ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2006 р. | Справа № 7/202-3214 |
16 год. 30 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.
Розглянув справу:
за позовом: Приватного малого комерційного виробничого підприємства „Прут”, м. Тернопіль, вул. Польового, 4а, 46000
до відповідача: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, 46003
за участю представників сторін:
позивача: Муха Лілія Стефанівна –доручення від 12.09.06р.;
Сусленко Лариса Сергіївна –довіреність від 12.09.06р.;
відповідача: Мулик Павло Михайлович –довіреність № 15498/7/10-015 від 24.05.06р.;
Хома Ірина Остапівна –довіреність № 17144/7/10-015 від 16.03.06р..
Суть справи:
Приватне мале комерційне виробниче підприємство „Прут” звернулося з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000242309/0/30477 прийнятого 24.05.2006р. Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією.
Представникам сторін в судовому засіданні роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).
В засіданні з 22.09.2006р. по 10.10.2006р. на підставі ст. 150 КАС України оголошувалася перерва для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.
Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірне повідомлення-рішення відповідає чинному законодавству, підтвердженням чого є акт невиїзної позапланової перевірки № 10059/23-323/21157668 від 28.04.2006р., проведеної на предмет правильності нарахування та своєчасності сплати підприємством податку на додану вартість до бюджету за період з 01.12.1999р. по 31.01.2000р..
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:
- Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, на підставі підпункту „б”, „в” пункту 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі Закон 2181), прийнято 24.05.2006р. податкове повідомлення-рішення №0000242309/0/30477, яким Приватному малому комерційному виробничому підприємству „Прут” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 805665,11 грн. у зв’язку з порушенням п. 1.8. ст. 1. Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ).
Позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення рішення, посилаючись на те, що воно прийняте на підставі акту перевірки, яка проведена з порушенням встановленого порядку проведення перевірок та оформлення його результатів. Просить суд звернути увагу, що в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, які досліджувалися податковою інспекцією, керівник підприємства не був повідомлений про її проведення, а також, встановлене при перевірці порушення пп. 15.3.1. п. 15.3. ст. 15 Закону 2181 ні яким чином не впливає на формування податкового кредиту, оскільки встановлює граничні строки подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків та обов’язкових платежів.
Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
При цьому суд виходив із наступного:
- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу та відшкодування податку на додану вартість;
- приватне мале комерційне виробниче підприємство „Прут”, як платник податків, в тому числі податку на додану вартість, перебуває на обліку в Тернопільській об’єднаній державній податковій інспекції;
- за даними акту перевірки № 10059/23-323/21157668 від 28.04.2006р., який став підставою для прийняття спірного рішення, перед підприємством рахується бюджетна заборгованість в сумі 805665,11 грн. за грудень 1999 року згідно декларації по податку на додану вартість № 17833 зареєстрованої в податковій інспекції 20.01.2000р., на відшкодування якої, як стверджує інспекція, позивач не має права.
Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.
Представник податкової інспекції, в процесі судового розгляду, доводив суду, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 805665,11 грн., є встановлені при проведені невиїзної позапланової перевірки, проведеної на предмет дотримання підприємством правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету за період з 01.12.1999р. по 31.01.2000р., оформленої актом перевірки № 10059/23-323/21157668 від 28.04.2006р., допущені ПМП КВП „Прут” порушення пп. 15.3.1. п. 15.3. ст. 15. Закону 2181, а саме позивач не звернувся до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету в межах встановлених строків (1095 днів), а отже втратив право на відшкодування задекларованої суми податку на додану вартість 805665,11 грн., у зв’язку з чим і прийнято рішення.
Доводи податкової інспекції судом відхиляються, як такі що не ґрунтуються на законодавстві та спростовуються матеріалами справи, а саме:
- в рішенні податкова інспекція посилається на порушення позивачем п. 1.8. ст. 1. Закону про ПДВ, в якій дається визначення поняття бюджетного відшкодування, як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених Законом про ПДВ. Оскільки дана норма не встановлює порядку визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього закону, тому посилання податкової інспекції на порушення п. 1.8. ст. 1. Закону про ПДВ є безпідставним;
- відповідно до пп. „б”, „в”, пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4. Закону 2181, на який посилається в рішенні податкова інспекція, зобов’язує контролюючий орган самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях, або коли внаслідок камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації. При цьому, податковий орган має право самостійно визначити суму такого податкового зобов’язання не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, або за днем фактичного його подання. Згідно пп. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону 2181, якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Рішення, що оспорюється, прийняте за формою „В”, яка затверджена наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253 „Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків”, яка передбачена згідно п. 3.2. даного Порядку при завищенні платником суми бюджетного відшкодування.
Як випливає з акту перевірки, документальна перевірка проводилася по даних декларації за грудень 1999р., яка вже була предметом перевірки в 2000 році та узгоджувалася в судовому порядку, а тому стосовно неї не може бути спору і актом перевірки не підтверджується сума завищення бюджетного відшкодування.
Дані висновки суду підтверджуються наступними доказами:
- період охоплений перевіркою (01.12.1999р. по 31.01.2000р.) перевірявся податковою інспекцією в 2000р., про що складено акт № 26-23/18 від 28.07.2000р. „Про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватного малого комерційно –виробничого підприємства „Прут” за період з 01.11.1997р. по 31.03.2000р.”, за результатами якого підприємству збільшені податкові зобов’язання по податку на додану вартість на суму 1743129,81 грн. (в тому числі за грудень1999р. на суму 1440937,73грн.) та по податку на прибуток 359500 грн., на підставі якого податковою інспекцією прийнято 31.07.2000р. рішення № 1633/26-23/17-21157668/20441;
- ухвалою арбітражного суду Тернопільської області від 10.11.2000р. у справі № 10/Б-180 за позовом Державної податкової інспекції в м. Тернополі про визнання ПМ КВП „Прут” банкрутом, відхилено вимоги податкової інспекції щодо збільшення майнових вимог на суму 1360317,74 грн. нарахованих згідно рішення № 1633/26-23/17-21157668/20441;
- рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.09.2003р. у справі № 12/173-2150 за позовом ПМ КВП „Прут” до Державної податкової інспекції, визнано недійсним з моменту прийняття рішення № 1633/26-23/17-21157668/20441.
Дане рішення набрало законної сили і відповідно до ст. 72 КАС України, обставини встановлені судом, не потребують доказування знову.
Згідно пп. 5.2.4. п. 5.2. ст. 5 Закону 2181, дата набрання рішенням суду законної сили, є днем закінчення процедури узгодження податкового зобов’язання по податку на додану вартість за грудень 1999р., яке сформоване в податковій декларації з від’ємним значенням в сумі 805665,11 грн, яка підлягає відшкодуванню платнику податку з бюджету.
Враховуючи, що відповідно до пп. 15.3.1. п. 15.3. ст. 15. Закону 2181, яким передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, то слід зазначити, що позивачем даний строк не пропущений, так як право на відшкодування він отримав після набрання рішенням законної сили, а саме 09.10.2003р., який станом на момент проведення перевірки (28.04.2006р.) не закінчився.
При таких обставинах: - рішенням господарського суду від 29.09.2003р. у справі № 12/173-2150 встановлено, що податковий кредит сформований позивачем та відображений в декларації за грудень 1999р. у відповідності до пп. 7.7.1. –7.7.3. п. 7.7. ст. 7. Закону про ПДВ (в редакції закону від 21.12.1999р.); - інспекцією не доведено які норми законодавчих актів, що передбачають порядок та підстави проведення відшкодування податку на додану вартість порушені позивачем (Закон про ПДВ, „Порядок відшкодування податку на додану вартість”, затверджений наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України в редакції наказу від 21.05.2001р. № 200/86); - висновки в акті перевірки зроблені на припущеннях, без наявності первинних документів, що підтверджують фінансово-господарську діяльність суб’єкта господарювання, без врахування вищезазначеного рішення суду, яке є обов’язковим для виконання, що не допускається при проведені перевірок згідно Закону „Про державну податкову службу в Україні” та „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р..
При таких обставинах, податкова інспекція не довела належними доказами правомірність зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 805665,11 грн., в зв’язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнається нечинним.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 , 7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000242309/0/30477 від 24.05.2006р. прийняте Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, яким Приватному малому комерційному підприємству „Прут” зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 805665,11 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „24” листопада 2006р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.
Суддя М.С. Стадник