№ справи:124/643/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Благодатна О.Ю.

№ провадження:22-ц/190/4128/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Харченко І.О.

суддів:Любобратцевої Н.І. Філатової Є.В.

при секретарі:Почотовій Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8, яка діє на підставі довіреності, на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 травня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

24 січня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Банк Розвитку» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги мотивовані тим, що 29.11.2011 року між позивачем та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір, згідно якого банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти, на умовах визначених договором, кредит в сумі 153 027 грн. 00 коп. на придбання нового авто. Термін користування кредитом до 28 листопада 2018 року, з процентною ставкою 16,80 % річних. 29 листопада 2011 року в забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед позивачем був укладений договір застави рухомого майна, у відповідності до якого у заставу банку було передано автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», 2011 року випуску. Банк виконав свої обов'язки згідно приписів договору в повному обсязі, однак відповідач свої зобов'язання, передбачені кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим станом на 27 лютого 2013 року виникла заборгованість, яка становить 170 053 грн. 50 коп., а саме: поточна заборгованість по тілу кредиту - 135 810 грн. 23 коп.; поточна заборгованість за процентами - 1 670 грн. 02 коп.; сума пені - 4 566 грн. 31 коп.; сума штрафу - 28 006 грн. 94 коп. Просили стягнути з відповідача ОСОБА_7 на користь банку заборгованість за кредитом в сумі 170 053 грн. 50 коп. та судовий збір 1 782 грн. 51 коп.

Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 травня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» суму заборгованості за кредитним договором №№ IKAPNAIG.12870.003 від 29.11.2011 року станом на 27.02.2013 року у розмірі 170 053 грн. 50 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» судові витрати у розмірі 1782 грн. 51 коп.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, з апеляційною скаргою звернулася представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8, яка діє на підставі довіреності, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції при розгляді справи були встановлені не всі обставини, маючі суттєве значення по справі, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд неповно з'ясував усі обставини та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, у зв'язку з чим рішення суду є незаконним та необґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8, представника банку, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 10, частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку», суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості, доведеності та доказаності, наявності у відповідача заборгованості за кредитним договорам, яка й підлягає стягненню на користь банку у повному обсязі.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і визнає їх обґрунтованими та законними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про судові рішення по цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, що містяться у п.2, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 Цивільного процесуального кодексу України, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до вимог статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.11.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір, згідно якого банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти, на умовах визначених договором, кредит в сумі 153 027 грн. 00 коп. на придбання нового авто. Термін користування кредитом до 28 листопада 2018 року, з процентною ставкою 16,80 % річних. 29 листопада 2011 року в забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед позивачем був укладений договір застави рухомого майна, у відповідності до якого у заставу банку було передано автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», 2011 року випуску. Банк виконав свої обов'язки згідно приписів договору в повному обсязі

Із позовної заяви банку, а також розрахунку заборгованості слідує, що відповідач ОСОБА_7 свої зобов'язання за кредитним договором виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 27 лютого 2013 року виникла заборгованість, яка становить 170 053 грн. 50 коп., яка складається з: поточної заборгованості по тілу кредиту - 135 810 грн. 23 коп.; поточної заборгованості за процентами - 1 670 грн. 02 коп.; пені - 4 566 грн. 31 коп. та штрафу - 28 006 грн. 94 коп.

Розмір заборгованості визначений відповідно до умов договору, вимог чинного законодавства та з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Правильність визначення вищезазначеної суми заборгованості відповідачем та його представником належними та допустимими доказами не спростована та не оскаржена, а тому колегія суддів вважає вимоги банку та висновки суду першої інстанції про стягнення заборгованості саме в зазначеній сумі обґрунтованими.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Безпідставними є доводи апелянта щодо необхідності визнання кредитного договору неукладеним у зв'язку з недотриманням при його підписанні сторонами вимог Закону України «Про захист справ споживачів», оскільки зазначені доводи є огульними та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими документами та доказами.

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції прав відповідача не проведенням попереднього судового засідання, що позбавило їх скористатися можливістю надавати докази та заявляти клопотання, також є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що саме з вини відповідача судові засідання декілька разів відкладалися. Справа надійшла до суду першої інстанції в січні 2013 року, а фактично розглянута в травні 2013 року, тобто у відповідача та його представника було достатньо часу для надання своїх заперечень, належних та допустимих доказів, які б спростовували вимоги банку, можливість заявляти клопотання тощо. Проте, своїми процесуальними правами вони не скористалися. Ані суду першої інстанції, ані апеляційній інстанції відповідачем та його представником ніяких додаткових доказів не надано, клопотань не заявлено.

Представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8, в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти розрахунків банку по визначенню розміру заборгованості, проте жодного належного доказу на спростування таких розрахунків нею апеляційній інстанції надано не було.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8, яка діє на підставі довіреності, - відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

І.О.Харченко Н.І. Любобратцева Є.В.Філатова