ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" жовтня 2008 р. Справа № 7/767-Н
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Щепанської Г.А.
при секретарі Жарській І.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Нечепоренко О.Ю. - представника за довіреністю №445 від 12.08.2008р. (брала участь у судовому засіданні 09.10.2008р.),
від відповідачів:
- Старокостянтинівської міської ради: Мініх І.М. - представника за довіреністю №865-02 від 11.08.2008р.,
Калмикова В.В. - представника за довіреністю № 1124-02 від 30.09.2008р.,
- виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради:
Богачука В.В. - представника за довіреністю №875-02 від 13.08.2008р.,
Мініх І.М. - представника за довіреністю №864-02 від 11.08.2008р.,
Калмикова В.В. - представника за довіреністю №1125-02 від 30.09.2008р., які брали участь у судовому засіданні 09.10.2008р.
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши апеляційні скарги виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради та Старокостянтинівської районної ради
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "07" квітня 2008 р. у справі № 7/767-Н (суддя С.Крамар)
за позовом Старокостянтинівської районної ради, м.Старокостянтинів Хмельницької області
до - Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів Хмельницької області,
- виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів Хмельницької області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10
про визнання недійсними рішень, визнання права власності,
відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.10.2008р. було оголошено перерву до 16.10.2008р., 15год.35хв.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.04.2008р. у справі №7/767-н у позові Старокостянтинівської районної ради до Старокостянтинівської міської ради про визнання недійсними рішень №360 п.5 та №360 п.6 "Про оформлення права власності" від 09.08.2007р., а також у позові до Старокостянтинівської міської ради та її виконавчого комітету про визнання права власності на приміщення Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10 у м.Старокостянтинові по вул.К.Острозького,66 та вул.І.Франка,29 за територіальною громадою Старокостянтинівського району в особі Старокостянтинівської районної ради відмовлено. Позов Старокостянтинівської районної ради до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визнання недійсними рішень №360 п.5 та №360 п.6 "Про оформлення права власності" від 09.08.2007р. задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати в цій частині з наведених у скарзі підстав та прийняти нове рішення - про відмову в позові.
Позивач, вважаючи, що рішення місцевого господарського суду в частині відмови в позові про визнання права власності на приміщення Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10 у м.Старокостянтинові за територіальною громадою Старокостянтинівського району в особі Старокостянтинівської районної ради прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення в цій частині та прийняти нове - про задоволення позову.
Ухвалами від 12.05.2008р. Житомирський апеляційний господарський суд прийняв апеляційні скарги виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради та Старокостянтинівської районної ради до провадження, ухваливши здійснювати розгляд апеляційних скарг в одному провадженні.
Мотивуючи апеляційну скаргу, виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради зазначив, зокрема, наступне:
- місцевий господарський суд в основу свого висновку про визнання недійсним рішення виконкому Старокостянтинівської міської ради №360 п.5 та №360 п.6 від 09.08.2007р. поклав доводи позивача про те, що Старокостянтинівська центральна районна аптека та її філіали, відповідно, і будівлі аптек по вул.К.Острозького,66 та по вул.І.Франка,29 передані до комунальної власності району рішенням виконкому Старокостянтинівської районної ради №60 від 31.03.1992р. "Про розмежування державного майна району між власністю району і власністю міста Старокостянтинова, сіл району", яке приймалось на виконання постанови КМУ від 05.11.1991р. №311 та рішення облвиконкому від 19.02.1992р. №23, проте, такий висновок суду є хибним, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги, що приміщення аптеки по вул.І.Франка,29 перебувало на балансі ЖЕКу з 1975 року, а приміщення аптеки по вул.Ки.Острозького,66 - з 1973 року як вбудовані нежитлові приміщення, розташовані на перших поверхах житлових будинків, а згідно з Переліком державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної) власності, затвердженого постановою КМУ від 05.11.1991р. №311 "Про розмежування майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю" до власності адміністративно-територіальних одиниць передавався житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду, тобто, у зв'язку з тим, що житлові будинки по вул.І.Франка,29 та К.Острозького,66 з вбудованими нежитловими приміщеннями на момент прийняття постанови КМУ №311 від 05.11.1991р. відносились до житлового та нежитлового фонду міської ради народних депутатів, то на підставі вказаної постанови вони були передані до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць, зокрема, до обласної ради з наступною передачею ЖЕКів з їх майном до власності районів, від районів - місту, що знайшло відображення в Додатку №1 рішення райради №60 від 31.03.1992р. "Перелік майна та його розмежування між власністю району і власністю м.Старокостянтинова, сіл району";
- в мотивувальній частині рішення (арк.7 абз.2) суд першої інстанції посилається на додаток №1 рішення виконкому райради №60 від 31.03.1992р., як на підставу правомірності вимог позивача, зазначаючи, що назва рішення райвиконкому - "Про розмежування державного майна району між власністю району і власністю м.Старокостянтинова, сіл району" свідчить про те, що мова йде саме про майно (будівлі, тощо), при цьому, судом не враховано, що в Додатку №1 до цього ж рішення чітко визначено, що майно ЖЕКу - власність міста, а майно Старокостянтинівської центральної районної аптеки та її філіалів - власність району, а враховуючи той факт, що житловий та нежитловий фонд (житлові будинки разом з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.І.Франка,29 та К.Острозького,66) на момент прийняття рішення виконкому районної ради №60 від 31.03.1992р. входили до структури майна ЖЕКу, то, відповідно, це майно перейшло до власності міста;
- поза увагою місцевого господарського суду залишено й ту обставину, що ЖЕК від імені ради, як власника майна, розпоряджався нежитловими приміщеннями по вул.І.Франка,29 та по вул.К.Острозького,66, передаючи їх в оренду.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, зареєстрованому Житомирським апеляційним господарським судом 09.10.2008р. за вх.№02-01/6091/08, Старокостянтинівська районна рада заперечила проти доводів виконкому, викладених в апеляційній скарзі. Стверджує, що підстави для задоволення вимог виконавчого комітету міської ради відсутні, оскільки ним та міською радою не подано жодного доказу, який би підтверджував право власності на спірне майно, а перебування цього майна на балансі ЖЕКу з 1975 року не свідчить про набуття права власності, на що, зокрема, звертав увагу у своєму роз'ясненні Вищий арбітражний суд України.
Старокостянтинівська районна рада, в свою чергу, обґрунтовуючи подану нею апеляційну скаргу, зазначила наступне:
- приймаючи рішення про відмову в позові районної ради про визнання за нею права власності на нежитлові приміщення аптек по вул.К.Острозького,66 та по вул.І.Франка,29 у м.Старокостянтинові, суд першої інстанції не врахував, що Старокостянтинів було віднесено до категорії міст обласного значення лише на підставі постанови Верховної Ради України від 15.12.1999р., тобто на час прийняття рішення виконкому Хмельницької обласної Ради народних депутатів №23 від 19.02.1992р. "Про розмежування державного майна області між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування" Старокостянтинів містом обласного значення не був, тобто, волевиявлення виконкому Хмельницької обласної Ради народних депутатів було спрямоване на передачу зазначеного у переліку майна у власність саме району, а не міста Старокостянтинів;
- не взято судом першої інстанції до уваги й ту обставину, що всі рішення відносно безоплатної передачі майна державою на підставі постанови КМУ від 05.11.1991р. №311 - рішення виконкому Хмельницької обласної Ради народних депутатів №23 від 19.02.1992р. "Про розмежування державного майна області між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування", рішення виконкому Старокостянтинівської районної Ради народних депутатів №60 від 31.03.1992р. - не визнані недійсними в судовому порядку, тому передача майна Старокостянтинівській районній раді є правомірною;
- судом не враховано, що на момент передачі майна (1992 рік) відповідно до ст.33 Закону України "Про власність" управління державним майном, віднесеним до комунальної власності, від імені населення адміністративно-територіальної одиниці здійснювали відповідні ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи, й зазначені повноваження щодо управління комунальним майном були істотно деталізовані в Законі України №533-ХІІ від 07.12.1990р. "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", втратившого чинність у 1997 році у зв'язку з прийняттям Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", і відповідно до Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" існувало дві системи самоврядування - місцеве та регіональне. Останнє визначалося як територіальна самоорганізація громадян для вирішення безпосередньо або через органи, які вони утворюють, питань місцевого життя в межах Конституції України, та територіальну основу якого становили район, область, а систему - районні і обласні Ради народних депутатів, тобто фактично на той час існувала територіальна самоорганізація району, яка була наділена всіма правами, обов'язками, що і самоорганізація сіл, селищ, міст і, відповідно, комунальною власністю, як суб'єкт права комунальної власності. Комунальна власність становила основу господарства самоврядування і суб'єктами права комунальної власності зазначалися адміністративно-територіальні одиниці в особі сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад народних депутатів, до комунальної власності також було віднесено майно, яке було безоплатно передане державною. Таким чином, вже з 1992 року Старокостянтинівська районна рада, як суб'єкт права комунальної власності, фактично є власником приміщень Старокостянтинівської центральної районної аптеки у м.Старокостянтинові по вул.К.Острозького,66 та вул.І.Франка,29.
- не взято судом до уваги й той факт, що відповідно до ч.2 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські ради Старокостянтинівського району рішеннями сесій сільських рад від 1999 року делегували повноваження Старокостянтинівській районній раді щодо володіння, користування та розпорядження майном, що є спільною власністю територіальних громад сіл.
Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради у письмовому відзиві №867-02 від 11.08.2008р. на апеляційну скаргу позивача заперечив проти останньої, зазначивши, що, всупереч твердженням районної ради, у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" та в інших актах законодавства України відсутнє поняття територіальна громада району, а тому, судом правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позову про визнання за ним права власності на спірні приміщення. Просить рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін в частині відмови у позові та скасувати в частині задоволених позовних вимог.
Третя особа письмових відзивів на апеляційні скарги не надала.
Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 09.10.2008р., підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням матеріального та процесуального права в частині відмови у визнанні права власності на приміщення Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10 у м. Старокостянтинові по вул.К.Острозького,66 та по вул.І.Франка, 29 за територіальними громадами сіл Старокостянтинівського району в особі Старокостянтинівської районної ради, а тому просить прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача, а в решті рішення залишити без змін.
Представники виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради в засіданні суду 09.10.2008р. підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсязі. Вважаючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради №360 п.5 та №360 п.6 від 09.08.2007р. незаконним та необґрунтованим, просили його скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, в решті рішення залишити без змін.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
В адресованому Житомирському апеляційному господарському суду клопотанні від 08.10.2008р. ліквідатор Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10 Кудельський В.П. просив здійснювати розгляд апеляційних скарг за його відсутності.
Враховуючи, що ст.96 Господарського процесуального кодексу України не встановлює обов'язком подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, а також беручи до уваги положення ст.101 цього Кодексу про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд справи за відсутності письмового відзиву третьої особи на апеляційну скаргу та без участі представника третьої особи.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Старокостянтинівської районної ради підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
09.08.2007р. виконавчим комітетом Стакрокостянтинівської міської ради було прийняте рішення №360 п.5 (т.1 а.с.25), яким оформлено право власності за територіальною громадою міста в особі Старокостянтинівської міської ради на приміщення аптеки по вул.К.Острозького,66, бокс 1 з дорученням Старокостянтинівському БТІ оформити необхідні документи згідно даного рішення та чинного законодавства.
Таке ж рішення за №360 п.6 09.08.2007р. було прийняте виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради відносно аптеки по вул.І.Франка,29 у м.Старокостянтинові (т.1 а.с.26).
У зв'язку із зазначеною обставиною виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради звернувся до Старокостянтинівського БТІ з листом №934-02 від 11.10.2007р. (т.1 а.с.24), в якому просив провести інвентаризацію, реєстрацією та виготовлення документації на вищевказані об'єкти.
Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації, в свою чергу, листом від 15.10.2007р. №262 (т.1 а.с.27) повідомило Старокостянтинівську районну раду про прийняті виконкомом Старокостянтинівської ради рішення від 09.08.2007р.
20.11.2007р. Старокостянтинівська районна рада звернувся в господарський суд Хмельницької області з позовом до Старокостянтинівської міської ради про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 09.08.2007р. №360 п.5 та №360 п.6 та визнання права власності на приміщення Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10 у м.Старокостянтинові по вул.К.Острозького,66 та по вул.І.Франка,29 за територіальною громадою Старокостянтинівського району в особі Старокостянтинівської районної ради.
В обґрунтування своїх позовних вимог Стакрокостянтинівська районна рада зіслалась на те, що право власності на спірні приміщення набуті правомірно, на підставі рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської районної Ради народних депутатів №60 від 31.03.1992р., прийнятого на виконання постанови КМУ №311 від 05.11.1991р. та рішення виконкому Хмельницької обласної Ради народних депутатів №23 від 19.02.1992р.; рішення Старокостянтинівської районної ради від 07.11.2002р., а прийняті виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради є неправомірними та такими, що посягають на власність територіальної громади Старокостянтинівського району.
В обґрунтування позовних вимог позивачем також подано рішення ХІ сесії Старокостянтинівської міської ради №18 від 28.02.2000 року "Про затвердження протоколу розмежування платників податків та бюджетних установ між м.Старокостянтинів та Старокостянтинівським районом” (т.1 а.с.141-147).
Даний протокол розмежування було оформлено на виконання постанови Верховної Ради України від 15.12.1999 року "Про віднесення міста Старокостянтинів Старокостянтинівського району Хмельницької області до категорії міст обласного значення”. Протокол свідчить, що Старокостянтинівську центральну районну аптеку №10 віднесено до підпорядкування району.
Відповідач у письмовому відзиві №1134-02 від 10.12.2007р. (т.1 а.с.53-54) проти позову заперечив, посилаючись на те, що рішення № 360 п. 5 та № 360 п.6 від 09 серпня 2007 року приймались виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради, а не радою й тому позов має бути пред'явлено саме до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради.
Ухвалою від 15.01.2008р. (т.1 а.с.75) господарський суд Хмельницької області залучив до участі у справі іншим відповідачем виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради, яким приймались спірні рішення від 09.08.2007р.
Відповідач - виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради –у письмовому відзиві №169-02 від 14.02.2008р. (т.1 а.с.83-85) на позовну заяву заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що посилання позивача на рішення Хмельницького облвиконкому від 19.02.1992р. №23 та рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської районної ради №60 від 31.03.1992р., як на підставу правомірності набуття права власності на спірні приміщення аптек, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки додаток №1 до рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської районної ради №60 від 31.03.1992р. "Про розмежування державного майна району між власністю району і власністю міста Старокостянтинова, сіл району” повністю суперечить самому рішенню, так як позначками у вигляді "хрестиків" зазначено розмежування державного майна вже між власністю району, міста та сіл, про що рада не приймала відповідного рішення.
Звертає увагу на те, що, всупереч п.2 рішення облвиконкому від 19.02.1992р. №23, яким передбачено до 20 березня 1992 року комітету по економіці облвиконкому здійснити передачу державного майна до комунальної власності міст і районів за формою акту згідно додатку 2, позивач не надав до позовної заяви копію акту, який би свідчив про фактичну передачу спірного майна до Старокостянтинівської районної ради, у зв'язку з чим можна зробити висновок, що факт передачі майна не відбувся.
Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради також зазначає, що в рішенні від 31.03.1992р. №60 вказано про передачу Старокостянтинівської центральної районної аптеки як юридичної особи, а не приміщень чи будівель, в яких розміщені підпорядковані їй аптеки.
Крім того, стверджує, що приміщення, в якому знаходилась Старокостянтинівська центральна районна аптека та її філії, зокрема, приміщення по вул.К.Острозького, 66 з 1973 року, а приміщення по вул.І.Франка, 29 з 1975 року знаходились на балансі ЖЕК і з балансу ЖЕК на баланс аптеки не передавались, й з 1992 року здавались Старокостянтинівською ЖЕК, що є комунальним підприємством, органом управління майном якого є Старокостянтинівська міська рада, в оренду позивачу, підтвердженням чому є копії договорів оренди та копії платіжних доручень про сплату орендної плати ЖЕК позивачем (т.1 а.с.86-91).
На думку виконкому Старокостянтинівської міської ради, Старокостянтинівська центральна районна аптека була створена та функціонувала на орендованому нерухомому майні, яке не належало позивачу на праві власності, а належало на праві власності міській раді.
Відповідач також зосереджує увагу на тому, що за змістом ст.ст.1,6,10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" майно може перебувати лише в управлінні, а не у власності районних рад, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, власником якого лише є, відповідно до ст.60 названого Закону територіальні громади сіл, селищ, міст, але аж ніяк районна рада.
Судовою колегією враховується наступне.
У відповідності до ст.49 Закону України від 07.02.1991р. №697-XII "Про власність", який діяв на час розмежування майна між загальнодержавною власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражем, третейським судом.
Згідно з ч.1 ст.328 діючого Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Як передбачено ч.2 ст.60 Закону України від 21.05.1997р. № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1990р. "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26 березня 1991р. "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" 05.11.1991р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", якою затвердив перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).
Згідно цього переліку до власності областей передано, зокрема, житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду, аптечні склади, магазини аптечні, інші місцеві підприємства, організації та установи, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.
Пунктом 3 вищевказаної постанови установлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.
У відповідності до постанови КМУ №311 від 08.12.1990р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" виконавчий комітет Хмельницької обласної Ради народних депутатів 19.02.1992р. прийняв рішення за №23 "Про розмежування державного майна області між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування (т.1 а.с.10,11,13,14), яким затвердив перелік державного майна області та його розмежування між власністю областей і власністю районів, міст обласного підпорядкування (додаток №1) та зобов'язав комітет економіки облвиконкому спільно з обласними управліннями, об’єднаннями і підприємствами здійснити до 20 березня 1992 року передачу державного майна, яке перебуває в його віданні, до комунальної власності міст і районів за формою акту згідно додатку №2.
Як вбачається з додатку №1 цього рішення, об'єкти охорони здоров'я (лікарні, пологові будинки, диспансери, поліклініки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, будинки дитини, аптеки, молочні кухні, ФАПи, райпрофдезвідділи), крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні або відносяться до комунальної власності області, віднесені до графи "власність району, міста обласного підпорядкування".
Постановою Верховної Ради України від 15.12.1999р. №1293-XIV місто Старокостянтинів Старокостянтинівського району Хмельницької області було віднесено до категорії міст обласного значення.
Таким чином, оскільки на час прийняття рішення від 19.02.1992р. Старокостянтинів не мав статусу міста обласного значення, згідно рішення Хмельницької обласної Ради народних депутатів 19.02.1992р. №23 "Про розмежування державного майна області між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування" аптеки були передані у власність Старокостянтинівського району.
31.03.1992р. виконавчим комітетом Старокостянтинівської районної Ради народних депутатів було прийняте рішення за №60 "Про розмежування державного майна району між власністю району і власністю міста Старокостянтинова, сіл району" (т.1 а.с.41-42), відповідно до якого (додаток №1) Старокостянтинівська районна аптека та її філіали залишені у власності району (т.1 а.с.43-45).
Рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської районної Ради народних депутатів від 13.04.1992р. (т.1 а.с.61) було перереєстровано Статут центральної районної аптеки №10 та філіалів.
Згідно п.1.2 Статуту Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10 власником майна цієї аптеки є Старокостянтинівська районна Рада народних депутатів (т.1 а.с.62-68), а згідно п.3.1 цього Статуту майно підприємства та його філіалів (аптек і аптечних пунктів) є комунальною власністю Старокостянтинівської районної Ради народних депутатів і закріплюється за підприємством і належить йому на праві повного господарського відання.
До переліку аптек Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10 (т.1 а.с.40) включено центральну районну аптеку №10 по вул.К.Острозького,66 та аптеку №90 по вул.І.Франка,29 у м.Старокостянинові.
Відповідач – виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради вважає, що поняття "майно" та "приміщення" є неідентичними й, стверджує, що в рішенні від 31.03.1992р. №60 йдеться про передачу Старокостянтинівської центральної районної аптеки як юридичної особи, а не приміщень чи будівель, в яких розміщені підпорядковані їй аптеки.
Однак, такі твердження не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.1 ст.10 діючого до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003р. Закону України "Про підприємства в Україні" майно підприємства становлять основні фонди, зокрема, будівлі, споруди, та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства, ч.1 ст.139 Господарського кодексу України, яка дає визначення майна як сукупності речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів, а також ч.ч.1, 2, 3 ст.191 ЦК України, яка визначає сутність підприємства, згідно рішення виконкому Хмельницької області від 19.02.1992р. та рішення виконавчого Старокостянтинівської районної ради №23 №60 від 31.01.1992р. у комунальну власність Старокостянтинівського району було передано Старокостянтинівську центральну районну аптеку №10 - державне підприємство (п.1.1 Статуту Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10, т.1 а.с.61-68), як підприємство, яке є єдиним майновим комплексом, майно якого складають основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Для здійснення своєї господарської діяльності Старокостянтинівська центральна районна аптека №10 використовує надане йому в користування приміщення за адресою: вул.К.Острозького,66 у м.Старокостянтинові (колишня вул.Леніна,66), яка є, водночас, юридичною адресою підприємства й до переліку якої входить, зокрема, аптека №90 по вул.І.Франка,29 у м.Старокостянинові
Рішенням Старокостянтинівської районної Ради народних депутатів №2 від 28.07.1992р. (т.1 а.с.56) затверджено перелік об'єктів комунальної власності району, для яких суб'єктом права власності є районна Рада народних депутатів (додаток №1, т.1 а.с.57-59) й до цього переліку ввійшла центральна районна аптека та її філіали.
Як вбачається з рішення Старокостянтинівської районної ради від 04.07.2002р. №6, розпорядженням голови районної ради №45 від 20.05.2002р. була утворена комісія по інвентаризації комунальної власності району (т.1 а.с.12).
За результатами інвентаризації було складено зведений акт, який Старокостянтинівська районна рада затвердила своїм рішення №19 від 07.11.2002р. (т.1 а.с.18-23).
З акту вбачається, що центральна районна аптека №10 по вул.К.Острозьного,66 та аптека №90 по вул.І.Франка,29 у м.Старокостянтинові належать до об'єктів районної комунальної власності
Розглянувши пропозиції тимчасової комісії з інвентаризації майна районної комунальної власності Старокостянтинівська районна рада рішенням №7 від 20.09.2006р. затвердила перелік об'єктів нерухомого майна районної комунальної власності, до якого включені, зокрема, центральна районна аптека №10 по вул.К.Острозьного,66 та аптека №90 по вул.І.Франка,29 у м.Старокостянтинові (т.1 а.с.16-17).
Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради стверджує, що на момент прийняття постанови КМУ від 05.11.1991р. №311 "Про розмежування майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю" приміщення аптек по вул.К.Острозького,66 та вул.І.Франка,29, як вбудовані нежитлові приміщення, розташовані на перших поверхах житлових будинків, перебували на балансі ЖЕКу, відповідно, з 1973 року та 1975 року, а тому відносились до житлового та нежитлового фонду міської ради народних депутатів, який на підставі вищевказаної постанови був переданий до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць, зокрема, до обласної ради з наступною передачею ЖЕКів з їх майном до власності районів, від районів - місту, що знайшло відображення в Додатку №1 рішення райради №60 від 31.03.1992р. "Перелік майна та його розмежування між власністю району і власністю м.Старокостянтинова, сіл району".
Однак, такі твердження не заслуговують на увагу, оскільки факт перебування майна на балансі юридичної особи не є доказом права власності на таке майно, так як баланс є лише формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату і тому не визначає підстав перебування майна у власності (володінні) юридичної особи (роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" від 29.04.1994р.).
Наведеним спростовуються також доводи виконкому Старокостянтинівської міської ради про те, що згідно додатку №1 рішення виконкому райради №60 від 31.03.1992р. майно ЖЕКу - власність міста, й враховуючи, що житловий та нежитловий фонд (житлові будинки разом з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул.І.Франка,29 та К.Острозького,66) на момент прийняття рішення виконкому районної ради №60 від 31.03.1992р. входили до структури майна ЖЕКу, то, відповідно, це майно перейшло до власності міста.
Доводи виконкому Старокостянтинівської міської ради про те, що ЖЕК від імені ради, як власника майна, розпоряджався нежитловими приміщеннями по вул.І.Франка,29 та по вул.К.Острозького,66, передаючи їх в оренду на підставі договорів від 04.05.2002р. (т.1 а.с.86,87) також не підтверджують правомірності належності цих приміщень територіальній громаді м.Старокостянтинова, оскільки, як правильно встановив господарський суд Хмельницької області, незалежно від правильності уявлення сторін договору оренди (на той час) про правовий режим приміщень аптек, не можуть змінювати виражене у рішенні від 19.02.1992 року № 23 волевиявлення виконавчого комітету Хмельницької обласної Ради народних депутатів, спрямоване на передачу оспорюваного майна з власності області до власності Старокостянтинівського району.
Всупереч вимогам ст.33 Господарського процесуального кодексу України, яка покладає на сторони обов'язок доказування і подання доказів на підтвердження своїх вимог і заперечень, ні Старокостянтинівська міська рада, ні її виконавчий комітет жодного належного доказу перебування спірних приміщень у комунальній власності міста, не надали.
За таких обставин, у виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради були відсутні підстави для прийняття рішень від 09.08.2007р. №360 п.5 та №360 п.6 про оформлення права власності на приміщення аптек по вул.К.Острозького,66 та вул.І.Франка,29 у м.Старокостянтинові за територіальною громадою міста.
Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Як зазначив Вищий арбітражний суд України в своєму роз'ясненні від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Відсутність факту такого порушення виключає правові підстави для задоволення позову про визнання акту державного чи іншого органу недійсним.
Дослідивши доводи сторін та подані ними докази, в сукупності з аналізом обставин справи та відповідних норм законодавства, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість і задоволення вимоги позивача до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визнання недійсними рішень № 360 п. 5 та № 360 п.6 від 09 серпня 2007 року як таких, що порушують права територіальних громад сіл Старокостянтинівського району на їхнє спільне майно - приміщення Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10 в м.Старокостянтинові по вул.К.Острозького, 66 та по вул.І.Франка, 29.
Колегія суддів погоджується й з висновком суду про відмову в позові Старокостянтинівської районної ради до Старокостянтинівської міської ради про відмову в позові про визнання недійсними рішень від 09.08.2007р. №360 п.5 та №360 п.6, зважаючи на те, що вони прийняті виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради, який є окремою юридичною особою, підтвердженням чому є наявна в матеріалах справи копія довідки №1302 з ЄДРПОУ від 10.06.2004р.
Разом з тим, судова колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в позові Старокостянтинівської районної ради про визнання права власності на приміщення Старокостянтинівської центральної районної аптеки № 10 в м.Старокостянтинові по вул.К.Острозького, 66 та по вул. І.Франка, 29 за територіальною громадою Старокостянтинівського району в особі Старокостянтинівської районної ради.
Такий висновок місцевий господарський суд мотивував тим, що за визначенням ч.1 ст.6 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста й даний Закон, як і інші акти законодавства України, не містить поняття “територіальна громада району”.
Однак, судом першої інстанції не враховано, що на момент прийняття рішення виконавчого комітету Хмельницької обласної Ради народних депутатів №23 від 19.02.1992р., прийнятого на виконання постанови КМУ №311 від 05.11.1991р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", за визначенням ст.ст.1,7 Закону Верховної Ради УРСР від 07.12.1990р. №533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" територіальну основу місцевого самоврядування становили сільрада, селище, район, місто, район у місті, область, а до комунальної власності належало майно, яке передавалось безоплатно Союзом РСР і Українською РСР, іншими суб'єктами, а також майно, яке створювалось і купувалось місцевими Радами народних депутатів за рахунок належних їм коштів. Суб"єктами права комунальної власності були адміністративно-територіальні одиниці в особі сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад народних депутатів.
Відповідно, розпорядження і управління комунальною власністю здійснювали від імені населення адміністративно-територіальних одиниць відповідні місцеві Ради народних депутатів та уповноважені ними інші органи місцевого самоврядування (ч.2 ст.7 Закону Верховної Ради УРСР від 07.12.1990р. №533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" .
Тобто, на момент розмежування майна області між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування позивач міг розпоряджатись переданим йому майном від імені адміністративно-територіальної одиниці - Старокостянтинівського району.
В подальшому, до Закону Верховної Ради УРСР від 07.12.1990р. №533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" неодноразово вносились зміни, відповідно до яких змінювались форми самоорганізації громадян.
У частині першій статті 140 Конституції України дано визначення територіальної громади як жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста. На розвиток цього конституційного положення Законом України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (абз.2 ст.1 в редакції Закону, діючій на день пред"явлення позову) передбачено, що територіальна громада - це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Відповідно до абз.15 ст.1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно зі ст.10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Відповідно до ч.ч.1,4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
На підтвердження позовних вимог позивачем подано рішення сільських рад району про делегування повноважень Старокостянтинівській районній раді щодо володіння, користування та розпорядження майном, що є спільною власністю територіальних громад, управління якою здійснює районна рада (т.1 а.с.103-122).
Господарським судом першої інстанції не взято до уваги, що у позовній заяві (1 аркуш) предметом позову вказано, зокрема, визнання права власності на приміщення Старокостянтинівської центральної районної аптеки по вул.К.Острозького,66 та вул.І.Франка,29 у м.Старокостянтинові за територіальною громадою сіл Старокостянтинівського району в особі Старокостянтинівської районної ради.
Окрім того, в 12 абз. тексту позовної заяви позивач також вказує, що виникнення даного спору перешкоджатиме Старокостянтинівській міській раді приймати рішення про оформлення права власності на приміщення Старокостянтинівської центральної районної аптеки по вул.К.Острозького,66 та вул.І.Франка,29 у м.Старокостянтинові за територіальною громадою сіл Старокостянтинівського району в особі Старокостянтинівської районної ради.
При цьому, слід зазначити, що фактично власник комунального майна не змінився. Змінилось лише правове визначення місцевого самоврядування в Україні.
Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, вимога позивача про визнання права власності на приміщення Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10 по вул.К.Острозького,66 та вул.І.Франка,29 за територіальними громадами сіл Старокостянтинівського району підлягає задоволенню.
Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 07.04.2008р. у даній справі слід скасувати в частині відмови в позові Старокостянтинівської районної ради до Старокостянтинівської міської ради та її виконавчого комітету про визнання права власності на приміщення Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10 по вул.К.Острозького,66 та вул.І.Франка,29 у м.Старокостянтинові за територіальними громадами сіл Старокостянтинівського району.
В решті рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Довідкою позивача №545 від 08.10.2008р. підтверджується, що вартість Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10 по вул.К.Острозького,6 та вул.І.Франка,29 складає загалом 132635,33грн. Таким чином, з позовної вимоги про визнання права власності на вказані приміщення підлягало сплаті державне мито в сумі 1326,35грн.
У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідачів в доход державного бюджету України слід стягнути державне мито в сумі 1326,35грн. у рівних частинах, по 663,18грн. з кожного, за подання позову, а також по 310,34грн. за подання апеляційної скарги, з врахуванням того, що позивач, подаючи апеляційну скаргу, сплатив 42,50грн.
Крім того, з Старокостянтинівської міської ради та її виконавчого комітету на користь позивача слід стягнути у рівних частинах 42,50грн. витрат з державного мита за подання апеляційної скарги, тобто по 21,25грн. з кожного відповідача.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Старокостянтинівської районної ради задовольнити.
Скасувати рішення господарського суду Хмельницької області в частині відмови у позові Старокостянтинівської районної ради до Старокостянтинівської міської ради та її виконавчого комітету про визнання права власності на приміщення Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10 по вул.К.Острозького,66 та вул.І.Франка,29 у м.Старокостянтинові.
Прийняти в цій частині нове рішення.
Визнати право власності на приміщення Старокостянтинівської центральної районної аптеки №10 у м.Старокостянтинові по вул.К.Острозького,66 та вул.І.Франка,29 за територіальною громадою сіл Старокостянтинівського району.
3. В решті рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін.
4. Стягнути з Старокостянтинівської міської ради (м.Старокостянтинів, вул.К.Острозького,41, код 04060766) в доход державного бюджету України державне мито в сумі 663грн.18коп. - за подання позовної заяви та 310грн.34коп. - за подання апеляційної скарги.
5. Стягнути з виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради (м.Старокостянтинів, вул.К.Острозького,41, код 04060766) в доход державного бюджету України державне мито в сумі 663грн.18коп. - за подання позовної заяви та 310грн.34коп. - за подання апеляційної скарги.
6. Стягнути з Старокостянтинівської міської ради (м.Старокостянтинів, вул.К.Острозького,41, код 04060766) на користь Старокостянтинівської районної ради (м.Старокостянтинів, вул.Острозького,70, код 04060648) 21грн.25коп. витрат з державного мита за подання апеляційної скарги.
7. Стягнути з виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради (м.Старокостянтинів, вул.К.Острозького,41, код 04060766) на користь Старокостянтинівської районної ради (м.Старокостянтинів, вул.Острозького,70, код 04060648) 21грн.25коп. витрат з державного мита за подання апеляційної скарги.
8. Видачу наказів доручити господарському суду Хмельницької області.
12. Матеріали справи повернути до господарського суду Хмельницької області
Головуючий - суддя: Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Щепанська Г.А.
Віддрук. 6 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3,4 - відповідачам
5- ліквідатору Стакрокост.ЦРА №10
6 - в наряд