ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"05" грудня 2006 р. Справа №10/10-НА
за позовом Державного підпрємства "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з Державного матеріального резерву смт. Дунаївці
до Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі м. Дунаївці
про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2005р. №0001382340/0 про
визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 2298524,50 грн., №0001372340/0
про визначення податкового зобов’язання в розмірі 252112 грн.
Суд у складі колегії :
Головуючий суддя Виноградова В.В.
Суддя Олійник Ю.П.
Суддя Огороднік К.М.
секретар судового засідання
(помічник судді) Лісняк О.А.
За участю представників:
від позивача Гнідко С.І.- за довіреністю б/н від 20.01.2006р.
Головата М.Д.- за довіреністю б/н від 20.01.2006р.
від відповідача Павлунішен С.М.- за довіреністю №202/10/10-025 від 21.01.2006р.
Тупов С.В.- за довіреністю №203/10/10-025 від 21.01.2006р.
Журавель І.І.- за довіреністю №205/10/10-025 від 21.01.2006р.
Постанова виноситься 05.12.2006р., так як в судовому засіданні оголошувалась перерва.
У судовому засіданні згідно ч.3 ст. 160 КАСУ проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Суть спору:
Позивач у позовній заяві та в додаткових письмових поясненнях просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0001372340/0 від 29.12.2005р. про визначення суми податкових зобов’язань в розмірі 251112 грн. та №0001382340/0 від 29.12.2005р. про визначення суми податкового зобов’язання в розмірі 2298524,50 грн., винесених за результатами планової перевірки (акт перевірки №6348/23/00952485 від 19.12.2005р.), посилаючись на те, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог Законів України „Про податок на додану вартість”, „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не відповідають фактичним обставинам справи.
Вважає невірним висновок податкового органу про визначення позивачем зобов’язання з ПДВ в грудні 2004р., оскільки в грудні 2004р. проведено списання безнадійної кредиторської заборгованості Держкомрезерву України в сумі 703284,28 грн. і при цьому не збільшено суму податкових зобов’язань з ПДВ в сумі 117217 грн., чим порушено п.4.5.ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”.
При цьому, позивач вважає, що висновок податкового органу, що вказана заборгованість є безнадійною зроблено за відсутності посилань на будь-які первинні документи та суперечить п.1.25 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки не підпадає під ознаки „безнадійної заборгованості”, оскільки стосовно неї не пройшов встановлений ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності (3 роки).
Стосовно викладених в акті перевірки доводів відповідача про заниження позивачем ПДВ в січні 2005р. на 65404 грн. вважає, що такі висновки суперечать чинному законодавству, оскільки позивачем правомірно включено до податкового кредиту в січні 2005р. 22031 грн. з вартості витрат по переміщенню зерна Держкомрезерву України згідно податкової накладної №1295 від 30.09.2005р. Вказує на те, що діяльність по збереженню та переміщенню зерна є господарською діяльністю підприємства, відповідає статутній діяльності підприємства та спрямована на отримання прибутку. Зазначає, що збереження зерна, яке належить Держкомрезерву України здійснювалось відповідно до договору №ЮН-2ЗБ/193-2002р. від 20.02.2002р. та у відповідності до п.4.1 Договору, витрати по переміщенню зерна здійснювалось відповідно до п.4.2 договору за рахунок позивача. Аналогічні доводи позивача щодо неправомірного включення до податкового кредиту в лютому 2005р. ПДВ в сумі 28163 грн. з вартості витрат по відгрузці зерна, що належить Держкомрезерву України, виконаних ДП „Хлібна база №74” згідно податкових накладних №90/18/09 від 30.09.2003р., №15/09 від 23.09.2003р.
Крім того вважає, що доводи перевіряючих щодо реалізації позивачем цукру без застосовування РРО є необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та складу правопорушення, передбаченого п.1 ст.17 Закону України „Про застосовування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Вказує на те, що податковим органом під час перевірки не було взято до уваги, що для реалізації цукру на ринку в Дунаєвецькій МРДПІ було зареєстровано книгу обліку розрахункових операцій на виїзну торгівлю №2207001726 від 30.06.2005р, проте дана книга не була надана для перевірки, оскільки була втрачена. Вважає, що відповідальність за таке порушення передбачена п.2,3 ст.17 вказаного закону.
Вказує на те, що 19.12.2005р. за наслідками планової виїзної перевірки було складено акт №6348/23/00952485, а 26.12.2005р. відповідач дав відповідь на заперечення до акту перевірки. Проте, всупереч вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства перевірок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, який на час винесення податкових повідомлень-рішень не був належним чином складений та підписаний.
Крім того, зазначає, що податковим повідомленням-рішенням №0001382340/0 від 29.12.2005р. відповідач визначив позивачу суму податкового зобов’язання в розмірі 2298524,50 грн. за порушення п.1ст.3,п.1ст.9 Закону України „Про застосовування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” керуючись п.б п.п.4.2.2.ст.4 Закону України №2181, проте визначення податкового зобов’язання, пов’язаного із порушенням в сфері застосування РРО Законом України №2181 не передбачено.
В додаткових письмових поясненнях акцентує увагу, що у податкового органу були відсутні підстави трактувати 703284 грн. як безнадійна заборгованість і визначити з неї суму податкового зобов’язання. При цьому посилається на довідку Держкомрезерву від 30.11.2006р. №4-4/6578та положення п.6 ст.268 Цивільного кодексу України.
Щодо порушень п.п. 7.4.4.ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті включення до податкового кредиту вартості витрат по переміщенню зерна Держкомрезерву , посилається на Закон України “ Про державний матеріальний резерв” , Порядок формування ,розміщення та проведення операці1й з матеріальними цінностями державного резерву( затверджений Постановою КМУ 1129 від 08.10.1997р.
Щодо встановлених податковим органом порушень п.1 ст.3, п.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, звертає увагу на те, що ДПІ не бралось до уваги та не перевірявся РРО № 73894, було проведено перевірку лише РРО №63311 ,який зареєстрований в столові. Крім того. Посилається на положення п.12ст.9 Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Відповідач у письмовому запереченні на позов від 02.02.2006р. проти позову заперечує. Щодо нумерації акту перевірки посилається на Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового ,валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 10. 08.2005р. № 327) , при цьому вказуючи на те, що номер, що містився в направленому позивачу примірнику акту перевірки відповідає реєстраційному номеру журналу вихідної кореспонденції після підписання акта перевірки і зареєстрований у відповідному журналі реєстрації актів податкової інспекції.
Стосовно посилань позивача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення Закону України „Про застосовування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, то зазначає, що прийняття податкового повідомлення не є підставою для скасування рішення про застосування штрафних санкцій.
Щодо фактичних порушень, виявлених під час перевірки, вказує на те, що в ході проведення перевірки було встановлено факт порушень Закону України „Про застосовування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме здійснення реалізації цукру за готівкові кошти без застосовування РРО, підтверджуються поясненнями головного бухгалтера підприємства Толоки В.А., начальником відділу Яремовим О.І., який проводив реалізацію цукру. Вказує на те, що книга розрахункових операцій №2207001726 для перевірки не надавалась, факти втрати книги нічим не підтверджено. Зазначає, що касовий апарат, на який посилається позивач ,дійсно зареєстрований в податковому органі, проте, не проходив перереєстрацію в інспекції та не перебував на обслуговуванні в сервісному центрі. При цьому , з аналізу обов’язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій позивача , що подавалась до податкового органу за період , що перевірявся , випливає факт відсутності використання касового апарату ( про який зазначає у позовній заяві ) у господарській діяльності позивача.
Щодо правильності нарахування податку на додану вартість, зазначає, що витрати по переміщенню зерна, яке є власністю Держкомрезерву, а саме витрати по відвантаженню зерна на ДП „Дунаєвецький КХП” проведені ДП “Керченський КХП” та ДП „Хлібна база №74” відносяться до суми послуг ДП „Дунаєвецький КХП” по зберіганню зернових Держкомрезерву на власних виробничих потужностях, які позивач отримує за плату у відповідності до умов договору №ЮН-2зб/193-2002 від 2002р. Аналізуючи умови договору робить висновок, що такі витрати не входять до послуг ДП „Дунаєвецький КХП” по зберіганню зерна на власних виробничих потужностях, а тому не відшкодовувались Держкомрезервом, така діяльність не передбачає отримання доходу.
Таким чином, доводи позивача про відшкодування витрат Держрезервом, що відображено у валових доходах та у податкових зобов’язаннях по ПДВ, що підтверджено по бухгалтерському обліку, не відповідає дійсності. Посилаючись на п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, пп..7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” вказує на те, що такі витрати до складу податкового кредиту не включаються. Відповідач також не погоджується із доводами позивача стосовно безпідставності збільшення податкового зобов’язання в грудні 2004р. на 117214 грн., відповідачем збільшено податкове зобов’язання в грудні 2004р. на 117214 грн. в результаті списання на доходи підприємства кредиторської заборгованості, по якій закінчився термін позовної давності, що також підтверджується поясненням головного бухгалтера підприємства Толоки В.А. Зазначає, що при проведенні розрахунків з ВАТ „Балтік” Держкомрезервом України у позивача виникла кредиторська заборгованість, доказів про повернення вказаних сум не надходило, первинні документи щодо виникнення даної заборгованості для перевірки не надавались, тому 1106831,67 грн. було віднесено на прибуток ДП „Дунаєвецький КХП” згідно вимог Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Не погоджується із твердженням позивача про те, що бухгалтерський запис не може підтверджувати наявність податкового кредиту чи валових витрат, так як податковий облік не базується на даних бухгалтерського обліку, а повинен підтверджуватись тільки первинними документами. Посилається на вимоги Закону України „Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні”, оскільки метою бухгалтерського обліку є надання повної, правдивої та неупередженої інформації, є обов’язковим для підприємства, а податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Для вирішення спірних питань щодо визначення сум податкового зобов’язання та податкового кредиту та щодо дійсності факту проведення операцій по реалізації цукру через касовий апарат, за клопотанням позивача, ухвалою господарського суду від 14.02.2006р. по адміністративній справі №10/10-НА у відповідності до ст.81 КАС України призначено комплексну судову експертизу (судово-бухгалтерську та судово-технічну), проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, при цьому провадження у справі відповідно до п.3 ч.2 ст. 156 КАСУ було зупинено.
В зв’язку з надходженням висновку комплексної судової експертизи №532 від 29.09.2006р. (лист вх.№01-21/11203 від 10.10.2006р.) провадження у справі поновлено.
Позивач щодо висновків судово-бухгалтерської експертизи зазначив, що відповідач безпідставно ставить під сумнів повноваження та кваліфікації експертів, якими складено експертний висновок, при цьому посилаючись на ст.10 Закону України “Про судову експертизу” та ч.2 п.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз” . Вказує на те, що виникнення безнадійної кредиторської заборгованості повинно бути підтверджено первинними документами .Стверджує, що ведення головної книги по податковому обліку не передбачено і включення підприємством у головну книгу податкового обліку №9 суми кредиторської заборгованості ще не означає, що вона віднесена до валових доходів. Щодо віднесення витрат по переміщенню зерна до витрат підприємства , зазначає, що витрати по переміщенню зерна із Держрезерву відшкодовуються зберігачу ( Керченському КХП та ДП “Хлібна база№74) .Оскільки наряди виписані на Дунаєвецьке КХП то відповідно витрати по переміщенню зерна сплачує Дунаєвецьке КХП і на основі одержаних податкових накладних від Керченського КХП та Хлібної бази №74 , позивач відносить витрати на валові доходи та суми ПДВ до податкового кредиту , що підтверджується документально та нормативно.
Відповідач у письмових поясненнях проти висновку судово-бухгалтерської експертизи заперечує, ставлячи під сумнів повноваження та кваліфікацію осіб, якими складено експертний висновок . Щодо судово-бухгалтерської експертизи, то вказує , що викладені висновки носять суперечливий характер. Спростовуючи висновки судово-технічної експертизи посилається на положення Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари ( послуги) ( затверджено наказом ДПА України від 01.12.2000р. №614). Зазначає, що є незрозумілим яким чином експертом було встановлено , що втручання у фіскальний блок РРО №73894 не здійснювалось, яким чином проведено дослідження та які засоби контролю для дослідження фіскального блоку були використані. Наголошує на тому, що виявлені дані в ході дослідження експертом РРО №73894 суттєво різняться із даними зафіксованими в центрі сервісного обслуговування за місцем обслуговування даного РРО (щодо версії програмного забезпечення) .
Щодо посилань позивача на п. 12 ст.9 Закону України “Про реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” відповідно до якого РРО та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів ( надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються ( оптова торгівля ,тощо) відповідач вказує на неправильне розуміння даної норми. При цьому посилається на ст.3 Закону України “Про реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та те, що законом не звільнено суб’єктів підприємницької діяльності від застосування РРО під час проведення розрахунків у готівковій формі. Робить висновок, що у позивача місце отримання цукру не співпадає з місцем проведення готівкових розрахунків. Видача продавцем товару повинна здійснюватись за наявності відповідного розрахункового документа,
Розглядом матеріалів справи встановлено :
Працівниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства державним підприємством “Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів” Державного комітету України з Державного матеріального резерву за період з 01.10.2004р. по 01.10.2005р., про що складено акт перевірки від 19.12.2005р. №6348/23/00952485.
В акті перевірки (п.3.1 Валовий дохід) зазначено, що в грудні 2004р. підприємством по бухгалтерському обліку згідно бухгалтерських проведень по меморіальному ордеру 22”а” відображено операцію в складі загальної суми заборгованості 11068331, 67 грн. списано безнадійну кредиторську заборгованість Держкомрезерву України на суму 703284,28 грн.( в т.ч. ПДВ) .Згідно даних роздруківки по рах.631 “Розрахунки з постачальниками-Держкомрезервом України” кредитове сальдо на 01.12.2005р. складає 703284 грн.. яке виникло в результаті придбання ДП “Дунаєвецьке КХП” від Держкомрезерву України в листопаді 2001р. пального на суму 155106 грн., що відображено по м/о №10 , а також в квітні 2002р. борошна на суму 491973 грн. ( меморіальний ордер №4) та 136721 грн. ( м/о №23) .
В 2002р. заборгованість частково погашена, на 01.10.2004р. рахувалась заборгованість на суму 703284,28 грн. Податкові накладні та меморіальні ордера за 2001-2002рр. , що підтверджують виникнення зазначеної заборгованості знищено згідно акту “Про виділення до знищення справ, що не підлягають зберіганню” від 05.04.2004р.№2.
В порушення п.4.5 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” підприємство не збільшило суму податкових зобов’язань в грудні 2004р. при списанні безнадійної кредиторської заборгованості Держкомрезерву України в сумі 117214 грн.
Перевіркою зафіксовано, що в порушення п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” підприємством включено до податкового кредиту в січні 2005р. податок на додану вартість в сумі 22031 грн. з вартості витрат по переміщенню зерна Держкомрезерву України згідно податкової накладної №1295 від 30.09.2004р. , отриманої 24.01.2005р. та в лютому 2005р. ПДВ в сумі 28163 грн. з вартості витрат по підгрузді пшениці , що належить Держкомрезерву, виконаних ДП “Хлібна база №74” , згідно податкових накладних №90/18/09 від 30.09.2003р. на суму ПДВ- 9637,83 грн. та № 15/09 від 23.09.2003р. на суму ПДВ 18525,66 грн., отриманих від ДП “Хлібна база №74” 28.02.2005р. Пшениця, що належить Держкомрезерву обліковується у ДП “Дунаєвецький КХП” на позабалансовому рахунку 023 “Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні” і у власній господарській діяльності не використовувались. А витрати , пов’язані з її переміщенням по бухгалтерському обліку відносились на непокриті збитки (відображено по меморіальному ордеру №11 за січень 2005р. бухгалтерськими проведеннями Дт 841 “Інші операційні витрати” Кт 631 “Розрахунки з постачальниками”. В березні 2005р. по меморіальному ордеру №22 “а” зазначені витрати знято з інших операційних витрат, методом “сторно” та віднесено їх на Дт 442 “Непокриті збитки” Кт 631 По податковому обліку зазначені затрати підприємством не включено до валових витрат.
Щодо дотримання законодавчо встановленого порядку ведення розрахунково-платіжної , касової дисципліни та дотримання вимог щодо застосування РРО, книг обліку розрахункових операцій, розрахункових книжок ( р. 3.13) в акті зазначено, що за перевіряємий період підприємством проводилась реалізація цукру , який не є продукцією власного виробництва за готівкові кошти без застосування РРО на загальну суму 459704,90 грн.
За результатами перевірки встановлено порушення п.4.5 ст.4 ,п.п.7.4.4.п.7.4.ст..7 ,п.п.7.4.2.п.7.4. ст..7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого підприємством занижено ПДВ в грудні 2004р. на суму 117214 грн. при списанні безнадійної кредиторської заборгованості Держкомрезерву України , занижено ПДВ за 2005р. на суму 93567 грн., в тому числі –за січень 2005р.- 65404 грн., за лютий 2005р.- 28163 грн. та п.1 ст.3 ,п.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в результаті реалізації цукру, який не є продукцією власного виробництва за готівкові кошти без застосування РРО на суму 459704,90 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Дунаєвецькому районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.12.2005р. № 0001372340/0 про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в розмірі 251112 грн., з яких 167408 грн. основного платежу та 83704 грн. штрафних санкцій та №0001382340/0 про визначення податкового зобов’язання в розмірі 2298524,5 грн. штрафних санкцій за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Позивач не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями просить їх скасувати, як такі що не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам.
Згідно висновку комплексної судової експертизи №532 від 29.09.2006р. документально підтвердити зазначені в акті перевірки “Про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП “Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів” Державного комітету України з державного матеріального резерву” від 19.12.2005р. висновки ДПІ у Дунаєвецькому районі про збільшення податкових зобов’язань по ПДВ у сумі 117214 грн. за грудень 2004р. із суми кредиторської заборгованості 703284 грн. , експертам не видається за можливе, документально та нормативно не підтверджується заниження податку на додану вартість у січні 2005р. на суму 22031 грн. та у лютому 2005р. на суму 28163 грн. по ДП “Дунаєвецький КХП”. Втручання в фіскальний блок пам’яті РРО №73894 не здійснювалося і всі записи, які наявні у фіскальному блоці виконані самим РРО відповідно до алгоритму роботи РРО .Представлені для дослідження фіскальні звітні чеки ,які підтверджують факт проведення розрахункових операцій через РРО заводський номер 73894,дійсно віддруковані на даному РРО , що підтверджується порівнянням шрифтів ,дат, сум, заводський і фінансових номерів роздруківок фіскальної пам’яті , яка є додатком №1 до даного висновку, а дати проведення операцій через РРО заводський номер 73894 відповідають датам у фіскальних звітних чеках і відповідають датам у прибуткових касових ордерах, складених касиром Дунаєвецького КХП.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені представниками сторін пояснення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.
За порушення п.4.5 ст. 4 та п.п.7.4.4.ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168-97/ВР із змінами та доповненнями ( надалі Закон ”Про ПДВ ”) податковим органом оспорюваним податковим повідомленням-рішенням № 0001372340/0 донараховано 167408 грн. ПДВ та 83704 грн. штрафних санкцій.
Пункт 4.5 ст.4 Закону України “Про ПДВ” передбачає, що якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Відповідно до п.п.7.4.4.ст.7 Закону України “ Про ПДВ ” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про збільшення податкових зобов’язань по ПДВ в сумі 117214 грн. за грудень 2004р. із суми кредиторської заборгованості 703284 грн.
Зокрема, в акті перевірки зафіксовано, що за даними м/о №22 „а" у грудні 2004 року по ДП “Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" списується кредиторська заборгованість у сумі 1106831,67грн у тому числі 703284 грн. Держрезерву України , яка виникла у листопаді 2001 року на суму 155106 грн. за пальне, та у квітні 2002 року за борошно на суму 491973 грн. ( м/о №4 ) та 136721 грн. ( м/о №23 ) При цьому дата виникнення заборгованості визначається в акті перевірки ДПІ та розшифровки рахунку. Сума боргу за даними перевірки становить 155106 + 491973+ 136721 = 783800. Згідно розшифровки кредитове сальдо по Держрезерву України на 01.12.2004 року складає 703284 грн.
Як слідує з висновку судово-бухгалтерської експертизи у грудні 2004р. по меморіальному ордеру №22а по ДП “Дунаєвецький КХП” зроблено бухгалтерські проводки на списання кредиторської заборгованості по ВАТ „Балтік" на суму 403547,39 грн. та Держрезерву на суму 703284,28 грн. за дебетом 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та кредитом 717 „ Доходи від списання кредиторської заборгованості" на суму 1106831,67 грн. (403547.39 + 703284.28 ) та за дебетом 717 та кредитом 791.42 "Результат від операційної діяльності". По головній книзі по податковому обліку №9 у грудні 2004 року до доходів включено повну суму 1106831,67 грн. у тому числі 703284,28 грн. , яка включає в себе суму ПДВ.
Судом враховується висновок судово-бухгалтерської експертизи згідно якого у квітні 2002 року по кредиту рахунку 631 карточки відображена сума 136721,74 грн. , яка кореспондує з рахунком 381.1 „Резерв сумнівних боргів", а тому встановити чи може дана сума містити ПДВ , яким чином вона виникла і яку господарську операцію вона відображає немає можливості. У червні 2002 року зменшується заборгованість ( сторновано ) на суму 1835000 грн. В зв'язку з відсутністю пояснень та первинних документів визначити по яких саме господарських операціях зменшується кредиторська заборгованість Дунаєвецького КХП на дану суму експертам не видається за можливе .Крім того, станом на 01.01.2003 року заборгованість Дунаєвецького КХП перед Держрезервом складає 483494,25 грн. Кредиторська заборгованість у сумі 703284,28 грн. виникає протягом 2003- 2004 років .
Первинні документи, накладні, меморіальні ордери за 2001-2002 роки, які підтверджують виникнення даної заборгованості знищені ( Акт про виділення до знищення справ, що не підлягають зберіганню від 05.04.2004 року №2 ).
Податковим органом не надано суду первинних документів, які б підтверджували дату виникнення заборгованості у сумі 703284 грн.
Крім того,згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи також не видається за можливе підтвердити заниження податку на додану вартість в сумі 117214 грн. за грудень 2004р. із суми кредиторської заборгованості.
Відповідачем не доведено, що дана сума є безнадійною заборгованістю в розумінні п.1.25 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а також не враховано , що згідно п.6 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності затвердженого Наказом ДПА №429 від 16.09.2002 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за N 1023/7311,факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7), не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.( п.2)
Щодо визначених податковим органом порушень п.п. 7.4.4. ст.7 Закону “Про ПДВ” в результаті включення позивачем до податкового кредиту в січні 2005р. ПДВ в сумі 22031 грн. з вартості витрат по переміщенню зерна Держкомрезерву України згідно податкової накладної №1295 від 30.09.2004р. , отриманої 24.01.2005р. та в лютому 2005р. ПДВ в сумі 28163 грн. з вартості витрат по відгрузці пшениці , що належить Держкомрезерву, виконаних ДП “Хлібна база №74” , згідно податкових накладних №90/18/09 від 30.09.2003р. на суму ПДВ 9637,83 грн. та № 15/09 від 23.09.2003р. на суму ПДВ 18525.66 грн. , отриманих від ДП “Хлібна база №74” 28.02.2005р.судом враховується наступне.
Відповідно до п.п.7.4.1 ст.7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п.7.5.1 ст.7 Закону України “Про ПДВ” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до положень Статуту Державного підприємства “Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів” Державного комітету України з Державного матеріального резерву, позивач є державним підприємством заснованим на загальнодержавній власності і є організаційною структурою системи матеріального резерву України і підпорядковується Державному комітету України з державного матеріального резерву. Метою і предметом діяльності підприємства крім іншого є виконання завдань органу управління майном по кількісному і якісному зберіганню матеріальних цінностей матеріального резерву на підприємстві, отримання прибутку від господарської діяльності в інтересах підприємства та органу управління зберігання та використання ресурсів за нарядами органу управління майном.
Як вбачається з матеріалів справи між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Дунаєвецьким КХП, як зберігачем ,укладено договори про відповідальне зберігання від 20.11.2002р. № Ю/р-2зб/193-2002 та від 19.03.2004р. №ю/р-2зб/282-2004.
Предметом даних договорів є збереження закладених до державного резерву матеріальних цінностей відповідно до акту форми р-16 без права користуванню цими матеріальними цінностями до прийняття комітетом в установленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву або переміщення.
Пунктом 2.1.3 договору 2002р. та п.3.1 договору 2004р. передбачено, що витрати зберігача ( КХП) на утримання матеріальних цінностей державного резерву відшкодовує комітет у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.
По наряду Держрезерву №194 від 02.08.2004 року проведено переміщення зерна Держрезерву, яке проводилося ДП „Керченський КХП". Дане переміщення оформлено податковою накладною від 30.09.2004 року №1295 на суму 132188.66 грн, у тому числі ПДВ - 22031,44 грн, яку ДП „Дунаєвецьке КХП" отримало 24.01.2005 року
По наряду Держрезерву №445/дун від 30.07.2003 року проведено переміщення зерна Держрезерву, яке проводилося „Хлібна база №74", на що складено податкові накладні №15/09 від 23.09.2003 року на суму 111153,8 грн. в тому числі ПДВ - 18525.66 грн та №90 18/09 відЗ0.09.2003 року на суму 57826.99 грн у тому числі ПДВ –9637,83 грн. Дані накладні отримані 28.02.2005 року .
Судом враховується, що відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи по меморіальному ордеру №11 за січень 2005 року по ДП „Дунаєвецьке КХП" відображено по дебету 91.02 „Загальновиробничі витрати" та кредиту рахунку 8411 „Інші операційні витрати", по дебету 841 1 та кредиту 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками" відображено суму 223059,38 грн., яка складається з витрат по переміщенню пшениці Держкомрезерву від підприємств „Хлібна база 74" 112902,16 грн. та „Керченський КХП" –110157,22 грн., що підтверджується актами виконаних робіт та відомістю по обліку розрахунків з вітчизняними постачальниками за січень 2005року.По податковому обліку дана сума відображена по розширеній головній книзі №13 за 2005 рік.
У березні 2005 року по меморіальному ордеру 22"а" вказаними вище проводками сторновано вартість витрат по переміщенню в сумі 223059,38 грн. та зроблено бухгалтерську проводку дебет 442 „Непокриті збитки" та кредит 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", що відображено по розширеній головній книзі №13 у березні 2005 року.
В акті перевірки від 19.12.2005р. розбіжності у сумах валових витрат між даними перевірки та позивача за 1квартал,1 півріччя та три квартали 2005р. не встановлено .
Зерно, яке отримано згідно нарядів Держкомрезерву та витрати понесені на їх переміщення призначені для їх використання в господарській діяльності позивача , оскільки діяльність по збереженню зерна Держкомрезерву відповідає меті підприємства.
При цьому відповідно до п.4 ст.11 Закону України “ Про державний матеріальний резерв” №51/97-ВР від 24.01.97р.підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання , зобов’язані забезпечити розміщення , зберігання ,своєчасне освіження, заміну , а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється у порядку розбронювання.
Постановою Кабінету Міністрів України затверджено порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву , пунктом 12 якого передбачено, що освіження матеріальних цінностей державного резерву , що знаходиться у відповідальних зберігачів , а також заміна їх продукцією аналогічного асортименту та якості здійснюється ними самостійно без залучення додаткових бюджетних коштів, відпуск матеріальних цінностей із державного резерву у порядку розбронювання здійснюється у разі , коли ці цінності виключаються з номенклатури продукції державного резерву ,їх рівні накопичення перевищують затверджені , а також у зв’язку із закінченням терміну зберігання та недоцільністю подальшого зберігання ,неможливістю проведення їх освіження ,перевезення тощо. У разі реалізації розброньованих матеріальних цінностей із державного резерву суб’єктам господарської діяльності перевага надається відповідальним зберігачам цих цінностей .
Щодо нарахування податковим органом позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням № 000138240/0 від 29.122005р. 2298524,50 грн. штрафних санкцій за порушення п.1 ст.3 ,п.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в результаті реалізації цукру, який не є продукцією власного виробництва за готівкові кошти без застосування РРО на суму 459704,90 грн. судом враховується наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Пунктом 1 статті 3 даного закону на суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг покладено обов’язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідно до п.1 ст. 9 вищевказаного закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Пунктом 1 статті 17 Закону встановлено, що у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.
Податковим органом за результатами перевірки зроблено висновок, що позивачем порушено п.1 ст.3 та п.1 ст.9 Закону, а саме реалізовано за готівку через касу підприємства без проведення через зареєстрований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій без роздрукування відповідних розрахункових документів, товарно-матеріальних цінностей не власного виробництва та застосовано штрафну санкцію відповідно до п.1 ст. 17 Закону.
Проте податковим органом не взято до уваги ту обставину, що отримання цукру здійснювалась із складських приміщень, а розрахунки проводились в касі підприємства, положення п.12 ст.9 закону відповідно до яких реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо) та положення ст.10 Закону та Постанови Кабінету Міністрів України N 1336 від 23.08.2000р. “ Про забезпечення реалізації ст..10 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, якими визначено окремі форм та умови проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій при роздрібній торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі, що розташовані за межами стаціонарних приміщень.
Натомість позивачем надано розпорядження Кабінету Міністрів України №219-р від 25.06.2005р. “Про порядок реалізації цукру з державного резерву” , Наказ Державного комітету матеріального резерву №194 від 03.08.2005р. “Щодо створення стабілізаційної мережі з реалізації продовольства отриманого з Держкомрезерву”, Наказ ДП “Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів” №115-В від 29.06.2005р. про реалізацію цукру, накази на відпуск цукру для роздрібної торгівлі на ринках та відповідні товаро -транспортні накладні.
Крім того, позивачем надано суду копії фіскальних звітних чеків щодо проведення розрахункових операцій через РРО заводський номер 73894 на відпуск цукру. При цьому відповідно до висновку судово-технічної експертизи дати проведення операцій через РРО заводський номер 73894 відповідають датам у фіскальних звітних чеках і відповідають датам у прибуткових касових ордерах складених касиром Дунаєвецького КХП.
Посилання податкового органу на порушення позивачем порядку реєстрації,опломбування реєстратора розрахункових документів, ведення касових книг судом до уваги не приймаються, оскільки дані порушення не зафіксовані в акті перевірки та за них законодавцем передбачена інша відповідальність.
Судом враховується також, що відповідно до оспорюваного податкового повідомлення-рішення № 000138240/0 від 29.122005р. штрафні санкції в розмірі 2298524,50 грн. застосовані відповідно до ст.17 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,громадського харчування та послуг” визначені як податкове зобов’язання з посиланням на норми Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” ( надалі Закон №2181) .
Однак, аналізуючи норми зазначеного Закону, податковим органом сума штрафних санкцій безпідставно віднесена до категорії “податкових зобов’язань”, так як згідно п. 1.2 цього Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно п.1.9 ст.1 цього Закону податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно ця форма актів ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у ст. ст. 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування".
Штрафні санкції застосовані за порушення Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не передбачені як вид податку (збору) чи іншого обов’язкового платежу.
Крім того, контролюючий орган згідно п.4.2.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. може визначити суму податкового зобов’язання тільки у випадках, визначених цим пунктом. Порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у вищевказаній нормі не зазначена як підстава виникнення податкового зобов’язання.
Отже, рішення про стягнення штрафних санкцій за порушення Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не може бути прийнято за процедурою передбаченою Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” .
Тому є неправомірним прийняття податковим органом “податкового повідомлення”, визначення штрафних санкцій “податковим зобов’язанням” та зазначення в оспорюваному акті наслідків, що слідують із прийняття податкового повідомлення, а саме - виникнення права податкової застави у разі несплати у строк, нарахування пені і штрафних санкцій на несплачену суму.
З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Доводи позивача спростовуються вищенаведеним.
Враховуючи задоволення позову згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ, здійснені позивачем судові витрати присуджуються йому.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов Державного підприємства „Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів” Державного комітету України з Державного матеріального резерву смт. Дунаївці до Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі , смт. Дунаївці про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2005р. №0001372340/0 про визначення податкового зобов’язання в розмірі 252112 грн., №0001382340/0 про визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 2298524,50 грн. задоволити.
Скасувати прийняті ДПІ у Дунаєвецькому районі податкові повідомлення-рішення від 29.12.2005р. №0001372340/0 про визначення податкового зобов’язання в розмірі 252112 грн., №0001382340/0 про визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 2298524,50 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів” Державного комітету України з Державного матеріального резерву смт. Дунаївці вул.Лермонтова ,1 ( код 00952485) відшкодування судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп. ), витрат на проведення судово - бухгалтерської експертизи в розмірі 4800 грн. ( чотири тисячі вісімсот грн.)
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя В.В. Виноградова
Суддя Ю.П. Олійник
Суддя К.М. Огороднік
Постанова складена у повному обсязі і підписана 08.12.2006р.
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.