ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  9/99

04.07.08

За позовом   Відкритого акціонерного товариства «Український інститут по

проектуванню об»єктів газової промисловості «Укргазпроект»

До відповідача  Дочірнього підприємства «Науково –дослідний інститут нафтогазової промисловості «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Про                       стягнення 204409,41 грн.

Суддя  Жирнов С.М.

Представники:

від позивача:      Бреус В.М. –довіреність № 01-10/1467  від 06.06.2008 р.  

від відповідача:  не з»явились.

Обставини  справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 148000,00 грн. основного боргу, 6967,56 грн. річних за період з 22.12.2006 р. по 16.04.2008 р., 20916,00 грн. інфляції за період з 22.12.2006 р. по 16.04.2008 р., 9010,96 грн. пені за період з 16.04.2007 р. по 16.10.2007 р., 19522,89 грн. штрафних санкцій за порушення відповідачем грошових зобов»язань за період з 22.12.2006 р. по 16.04.2008 р. на підставі Договору № 14/726/05.5.14.06.С-3868-209/1 на виконання роботи від 28.04.2006 р.

           Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2008 р. порушено провадження у справі № 9/99 та призначено її розгляд на 23.06.2008 р.

            20.06.2008 р. позивачем поданий до суду лист № 01/1084/2 від 19.06.2008 р. щодо виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 06.06.08 про порушення провадження у справі № 9/99.

           Відповідач в судове засідання не з»явився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не подав і не надіслав.

           Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2008 р. розгляд справи було відкладено на 04.07.2008 р. у зв»язку з нез»явленням в засідання представника відповідача та неподанням останнім витребуваних доказів.

           01.07.2008 р. позивачем подано до суду Заяву № 01-10/1084-1 від 24.06.2008 р. про уточнення (зменшення) позовних вимог у справі № 9/99.

           Позивачем у судовому засіданні підтримані вимоги вищезазначеної заяви.

           Відповідач в судове засідання повторно не з»явився, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав.

           Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

              

 Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

                                                       ВСТАНОВИВ:

           Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

           Поштові відправлення з ухвалами суду від 06.06.2008 р. та від 23.06.2008 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві 10.06.2008 р. та 24.06.2008 р. відповідно, що підтверджується відмітками на зворотньому боці вищезазначених ухвал суду..

           Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 23.06.2008 р. та 04.07.2008 р. від останнього до суду не надходило.

Відтак, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладання розгляду справи, а рівно про можливість розгляду останньої за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

            28.04.2006 р. між Дочірнім підприємством «Науково –дослідний інститут нафтогазової промисловості «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(відповідач), визначеним як Замовник, та Відкритим акціонерним товариством «Український інститут по проектуванню об»єктів газової промисловості «Укргазпроект»(позивач),  визначеним як Виконавець, було укладено Договір № 14/726/05.4.14.06.С-3868-209/1 на виконання роботи (надалі за текстом «Договір»).

            Згідно п. 1.1 Договору Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (позивач) зобов»язується виконати роботу за темою: «Розробка пропозицій щодо вдосконалення використання основних фондів на підприємствах з газопостачання НАК «Нафтогаз України»згідно з узгодженими Сторонами програмою робіт (Додаток № 1), календарним планом робіт (Додаток № 2) та калькуляції кошторисної вартості роботи (Додаток № 3), які є невід»ємною частиною цього договору, при цьому Замовник зобов»язується прийняти виконані роботи та оплатити їх (надалі за текстом –«Роботи»).

            Відповідно до п. 2.1 Договору була визначена загальна вартість Робіт у сумі 174000,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

            Пунктом 2.4 Договору встановлено, що оплата виконаних етапів робіт та робіт в цілому здійснюється на підставі актів здавання –приймання по кожній роботі протягом 20-ти банківських днів з дня підписання акту з вирахуванням питомої частки авансового платежу по роботі.

            На твердження позивача, ним та у відповідності до умов Договору були виконані спірні Роботи у повному обсязі на загальну суму 174000,00 грн., що підтверджується актами приймання –передачі виконаних робіт № 298-с від  23.11.2006 р., № 264 від 30.10.2007 р. , № 285-с від 26.12.2007 р. (надалі за текстом –«акти»).

            В той же час, відповідач в порушення вищезазначеного пункту 2.4 Договору  оплатив спірні роботи лише частково у розмірі 17000,00 грн., а тому заборгованість останнього перед позивачем станом на час звернення з позовом до суду становить 148000,00 грн. (174000,00 грн., загальна вартість Робіт за актами –26000,00 грн., часткова сплата = 148000,00 грн. –основний борг).

          Відтак, на підставі Договору № 14/726/05.4.14.06.С-3867-209/1 на виконання роботи від 28.04.2006 р. та керуючись п.п. 2.3, 2.4, 5.2 останнього, ст. ст. 546-549, 625 ЦК України, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України позивач звернувся до Господарського суду міста Києва за примусовим стягненням 148000,00 грн. основного боргу, 6967,56 грн. річних за період з 22.12.2006 р. по 16.04.2008 р., 20916,00 грн. інфляції за період з 22.12.2006 р. по 16.04.2008 р., 9010,96 грн. пені за період з 16.04.2007 р. по 16.10.2007 р., 19522,89 грн. штрафних санкцій за порушення відповідачем грошових зобов»язань за період з 22.12.2006 р. по 16.04.2008 р.

           

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом –«ГПК України») встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 32 вказаного Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський  суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Структурними складовими позову, які визначають його зміст, є предмет позову та його підстави.

          Предметом позову як матеріально –правової вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Стаття 16 Цивільного кодексу України (надалі за текстом  - «ЦК України») містить перелік способів захисту цивільного права та інтересу, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

          Підстави позову –це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

          До підстав позову повинні входити лише фактичні дані (докази) в  розумінні ст. 32 ГПК України.

           Позивачем у якості предмету позову вказана вимога про стягнення з відповідача грошових коштів на загальну суму 204409,41 грн. у зв»язку з порушенням останнім умов Договору № 14/726/05.4.14.06.С-3867-209/1 на виконання роботи від 28.04.2006 р., визначеного позивачем у якості підстави його позову.

           Судом встановлено, що Договір № 14/726/05.4.14.06.С-3867-209/1 на виконання роботи від 28.04.2006 р., а рівно і додатки до нього № 1, 2, 4, з боку позивача були оформлені з Протоколом розбіжностей від 03.05.2006 р. (копія останнього додана до позовної заяви), про що були зроблені відповідні застереження у Договорі.  

           Фактично вищезазначений Протокол розбіжностей від 03.05.2006 р. до спірного Договору сторонами не підписаний, а рівно такий договір вважається неукладеним з огляду на наступне:

           Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов»язків. Відтак, погодження сторонами умов договору проходить принаймні дві стадії: шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір, і прийняття пропозиції другою стороною.

           Загальний порядок укладення цивільно –правових договорів визначено в статтях 638-650 ЦК України.

Так, частиною 2 ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

            Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

           З огляду на приписи ч. 1 ст. 642 ЦК України, акцептом вважається відповідь, в якій міститься повна і безумовна згода з істотними умовами, що містяться в пропозиції.

           Тому згідно з ст. 646 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію. Т.т. відповідь, в якій передбачені інші відмінні або додаткові умови,  слід вважати новою пропозицією (офертою), а не акцептом.

Договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Певні відмінності від вищезазначеного загального порядку має укладення господарських договорів між юридичними особами (ст. 181 Господарського кодексу України (надалі за текстом  - «ГК України»)), а саме:

           - проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін; у разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2 ст. 181 ГК України);

           - сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 ГК України);

           - за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч. 4 ст. 181 ГК України);

            - у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) (ч. 8 ст. 181 ГК України).

           Приписами ч. 8 ст. 181 ГК України також встановлено, що навіть якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання такого договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.  

 Враховуючи вищенаведене та відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суд визнає Договір № 14/726/05.4.14.06.С-3867-209 на виконання роботи від 28.04.2006 р. не укладеним.

           

          Правові наслідки, встановлені договором або законом, настають лише у разі порушення зобов»язання відповідно до ст.ст. 611, 625 ЦК України, ст. ст. 216, 230, 231 ГК України.  

          Отже, при таких обставинах позивач не довів суду підставність своїх вимог, а тому у задоволенні позову як в частині 148000,00 грн. основного боргу, так і похідних від нього вимог щодо стягнення річних, інфляції, пені, штрафних санкцій за порушення відповідачем грошових зобов»язань з урахуванням Заяви № 01-10/1084-1 від 24.06.2008 р. про уточнення (зменшення) позовних вимог у справі № 9/99, позивачу належить відмовити повністю.

          Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України при відмові в позові покладаються на позивача.

Керуючись  ст. ст. 16, 525, 526, 530, 546-549, 610, 611, 625, 626,  629, 638, 640-642, 646 ЦК України, ст. ст. 181, 193, 216, 230, 231, 232 ГК України, ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

  

В И Р І Ш И В:

1.          Визнати Договір № 14/726/05.4.14.06.С-3867-209/1 на виконання роботи від 28.04.2006 р. не укладеним.

2.          У позові відмовити повністю.

3.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

С.М. Жирнов

Дата підписання рішення –08.07.2008 р.