ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" жовтня 2008 р. Справа № 2/2031
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Яковенка П.А. - представника за довіреністю №117/10 від 15.07.2008р.,
від відповідача: Івчука Ю.В. - представника за довіреністю №756 від 02.09.2008р.,
розглянувши апеляційну скаргу Шепетівського підприємства теплових мереж, м.Шепетівка Хмельницькоїобласті
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "02" червня 2008 р. у справі № 2/2031 (суддя Дячук Т.В.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ
до Шепетівського підприємства теплових мереж, м.Шепетівка Хмельницькоїобласті
про стягнення 1508275,80грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.06.2008р. у справі №2/2031 позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ до Шепетівського підприємства теплових мереж, м.Шепетівка Хмельницької області про стягнення 1508275,80грн., серед яких 1107686,10грн. боргу за поставлений природний газ, 98901,75грн. пені, 261437,30грн. інфляційних нарахувань та 40240,65грн. - 3-х % річних, задоволено частково: стягнуто з Шепетівського підприємства теплових мереж на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1107696,10грн. основного боргу, 261437,30грн. інфляційних нарахувань на суму боргу, 40240,65грн. річних, з покладенням на відповідача судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в тому числі 14093,74грн. витрат з держмита та 110,26грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В стягненні 98901,75грн. пені відмовлено.
Вважаючи, що дане рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог є необґрунтованим і незаконним й таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення - про відмову в позові.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:
- господарський суд першої інстанції, приймаючи у даній справі, не врахував, що позивачем не подано належних доказів, які підтверджують факт постачання природного газу у листопаді 2006 року та його обсяги. Відповідно до п.п.3.3, 3.4, 6.1 договору №06/06/646 ТЕ-35 від 31.10.2006р. такими доказами можуть вважатись лише акти приймання-передачі газу, які є підставою для остаточних розрахунків, однак, акт приймання-передачі від 30.11.2006р., наявний у відповідача, не містить підписів та відтисків печаток постачальника (позивача) та газорозподільної організації, у зв'язку з чим, з урахуванням коментарю до ч.8 ст.193 Господарського кодексу України, доказом підтвердження виконання зобов'язання вважатись не може. Таким чином, незважаючи на обов'язок відповідача перед позивачем з оплати природного газу, термін виконання зобов'язання за листопад 2006 року не можна вважати таким, що настав, до моменту отримання відповідачем належно оформленого акта приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги споживання транспортованого газу (п.3.3 договору). При цьому, поза увагою місцевого господарського суду залишено те, що відповідач надав докази своєчасного надсилання на адресу позивача підписаного Шепетівським підприємством теплових мереж акта (лист №852 від 01.12.2006р. та список на відправку кореспонденції по Шепетівському підприємству теплових мереж від 01.12.2006р.), а позивач доказів повернення відповідачу такого акта не надав, у зв'язку з чим не довів наявності у нього договірної підстави вимагати у відповідача остаточних розрахунків;
- не відповідають обставинам справи висновки місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 3-х % річних, оскільки, з розрахунку суми інфляційних нарахувань з грудня 2006 року по лютий 2008 року вбачається, що починаючи з лютого 2007 року сума, яка підлягає стягненню з відповідача, не збільшувалась, однак, наведений тут же розмір простроченого платежу майже щомісячно зростає, тобто індекс інфляції застосовувався до вже проіндексованої суми, що ні законом, ні договором не передбачено. Розрахунок 3-х % річних здійснено, виходячи з того, що термін сплати усієї суми за природний газ було пропущено 11.01.2007р., проте, до оформлення акта передачі-приймання природного газу за листопад 2006 року зобов'язання відповідача у цій частині не можна вважати порушеним, тому, й відсутні підстави для нарахування на неї річних та інфляційних втрат.
Позивач у письмовому відзиві №31/10-10184 від 05.09.2008р. на апеляційну скаргу (а.с.82-84) заперечив проти доводів відповідача, вважаючи їх необґрунтованими, а рішення господарського суду Хмельницької області від 02.06.2008р. у даній справі таким, що прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права й з повним дослідженням усіх обставин справи. Просить оскаржене рішення залишити без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, вважаючи рішення господарського суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим в частині стягнення з відповідача на користь позивача 261437грн.30коп. інфляційних нарахувань та 40240грн.65коп. - 3% річних. Просить скасувати судове рішення в цій частині та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позову.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте відповідно до норм чинного законодавства та з повним з'ясуванням усіх обставин справи, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2006р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Шепетівським підприємством теплових мереж було укладено договір №06/06-646ТЕ-35 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (а.с.18-23), відповідно до якого ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (за договором "постачальник") зобов'язалась передати у власність Шепетівського підприємства теплових мереж (за договором "покупець") в 2006 році природний газ, а покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Як передбачено п.2.1 договору постачальник передає покупцю в період з 01.11.2006р. по 30.11.2006р. газ в обсязі 3млн.куб.м.
Додатковою угодою від 15.11.2006р. (а.с.24) до договору №06/06-646 ТЕ-35 від 31.10.2006р. п.2.1 доповнено п/п.2.1.1, згідно якого постачальник передає покупцю в період з 01.12.2006р. і 31.12.2006р. газ в обсязі 4млн.куб.м.
Пунктом 3.3 договору від 31.10.2006р. сторони погодили, що приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та протранспортованого газу.
Пунктом 3.4 договору визначено, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газорозподільною або газотранспортною організацією. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
Відповідно до п.4.1 договору від 31.10.2006р. кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційного вузла обліку газу покупця, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", державним будівельним нормам ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", "Правилам подачі та використання природного газу в народному господарстві України", міждержавним та державним стандартам, нормативним та методичним документам Держспоживстандарту України та НАК "Нафтогаз України", експлуатаційній документації на засоби вимірювальної техніки (ЗВТ), що входять у вузол.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачає: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).
Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка (штраф, пеня).
Порядок та умови проведення розрахунків за послуги з транспортування природного газу сторони погодили в розділі 6 договору від 31.10.2006р.
Зокрема, як передбачено п.6.1 договору, оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30(31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.1 договору від 31.10.2006р. сторони встановили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору вони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.
В разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п.7.2 договору).
Неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом (п.7.5 договору).
28.03.2008р. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", посилаючись на неналежне виконання Шепетівським підприємством теплових мереж своїх зобов'язань за договором №06/06-646 ТЕ-35 від 31.10.2006р., звернувся в господарський суд Хмельницької області з позовом про стягнення на свою користь з Шепетівського підприємства теплових мереж 1508275,80грн., серед яких 1107686,10грн. основного боргу за поставлений на підставі договору природний газ, 98901,75грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 261437,30грн. інфляційних нарахувань, 40240,65грн. –3 % річних.
Обґрунтовуючи позов, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зазначила, що на виконання умов договору від 31.10.2006р. поставила відповідачу протягом листопада-грудня 2006 року природний газ на загальну суму 2479203,72грн., підтвердженням чому є підписані представниками сторін та газорозподільної організації акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2006р. та 31.12.2006р. (а.с.26,27), однак, відповідач розрахувався за поставлений природний газ всього на суму 1371507,62грн., залишивши несплаченим природний газ на суму 1107696,10грн., у зв'язку з чим, на підставі п.п.7.2, 7.5 договору від 31.10.2006р., Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України йому було нараховано пеню за період з 28.09.2007р. по 28.03.2008р. (шість місяців, що передують зверненню з позовом), інфляційні за період з грудня 2006 року по лютий 2008 року та 3% річних з простроченої суми за період з 11.12.2006р. по 28.03.2008р.
Відповідач у письмовому відзиві за вих.№448 від 08.05.2008р. на позовну заяву та додатково наданих поясненнях за вих.№454 від 12.05.2008р., №509 від 29.05.2008р. (а.с.31-33,41-42,58-59,61-62), проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту постачання природного газу в листопаді 2006 року та його обсяги, оскільки наявний у Шепетівського підприємства теплових мереж акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2006р. не містить підписів і відтисків печаток постачальника та газорозподільної організації, у зв'язку з чим, відповідно до ч.8 ст.193 Господарського кодексу України, якою встановлено, що управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини, доказом підтвердження виконання зобов'язання вважатись не може.
Звертає увагу на те, що свій обов'язок, який передбачений п.3.3 договору від 31.10.2006р., щодо своєчасного надсилання позивачеві акта приймання-передачі природного газу від 30.11.2006р., виконав, на підтвердження чого надав копію адресованого позивачеві листа №852 від 01.12.2006р., яким супроводжувалось надсилання 2 примірників акта приймання-передачі від 30.11.2006р., а також копію списку на відправку рекомендованої кореспонденції від 01.12.2006р. (а.с.54,55).
Вважає, що до моменту оформлення акта приймання-передачі природного газу термін виконання зобов'язання за листопад 2006 року не настав, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
Відповідач також зазначає, що нарахування пені проведено позивачем всупереч чинному законодавству, оскільки ухвалою господарського суду Хмельницької області від 09.10.2006р. порушено провадження у справі №2/234-Б про визнання Шепетівського підприємства теплових мереж банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого, у відповідності до абз.2,4 ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не нараховуються неустойка (штраф, пеня). Крім того, відповідач вважає, що нарахування пені також не відповідає вимогам ч.1 ст.5 Закону України від 20.02.2003р. №554-ІУ "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", згідно якої на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, що використовуються для надання послуг.
Дослідивши зібрані у справі докази, якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення, в сукупності з аналізом норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню підлягають задоволенню частково, зважаючи на наступне.
Позивачем до позовної заяви додано належно засвідчені копії акту передач приймання природного газу від 30.11.2006р. в об'ємі 1545,000тис.м.куб. на суму 1059869грн.88коп. за листопад 2006р. та акту передачі-приймання природного газу від 31.12.2006р. в об'ємі 2069,000тис.м.куб. на суму 1419333грн.84коп. за грудень 2006р. (а.с.26,27), які підписані представниками постачальника (позивача), покупця (відповідача) та газорозподільної організації (ВАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз"), підписи яких скріплені печатками сторін.
Відповідач, посилаючись на відсутність у нього примірника акту прийманні передачі природного газу за листопад 2006 року з підписами та печатками позивача (постачальника) і ВАТ „Шепетівкагаз" (газорозподільної організації), додав до відзиву на позовну заяву копію акту від 30.11.2006р., на якому проставлено лише підписи і печатку покупця (а.с.34).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, ухвали господарського суду Хмельницької області від 14.05.2008р. (а.с.52) оригінал акту приймання-передачі за листопад 2006 року надавався сторонами для огляду в судовому засіданні.
Наведеним спростовуються доводи відповідача про те, що акт від 30.11.2006р. не підписаний позивачем та не погоджений газорозподільною організацією.
Як зазначалося вище, відповідач стверджує, що підписаний позивачем акт за листопад 2006 року не отримав, що виключає покладення на нього обов'язку відповідальності за прострочення платежу, оскільки, на думку відповідача, строк виконання зобов'язання з оплати природного газу мав наступити з моменту отримання належно оформленого акта приймання-передачі.
Представник позивача пояснив, що акти приймання-передачі надсилаються покупцям простою кореспонденцією одразу після їх отримання від покупців.
Колегія суддів вважає, що, навіть за умови несвоєчасного отримання або неотримання відповідачем підписаного акту, відповідач не звільняється від обов'язку оплатити вартість поставленого позивачем природного газу, оскільки, підписавши акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2006р., в якому відповідачем самостійно визначено обсяги поставленого позивачем природного газу та його вартість, погодивши цей акт з газорозподільною організацією - відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" та надіславши його, на виконання п.3.4 договору від 31.10.2006р. "06/06-646 ТЕ-35 позивачу, який, підписавши даний акт, не зробив жодних застережень щодо кількості та вартості поставленого газу, відповідач визнав факт отримання від позивача природного газу на суму 1059869,88грн., умови договору щодо проведення остаточного розрахунку за фактично спожитий та протранспортований природний газ на підставі акту приймання-передачі до 10 числа наступного за місяцем поставки газу відповідачу були відомі, а тому, будучи обізнаним з умовами договору, з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів України, які регулюють порядок виконання зобов"язань та відповідальність за їх неналежне виконання, відповідач мав знати наслідки невиконання свого обов"язку щодо неоплати отриманого природного газу у встановлений договором строк.
З наданого позивачем розрахунку (а.с.28-29), не спростованого відповідачем, вбачається, що останній здійснював оплату за природній газ та його транспортування, згідно договору №06/06-646 ТЕ-35 від 31.10.2006р., починаючи з 23.11.2006р. Станом на 30.11.2006р. відповідачем було сплачено 338000грн., в період з 01.12.2006р. по 29.12.2006р. сплачено 973507грн.62коп., а з 04.01.2007р. по 09.01.2007р. сплачено 60000грн.00коп.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів, по договору №06/06-646 ТЕ-35 від 31.10.2006р. відповідач отримав природного газу на суму 2479203грн.72коп., а провів оплату лише в сумі 1371507грн.62коп.
Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач мав заборгованість у сумі 1107696грн.10коп.
Всупереч правилу ст.33 Господарського процесуального кодексу України, яка покладає на сторони обов'язок доказування і подання доказів в обґрунтування своїх вимог і заперечень, відповідач факту наявності боргу в сумі 1107686,10грн. перед позивачем на день прийняття оскарженого рішення не спростував, належних доказів його сплати не надав, у зв'язку з чим господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення цієї суми боргу.
Судова колегія погоджується й з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь інфляційних нарахувань за період з грудня 2006р. по лютий 2008 року в сумі 261,437,30грн., а також 3-х % річних за період з 11.12.2006р. по 28.03.2008р. в сумі 40240,65грн., виходячи з того, що прострочення платежу за природний газ, поставлений в листопаді-грудні 2006 року, з урахуванням п.6.1 договору від 31.10.2006р., розпочалося, відповідно, з 11.12.2006р. та 11.01.2007р.
Доводи відповідача про те, що позивачем неправильного обраховано розмір інфляційних нарахувань, оскільки позивач застосовував індекс інфляції до вже проіндексованої суми, не беруться судовою колегією до уваги як такі, що не відповідають дійсності. Розрахунок інфляційних нарахувань виконаний позивачем на суми боргу з урахуванням часткових проплат відповідача із застосуванням індексу інфляції, що відповідав кожному місяцю прострочення.
Колегія суддів також вважає правильним висновок господарського суду Хмельницької області про відмову в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 98901грн.75коп., нарахованої за період з 28.09.2007р. по 28.03.2008р. (182 дні) з огляду на те, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 09.10.2004р. (а.с.35-36) було порушено провадження у справі №2/234-Б про визнання Шепетівського підприємства теплових мереж банкрутом, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом якого, у відповідності до абз.2 ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не нараховуються неустойка (штраф, пеня), і не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а з урахуванням того, що заборгованість по оплаті за поставлений та спожитий газ на підставі договору №06/06-646 ТЕ-35 від 31.10.2006р., виникла у відповідача в грудні 2006 року та січні 2007 року, тобто під час дії мораторію, то, відповідно, пеня стягненню не підлягає, в той час як зобов'язання, що виникли після введення мораторію, боржником мають виконуватися.
За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд, оцінивши доводи сторін та наявні в матеріалах справи докази, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, інфляційних нарахувань й 3-х % річних та відмову в позові в частині стягнення пені.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним та не являються підставою для скасування оскарженого рішення.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 02.06.2008р. у даній справі слід залишити без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 02 червня 2008 року у справі № 2/2031 залишити без змін, а апеляційну скаргу Шепетівського підприємства теплових мереж, м. Шепетівка Хмельницької області - без задоволення.
2. Справу №2/2031 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд