Головуючий у 1 інстанції - Дибова О.А.
Суддя-доповідач - Василенко Л. А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2013 року справа №812/5108/13-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів Білак С.В., Гаврищук Т.Г.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі № 812/5108/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську про визнання неправомірними дій, стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська ( далі УПФУ в Артемівському районі м. Луганська) звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську, в якому просив: визнати дії відповідача щодо невиплати суми витрат на виплату пенсії ОСОБА_2 по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві неправомірними та стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську витрати, пов'язані з виплатою пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у розмірі 600,00 грн. (а. с. 2-4).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено (а. с. 42-44а).
Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду через порушення норм матеріального права та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема зазначив, що відповідно до п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4, відшкодуванню підлягають суми пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Також зазначив, що відповідно до положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав, усі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе Держава, яка надає таке забезпечення (а. с. 85-88).
Сторони просили справу розглянути у їх відсутність ( а. с. 46, 56). Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України здійснений в письмовому провадженні за наявними матеріалами у справі.
Колегія суддів, заслухала суддю-доповідача, вивчила матеріали справи за доводами апеляційної скарги, з врахуванням письмових заперечень на неї і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що УПФУ в Артемівському районі м. Луганська до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську були направлені акти щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з січня 2013 року до квітня 2013 року включно (а. с. 15-22).
Відповідно до розрахунку суми заборгованості, ОСОБА_2, яка отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника - батька ОСОБА_3, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 01.01.2013 року до 30.04.2013 року включно було виплачено 600,00 грн. (а. с. 8).
Відповідачем сума пенсії у розмірі 600,00 грн. не була прийнята до відшкодування, оскільки годувальник ОСОБА_3 перебував в трудових правовідносинах з підприємством іншої держави, на якому працював, нещасний випадок трапився при виконанні ОСОБА_3 трудових обов'язків на цьому підприємств за межами України.
Відповідно до акту №8 про нещасний випадок на підприємстві громадянин ОСОБА_3 помер внаслідок нещасного випадку на підприємстві, а саме на шахті №1-5, рудник «Баренцбург», архіпелаг Шпіцберген (Норвегія) ФГУП «ГТ «Арктикуголь» м. Москва, 2-й Волконський провулок, 8-2, Міністерство енергетики Російської Федерації у 2008 році (а. с. 10-14).
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою померлого ОСОБА_3, отримує пенсю по втраті годувальника, навчається на третьому курсі денного відділення за контрактом у Луганській державній академії культури і мистецтв, термін навчання з 01.09 2010 р. до 30.06.2014 р. (а.с.9, 26).
Вищенаведені обставини справи не є спірними.
Спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у відшкодуванні пенсійному органу (позивачу) суми витрат, пов'язаних з виплатою пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території іншої держави.
Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон №1105) встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
У статті 21 цього Закону визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Так, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у встановленому законодавством порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Постановою Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі по тексту - Порядок № 5-4/4).
Пунктом 4 Порядку № 5-4/4 встановлено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду, до яких, зокрема відносяться: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Статтею 28 Закону № 1105-ХІV визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, для визнання суми пенсії по втраті годувальника саме страховою виплатою в розумінні Закону № 1105-ХІV, підставою для такої виплати Закон визначає обов'язкову наявність страхового випадку.
Згідно ст. 13 Закону № 1105-ХІV, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці». Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням положень статей 13, 14 Закону № 1105-ХІУ загибель ОСОБА_3 при виконанні трудових обов'язків за межами України не може вважатися страховим випадком в розумінні саме цього Закону та не є підставою для здійснення страхових виплат, передбачених статтями 28, 33 Закону № 1105-ХІV.
Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, що була підписана 9 вересня 1994 року державами колишнього Союзу РСР, в тому числі і Україною передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я в тому числі під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаних з виконанням працівником трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони, смерті, проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті; роботодавець відповідальний за заподіяну шкоду відшкодовує її відповідно до свого національного законодавства.
Відповідно до ст. 7 Угоди в разі ліквідації підприємства, винного в ушкодженні здоров'я працівника, та відсутності його правонаступника Сторона, на території якої ліквідовано підприємство, гарантує відшкодування шкоди працівнику відповідно до національного законодавства.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідачем, понесених позивачем витрат з виплати пенсії ОСОБА_2, оскільки нещасний випадок трапився на підприємстві, з яким померлий годувальник ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах, знаходиться в м.Москві Російської Федерації, нещасний випадок стався в 2008 році за межами України, а саме на о.Шпіцбергені ( Норвегія).
Посилання апелянта на Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав, є безпідставними, оскільки вказана Угода не передбачає відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням ними трудових обов'язків, а регулює питання виплати пенсій. Відшкодування шкоди фізичній особі і відшкодування витрат на пенсійне забезпечення у зв'язку з трудовим каліцтвом - це різні правові категорії, які регулюються різними нормативно-правовими актами, про що вірно зазначено судом першої інстанції.
З огляду на викладене, суд першої інстанції вирішив справу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 195 ч.1, ст.197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст.200 ч.1, ст.205 ч.1, ст.206, ст.212, ст.254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі № 812/5108/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську про визнання неправомірними дій, стягнення заборгованості залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Л.А. Василенко
Судді С.В. Білак
Т.Г. Гаврищук