Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді Мельника Ю.М.,
суддів: Григоренка М.П. , Ковалевича С.П.
секретар судового засідання Приходько Л.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1,
відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_8
представника органу опіки та піклування ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" на рішення Рівненського міського суду від 20 червня 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банку „ПриватБанк" до ОСОБА_2, а також до ОСОБА_2, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також до ОСОБА_6, як законного представника малолітнього ОСОБА_7 про звернення стягнення на нерухоме майно за договором іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради,
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2012 року ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк", будучи правонаступником ЗАТ Комерційний банк "ПриватБанк", звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - АДРЕСА_1 та виселення відповідачів із цього житла.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що позичальник ОСОБА_2 станом на 28 травня 2012 року порушила взяті на себе за кредитним договором зобов"язання і повинна повернути банку 62 805,18 доларів США. Оскільки вона в добровільному порядку борг не повертає , то банк просив звернути стягнення на квартиру , яку ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 передали банку в іпотеку для забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх кредитних зобов"язань.
В судовому засіданні 20 червня 2013 року позивач збільшив ціну позову і просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору від 20 лютого 2008 року в розмірі 79256,52 доларів США із яких 30207, 07 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 19495,89 доларів США - заборгованість по процентах, 616,93 доларів США - заборгованість з комісії , 25132,72 долари США - заборгованість по пені, 31,28 долар США - фіксована частина штрафу та 3772,63 долари Провадження № 22-ц/787/1437/2013 Головуючий у 1 інстанції : Кухарець В.М.
Доповідач : Мельник Ю.М.
США - штраф ( відсоток від суми заборгованості).
Рішенням Рівненського міського суду від 20 червня 2013 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором № ROHPGA00000302 від 28 лютого 2008 року на суму 50319,89 доларів США, яка складається із :
30207,07 доларів США - заборгованість за кредитом;
19495,89 доларів США - заборгованість за відсотками;
616,93 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом, було звернуто стягнення на предмет іпотеки - належну на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 АДРЕСА_1
Одночасно рішенням суду ОСОБА_2, неповнолітню ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_7 було виселено з цієї квартири без надання іншого житлового приміщення,
Цим же рішенням в задоволенні позову в частині зарахування до суми заборгованості пені та штрафу в загальній сумі 28936,63 доларів США було відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову, ПАТ КБ „ПриватБанк" в апеляційній скарзі вказував , що під час ухвалення рішення суд не врахував, що умовами договору передбачено обов"язок позичальника сплачувати пеню та штраф за порушення умов кредитного договору, а тому за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки повинна погашатись і заборгованість позичальника по штрафу та пені.
Із цих підстав просив рішення суду в частині відмови в позові скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_8 у судовому засіданні просили апеляційну скаргу позивача відхилити, а рішення місцевого суду - залишити без зміни.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається і це вірно встановлено судом , що ОСОБА_2. на підставі кредитного договору № RONPG 00000302 від 28 лютого 2008 року отримала в ЗАТ КБ "ПриватБанк" кредит на суму 38 040 доларів США зі сплатою 1 відсотка в місяць ( 12 % річних) .
За умовами договору ОСОБА_2 зобов"язувалася із 28 лютого 2008 року по 28 лютого 2028 року сплачувати щомісяця кредит в сумі 344.09 долари США.
При порушенні позичальником зобов"язань із погашення кредиту , позичальник брав на себе відповідальність сплачувати пеню в розмірі 0.15 % від простроченої заборгованності по кредиту за кожен день прострочення , але не менше 1 гривні. ( п. 5.1 , п.8.4).
У разі порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов"язань , передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів , позичальник мав сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. + 5 відсотків від суми позову.
28 лютого 2008 року співвласники АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 уклали із ЗАТ КБ "ПриватБанк" договір іпотеки квартири в якій вони проживали за умовами якого (п.33) взяли на себе зобов"язання забезпечити виконання зобов"язань ОСОБА_2 перед банком по вказаному вище кредитному договору , а саме:
- по сплаті тіла кредиту ,
- по сплаті відсотків за користування кредитом,
- по сплаті пені,
- сплаті винагороди за надання фінансового інструменту.
Станом на 19 червня 2012 року позичальник заборгував банку 79 256,52 доларів США, із яких - 30207, 07 долари США - сума неповернутого кредиту ( 1768,13 доларів США - сума простроченого тіла кредиту ), - 19495,89 доларів США - сума заборгованості по процентах ( 19448,12 доларів США - сума прострочених процентів), 616,93 доларів США - заборгованість із простроченої комісії, 25132,72 долари США - заборгованість по сплаті пені, 31,28 долар США - фіксована частина штрафу, 3772,63 долари США - штраф ( відсоток від суми заборгованості).( а.с. 80-83).
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов"язанням у повному обсязі або в частині , встановленій іпотечним договором , що визначена на час виконання цієї вимоги , включаючи сплату процентів , неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми , яке не було прямо передбачене умовами договору , що обумовлює основне зобов"язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові , що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.
За таких обставин суд у своєму рішенні мав визначити всі складові частини боргу позичальника перед кредитором.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині зарахування до суми заборгованості пені та штрафу , суд першої інстанції вказував , що позивачем при обгрунтуванні вказаної позовної вимоги не було надано суду розрахунку неустойки ( як пені , так і штрафу), що стало підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині за недоведеністю позовних вимог.
Колегія суддів погодитися з таким висновком місцевого суду не може .
Відповідно до ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини , які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб , які беруть участь у справі, виникає спір.
Кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем було надано суду належні та допустимі докази про розмір пені , яку позичальник зобов"язаний був сплатити кредиторові за порушення зобов"язань за кредитним договором. ( а.с. 80-83).
Та обставина , що кредитним договором передбачено , що пеня стягується у гривневому еквіваленті , а не в іноземній валюті , не свідчить про неналежність поданих позивачем доказів.
Суд першої інстанції не навів відповідних мотивів чому він вважає надані позивачем докази неналежними або недопустимими і не вказав , чому він їх відхилив.
Суд першої інстанції вказаного не врахував і без законних на те підстав виключив заборгованість позичальника по пені із кредитних та іпотечних зобов"язань .
Окрім того , предметом спору в даній справі були правовідносини , які випливали з договору іпотеки і позивач позовних вимог про включення заборгованості по пені до боргових зобов"язань , на забезпечення виконання яких можна звернути стягнення на іпотеку до суду не заявляв.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині , яка стосується зменшення зобов"язання відповідачів по пені та штрафу, залишатися в силі не може , оскільки воно було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В той же час , із змісту умов договору іпотеки вбачається , що іпотекодавці не брали на себе відповідальність перед банком за несплату позичальником штрафу.
Оскільки, договором іпотеки не було передбачено обов"язок іпотекодавців відповідати за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов"язань по сплаті штрафу , то підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості по цьому платежу немає і вимоги позивача в цій частині не грунтуються на договорі та законі.
Враховуючи зазначене колегія суддів прийшла до висновку , що рішення суду в частині відмови в задоволенні позову було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права , а тому апеляційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає задоволенню частково , а рішення суду підлягає зміні.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 307 , п.4 ч.1 ст. 309, ст. 316,317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 20 червня 2013 року змінити.
В абзаці другому резолютивної частини рішення слова та числа " в загальній сумі 50319,89 доларів США , яка складається із:
- 30207,07 доларів США - заборгованість за кредитом;
- 19495,89 доларів США - заборгованість за відсотками;
- 616,93 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом , "- замінити словами та числами:
" в загальній сумі 75452,61 долари США , яка складається із:
- 30207,07 доларів США - заборгованість за кредитом;
- 19495,89 доларів США - заборгованість за відсотками;
- 616,93 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом ,
- 25132,72 долари США- заборгованість по пені , ".
Абзац п"ятий резолютивної частини рішення щодо відмови у задоволенні позову виключити із резолютивної частини.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити рішення апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді :