ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
02.08.2013Справа № 901/2347/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК Ельбрус»
до відповідача Приватного підприємства «Оптова компанія «Ельбрус»
про визнання договору не укладеним та спонукання до виконання певних дій
за зустрічним позовом Приватного підприємства «Оптова компанія «Ельбрус»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК Ельбрус»
про визнання договору укладеним та тлумачення змісту договору
Суддя Калініченко А.А.
представники:
від ТОВ «ДК Ельбрус» - Сулим Я.І, довіреність від 02.07.2013 представник,
від ПП «Оптова компанія «Ельбрус» - Михайлов Ю.В., довіреність від 03.07.2013, представник
СУТЬ СПОРУ: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК Ельбрус» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Приватного підприємства «Оптова компанія «Ельбрус», в якій просить визнати неукладеним договір постачання № 01/08-01 від 01.08.2011; визнати договір постачання № 01/08-01 від 01.08.2011 як договір про надання фінансових послуг № 01/08-01 від 01.08.2011 та зобов'язати відповідача підписати Акти приймання-передачі послуг за договором про надання фінансових послуг № 01/08-01 від 01.08.2011.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони не дійшли згоди стосовно предмету договору, зокрема майна. Товар не був визначений в договорі, а сам договір постачання є договором про надання фінансових послуг.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2013 року порушено провадження у справі; справу призначено на 02 серпня 2013 року на 09:00.
У зв'язку із відпусткою судді Господарського суду Автономної Республіки Крим Куртлушаєва М.І., за розпорядження голови суду Лазарева С.Г. від 01.08.2013 №472 справу №901/2347/13 передано до провадження судді Господарського суду Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 серпня 2013 року справу №901/2347/13 прийнято до провадження.
01 серпня 2013 року на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим від Приватного підприємства «Оптова компанія «Ельбрус» надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить визнати укладеним договір постачання №01/08-01 від 01.08.2011 та розтлумачити зміст договору постачання №01/08-01 від 01.08.2011, а саме про його спрямованість.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.08.2013 зустрічну позовну заяву Приватного підприємства «Оптова компанія «Ельбрус» про визнання укладеним договору постачання №01/08-01 від 01.08.2011 та розтлумачення змісту договору постачання №01/08-01 від 01.08.2011, а саме про його спрямованість - прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.
Розглянув матеріали справи, дослідивши надані представниками сторін докази, заслухав пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
01 серпня 2011 року між Приватного підприємства «Оптова компанія «Ельбрус» (далі - продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК Ельбрус» (далі - покупець) було укладено договір постачання №01/08-01.
Відповідно до пункту 1.1. цього договору продавець поставляє, а покупець оплачує і надалі реалізує товар.
Пунктом 1.2. договору сторони обумовили, що товаром у цьому договорі є: картка (засіб) поповнення рахунку у вигляді:
- масиву електронних одиниць Київстар, який передається покупцеві на електронному носії інформації, або через канали Інтернет, GPRS і іншими електронними каналами у вигляді електронного масиву даних або кодів поповнення;
- Voucher MT, який передається покупцеві на електронному носії інформації, або через канали Інтернет, GPRS і іншими електронними каналами у вигляді електронного масиву даних або кодів поповнення.
В той же день, між сторонами було укладено додаткову угоду, в якій сторони визначили, що саме буде передаватися: масив електронних одиниць Київстар картка - (засіб) поповнення Київстар; Voucher MT картка - (засіб) поповнення МТС.
Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними від 08.08.2011 №РН-0000245; від 12.08.2011 №РН-0000247; від 15.07.2011 №РН-0000277; від 16.08.2013 №РН-0000279; від 22.08.2011 №РН-0000282; від 27.08.2011 №РН-0000283 (а.с. 24-29).
Суд не погоджується з доводами позивача за первісним позовом відносно кваліфікування спірного договору, як договору про надання фінансових послуг.
12 липня 2001 року було прийнято Закон України № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». В частині 1 п.5 ст.1 цього Закону зазначено, що фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Пункт 4 цієї норми визначає, що фінансові активи - кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.
Отже, для віднесення послуг до фінансових послуг необхідна наявність наступних ознак: фінансові активи, отримання прибутку/збереження реальної вартості фінансових активів.
Проте, позивачем не надано пояснень під час судового процесу, в чому саме полягало здійснення операцій, та з якими фінансовими активами ці операції були проведені.
Абзацами 15 - 17 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» від 11.04.2012 №295 визначено, що картка попередньо оплаченої послуги - засіб для замовлення та попередньої оплати послуг, що дає право споживачеві на отримання визначеного переліку та/або обсягу послуг оператора, провайдера в межах визначеного активу такого засобу; картка поповнення рахунка - засіб поповнення особового рахунка абонента для оплати послуг оператора, провайдера в межах визначеного активу такого засобу.
В пункту 1 частині 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надано перелік фінансових послуг, серед яких є випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків.
Як вбачається з наведеного - картку поповнення не названо фінансовим активом, що унеможливлює віднесення операції з таким майном до операції з надання фінансових послуг.
Пунктом 14.1.244 Податкового кодексу України встановлено, що «товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення».
Сукупність наведених правових норм дає підстави суду вважати, що предмет спірного договору є товаром та не може бути послугою, як помилково стверджує позивач.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 33 Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» від 11.04.2012 року № 295 «у разі надання послуги з використанням картки попередньо оплаченої послуги, ідентифікаційної картки, картки поповнення рахунка, таксофонної картки оператор, провайдер зобов'язаний зазначати на картках строк їх дії, найменування оператора, провайдера, його місцезнаходження, номер ліцензії або номер у реєстрі операторів, провайдерів телекомунікацій та інформацію про порядок користування такими картками». Суд дійшов висновку, що товар, який описаний в договорі, повністю відповідає ознакам, що встановленні в п.33 зазначеної Постанови КМУ, а саме є карткою (засібом) поповнення рахунку, яка передається каналами Інтернет, GPRS, і іншими електронними каналами у вигляді електронного масиву даних або кодів поповнення та є товаром.
Також, суд звертає увагу на те, що раніше подібного за своїм правовим змістом висновку, дійшла Державна податкова інспекція у м. Сімферополь (податкова консультація № 6692/10/06-0 від 21.03.2013 року.
Відповідно до змісту ст.ст.11,15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення, чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України та 20 ГК України. Проте, в законодавстві не передбачено такого способу захисту як визнання договору неукладеним, як і не передбачено такого способу захисту як визнання договору укладеним. Отже, позовні вимоги позивача про визнання договору постачання № 01/08-01 від 01.08.2011 неукладеним, не підлягають задоволенню. Також не підлягає задоволенню позовна вимога ПП «Оптова компанія «Ельбрус» про визнання договору постачання № 01/08-01 від 01.08.2011 укладеним.
Стосовно вимоги ПП «Оптова компанія «Ельбрус» про надання тлумачення змісту правочину суд приймає до уваги, що позивачем поставлено під сумнів правильність визначення предмету договору постачання № 01/08-01 від 01.08.2011 та надає наступне тлумачення правочину.
Сторони уклали договір постачання, в якому ТОВ «ДК Ельбрус» було названо як покупця, а ПП «Оптова компанія «Ельбрус» як продавця. В пункті 1.1 договору сторони домовились про зміст прав та обов'язків сторін - продавець поставляє, а покупець приймає, оплачує і надалі реалізує товар, передбачений цим договором.
В пункті 1.2. сторони зазначили, що товаром у цьому договорі є: картка (засіб) поповнення рахунку у вигляді масиву електронних одиниць Київстар, який передається покупцеві на електронному носії інформації або через канали Інтернет, GPRS і іншими електронними каналами у вигляді електронного масиву даних або кодів поповнення; Voucher MT, який передається покупцеві на електронному носії інформації або через канали Інтернет, GPRS і іншими електронними каналами у вигляді електронного масиву даних або кодів».
Частинами 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Зміст договору, назва сторін, використання слова «товар», придбання товару для подальшої реалізації, відсутність домовленостей між сторонами, які б дозволяли віднести такий договір до змішаного, надає підстави зробити висновок про те, що цей договір був спрямований на передачу права власності від однієї сторони до іншої.
Також, того ж числа між сторонами було укладено додаткову угоду до договору постачання, в якому сторони досягли домовленості про ціну товару, не змінюючи тексту договору.
В наданих сторонами видаткових накладних також є посилання на договір постачання №01/08-01 від 01.08.2011.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач жодного разу не звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до змісту договору.
Також, позивач під час судового процесу не надавав ані суду, ані відповідачу проекти актів приймання - передачі послуг, що безумовно свідчить про відсутність зацікавленості в цьому договорі, як в договорі про надання фінансових послуг.
Відповідно до чатини 3 статті 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Згідно статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору підлягає покладанню на відповідача за зустрічним позовом.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 02 серпня 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.У задоволенні первісного позову відмовити.
2.Задовольнити зустрічний позов частково.
3.Розтлумачити, що договір постачання № 01/08-01 від 01.08.2011 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «ДК Ельбрус» та Приватним підприємством «Оптова компанія «Ельбрус» є договором поставки.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК Ельбрус» на користь Приватного підприємства «Оптова компанія «Ельбрус» 1147,00 грн судового збору.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.А. Калініченко