділянки; визнати за нею право власності на жилий будинок, розташований в районі будинку АДРЕСА_1 привласнити йому номер та поштову адресу та зобов'язати Судацьку міську раду надати їй земельну ділянку площею не менше 0,10 га під збудованим жилим будинком.

Судацька міська рада АР Крим подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан шляхом знесення жилої будівлі.

Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_6 самовільно зайняв та використовує без правових підстав земельну ділянку площею 0,006 га, розташовану на землях Судацької міської ради АРК в районі кварталу забудови «Долина Роз» по вул. Алуштинська у м. Судаку. 08 грудня 2010 року його притягнуто до адміністративної відповідальності, але добровільно земельну ділянку останній не звільняє.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 24 квітня 2013 року у задоволенні позовів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовлено. Задоволено зустрічний позов Судацької міської ради АР Крим: зобов'язано ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан шляхом знесення розміщеної на ній капітальної жилої будівлі.

На зазначене рішення суду представником ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подані апеляційні скарги, в яких апелянт наполягає на незаконності та необґрунтованості цього рішення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 не погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав для зобов'язання Судацької міської ради АР Крим надати позивачу спірну земельну ділянку; вважає, що у справі наявні докази звернення позивача із заявою про виділення земельної ділянки до органу місцевого самоврядування.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 не погоджується з висновками суду про відсутність законних підстав для виділення ОСОБА_7 земельної ділянки та наполягає на наявності у неї такого права внаслідок родинних відносин з репресованою бабусею.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційних скарг за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, за таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та доведеності факту порушення прав Судацької міської ради АР Крим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду з огляду на наступне.

Зі змісту позовів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слідує, що вони вимагають визнання права власності на збудований жилий будинок, посилаючись на норми статті 331 та частини 3 статті 376 ЦК України.

Відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 цієї статті визначаються особливості виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, до якого належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, зокрема й будівлі (стаття 181 ЦК України). Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будівлі, споруди тощо) виникає в момент завершення будівництва даного об'єкта. Право власності на нерухоме майно виникає також з моменту прийняття його до експлуатації, якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації.

Якщо відповідно до закону право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, то право власності на дане майно виникає з моменту державної реєстрації. У такому порядку право власності може виникнути, зокрема й на жилий будинок.

Крім того, право на забудову земельної ділянки та набуття права власності на зведені ним будівлі, за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, відповідно до положень частин 1- 3 статті 375 ЦК України має власник земельної ділянки; правові наслідки самочинної забудови, здійсненої особою на чужій земельній ділянці, а саме: знесення самочинно побудованих будівель, встановлюються статтею 376 цього Кодексу (частина 4 вказаної статті).

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Оскільки спірний будинок є самочинним будівництвом, а положення статті 331 ЦК України не регулюють питання виникнення права власності на таке майно, вимоги позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заявлені на підставі норм статті 331 ЦК України не підлягають задоволенню.

Частиною 3 статті 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно із частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що питання про надання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельної ділянки у встановленому порядку не вирішувалося, а тому положення частини 3 статті 376 ЦК України не можуть бути підставою для набуття ними права власності на спірний жилий будинок.

Що стосується вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про зобов'язання Судацької міської ради безоплатно передати їм у власність земельну ділянку під самовільно збудованим жилим будинком колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Стаття 142 Конституції України та стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлюють, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є земля і природні ресурси, що є у власності територіальних громад міст.

Відповідно до частини 1 статті 10 вказаного Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із пунктами «а», «б», «в», «д» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Таким чином, міський раді як суб'єкту земельних правовідносин, який здійснює повноваження власника землі, належить право розпорядження та обов'язок здійснення контролю за використанням земельних ділянок, розташованих на її території.

Згідно із частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із пунктом «б» частини 1 статті 121, статтею 126 ЗК України громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель комунальної власності, право власності на які посвідчується державним актом.

З аналізу цих правових норм слідує, що вирішення питання щодо розпорядження землею є компетенцією органу місцевого самоврядування, яким у цій справі є Судацька міська рада, і не може бути вирішено судовим органом шляхом зобов'язання представника територіальної громади виносити певне рішення щодо розпорядження земельною ділянкою.

Отже, рішення місцевого суду в частині відмови у задоволені позовів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині відмови у зобов'язанні Судацької міської ради надати їм земельну ділянку розташовану під новозбудованим жилим будинком є правильним.

Даних щодо звернення ОСОБА_7 та вирішення уповноваженим на це органом питання про надання їй спірної земельної ділянки та отримання нею відмови у задоволенні відповідної заяви матеріали справи не містять.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність вимог ОСОБА_7 про визнання незаконними дії Судацької міської ради в частині вирішення питання про виділення земельної ділянки цьому позивачу.

Також колегія суддів погоджується в висновком місцевого суду про обґрунтованість позову Судацької міської ради, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що при перевірці додержання вимог земельного законодавства 07 грудня 2010 року встановлено, що на земельній ділянці площею 0,006 га, розташованій на землях Судацької міської ради АРК в районі кварталу забудови «Долина Роз» по вул. Алуштинська у м. Судаку, ОСОБА_6 побудував жилий будинок. 08 грудня 2010 року його притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі статті 211 Земельного кодексу України за самовільне зайняття земельної ділянки (а.с.88-91).

Згідно із пунктом «є» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства

Відповідно до положень пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Статтею 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюються шляхом проведення перевірок.

Згідно зі статтями 125, 126 ЗК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (частини 1, 2 та 3 статті 212 ЗК України).

Звертаючи увагу на порушення права Судацької міської ради на розпорядження земельною ділянкою, розташованою в районі будинку АДРЕСА_1 яка самовільно зайнята ОСОБА_6, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність у цього органу права вимагати від останнього повернути самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан шляхом знесення жилої будівлі.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують.

Посилання апелянтів на можливість ухвалення судового рішення про зобов'язання Судацької міської ради АР Крим надати їм земельну ділянку під збудованим будинком на увагу не заслуговує, оскільки суперечить нормам статті 12 Земельного кодексу України.

Незважаючи на наявність у матеріалах справи переписки ОСОБА_6 з Судацькою міською радою АР Крим (а.с. 38-42) з питання отримання земельної ділянки під збудованим будинком, його довід про неврахування судом цих документів також не заслуговує на увагу, оскільки належним чином це питання не вирішене.

Родинні відносини ОСОБА_7 з репресованою бабусею правового значення для вирішення спору по суті не мають, тому колегія суддів відхиляє твердження цього апелянта про неврахування цих обставин судом.

Отже, доводи апеляційної скарги не містять посилання на правові підстави для скасування рішення Судацького міського суду АР Крим від 24 квітня 2013 року і ухвалення нового рішення відповідно до положень статті 309 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 24 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

І.В.Кустова Л.О.Ломанова О.В.Притуленко