Головуючий у 1 інстанції Гладка І.А.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 05

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарі Козаку І.С.

за участю:

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника позивачів ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про припинення права власності на частку в спільному майні з апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 20 травня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про припинення права власності на частку в спільному майні.

Зазначали, що всі вони та відповідач є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, яке розташовано на земельній ділянці площею 800 кв.м. та складається з: А-1 - житловий будинок (жила площа 35,5 кв.м, загальна площа 70,8 кв.м.), А 2-1 - житлова прибудова (жила площа 14 кв.м, загальна площа 14 кв.м), Б-1 - житловий будинок (жила площа 10,3 кв.м, загальна площа 24,4 кв.м.), надвірні побудови: Д- гараж, Е- сарай, Ж - гараж, З - навіс, Т - тротуар.

Їх частки складали: ОСОБА_1 - 44/100 домоволодіння (на підставі свідоцтва про право власності від 26 липня 2006 року (з урахування добудови житлового будинку у 2006 році); ОСОБА_7 - 49/100 домоволодіння (на підставі свідоцтва про право власності від 26 липня 2006 року (з урахуванням добудови житлового будинку у 2006 році), з яких вона подарувала ОСОБА_2 - 14/100 домоволодіння на підставі договору дарування від 18 серпня 2006 року та подарувала ОСОБА_3 - 16/100 домоволодіння на підставі договору дарування від 18 серпня 2006 року; ОСОБА_5 - 7/100 домоволодіння (на підставі рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 09 червня 2004 року з урахуванням рішення Калінінської районної в м. Донецьку ради від 12 липня 2006 року).

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 10 вересня 2009 року був визнаний недійсним договір дарування 36,5/300 домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 18 вересня 2003 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, посвідчений Восьмою донецькою державною нотаріальною конторою, та пізніше у зв'язку з цим рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 30 червня 2010 року за ОСОБА_5 було визнано право власності на 6,08/100 домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилаючись на те, що частка ОСОБА_5 в домоволодінні складає - 13,08/100, тобто є незначною та не може бути виділена в натурі, що з 2003 року відповідач у спірному домоволодінні не проживає, комунальні послуги не сплачує, не проводить будь-яких ремонтних робіт, в зв'язку з чим його частина будівлі руйнується, що завдає шкоди решті домоволодіння, що належить позивачам, просили:

- припинити право власності ОСОБА_5 на частку в спільному майні, яка складає 13,08/100 домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 3-5 т. 1).

20 травня 2013 року позивачі подали до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій посилаючись на те, що 03 квітня 2013 року ними внесена на депозитний рахунок вартість частки, що належить відповідачу, в розмірі 54 509,00 грн., просили:

- припинити право власності ОСОБА_5 на його частку в спільному майні, що складає 13,08/100 домоволодіння АДРЕСА_1;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 13,08/100 домоволодіння АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_5, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 вартість 13,08/100 домоволодіння АДРЕСА_1 у розмірі 54 509 грн. (а.с. 258-259 т. 1).

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 20 травня 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 269-272 т. 1).

В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення їх позовних вимог.

Зазначають, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи поділ домоволодіння АДРЕСА_1 з виділом кожному співвласнику належних їм частин домоволодіння з організацією окремих квартир, що задовольняє вимоги чинних будівельних норм, є неможливим.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд не врахував, що інвалідом 1 групи ОСОБА_5 є тільки з 2012 року та за весь час з моменту отримання спадщини (більше 10 років) він жодного платежу за комунальні послуги не сплатив, взагалі на цікавиться технічним станом спірного домоволодіння, співвласником якого він є. Відповідачем не надано суду доказів про те, що на протязі 10 років він іншого житла, крім частки в спірному домоволодінні, не має, що він намагався вселитися в домоволодіння, а позивачі в цьому йому перешкоджали.Суд не врахував, що ними внесена на депозитний рахунок вартість частки ОСОБА_5 в розмірі 54 509 грн., яка визначена експертом (а.с. 275-277, а.с. 347-349 т. 1).

В судовому засіданні апеляційного суду позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_4, яка діє на підставі договору про надання юридичних послуг від 15 жовтня 2012 року (а.с. 19-21 т. 2), доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 15 серпня 2012 року (а.с. 22 т. 2), проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Позивач ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилася, через свого представника - адвоката ОСОБА_4 передала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с. 18 т. 2).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивачів задоволенню не підлягає з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що відповідач ОСОБА_5 є співвласником домоволодіння АДРЕСА_1.

Згідно рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 29 червня 2004 року, яке набрало законної сили 30 липня 2004 року, за ОСОБА_5 визнано право власності на 1/3 частку спадщини, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та складається в тому числі з 36,5/100 домоволодіння АДРЕСА_1 з відповідними побутовими спорудами (а.с. 104 т. 1). Зазначене право власності було зареєстровано за ОСОБА_5 15 жовтня 2004 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5071502 від 15 жовтня 2004 року, згідно якого відповідачу ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить 1217/10000 частки двох житлових будинків з житловою прибудовою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 103 т. 1).

Згідно рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 30 червня 2010 року, яке набрало законної сили 11 липня 2010 року, за ОСОБА_5 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано право власності на 6,08/100 домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 23-25 т. 1).

Тобто, на теперішній час частка відповідача ОСОБА_5 в спірному домоволодінні за рішеннями суду, які відповідно до ст. 124 Конституції України є обов'язковими до виконання, складає 18,25/100 домоволодіння АДРЕСА_1.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 373/23 від 27 червня 2012 року провести поділ житлових будинків в капітальних стінах, прибудов, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, з виділом в натурі співвласнику ОСОБА_5 - 13,08/100 домоволодіння з організацією окремої квартири, що задовольняє вимогам чинних будівельних норм, є неможливим; ринкова вартість 13,08/100 домоволодіння АДРЕСА_1 без урахування житлової прибудови літ. А-2 площею 14,0 кв.м складає 54 509 грн. (а.с. 132-135 т. 1).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 10 ААБ № 265768 від 25 квітня 2012 року відповідач ОСОБА_5 визнаний інвалідом 1 «Б» групи безстроково (а.с. 101 т. 1).

Згідно копії паспорта ОСОБА_5, долученої до матеріалів справи, він з 06 липня 1978 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 102 т. 1).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що частка співвласника ОСОБА_5 в спірному домоволодінні є незначною та не може бути виділена в натурі, і, враховуючи неприязні стосунки між сторонами, сумісне користування спірним майном є неможливим. Проте відповідач ОСОБА_5 іншого житла не має, а запропонована позивачами вартість за належну йому частку домоволодіння для придбання іншого житла є недостатньою, підстави для позбавлення відповідача єдиного житла за рішенням суду відсутні.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються вимогами ст. 365 ЦК України.

Відповідно до ст. 358 ЦПК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ст. 365 ЦПК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та яка відповідно до ст. 3607 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини 1 ст. 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, а також попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідач ОСОБА_5 на теперішній час є інвалідом 1 групи, іншого житла, крім спірного, не має, а тому в разі припинення його права власності на частку у спірному домоволодінні буде завдано істотної шкоди його інтересам, оскільки буде порушено конституційне право відповідача на житло, що гарантується ст. 47 Конституції України, згідно якої кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 10 Конвенції про права інвалідів держави-учасниці знову підтверджують невід'ємне право кожної людини на життя й уживають усіх необхідних заходів для забезпечення його ефективного здійснення інвалідами нарівні з іншими.

Доводи апеляційної скарги позивачів про те, що відповідач не надав доказів того, що він іншого житла не має, є необґрунтованими. Згідно паспорту ОСОБА_5 він з 1976 року зареєстрований за адресою спірного домоволодіння (а.с. 187-189 т. 1) і позивачами не надано суду доказів того, що відповідач ОСОБА_5 має будь-яке інше житло, крім спірного, що припинення права його власності на незначну частку, яку не можна виділити в натурі, не завдасть істотної шкоди його інтересам.

Доводи позивачів про те, що ними внесено на депозитний рахунок вартість належної відповідачу частки домоволодіння, не спростовують висновків суду. За поясненнями відповідача ця сума є недостатньо для придбання ним будь-якого житла за місцем розташування спірного домоволодіння.

Доводи позивачів про те, що частка відповідача складає лише 13,08/100, в не 18,25/100, є необґрунтованими. Частки відповідача в спірному домоволодінні встановлені рішеннями суду, які набрали законної сили.

Після постановлення рішення Калінінського районного суд м. Донецька від 29 червня 2004 року, яке набрало законної сили 30 липня 2004 року, яким за ОСОБА_5 визнано право власності на 1/3 частку спадщини, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_9 та складається, в тому числі з 36,5/100 домоволодіння АДРЕСА_1, тобто на 12,17/100 домоволодіння, рішенням Калінінської районної в м. Донецьку ради за № 147/5 від 12 квітня 2006 року була прийнята в експлуатацію закінчена будівництвом житлова прибудова літ. А 2-1 (жила площа 14,00 кв.м, загальна площа 14,00 кв.м) до житлового будинку А-1, нежитлова прибудова літ. а, які розташовані на земельній ділянці по вул. Барвенківська, 5, та прийнято рішення зареєструвати їх за ОСОБА_1, ОСОБА_7 (а.с. 20 т. 1). Рішенням Калінінської районної в м. Донецьку ради від 12 липня 2006 року на підставі висновку КП «БТІ м. Донецька» від 03 травня 2006 року у зв'язку із прийняттям в експлуатацію житлової прибудови літ. А 2-1 та нежитлової прибудови літ. а були затверджені ідеальні частки домоволодіння АДРЕСА_1: ОСОБА_1 - 44/100 домоволодіння, ОСОБА_7 - 49/100 домоволодіння, ОСОБА_5 - 7/100 домоволодіння (а.с. 22), проте в установленому законом порядку частка ОСОБА_5, що була визначена рішенням Калінінського районного суд м. Донецька від 29 червня 2004 року, яке набрало законної сили 30 липня 2004 року, не змінювалася і будь-який правовстановлюючий документ про зміну ідеальної частки ОСОБА_5, яка була визначена рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 29 червня 2004 року, та про належність ОСОБА_5 замість 12,17/100 домоволодіння - 7/100 домоволодіння суду не наданий.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновкупро відсутність підстав для припинення права власності відповідача на частку у спільному майні.

Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 20 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна