25 липня 2013 року

Справа № 2-1230/11

6/0203/363/2013

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,

при секретарі - Авраменко А.М.,

за участю представника заявника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розстрочку виконання рішення суду від 14 грудня 2011 року по цивільній справі №2-1230/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2013 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулись заявники із вищезазначеною заявою про розстрочку виконання рішення суду, в обґрунтування якої послались на те, що вони від свого обов'язку зі сплати боргу за заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2011 року не відмовляються, частину боргу вже сплатили, однак наразі виникли підстави, що ускладнюють виконання вказаного судового рішення, а саме - не працевлаштованість заявника ОСОБА_3, наявність спільної малолітньої дитини в сторін, а також недостатній дохід заявника ОСОБА_2 - в розмірі 3000-5000 гривень щомісячно, що не дозволяє одночасно утримувати сім'ю сплачувати борг. Єдиним майном заявників є квартири, в якій вони проживають разом із дитиною. На підставі викладеного заявники просили суду розстрочити виконання згаданого вище заочного рішення суду від 14 грудня 2011 року строком на 5 років рівними частинами, щомісячно, періодом з дня постановлення відповідної ухвали судом по 2018 рік.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 заяву про розстрочення виконання рішення суду підтримала, наполягала на її задоволенні.

Інші учасники розгляду справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали поданої заяви та цивільної справи №2-1230/11, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 14 грудня 2011 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено заочне рішення у справі №2-1230/2011 за позовом ПАТ «Марфін банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі та вирішено стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 399146,18 гривень (а.с.129-130).

14 березня 2012 року Кіровським районним судом залишено без задоволення заяву відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перегляд вищевказаного заочного рішення суду (а.с.146).

17 травня 2012 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилено, а оскаржуване ними заочне рішення суду від 14 грудня 2011 року - залишено без змін (а.с.171-173).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків між сторонами від 03 липня 2013 року за період з 27 грудня 2011 року по 03 липня 2013 року заявником ОСОБА_2 на виконання заочного рішення суду від 14 грудня 2011 року здійснено часткове погашення заборгованості, а розмір залишку заборгованості сторони погодили в розмірі еквівалентом 34074,82 доларів США, а також 3136,77 гривень (а.с.181-184).

Також судом встановлено, що сторони мають спільну малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.187).

Згідно копії трудової книжки заявник ОСОБА_3 29 березня 2013 року звільнено з останнього місця роботи за власним бажанням (а.с.189-192).

Крім того, судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 є фізично особою-підприємцем, платником єдиного податку та, відповідно до змісту заяви і пояснень представника заявника, має сталий і постійний дохід (а.с.187).

Згідно ст.373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Аналогічна за змістом норма викладена в ст.36 Закону України «Про виконавче провадження».

Нормою ст.217 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених положень чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та розстрочення виконання судового рішення. Правова позиція суду ґрунтується на тому, що за змістом наведених положень законодавства розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виняткових випадках, за наявності певних обставин, зокрема перелічених в ст.373 ЦПК України. До таких обставин слід віднести і певне матеріальне становище боржника, рівень та сталість його доходів, який не дозволяють боржнику здійснити одноразову сплату всієї суми боргу на виконання рішення суду, однак дозволяють здійснювати регулярне погашення суми боргу певними частинами протягом певного періоду часу. Наявність такого матеріального стану, рівень, сталість доходу, можливість погасити борг з розстроченням за змістом ст.ст.10, 60 ЦПК України повинна бути доведена заявником належними, допустимими та остатніми доказами, чого не було здійснено заявниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у цій справі.

Так, суд не може прийняти до уваги як достатній доказ тверджень заявників копію трудової книжки заявника ОСОБА_3, оскільки останній запис у даній трудовій книжці датований березнем 2013 року, в той час як в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази не працевлаштованості даного заявника, відсутності в нього іншого джерела доходу, його непрацездатності тощо саме станом на час звернення до суду із даною заявою та її розгляду.

Також не є належними і достатніми доказами у справі надані заявником ОСОБА_2 копії квитанцій про сплату єдиного податку та копія свідоцтва платника єдиного податку, оскільки такі документи підтверджують лише статус заявника ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця та платника єдиного податку і не доводять зазнаний нею в заяві рівень щомісячного доходу як її особисто, так і сім'ї в цілому, не дають вичерпного та достовірного уявлення про рівень її доходу, матеріального стану, відсутність інших джерел доходу та майна.

Не є винятковою в розумінні ст.373 ЦПК України та достатньою підставою для задоволення заяви наявність у сторін малолітньої дитини, зокрема тому, що в матеріалах справи відсутність будь-які докази перебування цієї дитини на утриманні заявників, рівень видатків на дитину в порівнянні з доходом сім'ї заявників.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів щодо дійсного рівня доходу кожного із заявників, не працевлаштованості заявника ОСОБА_3 саме на час звернення до суду із даною заявою та її розгляду, в суду немає підстав вважати встановленим та доведеним наявність підстав і обставин, які є винятковими в розумінні ст.373 ЦПК України, а отже такими, що зумовлювали б задоволення заяви та розстрочення виконання заочного рішення суду від 14 грудня 2011 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.217, 208-210, 373 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду від 14 грудня 2011 року по цивільній справі №2-1230/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено у Апеляційний суд Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення, у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ф.Ф. Маймур