апеляційний суд миколаївської області

Справа №33ц- 608кс/07

Категорія 38

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Лисенка П.П.,  Данилової О.О.,  Мурлигіної О.Я.,  Козаченко В.І.,  Галущенка 0.1.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.  Миколаєві справу за позовом

ОСОБА_1 до відділення ВД Фонду соціального страхування від

нещасних    випадків    на    виробництві    та    професійних    захворювань    України    у

Гайворонському    районі    Кіровоградської    області    /відділення    ВД    ФСНВ     у

Гайворонському районі/ про визнання права на отримання страхових виплат

за касаційною скаргою начальника відділення ВД ФСНВ у Гайворонському районі на     рішення Гай веронського районного суду Кіровоградської області  від 29 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2005 року

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відділення ВД ФСНВ у Гайворонському районі. Позивач зазначав,  що 10 жовтня 1973 року під час роботи на Вільшанському гранітному кар'єрі стався нещасний випадок,  внаслідок чого він втратив 50 відсотків працездатності та визнаний інвалідом Ш групи. Протягом наступного часу він отримував компенсаційні виплати з підприємства,  де працював,  а потім з його правонаступника.

Посилаючись на те,  що у зв'язку з ліквідацією підприємств страхові виплати припинилися,  а відповідач відмовляється їх поновити через відсутність особової справи,  позивач просив визнати за ним право на отримання страхових виплат у зв'язку з трудовим каліцтвом.

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2005 року позов задоволено. За ОСОБА_1. визнано право на отримання страхових виплат.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2005 року доповнено покладення обов'язку на відділення ВД ФСНВ у Гайворонському районі продовжити страхові виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності».

В касаційній скарзі представник відповідача,  посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та невизначеність судових рішеннь,  просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню,  виходячи з наступного.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили страту працездатності» від 22 лютого 2001 року Фонд сплачує страхові виплати працівникам,  які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року,  з того часу,  коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи,  що підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати,  або коли таке право встановлено у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається,  що спір між сторонами виник саме з того,  що відповідач не має особової справи позивача та будь яких документів,  на підставі яких такі виплати може здійснювати. Крім того,  відповідач взагалі заперечує свій обов'язок проводити виплати у зв'язку з находженням підприємства-юридичної особи,  де працював ОСОБА_1,  у м. Одесі.

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на ці обставини,  не визначив дійсний характер спору,  а визнання за ОСОБА_1. права на отримання страхових виплат вважав достатнім для поновлення його прав.

Апеляційний суд дійшов вірного висновку,  що визнання права на отримання виплат,  яке ніким не оспорюється,  не вирішує спір по суті,  але обмежився лише покладанням обов'язку здійснювати такі виплати на відділення ВД ФСНВ у Гайворонському районі.

При цьому у судових рішеннях не зазначено,  на які страхові виплати має право ОСОБА_1,  з якого середньомісячного заробітку вони мають розраховуватися,  з якого часу мають виплачуватися тощо. Ці обставини судами взагалі не досліджувалися та не оцінювалися. Не встановили суди і інші обставини,  які мають значення для вирішення спору,  а саме,  хто,  в якому розмірі,  до якого часу та на якій підставі проводив компенсаційні виплати ОСОБА_1.

Крім того,  ВД ФСНВ у Гайворонському районі посилався на те,  що належним відповідачем у справі має бути відділення за місцем знаходження підприємства-юридичної особи,  де працював потерпілий,  бо Вільшанський кар'єр,  де працював позивач,  був лише виробничим цехом Карє'роуправління Обкміжколгосбуду /м. Одеса/. В акті про нещасний випадок від 1 листопада 1973 року підприємством,  де працював ОСОБА_1,  зазначено Кар'єроуправління Облміжколгоспбуду з зазначенням юридичної адреси у м. Одеса.

Суд першої інстанції не перевірили цих обставин,  не визначили на яких підставах останні виплати ОСОБА_1. проводив ОКР «Голованіський гранкар'єр» та не вирішив питання про притягнення до участі у справі належного відповідача. Не виправив цієї помилки і суд апеляційної інстанції.

Таким чином,  рішення суду першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам  ст. 213 ЦПК України щодо їх законності та обгрунтованості,  а тому підлягають скасуванню.

Оскільки відповідно до ч.1  ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішеннях судів,  справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись  ст.   ст.  336,  344 ЦПК України та Законом України , , Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року,  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу начальника відділення ВД ФСНВ у Гайворонському районі задовольнити.

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2005 року скасувати,  а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.