ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2013 року Справа № 5021/1588/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Кота О.В., Попікової О.В., Саранюка В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2013
у справі № 5021/1588/12 господарського суду Сумської області за позовом Управління майна комунальної власності Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка" про стягнення 2 322 983,25 грн.
за участю представників сторін:
позивача: відповідача:Пейкової І.О. Курбанова Н.В., Чайченка О.В.
ВСТАНОВИВ:
У 2012 році Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка" (далі - Відповідач) 2 549 191,15 грн. неустойки в розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення орендованого майна відповідно до договору оренди нерухомого майна Доповідач: Кот О.В.
№ УМКВ-0199 від 18.09.2008. В процесі розгляду справи Позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з Відповідача 2 322 983,25 грн. неустойки.
Рішенням господарського суду Сумської області від 17.12.2012 у справі № 5021/1588/12 в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивоване тим, що договір було укладено до 18.08.2011, протягом місяця після закінчення строку договору Позивач не звертався із заявою про припинення договору, внаслідок чого договір було продовжено на той самий строк, а інші підстави припинення договору оренди, передбачені договором та законом, відсутні.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийняте нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з Відповідача неустойку у розмірі 2 322 983,25 грн. і витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що скасування судового рішення про визнання договору оренди дійсним усуває правові підстави для подальшого користування майном Відповідачем.
Не погоджуючись із вказаною постановою Харківського апеляційного господарського суду, Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами, між Позивачем та Відповідачем певний проміжок часу існували правовідносини з оренди нерухомого майна - нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Суми, яке розташоване за адресою: м. Суми, вул. Набережна річки Стрілки, 8.
Зокрема, рішенням господарського суду Сумської області від 09.07.2007 року у справі № 9/376-07 було визнано дійсним договір оренди вказаного нежитлового приміщення в редакції, що містилась в тексті зазначеного судового рішення. Втім, 27.01.2009 року постановою Вищого господарського суду України зазначене рішення місцевого господарського суду від 09.07.2007 року було скасоване, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи 27.01.2010 року господарським судом Сумської області знову було прийнято рішення про визнання укладеним з Відповідачем договору оренди нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Набережна річки Стрілки, 8. В цій частині зазначене рішення було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі № 9/376-07 від 18.03.2010. Проте, постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2010 року вищезазначені судові рішення були скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Під час нового розгляду справи, постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2011 було залишено без змін постанову апеляційного господарського суду від 18.10.2011 та рішення місцевого господарського суду від 08.02.2011 в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про визнання договору оренди дійсним.
Господарськими судами також встановлено, що користування Відповідачем нежитловим приміщенням продовжувалося до 21.03.2012, коли воно було повернуто Позивачу за актом приймання-передачі, за виключенням періоду користування даним приміщенням КП "Сумижитло" Сумської міської ради з 15 серпня 2011 року до 25 жовтня 2011 року.
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Застосувавши до спірних правовідносин норми ст. 785 ЦК України, Харківський апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення неустойки за користування Відповідачем нежитловим приміщенням, за винятком періодів часу, коли було чинним рішення господарського суду про визнання дійсним договору оренди та періоду користування нежитловим приміщенням КП "Сумижитло".
Відповідач вважає, що такий висновок апеляційного господарського суду суперечить нормам ст.ст. 10, 19, ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 598, 795 ЦК України, ст. 291 Господарського кодексу України, оскільки ці норми не передбачають підстав припинення договору оренди у випадку укладення його на підставі судового рішення. Відповідач також зазначає, що договір оренди припинився лише 21.03.2012 з моменту повернення нежитлового приміщення Відповідачем та оформлення акту приймання-передачі, оскільки згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору і з цього моменту договір найму припиняється.
Колегія суддів не погоджується із цими доводами Відповідача з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Відтак, оскільки договір оренди між Позивачем та Відповідачем було укладено на підставі рішення господарського суду Сумської області від 09.07.2007 у справі № 9/376-07 і цей договір було викладено у резолютивній частині рішення, то набуття законної сили вказаним рішенням господарського суду про визнання договору оренди дійсним є юридичним фактом, із яким пов'язується набрання чинності договору оренди.
Разом з тим, в подальшому рішення господарських судів про визнання дійсним договору оренди скасовувалися постановами Вищого господарського суду України.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
За таких обставин, скасування Вищим господарським судом України судових рішень, якими було визнано дійсним договір оренди, позбавляє відповідні рішення господарських судів законної сили. Відтак, після скасування рішення господарського суду про визнання договору дійсним цей договір не може вважатися чинним та бути належною правовою підставою для користування майном.
Колегія суддів також не погоджується із доводами Відповідача, викладеними у касаційній скарзі, щодо поновлення договору оренди на такий же строк внаслідок відсутності заяв від його сторін про припинення дії договору. Ці доводи обґрунтовані Відповідачем посиланням на пункт 10.8 договору оренди, згідно якого у разі відсутності заяви однієї із сторін договору про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця з дня закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Водночас, у спірних правовідносинах припинення дії договору пов'язане не із закінченням строку, на який було укладено цей договір, а із скасуванням рішення суду, яким договір оренди було визнано дійсним.
Усі інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на перерахунках періодів дії договору оренди, сум неустойки, розміру орендної плати за користування нежитловим приміщенням, зроблених Відповідачем, а також на дослідженні доказів, які містяться в матеріалах справи.
В силу приписів ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведені межі перегляду справи, касаційна інстанція не має права перевіряти зібрані у справі докази, встановлювати інші фактичні обставини та оцінювати докази, про що просить у касаційній скарзі Відповідач.
Водночас, колегія суддів погоджується із доводами Відповідача про безпідставність стягнення з нього на користь Позивача витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви. Так, господарський суд першої інстанції відстрочив Позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 46 459,67 грн. На час прийняття апеляційною інстанцією оскаржуваної постанови Позивачем так і не був сплачений судовий збір у визначеному розмірі. За таких обставин постанова апеляційного господарського суду підлягає зміні в частині стягнення судового збору в розмірі 46 459,67 грн., а саме - не на користь Позивача, а на користь державного бюджету.
В решті постанова Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 у даній справі є законною, обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка" у справі № 5021/1588/12 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 у справі № 5021/1588/12 змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
Прийняти в цій частині нове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка" (40020, м. Суми, проспект Курський, 14, код ЄДРПОУ - 05399461) на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 46 459,67 грн.
В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 у справі № 5021/1588/12 залишити без змін.
Головуючий суддя: О. Кот
судді: О. Попікова
В. Саранюк